Наприкінці вересня минулого року Росія атакувала Суми «Шахедами». Тоді безпілотники влучили в лікарню Святого Пантелеймона, в якій працювала терапевтка Анна Артьоменко. Через атаку вона зазнала опіків понад 50% площі тіла. Розказуємо, як дівчина лікувалася й опинилася в Австрії та що на неї очікує в майбутньому.
У самому центрі вибуху
Російські безпілотники атакували лікарню Святого Пантелеймона 28 вересня 2024 року. Анна Артьоменко того дня працювала в приймальному відділенні, на першому поверсі, пише «Суспільне». Саме в нього влучив «Шахед». Поруч з нею була медсестра Тетяна Тіхонова, яка потім загинула в реанімації.
— Спершу був характерний звук «Шахеда», який ні з чим не сплутаєш, потім вибух, вогонь, дим, запах пороху. Далі був страшенний біль, — ділиться спогадами Анна в інтерв’ю для «Суспільному».
Вдруге росіяни поцілили по даху одного з корпусів лікарні. Анна була у важкому стані, ще четверо працівників отримали поранення середньої тяжкості. Дівчину спершу віднесли в перев’язувальну, звідти — на ношах перенесли в міську лікарню №5.
Анна розказує Цукру, що далі вона лікувалася в Київському опіковому центрі, а 7 жовтня її направили у місто Грац в Австрії, де вона перебуває й нині. Загалом дівчина перенесла вже 10 операцій.
— Я вчилася жити спочатку: сидіти, ходити, тримати в руках телефон, ложку, зубну щітку. Кожен день — це боротьба. Біль був нестерпний, і мене постійно вводили в наркоз, — каже дівчина.
Довгий шлях до реабілітації
«Суспільне» пише, що Анна зазнала важких ступенів опіків другого та третього ступенів. Вогонь вразив 55% її тіла: обличчя, повіки, голову, сідниці, тулуб, промежину й кінцівки. Зараз, говорить дівчина, їй досі боляче ходити та рухатися. А в тілі є уламки, які лікарі не можуть дістати.
Анна Артьоменко народилася у Глухові. Медичну освіту отримала в СумДУ. Спершу працювала в лікарні Святого Пантелеймона інтерном, а з липня 2024 року влаштувалася туди терапевтом. Через три місяці роботи життя для неї розділилося на «до» та «після». Анна вдячна за підтримку небайдужим людям і своєму чоловіку Олексію.
— Я щодня докладаю всіх зусиль, щоб відновитися, тримаюся за кожен шанс і кожен крок вперед. І водночас я неймовірно вдячна людям за підтримку. Вона справді величезна — мені пишуть, телефонують, бажають сил і здоровʼя, і звичайно, багато хто поповнює мій збір. Це надихає боротися далі. Я відчуваю, що я не одна, і це — безцінно, — каже Анна у коментарі для Цукру.
Попереду на дівчину очікує багато операцій і лазерна пластика. Говорить, скільки їх буде — сказати складно, бо організму дуже важко одужувати. Зараз вона чекає на операцію на барабанних перетинках, яку планують провести у вересні. Через великі рани лікарі оперуватимуть вуха поступово: спершу праве, а потім, коли воно загоїться, лікуватимуть ліве.
Лазерну пластику планують провести, коли на тілі не буде ніяких відкритих ран. А в Анни вони постійно відкриваються на пересадженій шкірі, бо вона дуже тонка, а організм не встигає все відновлювати через велику площу опіків і шрамів.
— Процес відновлення непередбачуваний. Але я налаштована йти до кінця, бо дуже хочу повернутися до свого життя й медицини, яку я щиро люблю, — каже дівчина.
«Суспільному» лікарка зізнається, що про допомогу просити незручно, бо звикла сама виручати інших, але лікування і реабілітація фінансово затратні. Підтримати Анну Артьоменко можна за посиланням на банку Monobank.
Чому Цукр про це пише
Рік тому під час обстрілу постраждали медики, які рятували життя інших. Анна — одна з них. Зараз вона потребує підтримки сум’ян, щоб повернутися до нормального життя та знову допомагати людям як лікарка. Її історія — це і про наслідки війни, і неймовірну силу духу, і важливість людської підтримки у найважчі часи.
