Павло Губенко народився на хуторі Чечва на Сумщині, а писав під псевдонімом Остап Вишня. У дитинстві впав з коня і після цього вирішив, що призначений для літератури. Приблизно за 10 років літературної праці з’явилися майже сто збірок його гумору й сатири. Згодом письменника заарештували й засудили до розстрілу. Пізніше вирок замінили на десять років ув’язнення в північних таборах. Остап Вишня двічі одружувався. Його друга дружина, акторка Варвара Маслюченко, чекала чоловіка з ув’язнення. А в 1950 році, відсвяткувавши 60-річчя, Остап Вишня писав у своєму щоденнику: «Та 60 же мені! Та остепенись! А мені стрибати хочеться!.. Та коли ж уже буду дорослим?!» Факти про письменника Цукр зібрав з праць Олександра Рудяченка, Світлани Довгаль, Дмитра Іваненка та з автобіографії самого письменника.
«Що вони творили» — рубрика Цукру про письменників із Сумщини. Це не шкільна програма, а історії про живих людей зі звичками, захопленнями й особистими драмами. У коротких матеріалах збираємо незвичайні факти з життя митців: цікавинки з життя, зокрема таланти, хобі, історії кохання й родин.
Мав 17 братів і сестер, а ще в дитинстві впав з коня
Народився Павло Губенко на хуторі Чечва на Сумщині — наприкінці 19 століття це була Полтавщина. «Рокiв, мабуть, iз десять пiдряд мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку», розказував пізніше гуморист в автобіографії. Одного разу малий Павло сидів на підлозі й розводив рукою калюжу. Його батько з цього вирішив, що син писатиме.
— Із подій мого раннього дитинства, що вплинули на моє літературне майбутнє, твердо врізалася в пам’ять одна: упав я дуже з коня. Летів верхи на полі, а собака з-за могили як вискочить, а кінь — убік! А я — лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очунявся… Тижнів зо три після того хворів. І отоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді думка: мабуть, я для літератури потрібний. Так і вийшло, — писав Остап Вишня.
Хлопчик швидко навчився читати. Як згадувала молодша сестра, він часто читав на піддашках, у самотині, після чого блукав у задумі. Навіть коли бігав із хлопцями до лісу, на річку, в поле — байдуже: малий брав книжки із собою, розповів журналіст Олександр Рудяченко в «Укрінформі».
Мати й батько майбутнього письменника були людьми бідними, але освіченими. Вони мали 17 дітей. Батьки, згадував син, силкувалися будь-що, аби повиводити дітей «у люди». Тож учився Павло в Київській військово-фельдшерській школі. Спочатку працював у царській армії, а потім — у хірургічному відділі відомчої лікарні Південно-Західної залізниці, розповіла Світлана Довгаль у статті «Моя зброя — сміх» у «Віснику».
Згодом Павло Губенко вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, однак його не закінчив. Працював начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниці УНР, а після приходу більшовиків був під їхнім наглядом. Він друкував статті, фейлетони, гуморески в різних виданнях, розказав Олександр Рудяченко.
Приблизно за 10 років — майже сто збірок гумору й сатири
Перший сатиричний твір «Демократичні реформи Денікіна» Павло Губенко написав під псевдонімом Павло Грунський для газети в Кам’янці-Подільському. Далі здебільшого підписувався Остапом Вишнею. Чому так? За словами Олександра Рудяченка, версій існує чимало. Одні літературознавці вважають, що псевдонім з’явився через любов Павла Губенка до творчої спадщини Миколи Гоголя, «Тарасом Бульбою» якого письменник захоплювався. Одного з персонажів у цій повісті звали Остапом. Деякі пояснюють вибір псевдоніма тим, що Павло Губенко любив поласувати вишнями. Треті — просто милозвучністю імені та псевдоніма разом.
Колеги казали, що за три роки Остап Вишня став найбільш знаним українцем — після Тараса Шевченка. Його називали «королем українського тиражу». Гуморист створив збірки «Кому веселе, а кому й сумне», «Реп’яшки», «Вишневі усмішки», «Лицем до села» й низку інших.
До початку колективізації в 1930 році загальний тираж виданих книжок Остапа Вишні сягнув двох мільйонів примірників. Приблизнро за 10 років літературної роботи письменника, якщо рахувати перевидання, з’явилося майже сто авторських збірок його сатири і гумору.
Однак потім Павла Губенка арештували, його звинувачували в куркульській ідеології, націоналізмі й тому, що служив у військах УНР. Письменника засудили до розстрілу, однак вирок скасували — і замінили на десятирічне ув’язнення в північних таборах. Там він працював фельдшером і писав для табірної газети. Письменника звільнили після десятирічного ув’язнення в роки Другої світової війни. А справу проти нього закрили за рік до його смерті.
Двічі одружений Остап Вишня
Остап Вишня одружувався двічі. З першою дружиною він познайомився в селі Грунь. У цій родині народився син В’ячеслав, розповів Дмитро Іваненко в статті «Родина Остапа Вишні» в газеті «Українське слово».
На початку 1920-х років у Харкові Остап Вишня познайомився з акторкою Варварою Маслюченко. Тоді вперше побачив її на сцені театру. Закохався так, що при її появі ледь не стрибав із театрального балкона на сцену. В антрактах бігав у гримерку підтримати Варвару. Їй було 22 роки, йому — 35. Згодом Павло одружився з Варварою. У неї вже була донька Марія, якій письменник став батьком і щирим другом.
— Варвара Маслюченко була шатенка, мала гарний характер, чудову розмовну мову, грала різні ролі в театрі Курбаса, також у театрі Гната Юри, — згадувала артистка Марія Малиш-Федорець.
Згодом після арешту Остапа Вишні його дружину вислали до Архангельська. Вона 10 років чекала на нього, кілька разів була на побаченнях з чоловіком, вони листувалися. Варварі вдалося вивезти щоденник, який вів Остап Вишня в засланні. Під час Другої світової війни письменника звільнили, тож сім’я возз’єдналася.