Віталій Шум майже 60 років створює меблі та дерев’яні скульптури. У 2012 році він отримав звання заслужений майстер народної творчості, а зараз очолює сумський осередок спілки майстрів. Робота з деревом стала справою його життя з моменту, як вперше у 14 років взяв різець до рук. Журналісти «Суспільне Суми» поспілкувалися з майстром про його захоплення, а ми переказуємо у цій новині.
«Для того, щоб зробити якусь річ, то треба прожити її»
Віталій Шум народився в селі Некрасове на Глухівщині. Це, пояснює майстер, відобразилося у його скульптурах. Часто ключовими образами у його творах стають бабусі й дідусі, що займаються сільським господарством або проживають «щасливу старість» біля ґанку.
— Кожна робота пов’язана з якимось етапом життя. Для того, щоб зробити якусь річ, то треба прожити її, — каже Віталій Шум.
Майстер створив близько півсотні робіт. Уперше узяв до рук різець у дитячому таборі в 14 років. Тоді зробив невелике різблення на корі. А першим вчителем був батько, що працював столяром-червонодеревцем. До армії чоловік займався цим захопленням для себе, а після вирізав кілька скульптур і хотів вступити до Харківського художнього інституту. Там була потрібна академічна освіта, тому Віталій вступив на архітектуру.
— Архітектура — це та ж скульптура, але з каміння, пластики, скла, бетону. Платня моя — це архітектура і пенсія з неї. На вихідних і після роботи я творив ці роботи з дерева. Цікаво жити, коли робиш те, що ти хочеш, і те, що ти любиш, — розповідає майстер журналістам «Суспільного»
Свою майстерню Віталій Шум облаштував у власному будинку. Головні інструменти — різець і стамеска. На створення однієї роботи може піти пів року, а інколи й більше, пояснює майстер. До прикладу, скульптуру «Як чумаки в Крим по сіль ходили» він виготовляв близько року, а зараз вже другий рік поспіль працює над темою Лесі Українки «Лісова пісня» з фігурками лісовика, мавок і водяного.
— Коли ти береш різець, то забуваєш про все. Головне, щоб світло було зараз. Намагаємося виходити зі становища, тому часом користуємось акумулятором, — говорить Віталій.
«Усе починається з ідеї»
Віталій називає різьблення своїм справжнім покликанням. Були часи, коли він викладав у 24 школі й керував гуртками. Розповідає, що в перший день приходило настільки багато учнів, що сісти нікуди, а під кінець їх сильно меншало. Майстер пояснює, що це тяжка праця — тут треба працелюбність і посидючість.
Перевагу надає липі через її легкість і слухняність в роботі, а весь процес починається з ідеї. Потім чоловік бере папірець і починає там малювати. Далі шукає необхідні образи, й виліплює їх з пластиліну чи глини. Вже після цього знаходить потрібне дерево й переносить задум на матеріал.
Десять робіт майстер передав до Сумського музею, ще кілька — музеям України в Дніпрі й Києві. Говорить, що ніколи не гнався за тим, щоб продавати роботи. У 2025 році отримав Президентську стипендію. Зараз Віталій Шум очолює сумський осередок спілки майстрів.
— Наше завдання — зберегти народну творчість Сумщини. І хотілось би передати ці знання для наших прийдешніх поколінь, — каже Віталій журналістам «Суспільне Суми»
Чому Цукр про це пише
На Сумщині живуть майстри, які відроджують ремесла й види мистецтва, якими займалися люди нашої області століття й більше тому. Раніше ми писали про сум’янку Маргариту Карпенко, яка шиє вінтажні корсети з тканин із секондхенду. Або Андрія Халєєва, який виготовляє дерев’яні шпильки для волосся у себе в гаражі. Такі люди зберігають звичаї попередніх поколінь й популяризують локальну культуру.
