26 квітня минає 40 років, відколи сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Серед ліквідаторів тоді було чимало жителів Сумської області. У зоні відчуження працювали, зокрема, Людмила Обод, Микола Лигуша, Іван Литвинов і Віталій Хоменко. Вони розповіли про те, як потрапили на Київщину, як перевіряли радіаційний фон, а ще — про тишу, яка «стояла навколо й вражала». Історії жителів області написали в Сумській ОВА, а ми переказуємо їх у новині.
Перевіряв радіаційний фон у 30-кілометровій зоні
30-річний Іван Литвинов у 1986 році працював старшим водієм у лікарні Путивля. Наприкінці червня його направили до зони відчуження. У складі аварійної групи Міністерства охорони здоров’я чоловік вимірював радіаційний фон у 30-кілометровій зоні. Разом із колегами досліджував ґрунт і воду, визначав рівень небезпеки для людей і довкілля.
— Було дуже спекотно, постійно хотілося пити, але воду з колодязів не брали. Працювали по 12-16 годин без вихідних. Біля четвертого енергоблоку показники зашкалювали. Якраз тоді там працювали шахтарі — вручну копали тунель під зруйнованим реактором, щоб облаштувати систему охолодження. З деякими вдалося поспілкуватися. Це була спільна боротьба людей різних професій, яких об’єднала одна мета — зупинити катастрофу. І той металевий присмак — його не забути, — ділиться чоловік.
Після повернення Іван Литвинов очолював громадські організації, які підтримують ліквідаторів ЧАЕС, розповіли в Сумській ОВА.
Годувала ліквідаторів аварії в Прип’яті
Жителька Сумського району Людмила Обод працювала в сільському споживчому товаристві — у громадському харчуванні. У 1986 році керівництво попросило поїхати на 10 днів у Київ, пишуть в ОВА. Пояснили, що там багато переселенців із Чорнобиля, їх потрібно годувати, тож терміново потрібні буфетниці. Така новина викликала тривогу в близьких Людмили, її відмовляли їхати. Однак жінка вирішила рушати.
— Сьогодні я не поїду — завтра ще хтось відмовиться. А хто ж тоді ту аварію ліквідовуватиме? Тоді ні нас, ні наших дітей не буде. Та й чого хвилюватися — я ж не в сам Чорнобиль, а в Київ їду, — сказала Людмила близьким.
Коли жінка приїхала до столиці, виявилося, що далі має прямувати до Прип’яті. Каже, купила кілька пиріжків із повидлом на дорогу й вирушила автобусом далі. У місті біля ЧАЕС жінка годувала ліквідаторів. Продукти привозили ззовні, але відчуття тривоги нікуди не зникало.
— Обіцяли Київ, а потрапила під саму станцію. Казали на 10 днів, а пробула 12, бо не було зміни. Там я вперше спробувала Pepsi. І з того часу її ненавиджу, — розповідає жінка.
Перевозив людей до безпечних місць
На момент аварії жителю Сумського району Миколі Лигуші було 39 років. До зони радіаційного ураження він потрапив у перші дні після аварії. Там чоловік працював водієм — евакуйовував людей, розказують у Сумській ОВА.
— Нас привезли в Білу Церкву, за тридцять кілометрів від зони катастрофи, у селище Орани. Розділили по групах, видали палатки, щоб облаштувати житло, якщо його можна так назвати. Потім командири провели інструктаж і розподілили обов’язки. Коли ми заїхали на територію, вразила мертва тиша. Жодної пташки не було, лише одна ворона ледве пересувалася. Корови, випущені господарями, ходили в тяжкому стані, — згадує Микола Лигуша.
Першим визначав рівень радіації на ділянках
Жителя Роменського району Віталія Хоменка направили до однієї з військових частин у серпні 1986 року. Його підрозділ розмістили в наметовому містечку поблизу села Оране. Він працював дозиметристом — першим визначав рівень радіації на ділянках, куди мали заходити інші. Служба тривала 24 дні без вихідних, поки чоловік не досяг гранично допустимої дози опромінення, написали в ОВА.
Повернувшись додому, Віталій Хоменко одразу став до роботи. Чоловік каже, що найважчим випробуванням стали не дні в зоні відчуження, а десятиліття після них — життя з наслідками, які щодня нагадують про той вибір.
Чому Цукр про це пише
Чимало жителів Сумщини в 1986 році долучилися до ліквідації наслідків аварії. Вони поїхали до зони відчуження й працювали там, де була найбільша небезпека. Ми розповідаємо про людей, які ризикували життям і здоров’ям, щоб нагадати, якою ціною вони зупиняли катастрофу.
Напередодні роковин аварії на Чорнобильській АЕС Пенсійний фонд України в Сумській області відкриває спеціальну телефонну лінію для ліквідаторів і постраждалих від аварії на ЧАЕС. Зателефонувати можна за номером +38 (050) 143-79-70 у будні дні з 8:00 до 18:00. Тут можуть надати консультації щодо соціальних пільг і пенсійного забезпечення постраждалих і ліквідаторів аварії.