Анастасія Горпінченко із Сумщини разом із командою «Слідство. Інфо» зняла фільм «У полон не брати» про страти російською армією українських військовополонених. 2 жовтня цю документальну стрічку показали в київському кінотеатрі «Жовтень». Ми поспілкувалися із журналісткою та авторкою фільму Анастасією про те, як його створювали.
Фільм «У полон не брати»
Над стрічкою протягом трьох місяців працювали чотири людини: Анастасія Горпінченко, Анастасія Станко, Анна Бабінець та Анна Перепелиця. Фільм уже можна подивитися на YouTube-каналі «Слідство. Інфо» або нижче.
— З осені минулого року ми помітили, що новини про страти наших бійців почали зʼявлятися все частіше. Згодом ми отримали низку документів і відео від наших джерел. Працюючи з якими, ми зрозуміли, що вчинення росіянами цього воєнного злочину має ознаки системності: стається в різних ділянках фронту; вчиняється різними підрозділами: від мобілізованих чи зібраних із колишніх увʼязнених до регулярних і навіть елітних десантно-штурмових; не отримує жодного засудження чи реального покарання з боку командування, — розказала нам Анастасія Горпінченко.
Для фільму журналістки «Слідства. Інфо» переглянули десятки відео з дронів, на котрих зафіксовані страти українських бійців, і поспілкувалися з правоохоронцями.
Крім того, команді вдалося поговорити з підозрюваним у страті українського бійця — з російським військовим Дмитром Курашовим. Він розповів, що ще під час навчання, перед тим, як іти на фронт, новобранцям говорили не брати українців у полон, а вбивати, розказує Анастасія. За її словами, це може свідчити про те, це не рішення окремих «маргінальних елементів», а політика погоджена згори.
Нагадаємо, що 2 травня в український прокат вийшов документальний роуд-муві «Ми були рекрутами». Його продюсером став сум’янин Дмитро Никифоров, а режисером — Любомир Левицький.