5 вересня Цукр організував зустрічі сум’ян у Львові, Києві та Сумах. Загалом на них прийшли понад 180 людей — вони знайомилися між собою, згадували рідне місто й ділилися історіями. Розказуємо, як пройшли зустрічі сум’ян у різних містах України.
Фотовиставка «Прояв» і книжкова барахолка в Сумах
На зустріч у Сумах прийшли понад 160 людей. Вони роздивлялися плівкові фото та особисті речі жителів міста на виставці «Прояв»; за донати купували книги на барахолці й фотографувалися. Лунала музика — Микита Лебідь грав на колісній лірі, розказала сум’янка Ярослава Бондаренко. Люди приходили з друзями й родинами.
Посиденьки під яблунею у Львові
Зустріч у Львові допомогла організувати учасниця Клубу Цукру Юлія Криворотенко. Вона розказала, що живе в цьому місті понад рік й уже почувається тут доволі комфортно. За цей час дівчина знайшла багато друзів як серед львів’ян, так і серед людей з інших міст, які переїхали сюди.
Юлія розказала, що на зустрічі в суботу більшість людей одне одного не знали, хоча деякі були знайомі раніше. Тож спершу сум’яни по черзі представилися й розповіли, ким працюють і з якого району Сум походять.
— Атмосфера була домашня й дуже затишна. Виникло враження, ніби ми всі знали одне одного, тож спілкування давалося дуже легко — ніби ми сім’я. Було відчуття, наче ми зібралися повечеряти в когось удома — у дворику під виноградом і яблунею. Говорили про все: чого не вистачає Львову, зокрема про відсутність водойм чи важкий доступ до них, інакшу будову міста, що легко заблукати. А ще про те, де можна смачно поїсти й куди сходити. Розповідали про своє життя й ділилися смішними історіями, — розказала Юлія.
Настілки та розмови із земляками в Києві
На зустріч у Києві прийшла учасниця Клубу Цукру Дар’я Носаченко. Вона переїхала до Києва два місяці тому. До цього рік жила в Тернополі. Дар’я розповіла, що в Києві продовжує спілкуватися із сум’янами. Це допомагає менше сумувати за домом.
— До переїзду я ходила на зустрічі книжкового клубу та настілки Цукру. А як виїхала, то дуже не вистачало відчуття спільноти — людей зі спільними інтересами та цінностями. Саме це й було цінно відчути на зустрічі, — пояснила Дар’я.
Сум’янин Віктор переїхав до Києва близько року тому. Щонайменше раз на місяць він їздить додому, щоб побачитися з рідними та друзями. У столиці чоловік продовжує спілкуватися з іншими сум’янами. Віктор був на попередній зустрічі, яку Цукр організовував у Києві, тож вирішив долучитися й до цієї.
— Треба триматися за своїх людей. Я почав значно більше цінувати ці соціальні зв’язки, коли їх стало менше. Раніше було інакше: сходиш до рідних через двір, зустрінешся з друзями — і це сприймалося як щось звичайне. А тепер, коли живеш в іншому місті, це вже не так. Тому ціную це дуже сильно — спеціально їжджу, дзвоню, пишу, бо треба триматися за своїх, — поділився Віктор.
Менеджерка спільноти Цукру Юлія Козлова теж зараз живе в Києві. Вона розказала, що має знайомих киян, але зібратися саме сум’янами — це геть інше, бо не треба нічого пояснювати — усі розуміють одне одного.
— На київській сходці ми довго говорили про сумські забудови, про маршрутки, про безпеку. І тут же — про те, як у Сумах зручно пересуватися й чому Київ для декого з нас завеликий, — поділилася Юлія.
Навіщо Цукр збирав людей на зустрічі в трьох містах
За словами менеджерки спільноти Цукру, команда продовжуватиме об’єднувати людей і надалі. Після таких зустрічей хтось починає дружити, хтось відкриває спільну справу, а хтось просто зустрічає ще одну людину в новому місті, яку можна запросити на каву.
— Хочеться, щоб сум’яни, де б вони не були, не втрачали свою сумськість. Вони люблять місто не менше за тих, хто тут залишився. І хочеться вже перестати ділити одне одного на правильних і неправильних містян: на сум’ян, сумчан, сумців, сумчар. Сенс не в тому, як ми називаємось і де ми територіально, а в тому, чи ми одне одного розуміємо. Для цього й потрібні спільноти, — сказала Юлія.
