У Сумах є магазини, де на відвідувачів чекають не лише продавці. Тут живуть коти, які стали своєрідними символами закладів. Біля входу в супермаркет «Маркетопт» лежить рудий охоронець, на порозі «Веселки» відвідувачів щодня зустрічає пухнаста «працівниця», а у ветаптеці «Айболіт» працює муркотливий зооконсультант.
У міській буденності, особливо на тлі постійного стресу й новин про війну, сумські коти стають клубочками спокою. Відвідувачі фотографують їх, показують друзям і діляться історіями про них у соцмережах. Розповідаємо, чому Рижик може вдарити лапкою, яким паштетом отримує заробітну плату Ірен, і які-такі важливі справи дозволяють Мурчику ігнорувати покупців.
Чері — пухнаста зірка центру
Чері — мабуть, одна з найвідоміших киць не лише в центрі, а й в усіх Сумах. Якщо хтось і не бачив її особисто, то точно чув про неї. Ще у 2021 році Цукр «записав» з нею інтерв’ю, а пізніше, неподалік її домівки, «Димної хати», з’явився невеликий мурал з її силуетом.
Однак Чері не обмежується лише своєю хатинкою. Її часто помічають у різних магазинах і закладах у центрі міста. Особливо добре Чері знають працівники «Алло». Тут вона давно отримала неофіційний статус консультантки з мімімішності. Поки люди обирають техніку, киця займається не менш важливою справою — стає центром уваги відвідувачів і піднімає їм настрій.
Іноді пухнаста мандрівниця куняє просто серед покупців у магазинах, або ж ніжиться на сонечку десь край дороги. Де саме зустрінеш Чері наступного разу — вгадати важко, адже її маршрути, схоже, залежать лише від настрою.
У соцмережах Чері вже давно стала справжньою «зіркою», а містяни, зустрівши пухнасту улюбленицю, часто намагаються сфотографувати її. Чотирилапа перестала бути просто «кицею з магазину» — сьогодні Чері знають далеко за межами центру, і для багатьох сум’ян вона стала одним із символів міста.
Рижик — охоронець супермаркету
Біля входу до «Маркетопту» по вулиці Куликовській вже багато років можна зустріти рудого кота, якого місцеві вважають частиною магазину. Та, здається, Рижик з’явився тут раніше, ніж магазин. Колись руденький був просто одним із вуличних котів району, а сьогодні його знає чи не кожен постійний покупець «Маркетопту».
Схоже, щойно як магазин відкрився, хвостатий мешканець обрав його своїм прихистком. Хоча кіт у сам магазин не заходить, він має власне обіднє місце поруч. У вільний від сніданків, обідів і вечерь час, Рижик гуляє біля магазину, немовби охороняючи його від небажаних гостей.
Попри те, що на районі багато інших вусатих сусідів, саме Рижик посів почесне місце «охоронця» магазину. Цей статус він підкреслює і своєю вибірковістю до людей. Пахнеш іншою тваринкою — і лапкою вдарити може. Словом, кіт сам вирішує, кому можна до нього наблизитися.
Але, якщо вам вдалося підлещитися до нього, то сам буде тертися, випрошуючи ласку. Рижик точно не вважає себе безпритульним — радше господарем території біля магазину.
Мурчик — головний експерт зоомагазину
У ветаптеці «Айболіт» на проспекті Перемоги вже багато років живе Мурчик. Якщо запитати у мешканців цього району, хто з хвостатих працевлаштований якомусь з магазинів, то згадають саме про цього кота. Працівники ветаптеки розповідають, що Мурчик прийшов до магазину ще маленьким кошеням.
Чиїм він був раніше — ніхто не знає. Можливо, загубився, можливо, вже народився на вулиці чи був просто викинутий, але з того моменту пухнастий так і залишився жити серед полиць із кормом та іграшками. На сьогодні Мурчику близько 9 років, майже стільки він і живе у магазині.
Мурчик давно звик до постійного потоку покупців і поводиться як справжній господар. Він спокійний і не поспішає підбігати до людей — частіше відпочиває, сховавшись за касою. Присутність Мурчика навіть не одразу помітна, тільки миска з кормом неподалік нагадує про постійного мешканця магазину.
Якщо ж він виходить на прогулянку між полицями, то не шукає уваги. Його можна погладити, але частіше просто проходить повз, зайнятий своїми «важливими справами».
Мурчик, схоже, обрав для себе ідеальне місце життя — зоомагазин. Тут тобі й полиці зі смаколиками, і гори іграшок, і постійна увага від людей. Продавці жартують, що за реакцією вусатого експерта на корм, можна навіть визначати, який хороший, а який — ні.
Ірен — працівниця на пів ставки
Ірен дещо відрізняється від інших героїв цієї історії. Вона з тих киць, які офіційно мають дім, але фактично є частиною магазину. Багато хто може й не знати її імені, проте точно впізнає пухнасту «працівницю», яка зустрічає і проводжає покупців біля «Веселки» на вулиці Олександра Аніщенка.
У неї є свій власний графік — киця виходить із дому та приходить під магазин близько 14:00. Сенсу приходити раніше вона не бачить — людей замало. Якщо відвідувачів майже не буде — Ірен просто піде до дому й повернеться вже під вечір.
Якщо спитати у працівників про неї, то деякі жартома називають Ірен «консуматоркою» — так у біології називають тих, хто живиться готовою їжею. Адже чимало покупців заходять до магазину й одразу беруть щось смачненьке для пухнастої гості. Але киця вибаглива, полюбляє тільки курячий паштет, від звичайного корму може і відмовитися. Надто вже добре її годують місцеві мешканці.
На відміну від деяких більш норовливих магазинних котиків, як Рижик, наприклад, Ірен більш ласкава й ближча до людей. Вона просто обожнює ласку й охоче тягнеться до людей за увагою.
Ірен давно перетворила свої щоденні візити до магазину на справжню «роботу» — щоправда, зарплату вона отримує паштетом і ласкою.
Мурка — головна начальниця магазину
Остання героїня добірки пухнастиків — це поважна киця Мурка, неофіційна працівниця «Аврори», що на вулиці Миру в Сумах. Кішка, яка щодня зустрічає біля магазину працівників і покупців.
Як розповідають самі працівники супермаркету, вона сама прийшла до магазину. Звідки — не знає ніхто. Спочатку Мурка заходила просто погрітися від зимового холоду, але з часом настільки звикла до цього місця, що почала вважати його своїм домом.
Саму кицю можна впізнати одразу: у неї немає одного ока. Чому так сталося — невідомо теж. Мурка вже прийшла такою. Певно, життя на вулиці далося їй нелегко. Попри це, у свої 15 років завдяки турботі працівників магазину і відвідувачів, вона почувається чудово та впевнено господарює у своїх «володіннях». Можливо, саме через тяжке минуле, спочатку кішка ставилася до людей з недовірою, боялася що її знову скривдять. Та зараз вона — неймовірно ласкава киця, яка охоче йде на контакт із більшістю відвідувачів. Лише дітей намагається оминати.
Щоранку Мурка чекає на когось із працівників, проводжає до дверей магазину, бо це означає, що зараз буде сніданок. Увечері люди знову поповнюють її миску кормом перед тим, як розійтися додому. Щоправда, Мурка — киця з характером не лише у поведінці, а й у харчуванні. Дешевий корм вона майже не їсть, віддаючи перевагу якіснішому й дорожчому.
Єдине, чого бракує Мурці як офіційній працівниці Аврори — власного бейджика.