Тростина Щепкіна, портфель чиновника, кіт Мілкін, дівчинка-ласунка — це фрагменти скульптур, що зникли в Сумах упродовж останніх місяців. І цей перелік, до речі, неповний. Вражає зухвалість, з якою викрадали деякі об’єкти — зловмисників не спиняла ні близькість до адміністративних чи культурних закладів, ні десятки вікон багатоквартирних будинків, ні можливість потрапити на камери відеонагляду. Цукр разом із вільним художником Мирославом Люкляном оглянули місця найбільш гучних викрадень. Розповідаємо, що вони нам відкрили, і яку «кармічну подорож» може здійснити викрадена бронза.
Хроніки зникнення
Хвилю викрадень елементів міських скульптур у Сумах зафіксували ще навесні 2024 року — тоді з Меморіалу загиблих воїнів в Афганістані зникли два погруддя. Про це повідомили журналісти Суспільного.
У липні жертвою злочинців стала частина скульптури «Малята-ласуни» на вулиці Воскресенській. Невідомі буквально вирвали з постаменту дівчинку й стільчик для фотографування. Того ж літа, як повідомили читачі Цукру, зі скульптури фонтану «Садко» хтось відпиляв рибку.
Наступною втратою став кіт Мілкін — елемент контактної скульптури «Дама з парасолькою» на Покровській площі. Його прообразом був домашній улюбленець ексмера Сум Геннадія Мінаєва. Мілкіна викрали у січні 2025 року.
У лютому місто втратило частину пам’ятника чиновнику, розташованого на вулиці Британській. Зловмисники зняли з постаменту портфель, у якому, за задумом автора, містилися ковбаса й пляшка — натяк на корупцію.
На початку березня в Сумах сталося одразу кілька інцидентів — невідомі пошкодили пам'ятник воїну АТО на вулиці Героїв Сумщини. З пам'ятника, встановленого на честь захисників України, вони відламали автомат і пошкодили чоло. Згодом стало відомо, що крадії зняли знак літака з монумента Степану Супруну, що на вулиці Троїцькій. Затим чи не найбільш зухвала крадіжка сталася біля театру імені Михайла Щепкіна — з пам’ятника, встановленого на його честь, відпиляли тростину.
Розділ, який хотілося назвати «Бронзова доба», але ми назвемо його «Палеоліт»
Практично всі випадки мають дещо спільне — матеріал. Серед усіх об’єктів, що постраждали від дій зловмисників, лише пам’ятник воїну АТО — бетонний. Усі інші — бронзові.
Вільний художник Мирослав Люклян добре знає цей сплав, адже з ним працював його батько скульптор Богдан Люклян. Митці обирають цей матеріал і за естетику, й за те, що з ним комфортно працювати, каже він.
— Це сплав, який місить 95 відсотків міді та, найімовірніше, п'ять відсотків олова. Бронза стійка до механічних пошкоджень і впливу навколишнього середовища. Такі властивості дозволяють митцям робити довговічні вироби, тому цей сплав часто використовують для створення вуличних скульптур і пам’ятників. Бронза має цінніший, міцніший і благородніший вигляд, ніж, наприклад, бетон, — перелічує властивості сплаву Мирослав.
Разом з ним ми вирішили оглянути місця злочинів, щоб скласти хоча б приблизне уявлення про тих, хто стоїть за викраденнями. Починаємо з пам’ятника Михайлу Щепкіну.
— Тут зрозуміло — знизу тростину спиляли болгаркою, а от зверху цього зробити не вийшло, хоча видно, що старалися — ось двоє слідів від неї. Найімовірніше, зловмисники зрозуміли, що тростина хитається й подумали: «А навіщо пиляти, якщо можна зламати?». Потім вони закинули тростину в якийсь транспорт — до дороги он, рукою сягнути — та й поїхали собі, — припускає Мирослав.
Скільки важить відпиляна тростина, каже, важко сказати, можливо, 20 кілограмів, а можливо, й 50. Загалом, Мирослав вважає дивним, що злодії наважилися відпиляти частину скульптури майже впритул до театру, адже в закладі має бути камера відеонагляду, та й сам монумент стоїть навпроти багатоквартирного будинку. Хтось із жителів точно мав чути, як працює болгарка.
Наступний об’єкт, який ми оглядаємо, — контактна скульптура «Дама з парасолькою», а точніше — місце, де «сидів» кіт Мілкін.
— Його було легко зняти. Можливо, злочинці примірялися кілька днів. Вони зрозуміли, що кіт стоїть на плиті, а не влитий в неї. Всі ж заощаджують, бо невигідно робити так, щоб метал заходив усередину постаменту. Ось і бачимо наслідки цієї економії. Схоже, скульптуру чимось підбили — тут навіть осколки видно, а після цього вона легко знялася, — підсумовує Мирослав.
Оглядаючи пам’ятник «Малюки-ласуни», художник дивується, адже прямо на скульптури спрямовано камеру відеонагляду. Вочевидь вона взагалі не злякала крадіїв — вони забрали дівчинку з зайчиком, розбивши гранітний постамент, а стільчик, припускає Мирослав, просто вирвали.
— Думаю, тут працювала не одна людина — їх було як мінімум двоє, а ще хтось міг чекати в машині поблизу. Або злочинці підігнали якийсь транспортний засіб аж сюди, щоб повантажити скульптури, — каже Мирослав.
Поки прямуємо до ще одного пам’ятника, він висуває свою першу версію про викрадачів.
— Мені здається, що все це роблять одні й ті ж люди. Одного разу в них вийшло провернути цю справу, і їх ніхто не спіймав. Вони зробили це вдруге — теж успішно. Тепер безкарність спонукає їх викрадати частини скульптур знову й знову, говорить Мирослав.
Дорогою ми також підраховуємо, скільки приблизно бронзи назбирали зловмисники. Одразу наголошуємо, що розрахунки можуть бути неточними. Наш співбесідник припускає, що вага може досягати близько ста кілограмів. Середня ціна бронзи в Сумах становить 173 гривні, отже за цей метал всього злочинці могли отримати понад 17 тисяч гривень.
Мирослав міркує, що це не так вже й багато, якщо враховувати, що викрадачі могли ділити кошти між собою і витрачатися на пальне. Хоча, якщо мова йде про тих, хто полюбляє випити, то грошей цілком достатньо. Або ж мета цих людей не фінансова, і злочини мають російський слід. Крадіжками, наприклад, хочуть дискредитувати місцеву владу. Коли ми опиняємося поруч із пам’ятником чиновнику, Мирослав каже:
— Портфель був закріплений економно — лише у двох місцях. З боку практичності — це меганеякісно. Проте треба розуміти психологію творчих людей, а вони зазвичай не міркують у напрямку: «Треба зробити пам’ятник, який не зможуть вкрасти». Вони думають про естетику. Знову ж таки бачимо, що крадіїв не злякала близькість бажаного об’єкта до державної установи (поблизу пам’ятника розташовано ЦНАП — ред.), — вважає Мирослав.
Кармічна подорож бронзи
Наш співбесідник припускає, що злочинці збувають частини контактних скульптур в один із місцевих пунктів прийому металобрухту. Перед цим викрадені бронзові фігури псують — можуть порізати, побити й вимастити чимось, аби вони перестали бути схожими на мистецькі об’єкти.
— Напевно, ці елементи вони в себе вдома не тримають — це ризиковано, здати їх в пункт прийому металобрухту іншого міста, як мені здається, вони не зможуть, адже треба везти метал через блокпости. Переплавити бронзу в Сумах також не вийде — в місті немає таких печей. Мій батько відливав бронзові скульптури на плавильному заводі в Черкасах. Отже, вони привозять бронзу на один із місцевих пунктів прийому, а вже звідти метал офіційно (згідно якихось документів) кудись їде плавитися. І з тієї краденої бронзи потім зроблять пам’ятник, який стоятиме в іншому місті, або навіть повернеться в Суми. Ось такою може бути кармічна подорож цього матеріалу, — розмірковує Мирослав.
Ми намагалися поговорити з працівниками й керівниками пунктів прийому металобрухту і в Сумах, і за межами міста, аби зрозуміти, якою є процедура прийому кольорового металу, й чи можливо зіпсувати мистецький об’єкт до невпізнаваності? Проте цього зробити нам не вдалося — хтось не брав слухавки, хтось — обіцяв передати наші запитання керівництву, яке мало передзвонити й не передзвонило, а хтось, почувши слово «журналістка», одразу кидав слухавку, не дізнавшись, в чому суть справи.
Як в ідеалі мають працювати пункти прийому брухту, читаємо в законі «Про металобрухт».
У статті 5 зазначено: «Кожен приймальний пункт повинен мати вагове обладнання, що відповідає його виробничим потребам, систему відеоспостереження, відеозапису, архівування та зберігати створену інформацію не менше трьох місяців».
Також закон вимагає під час прийому металобрухту складати акт, де необхідно вказати особу продавця, вагу, ціну та опис брухту. При цьому, за правдивість інформації про походження металу відповідає лише той, хто його здає, а не той, хто приймає.
Пункти прийому металобрухту можуть купувати метал у фізичних осіб різними способами — готівкою через касу, безготівковим розрахунком або іншими законними методами. Єдиним необхідним документом для підтвердження походження металобрухту є акт приймання, в якому має бути вказане джерело походження металу.
Отже, якщо пункт прийому металобрухту працює законно, поліція теоретично може відстежити, хто саме здав фрагменти викрадених скульптур, переглянувши відеозаписи, перевіривши акти прийому й опитавши працівників цих пунктів.
Що з системою відеоспостереження?
За словами речника ГУНП в Сумській області Володимира Крупецьких, за фактами викрадення частин скульптур, правоохоронці порушили кримінальне провадження, відомості внесли в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Зараз слідчі спілкуються зі свідками, перевіряють пункти прийому металобрухту та опитують їхніх працівників. На запитання, чи могли злочини бути скоєні під час комендантської години, в поліції не дають ні спростувань, ні підтверджень. Прикметно, що у більшості випадків заявником про викрадення скульптур в Сумах виступали поліція.
— Люди виставляли фото на особистих сторінках, ставили реакції, коментували, поширювали дописи, але заяв до нас ніхто не подавав. Тому працівники поліції самі ініціюють розслідування. Ми моніторимо соціальні мережі, бачимо, що стався інцидент й пишемо заяви. Якщо говорити про містян, то лише заступник директора театру імені Щепкіна звернувся до нас із заявою про пошкодження пам’ятника, — розповідає речник ГУНП Володимир Крупецьких.
Нагадаємо, що українське законодавство не обмежує коло осіб, які можуть повідомити про правопорушення — звернутися до поліції має право будь-хто, подавши заяву в усній чи письмовій формі.
Водночас чи не під кожним дописом про викрадення скульптур у соціальних мережах мешканці міста висловлюються, що розкрити злочини допомогла б система відеоспостереження. На початку лютого виконувач обов’язків Сумського міського голови Артем Кобзар доручив удосконалити цю систему в місцях розташування контактних скульптур. Які кроки вже вдалося здійснити, Цукр запитав у заступниці міського голови Римми Бикової.
— У місті триває робота з модернізації системи відеоспостереження. Пріоритет надаємо житловим районам, об'єктам критичної інфраструктури та укриттям. Проте збереження культурного простору міста також залишається у фокусі уваги. Зараз відповідні структурні підрозділи намагаються покращити відеонагляд у місцях, де розташовані контактні скульптури, — говорить вона.
За словами заступниці міського голови, нині місто впроваджує програму «Автоматизація муніципальних телекомунікаційних систем Сумської міської територіальної громади на 2025-2027 роки». Відповідає за реалізацію програми відділ інформаційних технологій та комп'ютерного забезпечення Сумської міської ради. Відомо, що вже втілили два етапи її будівництва.
— Зараз основна функція відеоспостереження — відстежувати порядок на дорогах
Водночас система дозволяє збільшувати кількість об’єктів спостереження, встановлюючи додаткові камери різних виробників, — каже Римма Бикова.
Чи будуть контактні скульптури в комунальній власності?
Аби здійснювати належний догляд і захист об’єктів, які знаходяться в просторі міста, вони мають бути в комунальній власності. Тоді «…залежно від місця розташування, об’єкт бере на баланс відповідне комунальне підприємство і доглядає за ним», — пояснювала Цукру Наталія Цибульська, начальниця відділу культури СМР.
За словами Римми Бикової, на початку лютого цього року Департамент забезпечення ресурсних платежів СМР розпочав інвентаризацію малих архітектурних форм, встановлених у центральній частині міста в період з 2008 по 2016 роки. Об’єкти сфотографували й детально описали.
Заступниця міського голови повідомила, що управління комунального майна СМР ініціювало процедуру зарахування цих об'єктів до комунальної власності. 12 березня 2025 року на офіційному вебсайті Сумської міської ради оприлюднили проєкт цього рішення. У переліку всього 13 об’єктів, серед них є «Дама з парасолькою», «Малюки-ласуни» і «Пам’ятник чиновнику». Документ мають включити до порядку денного чергової сесії СМР.
— Це дозволить офіційно закріпити відповідальність за їхній стан, обслуговування та заходи відновлення. У публічному просторі міста знаходиться значна кількість об'єктів, створених та встановлених за ініціативи громадських організацій або приватних осіб без належного документального оформлення. У зв'язку з обмеженими ресурсами, міська рада не може забезпечити однаковий рівень контролю та захисту для всіх таких об'єктів, оскільки першочерговим завданням є безпека мешканців та збереження житлового фонду. Водночас міськрада готова співпрацювати й розглядати ідеї про захист скульптур, зокрема з допомогою меценатів та громадських організацій— стверджує Римма Бикова.
Вільний художник Мирослав Люклян зникнення частинок скульптур називає «культурним ударом по місту». А ще він відчуває людську байдужість, адже проблему так і не вдалося розв’язати.
— Якщо суспільству на це не байдуже, то з’являються громадські ініціативи на кшталт народних чергувань, або меценати, що прагнуть розв’язати цю проблему. Проте зрушень, певно, ще немає. На жаль, моя думка нині — Сумам поки не до творчості.
Тим часом поліція закликає громадян бути пильними. Якщо ви знаєте будь-яку інформацію про пошкодження контактних скульптур у Сумах, можна звернутися на лінію 102. Поліція гарантує анонімність.
