На вулиці Перекопській у Сумах після руйнування шару асфальту місцями можна побачити стару бруківку. За оцінками місцевих істориків і краєзнавців вона може походити з кінця 19 — початку 20 століття, а клали її ймовірно частково за пожертви підприємців. Про те, як в Сумах почали мостити дороги, чи має старе покриття історичну цінність й скільки це коштувало місту, розповіло «Суспільне Суми». А ми переказуємо у цій новині.
Коли у Сумах з’явилася бруківка
Вулиця Перекопська є частиною історичного центру міста. Її назва походить від оборонного рову — перекопу, який у 17 столітті захищав південну частину Сумської фортеці. Проте вже через два-три століття цей район міста став одним із центрів суспільного життя. Кандидатка історичних наук Віра Іванова розповідає «Суспільне Суми», що на цій вулиці були адміністративні установи, театр, будинок громадського зібрання та садиби власника суконної фабрики Лева Чорнобильського, цукрозаводчика Миколи Суханова, представників дворянського роду Савичів і інших заможних містян.
Дослідниця каже, що поштовхом до масштабного будівництва доріг у місті стало відкриття у 1878 році Сумської ділянки Харково-Миколаївської залізниці. Після появи залізниці, через місто почали перевозити великі обсяги вантажів, що швидко руйнували наявні дороги. Тоді ж у Сумах розпочали планомірне брукування вулиць, насамперед шляхів до залізничної станції, пише «Суспільне Суми».
На злитті річок Сумки, Стрілки та Псла, де працювали будівельники під час зведення доріг, переважали болотисті ґрунти. Це ускладнювало будівництво. Також додаткові витрати пішли на вирівнювання вулиць на горбистому правобережжі Псла й закупівлю бутового каменю з Путивля, говорить науковиця Віра Іванова. Загальна вартість першочергових робіт на той момент складала 239 тисяч карбованців.
З архіву доповіді міського голови на засіданні Сумської думи у 1896 році журналісти «Суспільне Суми» дізналися, що з місцевого бюджету на облаштування міста бруківкою виділили п’ять тисяч рублів. На той час ця сума дорівнювала заробітку бурильника-колодязника за сім років безперервної праці. Кошти з бюджету покривали лише невелику частину всіх витрат, тому організували збір пожертв серед підприємців. Віра Іванова каже, що внески тодішніх бізнесменів були від однієї до 25 тисяч рублів. Завдяки цим коштам оновили дороги в центрі, головні виїзди з міста, торгівельну площу й під’їзди до залізничної станції.
«Суцільне болото» після дощів
На 1895 рік загальна площа забрукованих міських доріг становила близько 231 тисячу квадратних метрів. Але частина доріг до станції «Суми» залишалася незамощеною. Після економічного спаду наприкінці 19 століття нові роботи переважно зупинили, а кошти спрямовували на ремонт уже наявних мостових. Через брак фінансування багато ділянок роками не оновлювалися.
Віра Іванова каже, що на початку 20 століття сум’яни надсилали скарги до місцевої влади, що після дощів дороги перетворювалися на «суцільне болото». Жителі писали про калюжу, яка ніколи не висихає. Вони жалілися, що через неї неможливо провести коня без сторонньої допомоги. А в окремі райони міста візники не погоджувалися їхати навіть за підвищену плату.
Сумську бруківку, за даними Віри Іванової, ймовірно клали з бутового каменю із родовищ Путивльського повіту. Одним із місць видобутку був Берюх (нині це село Руднєве Конотопського району). У міськраді обговорювали постачання кременчуцького граніту для облаштування доріг. Саме цей камінь використовували при будівництві бруківки в Києві, Харкові й Дніпрі. Однак договір укласти не вдалося, каже дослідниця.
Документів, які б вказали на дату мощення Перекопської вулиці в Сумах, поки не знайшли. Цей процес міг тривати десятиліттями, адже навіть напередодні Першої світової, каже Віра Іванова, містяни продовжували надсилати скарги до місцевої влади щодо стану доріг.
Чому Цукр про це пише
На думку Олега Корнієнка, якщо вік бруківки перевищує сто років, вона має історичну цінність і є частиною культурної спадщини міста. Історик вважає, що окремі ділянки старого покриття в історичному центрі Сум можна було б зберегти відкритими для огляду мешканців і туристів.