У ніч на 17 листопада росіяни вдарили по садибі Хрущових у селі Лифине Лебединського району. Внаслідок цього знищені дах, вікна та двері, втрачене дерев’яне різьблене оздоблення на фасадах. Про це повідомив архітектор спільноти «Суми майбутнього» Ігор Титаренко. Інформацію «Суспільному Суми» підтвердила перша заступниця Лебединського міського голови Ольга Зікєєва.
Зруйнована історична пам’ятка
Після обстрілу від садиби лишився тільки кам’яний каркас, тому можна буде відновити зруйновану пам’ятку архітектури, написав Ігор. За його словами, залишки необхідно зберегти та законсервувати для майбутньої реставрації. Архітектор вважає, що держава має продовжувати захищати навіть зруйновані об’єкти культурної спадщини, підсилюючи їх статус і сприяючи відновленню.
— Був у цій садибі не раз. Це була одна з найцікавіших перлин Сумської області, що руйнувалася байдужістю та недбалістю за часи незалежності, і повністю зруйнована російською армією. Ця пам’ятка мала високу цінність. У садибі деякий час гостював Тарас Шевченко, де його рукою були створені замальовки й етюди. Будинок має підземну частину з невеличким тунелем, — написав Ігор.
За словами першої заступниці Лебединського голови Ольги Зікєєвої, на місці удару виникла пожежа, поранених чи загиблих немає. Внаслідок обстрілу були знищені перекриття даху, вікна та двері.
Що відомо про садибу Хрущових
У блозі HedgeHog Stories Ольга Дзюба розповідає, що у 1778 році хутір Лифине належав відомому роду слобідських отаманів — Алфьорових. Потім ним володіла родина Сомових, а на початку 19 століття він перейшов до Хрущових. До середини цього століття родина мала маєтки в шести з одинадцяти повітів усієї Харківської губернії.
Садибу збудував Дмитро Хрущов. Частину своїх кріпаків він звільнив за кілька років до скасування кріпацтва. З 1858 по 1859 роки був членом Харківського губернського комітету, де опікувався покращенням життя поміщицьких селян. У 1861-му отримав від уряду медаль «за труди з визволення селян».
На початку 1859 року Дмитро Хрущов зустрів Тараса Шевченка в Санкт-Петербурзі. Пізніше Кобзар жив у Лифиному, у флігелі навпроти головного будинку садиби.
У 1992 році історик архітектури та мистецтвознавець Віктор Вечерський відвідав садибу, де вивчав її. Результати дослідження, а також історичний та архітектурний плани села він опублікував у книзі «Спадщина містобудування України: теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень поселень».
— Село зберегло етнографічні типи забудови, характерні для Слобожанщини. Проте з усіх будівель садибний комплекс Хрущових, що складається з двох просторово відокремлених частин — парадного та господарського дворів, — має найбільшу історико-культурну цінність. Парадний двір займає вершину пагорба, оточеного глибокими яругами. Лише із заходу він поєднується з плато, де розташований прямокутний, планувально орієнтований господарський двір. У межах парадного двору розміщені одноповерхові будівлі: зі сходу — головний будинок; перед ним, у північно-західному куті двору — винний льох; з півдня — флігель, — писав Віктор Вечерський.
Маєтком постійно керували орендарі. Господарські будівлі, що розташовувалися навпроти садиби, складалися з п’яти об’єктів по периметру прямокутника й утворювали єдиний архітектурний комплекс.
Головний дерев’яний будинок на цегляному фундаменті збудували у 1830-х роках. У 1880-х його обклали цеглою ззовні й перебудували дах. Через це будівля замість пізнього класицизму набула стильових рис французького неоренесансу, писав Вечерський.
Чому Цукр про це пише
Документування таких злочинів проти культурної спадщини важливе, оскільки це доказова база для майбутнього притягнення Росії до відповідальності. З початку повномасштабного вторгнення внаслідок обстрілів було пошкоджено або зруйновано 41 пам’ятку архітектури в Сумській області, з них — 20 у Сумах. Садиба Хрущових мала особливу історичну цінність: тут гостював Тарас Шевченко, створював свої замальовки й етюди. Кожна знищена пам’ятка — це втрата частини національної ідентичності, яку Росія намагається стерти разом із нашою культурою.
