3 та 4 травня в Сумах покажуть документальний фільм «Обережно! Життя триває» про харківського стріт-артиста Гамлета Зіньківського, який малював свої роботи в Ізюмі. Стрічку можна буде подивитися в кінотеатрі «Планета кіно» в ТРЦ «Мануфактура». Про це Цукру розказав режисер фільму Антон Штука.
«Обережно! Життя триває»
Документальний фільм «Обережно! Життя триває» розповідає про подорож харківського стріт-арт-художника Гамлета Зіньківського до звільненого Ізюма, що за 60 кілометрів від лінії фронту. Художник малює свої роботи на вулицях зруйнованого під час російської окупації міста і спілкується з місцевими жителями. Гамлет зустрічає різних людей, бачить їхнє повсякдення, стан, чує історії.
Один із жителів Ізюма Володимир втратив половину родини під час обвалу будинку. Взаємодія та спостереження за роботою художника надихають чоловіка почати змінювати своє життя. «Обережно! Життя триває» — це портрет зруйнованого окупацією міста, розказаний через історії місцевих жителів і філософські роздуми вуличного художника. Слоган фільму — «Єслі красить, значить жить будем, не пропадем».
— Цей фільм — це своєрідне нагадування, як зараз виглядають життя вже звільнених територій, за які ми часто забуваємо, думаємо, що вони вже врятовані та слідкуємо лише за ситуацією на фронті.
Це подорож в одне з багатьох зруйнованих вщент міст, в якому побували окупанти, — розказав режисер Антон Штука.
З 1 травня фільм покажуть у кіно. Прокат буде в Сумах, Києві та Харкові. У нашому місті стрічку показуватимуть два дні.
«Потрібно щось, що буде підтримувати морально»
Режисер фільму — Антон Штука. Це український фотограф і документаліст родом із Києва. Він є автором стрічок «Причина» та «Рік, що так і не закінчився». Зараз ще працює над «Останнім Прометеєм Донбасу». Вперше Антон потрапив в Ізюм 9 жовтня 2022 року, через місяць після деокупації.
— Тоді я працював з моєю колегою з Нью-Йорку над документальною історією про Володимира Вакуленка, письменника з Ізюмщини. Так сталося, що я провів там майже місяць. Відчував неймовірну спустошеність, бо це місце виглядало дуже темним, сірим і безнадійним після навали російської орди. Такі ж були відчуття після деокупації Київщини. Але що вирізняло Ізюм — це люди, такі світлі, добрі, наївні, прості, яким дуже хотілося допомогти, не лишати їх тут наодинці з усією цією безнадією, загорнути в обійми й не відпускати, щоб у них навіть не лишилося сумніву, що про них пам’ятають, про них не забули, що ми вдячні їм за те, що вони вижили там, у шестимісячній пітьмі, впритул до смерті, — розказав Антон.
Тому він хотів розповісти історію кожної людини звідти. Режисер продовжував повертатися в Ізюм і взимку. Щоразу, коли треба було їхати додому, хотілося залишитися в цьому місті, каже Антон. Водночас він мав і особистий мотив — загибель товариша під час оборони Ізюму в березні 2022 року.
— Взимку після довгих міркувань стосовно Ізюмщини та інших деокупованих територій з’явилося розуміння, що людям, крім першочергової допомоги (їжі, медикаментів і тепла), потрібно ще щось, що буде підтримувати їх морально, нагадувати їм, що про них пам’ятають, що вони не самі. Надавати їм самоідентифікації. Це мала бути культура, — сказав Антон.
Тоді виникла ідея проєкту з харківським художником Гамлетом. Він робить стріт-арт з філософськими підписами українською мовою. Вирішили зробити певні позначки, ніби татуювання, на понівечених містах сходу України.
В Ізюмі лишалося п'ять робіт Гамлета, які він зробив ще до повномасштабного у 2017 році. Декілька малюнків він зробив навесні 2023 року, а згодом ще чотири.
Чому Цукр про це пише
Документальний фільм про Ізюм може бути цікавим для сум'ян, адже доля прикордонних і деокупованих міст Харківщини перегукується з досвідом нашого регіону. Показ такої стрічки в Сумах — це можливість не лише підтримати українську документалістику, а й краще зрозуміти, через що проходять люди на інших деокупованих територіях.
Нагадаємо, що в березні в Сумах пройшла прем’єра українського документального фільму «Вода забере» про Карпати, каякінг і вплив людини на середовище. На зустріч був один з авторів, з яким відвідувачі могли поспілкуватися.
