Сумський національний театр імені Щепкіна гастролює від прифронтових міст до європейських столиць. Дві доби в дорозі без душу, сцена під кутом і декорації, що котяться в оркестрову яму, — інколи саме так виглядає реальність театралів. Для команди театру — це спосіб говорити з тими, хто сумує за домом, і нагадувати, що театр може звучати переконливо далеко за межами рідної сцени.
Мандри Україною і закордонням
На гастролі в Гельсінкі трупа Сумського національного театру повезла виставу «Птах на горищі». Глядачем був навіть представник посольства України у Фінляндії, пригадує одна з акторок Дарія Некрасова. Та особливо їй запам’яталася пара літнього віку із Сум, які мусили виїхати за кордон після початку повномасштабного вторгнення.
— Ви зараз поїдете додому, до Сум. Я вас прошу, передайте привіт моїм любим Сумам. Я дуже сумую, — зі сльозами прохав Дарію чоловік.
За минулий рік Сумський національний театр гастролював у Кракові, а також об’їздив майже всю Україну: Харків, Полтаву, Дніпро, Олександрію, Миколаїв, Запоріжжя, Одесу, Черкаси, Київ, Житомир, Івано-Франківськ, Львів та Рівне.
У репертуар команда театру зазвичай обирає вистави-гіти — «Украдене щастя», «Тіні забутих предків» і «Ніч перед Різдвом» режисера Дмитра Некрасова, «Птах на горищі» Владислава Писарева й «Аліса в Дивокраї» Оксани Тараненко і Владислава Писарева. Деякі роботи, як-от «Ніч перед Різдвом», театр возить у партнерстві з організатором подій Teatr.org.ua.
Аплодують 20 хв, кажуть «шо?» і хочуть вхопити життя
Сум’яни запевняють, що відчувають тепло в усіх містах гастрольних турів. Про цікавість свідчить і те, як швидко розпродуються квитки, каже Дмитро Некрасов. У деяких майданчиків доводиться просити про додаткові дати показів. А часом — грати по дві вистави за день гастролей.
— Сумський театр зараз знаходиться на такому підйомі, що в будь-якому місті, де б ми не були, — це шалені оплески й шалені реакції на наші вистави. Я повторю, що ми дуже вдячні за це нашим глядачам. Їхня реакція неймовірна!
Особливо захопливий момент для акторів — виходити на уклін у великих тисячних залах, наприклад, Національному театрі Франка або Львівській опері. Глядачі аплодують стоячи по 15 або й 20 хвилин.
Актор Роман Козак зізнається, що сумський глядач для трупи все одно — особливий.
— Це рідні глядачі, з якими ти живеш і до яких виходиш на сцену майже щоденно. Коли ми поверталися з туру, дуже скучали за містом і сумською аудиторією, — говорить він.
Ще, за словами Романа, життя ближче до лінії зіткнення в Сумах та інших містах формує інакше сприйняття театру: «Глядачі йдуть на виставу, аби сповна вхопити життя і пам’ятати, що воно триває. Люди прагнуть зняти напругу й відчути сенси попри війну».
Актор Сергій Самарський додає, що деякі театральні прийоми працюють тільки в Сумах, а щось яскравіше сприймають в інших містах. А буває навпаки: вдома на монолог чи жарт — тиша, а в іншому місті — бурхлива реакція. Так сталося під час вистави «Ніч перед Різдвом». В одному з монологів Сергій каже жартівливу репліку — «Солоха мала не більше як сорок літ. Важко й бути гарною в такі роки». У Сумах глядачі зазвичай реагували сміхом, натомість в іншому місті запала мовчанка й де-не-де чулося «шо?».
Падіння в оркестрову яму та інші пригоди
Деякі гастрольні курйози актори згадують жартома й з усмішкою, але в моменті такі випадки потребують зібраності та професіоналізму. Річ у тім, що часто вистави створюють «під конкретну сцену», тобто зважають на глибину, ширину майданчика та інші його особливості. Тому нерідко трапляються кумедні ситуації, коли все йде не за планом.
Один із таких випадків — під час гастролей вистави «Ніч перед Різдвом» у Рівному. У місцевому театрі сум’яни грали на невеликій компактній сцені, де є оркестрова яма. Режисер постановки Дмитро Некрасов перед показом попросив балет бути обережнішими й триматися щільніше, аби не впасти в оркестрову яму.
Акторка Дарія Некрасова сміється, що авжеж усе пішло не за планом:
— Буквально перший вихід балету — і один з акторів падає в яму, а інші швиденько його дістають! Здається, глядачі тоді нічого й зрозуміти не встигли.
Тоді оркестрова яма не вперше додала клопоту акторам. У Львівській Національній опері були свої особливості майданчика: оперна й балетна сцени зазвичай знаходяться під кутом до глядацької зали для кращої видимости. А основною декорацією у виставі «Ніч перед Різдвом», яку привезли сум’яни, була конструкція на коліщатках.
«Коли ми цю “фурку” поставили, вона собі плавненько їхала донизу в оркестрову яму, — каже актор Роман Козак. — Доводилося в деяких моментах її вручну тримати, ловити на ходу чи підкладати під неї щось».
На думку Дмитра Некрасова, найвиснажливіше під час театральних гастролей — постійні переїзди. Та все ж театр намагається забезпечувати колектив усім необхідним, хоча тепло й світло в умовах війни — той іще виклик.
— Також актори у нас виступають як монтувальники, тобто допомагають нашим службам робити демонтаж і збір вистав. Це костюми, реквізит тощо, — пояснює Дмитро. Гастролі — це складно, але й дуже цікаво. Важливо, що Сумський театр має змогу виїжджати й показувати свою творчість не тільки в межах міста чи області.
Важче за постійні переїзди — це лише гастролі взимку, каже актор Сергій Самарський. Якось на початку січня сум’яни потрапили в бурю, яка засипала снігом львівську трасу. Команда їхала 150 кілометрів до Рівного майже 18 годин. Перемерзли, автівка зламалася, тож вирішили переночувати в Києві. Тоді був обстріл столиці, тож сум’яни ледве добралися до готелю.
Дарія Некрасова серед особливо складних пригадує дорогу в Гельсінкі. Тоді сум’яни їхали дві доби без можливості нормально поїсти чи прийняти душ.
Театральний туризм
Окрема частина будь-якої вистави — це відгуки глядачів і глядачок. Дмитро Некрасов пригадує, як у Києві після «Украденого щастя» на камерній сцені Театру Франка до команди підійшли глядачі, що спеціально приїхали за сумським театром, бо в рідному місті не змогли купити квитки.
У Рівному трапилася подібна ситуація. Дмитро й Дарія Некрасови зупинилися повечеряти в кафе й помітили, як за ними уважно спостерігала якась пара. Виявилося, що вони самі з Києва, але спеціально їздять по різних містах за Сумським театром. Називають це «театральним туризмом»!
Особливо захопливими є моменти поклонів, коли вистави грають у великих тисячних залах, наприклад, Національному театрі Франка або Львівській опері. Глядачі аплодують стоячи, не стихаючи по 15–20 хвилин.
Для Сергія Самарського цінним є зокрема фідбек у соцмережах. «Ти вже отримав реакцію на сцені, тобто оплески чи сміх. А потім, коли приїхав у готель чи додому, отримуєш повідомлення з подякою. Це дуже гріє і мотивує», — говорить актор. Навіть коротке повідомлення чи кілька смайлів він сприймає як те, що люди вийшли з вистави зарядженими й продовжують про неї думати.
Генеральний директор і художній керівник Дмитро Некрасов говорить, що команда театру не має ніяких очікувань стосовно реакції авдиторії. Намагаються робити все якнайкраще, а сприймати постановку чи ні — лишають вибір глядачам.
До нових зустрічей у 2026 році
Цьогоріч Сумський театр готується відвідати Краків з експериментальною постановкою. Також у планах — всеукраїнський тур із виставою «Тіні забутих предків», гастролі з новим музичним проєктом «KoLo» та європейський тур із перформативним проєктом «VOLTAGE». Окрім цього, команда планує продовжити гастрольну історію вистав «Украдене щастя» та «Ніч перед Різдвом».
Про гастролі Сумський театр імені Щепкіна повідомляє на сторінках в Instagram і Facebook. Ознайомитися з репертуаром і афішею, а також придбати квиток на вистави в Сумах можна на сайті театру.