Пантелеймон Куліш створив перший фонетичний український правопис — так звану «кулішівку», перекладав Біблію та Шекспіра, відкривав нових письменників, видавав і популяризував українську творчість. Паралельно вів бурхливе особисте життя: фліртував, заводив романи й описував свої захоплення іншими жінками в листах до власної дружини. Виріс у Воронежі на Сумщині — там, де ще пам’ятали козацьке минуле. Про письменника розказала Рената Валюх — дослідниця української літератури з філологічною освітою, лекторка й популяризаторка нашої культури.
«Що вони творили» — нова рубрика Цукру про письменників із Сумщини. Це не шкільна програма, а історії про живих людей зі звичками, захопленнями й особистими драмами. У коротких матеріалах літературознавці розказують про незвичайні факти з життя митців: таланти, хобі, історії кохання й родин.
Письменник, перекладач і людина з характером
Пантелеймон Куліш був емоційним, суперечливим і вкрай непростим в особистому житті. Настільки, що сьогодні його легко назвали б «редфлегом», каже Рената Валюх.
Він народився на Глухівщині в Сумській області, у середовищі живої української мови, де пам’ятали козацьке минуле й передавали історії з покоління в покоління. Його батько походив із козацького старшинського роду, мати була донькою сотника. У родині співали народні пісні, шанували своє коріння й говорили українською.
Саме це середовище сформувало Куліша. Настільки, що пізніше під час навчання в гімназії він мав труднощі з російською мовою. Освітні заклади тоді були зросійщеними, і Куліш згадував, що мав «доволі мороки, поки почав розмовляти так, як пишуть у книжках».
У 1861 році в Санкт-Петербурзі почав виходити журнал «Основа». Це було перше регулярне українське періодичне видання. Формально редактором був Василь Білозерський, але саме Куліш став ідейним натхненником і рушієм проєкту. «Основа» стала справжнім центром українського інтелектуального життя, каже Рената Валюх. Тут друкувалися Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Леонід Глібов, Марко Вовчок, сам Куліш і його дружина Олександра Білозерська (Ганна Барвінок).
Пантелеймон Куліш, 1860 рік
У цьому ж журналі Куліш активно просував українську мову й нову орфографічну систему, яку сам і створив. Вона називалася «кулішівкою». Це фонетичний правопис, де слова писалися так, як звучать. Саме «кулішівка» згодом стала основою сучасного українського правопису.
Куліш був упевнений: українська культура має бути частиною європейського простору. Тому перекладав Біблію і Шекспіра, доводячи, що українська мова здатна передавати складні сенси й велику літературу.
Але є ще один бік Куліша — бурхливе особисте життя
Історія кохання з Олександрою Білозерською починалася як романтичний сюжет. Він — пристрасний і нетерплячий, хотів одразу отримати її увагу й кохання. Вона — сором’язлива, юна, приховує свої почуття, але при цьому чітко дає матері знати, що не вийде більше ні за кого, окрім Куліша.
Друзі Пантелеймона захоплювалися Олександрою та називали її «ідеальною дружиною Куліша». Він умів пристрасно закохуватися й легко втрачав межі, каже Рената Валюх. Фліртував, заводив романи, захоплювався іншими жінками й навіть описував ці почуття в аркушах до власної дружини. Серед його захоплень була і Марко Вовчок — письменниця, якій він допоміг стати відомою. Але їх пов’язувала не лише література.
Пантелеймон Куліш і Олександра Білозерська, 1877 рік
І таких захоплень було чимало: 16-річна Маня де Бальмен, 17-річна Леся Милорадович, Параска Глібова тощо. За словами Ренати Валюх, Куліш був людиною, яка створювала українську культуру, але водночас і тою, яка жила складно, суперечливо і далеко не завжди бездоганно.