Суми — місто на воді. Сум’яни люблять плавати по водоймах на сапах, ловити рибу чи просто відпочивати біля берегів. Проте протягом 2025 року екологічна інспекція фіксувала, що показники забруднення в Пслі та Сумці перевищують норми в кілька разів. Також понад рік тривали суди проти «Міськводоканалу», з якого стягнули понад мільйон гривень за шкоду навколишньому середовищу. Цукр вивчив судові матеріали й розібрався, хто забруднює сумські водойми і як із цим боротися.
Для цього матеріалу ми поспілкувалися з:
- Тетяною Кузьміною — кандидаткою біологічних наук, доценткою кафедри екології та природозахисних технологій СумДУ;
- Анною Даниляк — фахівчинею з екологізації сільського господарства ГО «Екодія».
Чим забруднені сумські річки
У лютому екологічна інспекція Сумщини повідомила Цукру, що впродовж 2025 року їхні працівники щоквартально брали проби води з річок Псел і Сумка в різних точках Сум. Загалом якість води відповідала нормам, однак за показниками хімічного споживання кисню (ХСК) і біохімічного споживання кисню (БСК) фіксували перевищення. Інспекція пояснювала, що це свідчить про збільшення органічних речовин у воді.
У річці Псел ці показники в різних місцях перевищували норму у 2–3 рази. Зокрема, проби води брали в районі вулиці Чехова й біля Баранівського мосту. У річці Сумка показники були дещо кращими, але теж виходили за межі норми: від 32 до 61 мг/дм³ при нормі в 30.
Що це означає простішими словами? Анна Даниляк з ГО «Екодія» пояснює високі показники споживання кисню через аналогію з людським організмом.
— Ці показники можна порівняти з температурою тіла людини. Коли організм бореться з вірусом, температура підвищується. Тут так само: високі значення ХСК і БСК вказують на те, що водна екосистема бореться із забрудненням. Річці необхідно переробити надлишок органіки — для цього витрачається розчинений кисень. Критичним проявом є загибель риби, коли цілі популяції помирають через нестачу кисню, — пояснює Анна Даниляк.
Науковиця СумДУ Тетяна Кузьміна, яка роками досліджує стан водойм у Сумах, розповідає, що органічні речовини у водоймах — це забруднюючі речовини. Частина з них — рештки відмерлих рослин і тварин, які потрапляють у воду природно. Їх небагато, і річка справляється з ними за допомогою бактерій і водних грибів, які розкладають органіку, використовуючи кисень, пояснює Тетяна Кузьміна.
Сумки, які ще не повністю змішалися з водами Псла. Фото Тетяни Кузьміної
Більш суттєві проблеми, говорить науковиця, стаються лише після втручання людини у природні процеси. У Сумах — кілька таких джерел забруднень.
— Це господарсько-побутові стоки з територій приватної забудови, з вулиць, а також забруднена вода зі ставків та водосховищ. Ставки й водосховище — це штучні водойми з дуже низьким самоочисним потенціалом, накопичувачі забруднень. Щороку з Косівщинського водосховища, розташованого на руслі річки Сумка, у Псел разом із синьо-зеленими водоростями потрапляють тонни органічного забруднення. Притока Сумка — одне з головних джерел органічного забруднення Псла. А нижче Сум у Псел також потрапляє недостатньо очищена вода з комунальних очисних споруд, — каже Тетяна Кузьміна.
Також науковиця звертає увагу на ще одну проблему. Сум’яни розорюють під городи прибережні захисні смуги, де за законом має рости непорушена рослинність, щоб вберегти водойми від забруднень. Окрім цього, жителі можуть прокопувати канавки, щоби спрямувати стічні води прямо в річку. Через це земля, добрива й отрутохімікати змиваються дощем у водойми.
— Якщо у воду потрапляє дуже багато органічного забруднення, воно може поглинути весь кисень. Перевищення норми вдвічі — це серйозна проблема. Перевищення в 3–4 рази — дуже серйозна. Такий рівень фіксували в річці Сейм у 2024 році, коли з території Росії скинули продукти переробки цукрової сировини. Це спричинило різке падіння вмісту кисню майже до нуля й масову загибель риби, — каже Кузьміна.
За неочищену воду — судова справа
Екоінспекція, яка надавала Цукру дані про стан річок у Сумах на початку лютого, не називала конкретних причин забруднень. Однак уже за кілька тижнів прокуратура Сумщини повідомила, що працівника «Міськводоканалу» судитимуть за забруднення сумських річок скидами стічних вод у Псел. За даними слідства, він не забезпечив ефективну роботу очисних споруд. Через це протягом майже двох з половиною років у річку скидали стічні води з перевищеним вмістом забруднюючих речовин.
У судовому реєстрі ми знайшли справу, яка передувала обвинуваченню конкретного службовця. У січні 2025-го Господарський суд відкрив провадження за позовом прокуратури проти самого «Міськводоканалу» Сумської міської ради.
Йшлося про ті самі порушення, за які судитимуть службовця: підприємство роками скидало у Псел недостатньо очищені стічні води, перевищуючи встановлені нормативи, і цим завдало шкоди навколишньому середовищу на суму 1 309 646 гривень.
Щоб зрозуміти, як це відбувалося, потрібно пояснити, як влаштована система водопостачання і водовідведення в Сумах. Цим, зокрема, займається «Міськводоканал». Одне з його завдань — очищувати стічні води перед тим, як повернути їх у річку. Для цього підприємство має дозвіл на спеціальне водокористування. Цей документ визначає, скільки і які речовини можна скидати у водойму — це і є нормативи гранично допустимого скидання (ГДС).
Перевірка, яку провела екоінспекція у травні 2024 року, встановила, що «Міськводоканал» систематично порушував ці нормативи. За даними самих же лабораторних журналів комунального підприємства, перевищення фіксували з листопада 2021 року. Ідеться про підвищений вміст різних речовин: фосфатів, нітратів, нітритів, заліза, зважених речовин, амонійного азоту, вже згаданого біохімічного споживання кисню (БСК).
За словами Тетяни Кузьміної, це типові компоненти недостатньо очищених стічних вод (після якіснішої очистки їх лишається менше) із застарілих очисних споруд:
- Органічні речовини, які показує БСК, — основний складник будь-яких побутових стоків. Від підвищення вмісту органіки вода гниє, розмножуються бактерії.
- Фосфати, нітрати, нітрити й амонійний азот — продукти їх розкладання, які утворюються в процесі очищення. Через них у воді масово розвиваються мікроскопічні водорості та розростаються вищі водні рослини. Після відмирання вони повторно забруднюють річки органічною речовиною.
- Зважені речовини — це мул і дрібні частки. Через них збільшується каламутність, при їхньому осіданні замулюється дно.
- Залізо — його підвищений вміст у воді на Сумщині має природне походження.
Наслідки забруднення можуть впливати й на людей, які користуються водою з річки або з джерел поблизу. Анна Даниляк з ГО «Екодія» пояснює, що високі концентрації нітратів у питній воді є небезпечними для здоров’я.
— Показники в понад 50 мг/л є надзвичайно шкідливими. Для немовлят і вагітних це становить ризик для життя. Постійне споживання такої води може спричиняти серйозні хвороби, зокрема онкологічні. Також через такі забруднення розмножуються синьо-зелені водорості, чиї випари в процесі розкладання є токсичними, зокрема для людини, — каже Анна Даниляк.
Що говорив «Міськводоканал» у свій захист
Комунальне підприємство не спростувало факт перевищень — власне, показники брали з їхніх лабораторних журналів. Але наполягало в суді, що провини «Міськводоканалу» в цьому немає.
По-перше, комунальники апелювали до того, що очисні споруди перебувають у власності Сумської міської ради, а не підприємства. «Міськводоканал» лише управляє ними. Стверджували, що місцева влада роками не виділяла коштів на реконструкцію, не реагувала на листи КП.
По-друге, пояснювали, що без капітального ремонту або перебудови очисних споруд досягти нормативів просто неможливо технічно. Зокрема, «Міськводоканал» згадував, що в міських системах взагалі відсутні процеси очищення від фосфору та азоту. Загалом, із 1968 року очисні споруди не ремонтували капітально, а хіба вибірково замінювали обладнання. На повну реконструкцію, за оцінкою підприємства, потрібно 1,6 мільярда гривень, і таких грошей вони не мають.
По-третє, через ракетні удари й відключення електроенергії на підприємстві постійно спрацьовували аварійні захисти. Це переривало процес біологічного очищення — мікроорганізми, які мають розкладати забруднюючі речовини, після раптових відключень не виконували свої функції. Відновлення займало час, і в цей період якість очищення падала, пояснював «Міськводоканал» у суді.
Також комунальне підприємство для захисту в суді замовило в Сумського державного університету незалежний економічний висновок, у якому стверджували, що розрахунки екоінспекції зроблені некоректно. Ще один аргумент — що прилад обліку, дані якого використовувала інспекція, вимірює обсяг води на вході в очисні споруди, а не на виході, тобто у річку потрапляло менше, ніж підрахували.
Як покращити очисні споруди води Сум
Аргументи Водоканалу про застарілі споруди й відсутність грошей Тетяна Кузьміна називає цілком типовою ситуацією для всієї України. За її словами, за десятиліття змінився сам склад стічних вод. Зокрема, через масове поширення побутової хімії зріс вміст фосфатів у стоках. Стара технологія просто не може технічно впоратися з таким видом забруднення.
— Очисні споруди по всій Україні будували у 60–70-х роках минулого століття. На той час це було великим досягненням. Однак зараз обладнання застаріло. У розвинутих країнах таку інфраструктуру модернізують, вводять нові технології — це коштує дуже дорого. Чимало країн східної Європи отримали ці інвестиції після вступу до Євросоюзу. Провели реконструкції очисних споруд у містах, а у селах побудували локальні об’єкти, — розповідає науковиця.
Тетяна Кузьміна ділиться позитивними прикладами й в Україні. Львів залучає 27 мільйонів євро від міжнародних партнерів на реконструкцію міських очисних споруд — роботи планують почати наприкінці 2026 або на початку 2027 року.
У квітні 2025 року ЄБРР, Сумська міська рада та «Міськводоканал» також підписували угоду про намір співпраці для потенційної реконструкції очисних споруд. Називали орієнтовну вартість проєкту — 35 мільйонів євро. Однак минув майже рік, і міська рада не повідомляла про нові деталі проєкту.
Та лише оновлень інфраструктури недостатньо, каже Тетяна Кузьміна. На її думку, варто відмовлятися від мийних засобів, які містять фосфати. Також потрібно відновлювати проточність річок, бо без цього неможливо досягти високої якості води, пояснює науковиця.
Що вирішив суд
У справі про забруднення річок суди двох інстанцій позицію «Міськводоканалу» не прийняли. Господарський суд у травні 2025 року задовольнив позов прокуратури повністю і зобов’язав стягнути з підприємства 1 309 646 гривень. «Міськводоканал» подав апеляцію — і програв. У грудні 2025 року Північний апеляційний господарський суд не змінив рішення.
Суд визнав, що факт перевищень норм доведений — підприємство самостійно фіксувало його у своїх журналах. Суму збитків підтвердили дві незалежні інженерно-екологічні експертизи. Щодо поділу відповідальності з міськрадою суд зазначив, що саме «Міськводоканал» отримував дозвіл на водокористування і брав на себе зобов’язання дотримуватися нормативів. Те, що майно належить міськраді, не знімає з підприємства відповідальності. Воно може проводити ремонти й залучати кошти.
Суд також вважав неналежним доказом лист СумДУ, на який посилався «Міськводоканал», бо в ньому лише вказали на сумніви, але власного розрахунку не навели. Про інший доказ комунальників — висновок експерта Інституту судових експертиз — суд відповів, що той спеціаліст сам стверджував, що питання відповідності розрахунків екологічній методиці виходить за межі його компетенції.
Щодо аргументу про ракетні, дронові атаки й відключення світла суд звернув увагу на пояснення самого «Міськводоканалу». Вони писали, що не було жодних аварійних ситуацій, які призвели б до скиду неочищених вод. Тобто підприємство саме спростувало цей аргумент.
Після програної апеляції комунальне підприємство просило виплачувати компенсацію за шкоду довкіллю частинами протягом десяти місяців. Однак суд задовольнив клопотання частково й зобов’язав провести виплати протягом чотирьох місяців — частинами по 327 тисяч гривень до кінця травня 2026 року.
Суд врахував, що підприємство є збитковим (за 9 місяців 2025 року збиток — понад 22 мільйони гривень), заборгованість населення перед ним — майже 74 мільйони. Також врахував аргумент комунальників, які пояснювали, що є критично важливими для функціонування міста у воєнний час.
Гроші після надходження розподілять між трьома бюджетами: 30% — до державного, 20% — до обласного, 50% — до міського. Ці кошти мають спрямувати до спеціальних фондів охорони навколишнього середовища.
Як боротися за чистоту річок
Жителі мають право самі ініціювати перевірки екоінспекції. Якщо ви помітили ознаки забруднення річки — незвичний колір або запах води, загибель риби, підозрілі виливи — можна звернутися до Державної екологічної інспекції у Сумській області на електронну адресу sumy@dei.gov.ua чи за телефоном: +38 (0542) 77-10-12.
У зверненні варто вказати місце, час, описати, що саме ви помітили; за можливості додати фото чи відео. Після отриманого звернення інспекція може провести відбір проб і встановити рівень забруднення.
Звернення громадян справді запускають перевірки, вважає Тетяна Кузьміна. Однак, на її думку, це лише перший крок, а подальші рішення залежать від політичної волі посадовців.
— Часто після фіксації порушення подальші дії не настають. Наприклад, відведення стічних вод з приватних садиб у Сумку й порушення режиму прибережних захисних смуг фіксували, але не усунули, — каже Кузьміна.
Анна Даниляк з «Екодії» каже, що ефективність звернень зростає, коли громада діє разом. Багато голосів складніше проігнорувати, а публічне висвітлення проблеми додатково тисне на владу. ГО «Екодія» також створила інструкцію для різних ситуацій: коли бачите мертву рибу чи підозрілу трубу, що зливає нечистоти у воду, чому скаржитися на цвітіння річки — не найефективніший крок, і що робити натомість. У матеріалах — пояснення, які державні органи за що відповідають, їхні контакти й зразки скарг чи запитів.