19 вересня росіяни вдарили керованою авіабомбою по Сумському геріатричному пансіонату. Деяких людей після обстрілу рятувальникам довелося виносити на руках. Так зробили й з Іваном Яковичем, який має інвалідність першої групи. Після інсульту йому відняло лівий бік тіла, зараз він користується колісним кріслом.
Про це розказала журналістка медіа hromadske Майя Орел у репортажі із Сумщини. Вона поспілкувалася з бабусями й дідусями, які пережили обстріл пансіонату, та дізналася, де тепер вони живуть.
Репортаж із розбомбленого пансіонату
— Промінь телефонного ліхтарика вихоплює паперову іконку Богородиці на стіні, маленького плюшевого песика серед купки ліків, ложку, з якої не встигли злизати мед, памперс на тумбочці, — пише журналістка про те, як виглядає пансіонат після атаки росіян.
До обстрілу адміністрація закладу ледь не щомісяця проводила опитування, чи погоджуються підопічні на евакуацію, і щомісяця одноголосна відповідь — «ні». А вже після атаки 19 вересня людям довелося лише обирати, куди вони хочуть евакуюватися. На вибір пропонували Кролевець, Охтирку, Київ.
Когось із 221 підопічного забрали родичі, кілька десятків людей потрапили в соціальні заклади Києва та Хмельниччини. Але більшість мешканців пансіонату опинилися в інтернатах і пансіонатах на Сумщині.
Як Сумщина приймає бабусь і дідусів із пансіонату
Директор Охтирського будинку-інтернату для громадян похилого віку Віктор Токар розповів hromadske, що прийняли 21 людину із сумського пансіонату.
— Нас тут добре розмістили, по двоє в кімнатах. Але туалет на коридорі, а не в кімнаті, як у нас в Сумах було, то перші дні ми його і знайти не могли. І ванни у нас в кімнатах були, і душі, а тут все у коридорі, завжди туди черги, — розповідає Катерина Тимофіївна.
У Синівському інтернаті для людей похилого віку на 19 вересня було 10 вільних місць. Але з сумського пансіонату привезли аж 40 підопічних. Тож 28 людей розмістили в приміщення старої амбулаторії, розказала hromadske директорка Синівського інтернату Ольга Семиліт.
— 18 із привезених — лежачі з жовто-сірими обличчями, які, здається, абсолютно не реагують на журналіста та фотографа. Мені стає ніяково: їм би цілковитий спокій у теплому світлому приміщенні, а не лежати покотом на щільно присунутих одне до одного ліжках, — пише журналістка.
Кілька чоловіків скаржаться, що в цій амбулаторії немає душу. А насправді для миття лежачих хворих у перші дні після переїзду воду гріли в чайнику. Тепер же тут є бойлер.
У Чернеччинське відділення стаціонарного догляду в Охтирському районі із Сум привезли сім людей з інвалідністю. Стаціонар розрахований на 30 людей, мав своїх 27 підопічних, тому чотирьох сум'ян довелося розмістити в актовому залі.
«Скоро нас у Суми повернуть?»
— «Ви не знаєте, скоро нас у Суми повернуть?» — з надією заглядали мені в очі літні чоловіки й жінки в Охтирці, Чернеччині, Синівці. «Там все треба ремонтувати. Будівлю пансіонату зараз готують до консервації, закривають вибиті вікна і двері», — чесно переповідала я почуте від їхньої директорки сумського пансіонату Людмили Красильникової, — пише журналістка.
Зараз директорка шукає на Сумщині будівлю, куди можна було б переселити сумський пансіонат. Вона пропонує облаштовувати на базі місцевих громад маленькі установи соціального захисту для утримання самотніх літніх і людей з інвалідністю.
Прочитати повний репортаж із Сум і подивитися фото можна за цим посиланням.