18 листопада російські дрони поцілили в гуртожиток у Глухові, забравши життя 12 людей. Серед них — поетеса Лідія Родителєва-Процик, яка переїхала і місто після того, як її будинок у селі Пустогород був пошкоджений російським ракетним ударом. Розповідаємо, ким була Лідія Григорівна і чому її поезії продовжують жити навіть після цієї трагедії.
Часто готувала вірші для громади та шукала натхнення в природі
Лідія Родителєва-Процик народилася в селі Пустогород, що на Сумщині. Ще з дитинства вона писала вірші. Для громади організовувала поетичні вечори, презентувала свої твори та надихала однодумців.
У 2007 році видала першу збірку віршів «Від серця — до серця», а у 2019 році другу — «Стежками долі». Її поезію публікували в місцевих газетах і літературних альманахах, а глухівська композиторка Марія Воропай створила кілька пісень на її вірші.
— Її поезії завжди викликали захоплення і позитивні емоції у слухачів, — розповідає керівниця Глухівської публічної бібліотеки Тамара Привалова.
Після початку повномасштабного вторгнення Лідія Григорівна залишалася у своєму рідному селі, попри постійні обстріли. Проте коли її будинок пошкодило під час обстрілу, вона переїхала до Глухова восени цього року. У місті жінка планувала провести творчий вечір, щоб поділитися своєю новою поезією з громадою.
— На жаль, ми вже ніколи не почуємо її голос, але її поезія завжди буде звучати на літературних вечорах, — додає Тамара Привалова.
18 листопада російські дрони атакували гуртожиток у Глухові, забравши життя 12 людей. Серед загиблих була поетеса Лідія Родителєва-Процик, повідомила Тамара Привалова.
— Її творчість надихає, а пам’ять про неї житиме у серцях громади назавжди, — говорить жінка.
