Мармурові скульптури французького майстра Аристида Круазі — «Янгол з дитиною» та «Голгофа» — стоять у Сумах на Петропавлівському кладовищі й поступово руйнуються. Митець створив їх ще у 19 столітті на замовлення родини Харитоненків. Проте у березні 2025 року вони стоять у занедбаному стані, а від російських обстрілів сум’яни можуть втратити скульптури назавжди. Пояснюємо, чому у Львові пам’ятки захищають з початку повномасштабного вторгнення, а в Сумах видатні скульптури стоять просто неба навіть не обкладені мішками з піском.
Мармур у занедбаному стані, а Іоан «втратив руку»
Сьогодні скульптури «Янгол з дитиною» та «Голгофа» стоять на родовому похованні сім’ї Харитоненків, в одному із секторів Петропавлівського кладовища. Від сонця й опадів вони пошкодилися, а на «Голгофі» апостол Іоан втратив мармурову руку. За даними Мінкульту, ці скульптури є пам’ятками культурної спадщини національного значення Сумської області та занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Ці пам’ятки на балансі Департаменту інфраструктури Сумської міськради, пояснює керівник Департаменту культури, туризму та релігій Сумської ОВА Юрій Гладенко. Стан скульптур зараз незадовільний, це зафіксували спеціальними актами у 2021 та 2023 роках, відповів Юрій.
На початку 2000-х сум’янин, кандидат технічних наук, який цікавиться краєзнавством, Павло Кушнірьов дослідив історію скульптури «Янгол з дитиною». Він сконтактував із правнучкою автора скульптур Аристида Круазі. Разом із нею Павло зробив дослідження (попереджуємо, що статтю писали російською мовою). Щоб дізнатися більше про ці скульптури, Цукр поспілкувався із сумським істориком Дмитром Кудіновим. Певну інформацію він знайшов саме в роботі Кушнірова.
Дві скульптури увічнюють пам’ять Харитоненків
Два пам’ятники Круазі зробив на замовлення Павла Харитоненка, говорить історик. У 1889 році його донька Зінаїда померла, хворіючи на дифтерію. Щоб увічнити пам’ять дитини, Харитоненко звернувся до Круазі.
На цій скульптурі зображений янгол, який забирає на небеса дівчинку зі схрещеними на грудях руками. Скульптура має висоту 2,5 метра, а її постамент — 2,3. Її встановили в Сумах у 1891 році, ще за життя дідуся Зінаїди — Івана Харитоненка.
У листопаді 1891 року Іван Герасимович помер, тож родина почала роздумувати над постаментом. У музеї Le musée de l’Ardenne у Франції зберігся його перший ескіз, на якому зображено групову композицію Івана Герасимовича Харитоненка разом із дітьми.
— Спершу обрали саме таку ідею, щоб підкреслити меценатську діяльність Івана Харитоненка. Адже свого часу він добре подбав про заснування навчальних закладів. Та коли помер його онук Гліб, а це не раніше 1897 року, родина відмовилася від першого ескізу. Натомість обрали теперішній варіант скульптури «Голгофа», — пояснює сумський історик.
Її на родовому похованні встановили між 1897-1899 роками. Висота скульптури складає 3,5 метри, а її постамент — 2,5.
«Ці скульптури найцінніші для Сумщини»
Свого часу Аристид Круазі був одним із кращих митців Франції, його роботи до сьогодні експонують у Луврі й інших музеях, а певні експонати стоять просто неба. Дмитро Кудінов каже, що на території всієї колишньої Російської імперії, Суми — єдине місце де є його роботи.
Щоб зберегти пам’ять про членів родини, Харитоненки звернулися саме до Круазі, адже у 70-80-х роках 19 століття він був одним із найпопулярніших французьких скульпторів, пояснює історик. Крім того, він був автором низки монументів, присвячених пам’яті полеглих земляків у франко-прусській війні.
Що роблять в Сумах, щоб зберегти скульптури
У жовтні 2020 року Сумська міськрада подавала спеціальну заявку на участь у конкурсі, щоб за отримані кошти й матеріали від ЄС реставрувати скульптури «Янгол з дитиною» та «Голгофа», говорить Юрій Гладенко.
— Крім того, у Цільовій комплексній програмі розвитку культури Сумської міської територіальної громади на 2022-2024 роки, міськрада заклала видатки для відновлення скульптур. Зокрема, щоб створити проєкт і кошторис реставрації. Але коли в країні запровадили воєнний стан, через обмеженість бюджету ці кошти зняли й перерозподілили на інші потреби, — зазначає Юрій Гладенко.
Ще у березні 2022 року сумські волонтери та комунальники заклали скульптури мішками із піском. Проте з часом у них утворилася волога, яка шкодила пам’яткам, тож їх прибрали, пояснює Юрій. Вже у березні 2025 року їхній департамент надіслав листа до Департаменту інфраструктури СМР, де вимагає встановити дерев’яні чи металеві каркаси на ці скульптури.
У збереженні скульптур можуть допомогти європейські партнери, вважає радниця міського голови Львова з питань збереження культурної спадщини Лілія Онищенко. Зокрема, Львів спільно із пам’яткоохоронцями з Польщі на початку повномасштабної війни створили для цього платформу. Саме ця організація передавала їм та іншим українським містам значну частину інструментів, тканин, риштувань та іншого приладдя, щоб захистити монументи.
— На базі такої платформи у нас є контакти реставраторів із Польщі та пам’яткоохоронців із Сум, Дніпра, Харкова, Херсону й інших міст. Раз на місяць проводимо зустрічі в Zoom, а час від часу самі пропонуємо тему чи проблему, яку треба розв’язати. Так до платформи на початку квітня звернувся директор Департаменту культури Сумської ОВА, щоб розібратися, як краще захистити скульптури Круазі, — розповідає Лілія Онищенко.
Юрій Гладенко відповів, що Сумська ОВА звернулася до варшавського бюро охорони культурної спадщини Museum for Change та Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради. Разом вони обговорять і спланують, як облаштувати захисні споруди навколо скульптур, щоб ті не зруйнувалися від сонця, опадів та обстрілів.
Як бережуть львівські скульптури
З 2022 року львів’яни шукають різні способи, щоб вберегти скульптури міста. Зокрема, за це відповідає Лілія Онищенко. Оскільки усі пам’ятники мають різну висоту й інші особливості, вони шукали, як їх усі зберегти від обстрілів.
Невеликі скульптури, висота яких разом із п’єдесталом не перевищує 3-3,5 метра, спершу обмотали паронепроникною тканиною, щоб захистити камінь. Згодом їх додатково обкладали мінеральною ватою або поролоном, ще пізніше — накрили спеціальними зварними конструкціями із сіткою.
— Звісно, такий захист не врятує від прямого влучення, але якщо скульптура падатиме від вибухової хвилі, металева сітка стримає її. Вона впаде в межах «коробки» і не розіб'ється на друзки, це дозволить у майбутньому її відновити, — пояснює Лілія Онищенко.
Для більших монументів, які разом із постаментом сягають 12-15 метрів, у Львові встановлювали захисні короби з будівельних риштувань, розповідає фахівчиня. Наприклад, у такий спосіб захистили пам’ятник Адаму Міцкевичу у центрі міста та колону Святого Яна, яка стоїть навпроти львівського костелу. У мирний час риштування використовують для реставрації фасадів. Такий метод львів’яни запозичили у європейських реставраторів, які працювали в Сирії після руйнувань культурної спадщини, пояснює Лілія.
Деякі скульптури у Львові, які можна було безпечно демонтувати, перенесли в укриття. Однак численні пам'ятники на Личаківському цвинтарі не захищали, адже їх там велика кількість, пояснює фахівчиня.
— Для таких цінних мармурових скульптур, як «Янгол з дитиною» та «Голгофа», найкращим рішенням був би демонтаж та перенесення у безпечне місце. Але це можливо лише за умови, що самі скульптури перебувають у хорошому стані та можуть бути безпечно демонтовані. Знаю ще про спосіб закладати все мішками з піском, але у Львові ми так робили лише із цокольними поверхами. Це не зовсім якісна практика, адже під впливом сонця мішки руйнуються, пісок висипається і все стає схожим на смітник, — говорить Лілія Онищенко.