Цієї весни в Сумах відбулася прем’єра музичного шоу «KoLo». Його розробила команда Національного театру імені Щепкіна. Про нього говорили як про «музичне шоу майбутнього». Але після показу колишній режисер театру Владислав Писарев заявив, що шоу фактично скопіювали з його концерту «Сонцелік». Цукр одразу звернувся до директора театру Дмитра Некрасова за коментарем. Однак він погодився поспілкувалися лише наприкінці квітня. Які елементи шоу повторюються, що про це каже режисер «KoLo» Некрасов і чи може закон захистити режисерську ідею — читайте в тексті.
«Наймасштабніше мультимедійне шоу»
Перед прем’єрою шоу «KoLo» на сторінках театру імені Щепкіна неодноразово публікували пости, називаючи майбутню подію «наймасштабнішим мультимедійним шоу» й «музичним шоу майбутнього». Директор театру, художній керівник і режисер «KoLo» Дмитро Некрасов у коментарі Цукру розказав, що колектив хотів зробити «антишароварщину». До події постійно підігрівали інтерес — наприклад, встановили фотолокацію біля театру. А також у колаборації із сумською кондитерською створили авторське тістечко.
У постановці використали повний комплекс орендованої апаратури, що, за словами Некрасова, відповідає рівню виступів найкращих зірок українського шоубізнесу. Він переконував, що за останні 10 років у Сумах такого масштабу шоу не було.
У майбутньому його планують грати по інших містах України й за кордоном. Після війни Дмитро мріє поставити «KoLo» на сумському стадіоні «Ювілейний». А після гастролей колектив театру думає створити музичний альбом, який можна буде прослухати на Spotify, Apple Music і YouTube Music, а ще випустити його на вініловій платівці.
Музику для шоу писав композитор Євген Золотухін, який створив усю партитуру й аранжування. Директор театру каже, що до організації шоу долучили майже весь творчий склад колективу.
За словами Золотухіна, над цим проєктом команда працювала понад рік. Хоча сам Некрасов нам розповідав, що шоу почали розробляти наприкінці лютого. Згодом для Цукру Дмитро уточнив, що Золотухін працював над шоу раніше, бо він композитор та автор музики — з нього починається вся підготовча робота. А кілька місяців тому в театрі розпочали готувати постановчу частину, тобто до процесу доєднався Дмитро Некрасов як режисер. На той момент фортепіаністи й вокалісти вже вивчили партії, балетмейстерка розвела хореографію, також відпрацювали музичні номери з оркестром.
«KoLo» VS «Сонцелік»
Після прем’єри «KoLo» колишній режисер Сумського театру імені Щепкіна Владислав Писарев написав відгук на своїх сторінках у Facebook та Instagram. У дописах він вказав, що шоу скопійоване з його концерту «Сонцелік», який вперше показали в червні 2025 року.
За словами Писарева, збігаються не лише пісні, а й структура концерту, драматургічні переходи й окремі режисерські рішення.
— Чому серед усього безмежного океану українського фольклору раптом обираються саме ті самі пісні? Чому структура концерту збігається? Чому навіть драматургічні переходи ті самі? Бо всі в театрі вже знають цей матеріал і так легше всім. Над «KoLo» працювали той самий композитор і хореографиня і безумовно пластика і партитури — це їхнє надбання. Але давайте поговоримо про режисуру. Приклад: акапельний номер, де три обжинкові пісні звучать одночасно: «Проведу я русалочки», «Да зазвєнєла пчьолочка», «Я в бору жито жала», які поступово перетікають в «Ой ти зозулько рябенькая». Пісні про жнива переходять у пісню про голод. І саме це режисерське бачення, як і багато інших ходів в концерті «KoLo» відтворено, скажімо так, з великою любов’ю до оригіналу, — написав Владислав.
Також режисер зауважив, що з його концерту зробили «естрадне шароварне шоу» — саме те, від чого він свідомо відмовлявся під час створення постановки «Сонцелік».
Писарев пише, що робота композитора й хореографки захищена авторським правом, тоді як режисерські ідеї — ні. Тому формально театр не порушив закону, але жодної комунікації з ним не було.
— Своїм постом я мав на меті показати дві речі. По-перше, недосконалість системи авторського права, яка фактично захищає всіх творців вистави, окрім режисера. А по-друге, відсутність комунікації між керівництвом театру і мною як режисером у ситуації, коли створений мною продукт переробляють, дають йому іншу назву й видають за свій новий проєкт, — сказав Владислав у коментарі Цукру.
Публічно Дмитро Некрасов на допис колишнього режисера театру відреагував так: зробив репост допису Писарева з підписом «Зараз я розкажу, як то народжувалось. Будете знати. Ми все украли».
Коментарі під дописами Писарева й Некрасова різняться. Частина людей захоплюється новим шоу і не погоджується з тим, що це копія постановки «Сонцелік». Інші ж підтримують Владислава й висловлюються про те, що в театрі, ймовірно, панує «культ директора».
Зокрема, в одному з коментарів авторка написала, що в театрі ігнорують або висміюють критику, у сториз будь-які некомпліментарні відгуки не викладають, на коментарі не відповідають, або відповідають, знецінюючи особистість. Інші користувачі написали, що нічого дивного немає в тому, що художній керівник формує політику театру. Також говорили, що при цьому він запрошує режисерів з інших міст і дає можливість молодим митцям проявляти себе.
— Як керівник театру я не можу коментувати пости фізичних осіб і минулих працівників театру. Можу лише запевнити вас і людей, які цікавляться цією історією: «KoLo» не є «Сонцеліком». «KoLo» — це зовсім інший проєкт, інша історія, інші підходи. Візуальні й аудіальні складові абсолютно видозмінені. Так, команда, яка працювала над «Сонцеліком», також працює і над «KoLo» — багато з тих митців і артистів були залучені в обох проєктах. Але це зовсім не схожі речі, — прокоментував Цукру Дмитро Некрасов.
За його словами, щодо ймовірного копіювання вистави Писарев не звертався ні до театру, ні до Некрасова безпосередньо. Вважає, що ця історія не має жодного підґрунтя — ні морального, ні етичного, ні з точки зору авторських прав. «Це просто не відповідає дійсності», — переконує Дмитро.
Що говорить закон?
Адвокатка Надія Шуляк пояснила Цукру, що українське авторське право, як і міжнародні стандарти, базується на принципі, коли закон захищає не саму ідею, а її втілення. Режисерську постановку можуть визнати об’єктом авторського права, але якщо вона оригінальна й зафіксована в об’єктивній формі. Наприклад, у вигляді відеозапису, сценарію, режисерського плану.
Тож режисерська робота може охоронятися як сценічний твір, що включає драматургічну структуру, послідовність номерів, мізансцени, ритміку й логіку розвитку дії, каже Надія Шуляк.
— Однак важливо розуміти, що правова охорона поширюється лише на ті елементи, які є оригінальними та індивідуальними, а не типовими для жанру концертних програм. Відповідно, сам факт використання тих самих пісень або подібної тематики не є порушенням. Вирішальним є питання, чи було відтворено саме індивідуальну форму постановки, — пояснює адвокатка.
За її словами, теоретично в таких випадках можна захистити права режисера, однак такі спори вважають складними. Для успіху потрібно довести не просто схожість двох концертів, а саме відтворення істотних елементів авторської форми, зокрема структури, драматургії, переходів, мізансцен тощо. Тобто правовий захист можливий, але він залежить від того, чи доведуть наявність творчого, оригінального результату, а не абстрактної ідеї.
— У разі наявності таких доказів можуть бути заявлені вимоги про визнання порушення авторського права, заборону подальшого використання постановки, стягнення компенсації, а також захист немайнових прав, включаючи право авторства і на недоторканність твору. На практиці ключову роль у таких справах відіграє судова експертиза, яка встановлює ступінь подібності й характер запозичення. Водночас участь у двох постановках тих самих композитора і хореографа може бути використана іншою стороною як аргумент на користь незалежного створення схожих елементів, — пояснює Надія Шуляк.
Окремо слід звернути увагу на договірні стосунки між режисером і театром, каже адвокатка, оскільки саме договір у подібних ситуаціях часто має вирішальне значення. Якщо в ньому не було прописано, кому належать права на постановку і чи можна створювати похідні вистави або повторно використовувати режисерські рішення — театр має значно більше прав на цей матеріал.
Захистити себе режисер може ще на етапі підписання договору про постановку. Для цього варто прописати права на виставу, заборону створювати схожі без його згоди, обов’язкове зазначення авторства й виплату винагороди за повторне використання. Окремим пунктом — зафіксувати саму постановку як додаток до договору.
Як сказав Владислав Писарев, він мав стандартний договір із Сумським театром імені Щепкіна. Але, говорить, що це не має значення, бо «KoLo» зареєстроване як інша постановка з іншим режисером і юридично нічого спільного із «Сонцеліком» не має.
Судитися з театром він не планує, оскільки сумський колектив вважає не чужим, а також розуміє складні умови праці. До того ж підтверджує, що довести оригінальність ідеї чи режисерського бачення надзвичайно складно.
