Сіли на лавку біля кав’ярні з їжею, а вам кажуть, що вона приватна. Так сталося з журналісткою Цукру та її колегою біля сумського закладу на колесах 69 street food. Бариста пояснила, що на лавці поблизу можна лише з купленими тут напоями та їжею. Напередодні, за її словами, через схожу ситуацію навіть викликали поліцію.
Щоб розібратися, коли заклад справді має право обмежувати доступ до лавки, а коли — ні, і як це перевірити самостійно, ми поспілкувалися з:
- Діною Дрижаковою — юристкою, керівницею ЮК «Prima Leader Group»;
- Юліаном Чаплинським — архітектором, урбаністом, ексголовним архітектором Львова.
На яких лавках можна сидіти, а де можуть бути обмеження
Комунальні лавки
Це ті, що у дворах, скверах, на вулицях чи набережних. Комунальні лавки є такими ж елементами благоустрою, як тротуари, освітлення чи зелені насадження. За них може відповідати підприємство, установа чи власник території, залежно від того, на чиєму балансі вони перебувають. Саме відповідальні мусять утримувати лавки в належному стані.
Обмежити доступ до такого об’єкта може міськрада чи уповноважений орган; і то з поважної причини, як-от ремонт чи аварійний стан.
Приватні лавки
Найчастіше це лавки, які заклад встановлює на орендованій у міста ділянці під літній майданчик, або лавки на території, яка належить власнику приватно — навіть якщо зовні це виглядає як звичайний тротуар чи узбіччя вулиці.
У такому випадку, уточнює юристка Діна Дрижакова, власник території може встановлювати правила користування нею.
Втім, навіть приватна земля не гарантує, що все на ній належить власнику чи орендарю. Юристка тут наголошує на іншому: навіть на власній землі не можна розмістити МАФ (тимчасову споруду) як заманеться, для цього потрібні дозволи, і їх відсутність порушує правила благоустрою незалежно від того, чия це земля.
Де межа між міськими і приватними
Лавка стає частиною громадського простору, якщо стоїть у межах червоних ліній. Навіть у випадках, де лавку поставив власник ресторану навпроти власного закладу. Як пояснює архітектор Юліан Чаплинський, червоні лінії — це умовна межа, яка відділяє публічний простір від забудови: вулиці, доріг, землі загального користування.
В інших містах для червоних ліній є окрема карта, знайти її для Сум ми не змогли: надіслали запит до міської ради з проханням надати таку карту чи документ і оновимо текст, щойно отримаємо відповідь.
Чаплинський додає ще один нюанс: приватна лавка може стати громадською, якщо її подарували місту. Власник оформлює договір дарування, таким чином він безоплатно передає майно територіальній громаді.
Якщо в такому випадку підприємець хоче, щоб на ній сиділи лише клієнти закладу, йому доведеться офіційно взяти цю територію в оренду, як літній майданчик, і тоді вже регламентувати доступ на законних підставах. Тобто саме оренда, а не сусідство з закладом, дозволяє бізнесу тимчасово впливати на частину вулиці.
У Львові, до прикладу, це офіційно врегульовано: щоб поставити літній майданчик, підприємець подає до міської ради пакет документів і отримує дозвіл лише тоді, коли об’єкт відповідає хужожньо-архітектурним вимогам міста. Якщо підприємець порушує умови, договір скасовують.
Аби дізнатися, чи є щось подібне в Сумах, ми надіслали запит до Сумської міської ради з цим питанням і оновимо текст щойно отримаємо відповідь.
Як перевірити, кому належить територія
Щоб зрозуміти, чи може бізнес встановлювати правила на конкретній території, варто з’ясувати, кому вона належить. Це можна безкоштовно перевірити через кадастрову карту України.
Там ви зможете побачити форму власності, кадастровий номер і цільове призначення ділянки. Але кадастрова карта не дасть відповіді, кому належить конкретна лавка, чи дозволив власник ділянки бізнесу встановити її та МАФ, і на яких умовах підприємець користується територією. Це вже потрібно з’ясовувати у власника землі, самого бізнесу або через відповідні підрозділи міськради.
Архітектор Юліан Чаплинський радить: якщо незрозуміло, чия земля, можна написати інформаційний запит — це офіційне звернення, на яке органи влади зобов’язані відповісти протягом визначеного законом строку.
У запиті достатньо вказати своє ім’я та контакти, коротко описати ситуацію і поставити конкретне запитання, наприклад: «Прошу надати інформацію, чи земельна ділянка за (вказати адресу) перебуває в комунальній власності територіальної громади, чи передана в оренду/користування третім особам, і якщо так — на підставі якого договору».
Надіслати такий запит можна електронною поштою zapyt@smr.gov.ua на адресу міської ради чи управління архітектури.
Якщо відповідь покаже, що ні оренди, ні балансової належності немає, це вже підстава вимагати прибрати лавку, поставлену на чужій території самовільно. А якщо лавку колись офіційно подарували місту, вона мала б стояти на балансі тієї ж міськради.
Кейс 69 street food: що показала практика
Кадастрова карта підтверджує слова баристи із закладу про те, що земля приватна — призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку. Але це не відповідає на головне запитання: чи могла кав’ярня обмежувати користування саме цією лавкою?
Власника ділянки ми встановили через кадастрову карту, а знайшли контакти через агрегатор державних реєстрів (сервіс, що дозволяє шукати інформацію за ПІБ у відкритих державних базах даних). Землевласник підтвердив, що знає про кав’ярню та передав частину території в оренду. Договір оренди він відмовився показувати, однак запевнив, що документ є.
На наші запитання про документи не відповів і власник кав’ярні 69 street food. Тож ми надіслали інформаційний запит до Департаменту ресурсних платежів, Департаменту інспекційної роботи та Управління архітектури. У відповіді не було підтвердження договору оренди землі під МАФ чи заяви на розміщення сезонного об’єкта. На юридичній консультації нам пояснили — це не означає, що таких документів не існує, лише те, що в перевірених нами реєстрах їх немає.
Що сталося з лавкою
Про те, що лавка біля 69 street food є частиною приватної території, заклад вирішив прокомунікувати табличкою. Вона була на паркані поблизу, та з самої лавки її було важко помітити. За словами юристки Діани Дрижакової, немає прямої норми, яка б зобов’язувала власника публічно писати про приватну територію. Це вже вирішує сам бізнес.
Бариста 69 street food писала в Threads (наразі допис видалений), що майже кожну зміну мала суперечки з охочими посидіти на лавці, яка є частиною території відпочинку для гостей закладу. Працівниця наголошує, що безкоштовних столиків і стільців для всіх охочих в Сумах майже немає. У комфортні локації біля закладів вкладаються люди, які платять оренду та доглядають за ними. Наприклад, прибирають сміття.
У коментарях під тим дописом бариста уточнювала, що не заперечує, коли люди сидять біля кав’ярні, якщо спершу питають дозволу. Водночас у розмові з журналістками Цукру вона пояснювала обмеження інакше — тим, що лавка приватна і їсти на ній не можна.
Поки ми готували матеріал, лавку біля точки 69 street food прибрали. Інша працівниця кав’ярні пояснила Цукру, що її перенесли до нової локації на проспекті Михайла Лушпи, де планують встановити дві лавки. Ми також запитали власника кав’ярні, чому лавку прибрали. Він відповів, що це зробили, щоб більше нічого не заважало.
Лавка може стояти просто посеред відкритого простору й водночас бути приватною — і на око цю межу справді не завжди видно. Хоча, за словами урбаніста Юліана Чаплинського, плутанини могло б і не бути, якби місто чіткіше регламентувало такі питання.