Ходили з квітами до Шевченка, дегустували ковбасу, розгортали 60-метровий прапор. Як у Сумах змінювався День Незалежності з 1991 року

День Незалежності України — це точка відліку свободи, яка кожного року набуває нових, усе глибших сенсів. Для Сум це свято має свою особливу історію. Розповідаємо, як у нашому місті голосували за прийняття незалежності й відзначали 24 серпня з року в рік. А також ділимося думками містян про цей день, що збереглися в архівних телесюжетах — і йдемо на вулиці за новими відповідями.

1991 рік. Понад 100 тисяч жителів Сум кажуть: «Так, підтверджую»

Серпень 1991-го — місяць, коли історія творилася просто на очах. Почалося все з путчу: 19 серпня самопроголошений комітет ДКНС оголосив надзвичайний стан, ізолював Михайла Горбачова у Форосі, що в Криму, і вивів бронетехніку на вулиці Москви. Кремлівська верхівка намагалася повернути все назад. Але за три дні заколот провалився, бо люди масово вийшли на протести, а самі путчисти не наважилися йти до кінця.

Москва вмить ослабла, і українські політики не стали чекати. Націонал-демократи домоглися, щоб комуністична більшість у Києві скликала позачергове засідання парламенту. А напередодні ввечері Левко Лук’яненко від руки написав у зошиті чернетку рішення, яке мало остаточно розірвати зв’язки з Москвою.

Кульмінацією тижня стало 24 серпня. Після багатогодинних дебатів 346 депутатів Верховної Ради натиснули кнопку «За» — Україна стала незалежною демократичною державою. Зала вибухнула оваціями, до парламенту внесли велетенський синьо-жовтий стяг, а багатотисячний натовп під стінами ради зустрів новину як початок нової ери.

Сьогодні ми можемо сприймати ті події як безумовний тріумф. Але для тих, хто жив цим щодня, це був час не лише піднесення, а й тривоги.

Водночас ті, хто цікавився політикою глибше або мав інший життєвий досвід, фокусувалися на більш практичних кроках державотворення.

— Якщо говорити про референдум, то люди просто не розуміли, навіщо йти голосувати, якщо в серпні вже проголосили незалежність, — ділиться спогадами сум’янка Лариса, яка тоді працювала вчителькою історії. — Але на вибори президента йшли масово, хотілося брати участь, вирішувати майбутнє. Ніхто не задумувався, як усе зміниться, що розірвуть зв’язки з країнами СРСР. Чекали, чим закінчиться історія з гекачепістами (так називали членів ДКНС — комітету, який мав не дати розвалитися СРСР, — ред.) і яке буде майбутнє.

Парламент проголосив незалежність у серпні, але формально це було рішення депутатів, а не вибір усіх українців. Без референдуму залишався ризик, що інші країни його не визнають. Тому всенародне голосування мало зробити це рішення незаперечним.

1 грудня 1991 року українці прийшли на виборчі дільниці — у школах і спілках. У бюлетені з текстом Акта було одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» і два варіанти — «Так» або «Ні».

Сум’яни не лишилися осторонь великої історії. У Сумах працювали дві комісії: Зарічна районна і Ковпаківська районна. За протоколами комісій з підрахунку голосів, понад 171 тисяча містян — це близько 93,5% усіх, хто проголосував — відповіли: «Так, підтверджую».

Ідеться про Зарічний район, де з понад 87 тисяч учасників голосування за незалежність висловилися 82 099. І про Ковпаківський: там на дільниці прийшли понад 95 тисяч містян, 89 178 з них відповіли ствердно.

Тоді ще ніхто не знав, якими будуть наступні десятиліття. Сум’яни дивилися новини, чекали розв’язки після путчу й намагалися зрозуміти своє місце в новій реальності. Але саме з цього коктейлю непевності, надії та рішучості народжувалося суспільство, яке згодом навчиться захищати свій вибір за будь-яку ціну.

2004 рік. Епоха безтурботності та роздуми про добробут майбутніх поколінь

У 2004-му День Незалежності в Сумах нагадував теплий вихідний. Ранок розпочався на площі Незалежності біля ОДА зі святкового мітингу та підняття прапора за участю влади: голови Сумської ОДА Володимира Щербаня, Сумського міського голови Володимира Омельченка та почесного громадянина міста Михайла Лушпи. Опісля сум’яни святковою ходою рушили до пам’ятника Шевченку.

Та щойно стихли офіційні промови, центр Сум вмить перетворився на суцільну розважальну локацію: у сквері «Дружба» і біля Кобзаря (того, що Тараса Григоровича) виступали місцеві колективи при палаці культури та шкіл міста, співаючи «Як Дніпро повік з Україною» та купальські пісні, на повну працювали фонтани, а в «Казці» збиралися сім’ї на дитячі програми та конкурси.

🎤 Відповідають сум’яни

З якими думками ви зустрічаєте День Незалежності, з якими прийшли на це свято, чого б побажали нашій державі?

— Мені подобаються позитивні зрушення — навіть далеко не треба ходити, от відкриття фонтану для наших людей. Дуже приємно, що такі заходи проводяться. (переклад із російської)

— Нам подобається, що місто оновлюється, гарна погода, що життя поліпшується. Будемо сподіватися, що такі острівці — їх буде все більше і більше. Ми віримо в майбутнє. (переклад із російської)

— Усіх благ і хорошого настрою усім нашим містянам. (переклад із російської)

— Для мене це свято — початок незалежності України, хоча початок починається вже 13 років, але все одно це ще маленький проміжок часу. Я сподіваюсь, що Україна досягне рівня, до якого вона прагне і все у нас буде добре. (переклад із російської)

— Я вважаю, для кожної держави це найсвятіший день, бо що найдорожче для людини — це воля та свобода. І бути в незалежній Україні — це означає бути щасливим для кожної людини.

2014 рік. Марш ультрас, жива карта України та масштабний флешмоб у центрі Сум

У 2014 році особливим і драйвовим моментом Дня Незалежності в Сумах став марш «За єдність», який разом влаштували ультрас сумського ФК «Суми» та харківського «Металіста». Кілька сотень фанатів пройшли ходою до сумського стадіону перед матчем своїх команд: під кричалки «Хто не скаче, той москаль» та «Смерть ворогам», пісні «Червона рута» та «Воїни світла», із фаєрами та прапорами.

Паралельно центром Сум розлилося справжнє море з кількох тисяч містян та гостей у вишиванках і з національною символікою. Сотні учасників флешмобу вишикувалися у формі живої карти України та в один голос виконали Державний Гімн.

🎤 Відповідають сум’яни

З якою метою відбувається марш?

— Ми хочемо показати всьому світу, всій Європі, що фанати єдині, навіть з усіма розбіжностями — ми маємо єдність. Тим більше в такий день — День Незалежності України. Найголовніше, щоб мир над нашою землею був, ми хочемо жити і процвітати, і Україну любити. Це найголовніше! (переклад із російської)

2015 рік. Рок-фестивалі на Сумщині, ярмарки та вшанування героїв

У 2015 році День Незалежності в Сумах розпочався на Алеї Слави вшануванням полеглих воїнів. Звідти містяни під звуки оркестру вирушили масштабною ходою до центру.

На Соборній гуляли тисячі людей, і, здавалося, що вишиванки були ледь не на всіх. Міський центр перетворився на суцільний ярмарок народної творчості просто неба. Майстри з усієї області привезли свої роботи, особливо активно купували в цей день сорочки. Біля Альтанки проходила дегустація сала та ковбас, за словами однієї продавчині: «Це щоб відчути свято на смак».

Того року запам’яталися святкування і в інших містах Сумщини. Наприклад, у Тростянці в легендарному «Круглому дворі», який є найстарішою збереженою громадською спорудою сходу України, зібралося понад чотири тисячі гостей на масштабний фестиваль «Схід-Рок», куди приїхали ВВ, The Hardkiss та «Фіолет».

Тим часом у Лебедині також влаштували етно-рок концерт, куди завітали «Тарута», «ДримбаДаДзига» та Антін Мухарський (Орест Лютий). Перед святкуванням священик відспівував Героїв Небесної Сотні та загиблих в АТО лебединців біля нещодавно відкритого пам’ятного знаку на вулиці героїв Майдану (раніше — Карла Маркса).

🎤 Відповідають сум’яни

Що Україна здобула, а що втратила за ці роки?

— Вона зміцніла завдяки нашому патріотизму, ми здобули єдність, народ як ніколи єдиний у своїх думках.

— Втрачаємо найкращих. Ми здобули ідею національної єдності, але багато синів наших втратили… Тут свято, а в мене син там, і їм там свята немає, у них зараз іде обстріл.

— Моя мрія, щоб діти вступали до вишів, щоб вони не плакали за своїми татусями, щоб війна нарешті закінчилась і настав мир.

2017–2018 роки. Плетіння сіток, найбільший синьо-жовтий стяг і артефакти з передової

У 2017-му свято традиційно розпочалося з урочистої ходи та квітів до памʼятника Тарасові Шевченку. Далі центром Сум, попри прохолодну погоду й дощ, пройшов масштабний і яскравий Парад вишиванок.

У середмісті розгорнули інтерактивний музей історії АТО з бойовими прапорами, на яких залишили підписи бійці, розписаними гільзами та артефактами з передової.

На Соборній кожен перехожий міг долучитися до плетіння маскувальних сіток та костюмів «кікімор», які волонтери вже за кілька днів відправили військовим.

Кульмінацією ж стала акція: величезний натовп зібрався біля торгового центру «Мануфактура», щоб разом розгорнути найбільший в Україні синьо-жовтий стяг, розміром 60 на 40 метрів.

🎤 Відповідають сум’яни

Що б ви побажали містянам у День Незалежності?

— Хотів би всім побажати віри в наше майбутнє. От як зранку було похмуро, а зараз вийшло сонце. Це, знаєте, дуже символічно, що обов’язково після поганих подій вийде сонце і ми обов’язково будемо жити в світлій і новій державі, як казав Тарас Григорович Шевченко, на оновленій землі.

Що ви відчуваєте, святкуючи сьогоднішнє свято — День Незалежності?

— Пам’ятається, що коли взагалі проходило голосування про набрання Україною незалежності і виходу зі складу Радянського Союзу, я ще в школу не ходила. Зараз у мене вже двоє чудових дітей, і сьогодні я їх привела на свято.

— 26 років для мене як особистості — це час мого становлення. Я так само становилася, як і наша держава, напевно, через свою реалізацію, через пошук себе, через можливості втілити певним чином свої плани, свої наміри.

---

2018 року День Незалежності в Сумах розпочався з хвилини мовчання о дев’ятій ранку біля скверу Героїв Небесної Сотні, а згодом перемістився на міське кладовище до Алеї Слави. Там рідні, друзі та інші містяни зібралися, щоб покласти квіти й помолитися за тих, хто віддав своє життя.

— Для нас це зовсім не свято. Це нам кожного разу нагадує, що ми його не можемо святкувати. Це день, який нагадує нам про те, що його нема. Я розумію, що він загинув за Україну, але сьогодні ще рано це святкувати, бо в Україні йде війна. Ще рано, — відповідала журналістам дружина одного з полеглих воїнів.

Після молебню містяни та військові об’єдналися у велику колону і пройшли урочистою ходою від Петропавлівської вулиці, нісши перед собою великий плакат «З Днем Незалежності України!».

🎤 Відповідають сум’яни

— Моє відношення до дня Незалежності не змінилося з дня проголошення до теперішнього дня. Я вважаю, що це найперше свято України, ми за незалежність боролися не одну сотню років.

2023 рік. Мурал, плакат «Суми вистоять!» і тризуб, якому 800 років

У 2023 році, на другий рік повномасштабного вторгнення, День Незалежності у місті — про мову мистецтва й історії.

На стіні торгівельного центру на проспекті Перемоги з’явився мурал із двома синицями біля українського прапору. Малюнок створив художник Єгор Авдєєнко. Навколо нього облаштували простір із клумбами та лавками.

Паралельно в Сумському обласному краєзнавчому музеї відкрили виставку «Становлення української державності: постаті та артефакти у музейному просторі», яка показувала наш історичний шлях від часів Київської Русі до сьогодення.

Експозиція була у вигляді тематичних локацій, присвячених 32 видатним діячам українського державотворення. Експонати об’єднали різні часи та періоди: будівельний камінь, якому 800 років і на ньому викарбуваний тризуб, плакат повоєнного часу «Суми вистоять!», ікона Охтирської Божої матері.

🎤 Відповідають сум’яни

— Побажаю [Україні] бути сильною, незалежною, бути єдиною усім народом. Тоді, я думаю, буде і незалежність, і щастя, і мир у нашій рідній країні.

— Тільки зараз ми максимально розуміємо ціну свободи, ціну незалежності, коли гинуть, на жаль, найкращі сини і доньки нашої держави, тому за неї треба боротися. Ми обов’язково поборемо, переможемо цю наволоч.

2026 рік. «Мій дім стає фронтом, але тримається»

У 2026 році, коли ми відзначаємо вже 35-ту річницю Незалежності, це свято відчувається як ніколи, особливо у прикордонних Сумах. Цінність своєї свободи — вже вшита в нашу щоденну рутину, у те, як ми бережемо локальну історію, як досліджуємо рідні вулиці й підтримуємо одне одного.

Цукр, як і журналісти попередніх Днів Незалежності, вийшли на вулиці Сум і поговорили з сум’янами. Поставили питання: яку ціну незалежності ви особисто або ваша родина відчуваєте сьогодні найгостріше та що для них незалежність сьогодні?

🎤 Єгор, 18 років

— Найгострішу ціну незалежності моя родина, я так думаю, вже заплатила. Я втратив батька два роки тому. Він пішов служити добровольцем з першого дня повномасштабного вторгнення та воював у складі спецпідрозділу «Кракен». Після того наше життя розділилось на до та після, тому моя сімʼя як ніхто відчуває ціну такого дня як День Незалежності.

🎤 Юлія, 20 років

— Мій дім стає фронтом, але тримається, щоб інші території України могли лишатися вільними, жити у відносному спокої. Сьогодні незалежність для мене — це можливість говорити українською мовою, здобувати освіту, яку хочу я, працювати, подорожувати. Але також це продовження боротьби: донати, мітинги, свобода слова.

🎤 Софія, 26 років

— Ціна, яку я плачу, є невимірювано меншою за ціну, яку платять більшість інших українців, моїх друзів та близьких. Сьогодні незалежність для мене — це можливість жити у єдиній країні у світі, де я цілковито впливаю на громадськість (і є її частиною) і на політику (і маю право стати її частиною).

🎤 Юлія, 26 років

— Дуже хочеться спокою, але його не може бути, поки незалежність виборюється щодня і щоночі. І так, я б могла поїхати кудись в більш безпечне місце, але колись обрала залишитися тут, тобто відмовитися від безпеки та передбачуваності.

Не вистачає гарного сну, але то нічого, ще колись поспимо. А от жити із втратами — цього ніхто не компенсує ніколи.

Сьогодні незалежність для мене — це відповідальність, яку, сподіваюсь, зі мною порівну розділяють інші громадяни України.

🎤 Ілля, 27 років

— Моя ціна за незалежність — це служба. Борючись за незалежність держави, ти втрачаєш свою особисту незалежність. Право розпоряджатись власним часом, бути вдома, планувати. І втомлюється не лише той хто служить, а й вся родина. Але, мабуть, це та ціна, яку варто заплатити.

🎤 Вікторія, 42 роки

— Для мене особисто ціна незалежності найгостріше відчувається кількістю прапорів на Алеях Слави по всій Україні.

🎤 Олена, 45 років

— Сьогодні незалежність для мене — це простір в якому можливо будувати нове життя, що базується на фундаменті свободи та цілісності особистості. Це усвідомлення своєї відповідальності за прийняття рішень, проявлення своїх планів і бажань. Втілення їх в життя зі своїм індивідуальним підходом для реалізації. Це процес творення свого життя.

🎤 Вікторія, 57 років

— Незалежність для мене зараз — це моя родина, мої друзі, моя країна і віра в найкраще. Це триматися, навіть коли важко, і вірити, навіть коли страшно.