Майже рік тому в дитячому парку «Казка» в Сумах розпочали почали демонтаж однієї з фортець. Замість неї планували облаштувати дитячий майданчик з укриттям поруч. Однак містян це обурило й роботи довелося припинити.
Увесь цей час споруда стояла частково розібрана. Чому вона і досі в такому стані, чи шкодить будівельне сміття довкіллю, та які кейси відновлення з інших міст можуть перейняти Суми?
Для цього тексту ми поговорили з:
- Олегом Левченком — директором комунального підприємства «Сумикомунінвест»
- Сергієм Леоненком — директором комунального підприємства «Шляхрембуд»
- Юрієм Леонцем — архітектором, учасником спільноти «Суми майбутнього»
- Олегом Кривцовим — архітектором, викладачем Сумського фахового коледжу будівництва та архітектури
- Олександром Новицьким — експертом з технічного обстеження будівель, СЕО інженерного бюро EvoCon
- Юрієм Ніколаєнком — начальником Управління архітектури та містобудування
Розібрані стіни, трикутний дашок з прогалинами та поржавілий міст
Зліва від сходів у парк «Казка» височіє розбита споруда з червоної цегли. Без даху, вікон та кількох стін. На тих, що залишилися, — написи та малюнки. Такий вигляд зараз має велика фортеця з трикутним дашком — споруда, що стала символом дитинства для кількох поколінь сум’ян. На дерев’яному місточку поряд із нею бавляться троє хлопчиків років десяти.
Тильний бік частково закрили зеленою огорожею. На ньому лежать цеглини й залишки будівельних матеріалів. Вцілів напівкруглий виступ конструкції, де-не-де на вікнах залишилися решітки. Справа від нього — рештки башти без зовнішніх стін, поряд — поржавілі сходи та інші елементи фортеці. На дашку майорить порваний український стяг. Усе це схоже на покинутий будівельний майданчик. Гуляти тут, схоже небезпечно, утім містяни, здається, не переймаються — поблизу пара вигулює мопса.
За кілька метрів від частково демонтованої фортеці стоїть ще одна, мала, з кількома маленькими дашками, що утворюють напівколо. Ще один такий — у центрі. Будівля на вигляд у дещо кращому стані за попередню — цегла не осипається, дашки тримаються міцно — але недоглянута. Фарба на стінах потріскана, сходи біля дверей розібрані, а фундамент поріс мохом.
Що відбувалося з фортецею протягом року?
У березні минулого року ми писали, що в парку «Казка» почали розбирати велику фортецю, не попередивши містян заздадегідь. Як пояснював начальник МВА Сергій Кривошеєнко, споруда була в аварійному стані й не підлягала відновленню. Це, додавав, підтверджує висновок судового експерта. З пропозицією про демонтаж, пояснювали посадовці, звернулося саме підприємство, якому належить ділянка, тобто КП «Сумикомунінвест».
На місці фортеці мали побудувати дитячий майданчик за ескізним проєктом, який уже погодили, стверджував начальник МВА. Поруч з ним планували встановити укриття. Втілити задум хотіли за підтримки бізнесів і місцевого бюджету, завершити ж будівництво й благоустрій території мали до початку літа 2025 року.
Проте громадські активісти наголошували, що демонтаж фортеці — це удар по пам’яті та ідентичності Сум. До того ж історикиня Олена Приймач подала заяву до поліції, тільки-но дізналася про незаконну руйнацію будівлі в парку Казка. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження, кваліфікувавши його за статтею 365 Кримінального кодексу «Самоправство». Зрештою, 31 березня роботи зупинили, повідомив депутат міськради Вадим Акпєров.
Чи доглядали за ділянкою протягом цього року та чи змінилося щось за цей період? На нараді керівництва СМР, МВА та голів депутатських фракцій Вадив Акпєров запропонував відновити споруду за власний кошт. У коментарі Цукру розповів, що відповіді йому досі не дали. Водночас Олег Левченко, колишній директор КП «Сумикомунінвест», також пояснив нам, що підприємство нібито доглядало за всією ділянкою парку в 15 гектарів весь час. «Підмітали, косили траву, прибирали цеглу».
Ми запитали в підприємства копії кошторисів або інших довідок, що підтверджували б, що протягом року на цій ділянці велися роботи. Директорка Діна Жуковська відповіла, що таких немає, адже кошти на демонтаж не витрачали.
Ми також відправили запит до Департаменту інфраструктури, щоб дізнатися, чи є кошториси, звіти або інші документи, які б підтверджували, що протягом року на цьому місці проводилися роботи. Відповіли, що таку інформацію у Департаменті не створювали, її «немає у володінні та від інших субʼєктів не надходила».
Що з безпекою?
Руїни, металеві елементи й залишки будівельних матеріалів несуть небезпеку, каже архітектор Юрій Леонець.
— Основна загроза полягає в тому, що внаслідок зсуву конструкція може посипатися й когось придавити. Але громадяни також мають нести особисту відповідальність і розуміти, що підходити до таких конструкцій, і тим паче залазити на них, — небезпечно, — каже архітектор.
Юрій Леонець пояснює: є ще один шкідливий фактор, що впливає на здоров’я громадян, — відкриті залишки замку стають джерелом дрібнодисперсного пилу. Це дрібні тверді частинки вапна, цвілі, азбесту, тобто мінералу з класу силікатів, та важких металів без кольору чи запаху. Їх вільно розносить вітер, а ті потрапляють у дихальні шляхи перехожих.
До демонтажу доступ до аварійних конструкцій був безперешкодним. Зараз, коли споруду послабили ще більше, будь-який вплив на неї може раптово завдати руйнувань. Це пояснює Олександр Новицький, експерт з технічного обстеження будівель. Найнебезпечніші ж — плити покриття. Вони «зависли», адже одну з несучих опірних стін розібрали.
Чи впливає частково демонтована споруда на стан довкілля? Архітектор Юрій Леонець каже, що ґрунт навколо залишків із часом втрачає родючість через надмірне ущільнення й, можливо, незначне хімічне забруднення розчином, фарбою та іржею. Це може призвести до утворення «лисої» ділянки в трав’яному покриві, каже Юрій.
Водночас архітектор Олег Кривцов додає, що будівельне сміття не має лежати в публічному місці просто неба. Атмосферні опади вимивають речовини, що входять до складу матеріалів, а ті потрапляють у ґрунт і забруднюють його. Натомість Олександр Новицький вважає, що об’єкт стоїть відносно відокремлено, на ділянці з твердим покриттям. Тому суттєвого негативного впливу на ґрунт, на його думку, немає. Матеріали ж демонтажу, каже, — інертні, тому не забруднюють ґрунтові води.
Будівлю також можуть пошкодити російські обстріли. У такому випадку її треба огородити, якщо з’являться критичні пошкодження, каже архітектор Юрій Леонець.
Що кажуть будівельні норми про демонтаж фортеці
Чи дотримувалися Державних будівельних норм (далі — ДБН), демонтуючи споруду? Поряд із фортецею нібито встановили огорожу та «все безпечно працювало». Це пояснює в коментарі Цукру Олег Левченко, колишній керівник КП «Сумикомунінвест», який працював на посаді, коли ще тривали роботи з демонтажу. Водночас зі світлин, які ми робили рік тому, видно, що паркану, який закривав би споруду, не було. Поряд з нею складали цеглу та рештки інших будівельних матеріалів.
Архітектор Олег Кривцов каже, що огорожі на будівельному майданчику дійсно не було. А ще, додає, перед демонтажем необхідно було розробити проєкт. Там і мали прописати, як огороджуватимуть ділянку, де працюватиме будівельна техніка й чим та куди вивантажуватимуть сміття. Однак, припускає, такої розробки теж немає.
Відсутність огорожі навколо об’єкта, який зносять, — грубе порушення техніки безпеки, пояснює архітектор Юрій Леонець. Згідно з нормативами, зону проведення робіт мають обмежити парканом, щоб запобігти травмам сторонніх осіб.
За ДБН, будівельний майданчик мають утримувати відповідно до вимог з охорони праці й промислової та пожежної безпеки. Ще — рішень, викладених у проєктно-технічній документації. У них ідеться:
Крім того, демонтаж фортеці в парку можна вважати підготовчою роботою перед встановленням дитячого майданчика, пояснює архітектор Юрій Леонець. За ДБН, такі роботи виконують за окремим проєктом або ж відповідно до рішень у складі проєктно-технічної документації. У їхній склад входить захист території та забудови, що оточує. Він зокрема включає:
- огорожу будівельного майданчика та закріплення її осьових ліній;
- наявність основи під огорожі, за необхідності — обладнання охоронними, захисними та сигнальними системами;
- майданчики для складування матеріалів, конструкцій, деталей, за необхідності, із засобами малої механізації, устаткуванням, оснащенням, інвентарем, пристроями та інструментом.
За тими ж ДБН, на будівельному майданчику мають облаштувати стенд з інформацією про об’єкт будівництва, замовника, проєктувальника та виконавців робіт. До них — схеми з позначеннями небезпечних зон. Також будівництво мають забезпечити засобами цивільного й протипожежного захисту.
Що ж зі сміттям, яке складали біля фортеці? Архітектор Юрій Леонець пояснює: виконавець робіт, тобто КП «Сумикомунінвест», зобов’язаний своєчасно вивезти будівельне сміття на полігон.
— Нагромадження залишків замку на ділянці без належного управління — порушення правил благоустрою. Це може бути підставою, щоб на власника або підрядника наклали штраф, — пояснює Юрій Леонець.
Чи можна подбати про споруду, поки вона в такому стані?
Демонтувати повністю фортецю найближчим часом не можна, додає Олег Левченко, колишній керівник КП «Сумикомунінвест». На це, каже, є тимчасова заборона терміном нібито «на час слідства». Ймовірно, йдеться про перевірку за фактом демонтажу, про яку «Суспільне» повідомляло ще 30 березня. У коментарі Цукру речник Головного управління Національної поліції в Сумській області Володимир Крупецьких підтвердив, що досудове розслідування досі триває. Через нього зокрема не можуть надати копії звітів з демонтажу та реконструкції, відповіла на запит Цукру Діна Жуковська, директорка КП «Сумикомунінвест».
Чи можна щось зробити зі спорудою зараз? Архітектор Юрій Леонець вважає: максимум, що можливо — огородити. Також є варіант провести протиаварійні роботи. Це заходи, що запобігають повному руйнуванню будівель, що перебувають у критичному стані, або ж усувають безпеосередню загрозу життю та здоров’ю людей. Їх можна вживати будь-де, проте зазвичай застосовують на об’єктах культурної спадщини. Проте, як зазначив у коментарі Цукру Юрій Ніколаєнко, начальник Управління архітектури та містобудування, статусу пам’ятки цей об’єкт не має.
Водночас архітектор Олег Кривцов каже, що недодемонтовану споруду потрібно або розібрати повністю, або законсервувати. У другому випадку її мають накрити від атмосферних опадів, які можуть спричинити руйнування, й огородити. Так вона не матиме негативного впливу на середовище.
— Будь-який будівельний майданчик мають огородити спеціальним парканом, незалежно від того, які саме роботи проводять. У нього має бути вертикальна й горизонтальна частина — нависний піддашок, щоб, якщо, наприклад, працюватиме кран, сміття не падало перехожим на голову, — додає Олег.
Олександр Новицький також вважає, що консервація споруди, яку не експлуатують, має бути обов’язковою. Руйнування ж через втрату довговічності потрібно ліквідувати. Це зокрема регулює «Положення про порядок консервації та розконсервації будівель» від 2005 року. Проте, каже Олександр, документ застарів і не враховує реалії воєнного часу, а оновлене положення у 2022 році не набуло чинності.
Є також певна процедура, яка дозволяє доглядати за ділянкою, поки вона в такому стані, пояснює архітектор Олег Кривцов. Щороку балансоутримувач будівлі, тобто КП «Сумикомунінвест», має проводити візуальне обстеження. Для цього потрібно залучати фахівців, наприклад, колегіальної комісії. Якщо вони помітять пошкодження — ухвалюватимуть рішення, чи залучати спеціалістів з інструментального обстеження. Вони ж потім пропонують заходи, які треба вжити.
Після огляду щороку мають проводити поточний ремонт, щоб полагодити незначні пошкодження — тріщини або дах. Якщо ж руйнування значні — вдаються до капітального ремонту. Його мають проводити раз на п’ять або десять років, і для цього потрібно припинити експлуатацію будівлі.
— Якщо руйнування грандіозні, то можна провести реконструкцію. Це брутальний вид будівництва, що передбачає втручання в конструкцію, заміну елементів тощо, — додає архітектор.
Будівлю також можна відновити в первісному вигляді, але надати їй нового значення. Для цього треба провести передпроєктне дослідження або архітектурний конкурс, пояснює Юрій Леонець. Утім для втілення потрібне фінансування, а чимало інших пам’яток потребують протиаварійних заходів.
Раніше ми писали, що після завершення війни парк усе ж планують реконструювати за проєктом, який затвердили ще 2021 року. Згідно з ним, велику фортецю мають демонтувати й встановити на її місці дитячий майданчик. Малу ж фортецю визнали тією, що має історичний характер, і вона підлягала реставрації, але, зрештою, ухвалили рішення про її демонтаж.
Фото на колажі — зі сторінки Сергія Кривошеєнка у Facebook
У проєкті ж, який затвердили, каже Юрій, технічна сторона видається якісною. Проте композиційна й стилістична складова могли б бути кращими. На думку архітектора, простір перевантажений, а складові «не працюють між собою». Також, щоб мати гармонійний вигляд, парк має поєднувати яскраву гаму з природними матеріалами. Нариси простору вже забезпечені доступністю, але не інклюзивністю.
— У парку є бар’єри. Треба обрати проєктні рішення, що працюватимуть для всіх, — каже архітектор
Водночас Олександр Новицький, експерт з технічного обстеження будівель, зазначає, що стійкої концепції парку немає. На його думку, в ньому багато яскравих локацій з неприродними кольорами. При цьому немає окремих зон для дітей різного віку й масових заходів.
Які кейси відновлення могла б перейняти сумська фортеця?
Зараз цивільну інфраструктуру та культурні пам’ятки в українських містах відновлюють переважно після обстрілів та влучань. Проте є й випадки, коли під час війни оновлювали споруди, застарілі або пошкоджені з часом. Одна з таких — артцентр JamFactory у Львові. Будівля пережила пожежу, підпал російськими військами під час Першої Світової війни, націоналізацію й занепад. У 2015 році її викупила організація Harald Binder Cultural Enterprises, щоб створити мистецький центр, який відкрили вже після повномасштабного вторгнення.
Ще один кейс, який могла б перейняти сумська фортеця, — будівля колишнього Полтавського учительського інституту. Згодом установа переїхала, й споруду використовували як житло.
Занепадати будівля почала ще до російського обстрілу, який пошкодив її. Відновлювати й проводити протиаварійні роботи ж почали в листопаді 2025 року. Як писали в Zmist, хотіли «не “оновити”, а зберегти те, що можливо».
Найперше укріпили цокольну частину, яка тривалий час страждала від вологи. Там, де цегла випала, — відновлювали кладку, також ремонтували аварійні ділянки даху. На території будинку також обладнували інклюзивний вхід і сходи, прилеглу територію впорядковували.
В інших прифронтових містах, зокрема в Харкові, під час війни також відновлюють історичні будівлі. Наприклад, у жовтні 2025 року завершили реставрацію прибуткового дому фармаколога Лазаря Розенфельда, який звели у 1913 році. Понад 30 років будівля занепадала. Щоб точно відтворити оригінальний фасад, архітектори й будівельники використовували архівні фото й 3D-моделі. Для створення маскаронів та декоративних елементів залучали скульпторів, пропорції не збільшували, зберегли той самий масштаб автентичної споруди. Після завершення робіт тут облаштують комерційний простір. На першому поверсі працюватимуть кав’ярні та ресторани, вище — офіси та коворгінги.
