На Сумщині хлопцям, які довго не одружувалися, могли принести до хати величезний корінь і закотити його у двері, щоб не відчинялися. А дівчатам, які вже встигли вийти заміж, доводилося катати на собі подруг. Так у нашому регіоні святкували Масницю — традиційне свято перед Великим постом.
Що робили парубки, аби відчепили колодку, та скільки вареників готували під час свята — розповідаємо в цьому тексті. Написали його за свідченнями жителів області, які зібрав Сумський центр культури й мистецтв під час фольклорно-етнографічних експедицій.
Масниця, Масляна, Маслянка? А як правильно?
Масницю на Сумщині називають по-різному — і Масляна, і Маслянка, і навіть Сиропусний тиждень. Усі назви правильні, їх використовували в різних районах області. Свято починається за тиждень до Великого посту, в понеділок, і позначає закінчення м'ясниць — періоду, коли можна їсти м'ясо. У 2025 році Масницю святкують із 24 лютого до 2 березня.
Сенс свята — підготуватися до Великого посту, що триває сім тижнів аж до Великодня. На Охтирщині про це навіть співали.
— Масляна, масляна, коли ж ти пройшла, якби тебе сім неділь, а посту одна.
Послухати, як виконували схожу пісню в селі Вороніж Шосткинського району, можна у відео Сумського центру культури.
Прив’язували «колодку» неодруженим хлопцям
На Масницю на Сумщині влаштовували спільні гуляння. Для цього обирали одну хату, куди всі зносили продукти. Але є цікава деталь — у таких гуляннях могли брати участь лише одружені чоловіки та жінки. Тим, хто не встиг одружитися під час м'ясниць, прив'язували символічні «колодки». На Охтирщині, наприклад, «колодкою» могла бути тканина, сорочка чи спідниця, а іноді й справжня дерев'яна колодка.
На Середино-Будщині у святковий тиждень дівчата та хлопці «колодки волочуть». Жінки ходили по дворах, де жив неодружений хлопець або дівчина, яка відмовила сватам, і прив'язували їм до руки або до ноги символічну «колодку». Це могла бути носова хустина або просто гілка. Але відв'язати їх можна було лише за викуп.
На Глухівщині була своя особлива версія «колодки». Тут це було справжнє невелике полінце, до якого прив'язували мотузку. Коли молодь гуляла на вулиці чи в хаті, хтось з одружених чоловіків непомітно прив'язував таку колодку неодруженому хлопцю до пояса. Щоб відв’язати її, хлопець мусив поставити могорич.
Закривали «кічкою» хату парубка
На півночі Сумщини була своя традиція — там на Масницю «тягали колодку» або «кічку» — корінь викорчуваного дерева. Дослідники записали, як розповідали про це в селі Вороніж на Шосткинщині.
— Для хлопця, який довго не женився, значить йому кичку на порог, шоб двері не закрилися. Приготовили кичку ще з літа, вже ми договарювалися ще з літа.
У Масницю учасники гулянь приносили цей корінь до хати парубка, і намагалися закотити у сіни. Зазвичай, «кічка» застрягала у дверях через розгалужене коріння, і господарям не було як вийти чи увійти до хати.
— Хай вам стоїть кичка, шо хочете їй, те й робіть. А бабі вже й на печі холодно. Вона каже: «Ой, діточки, вітягніть її, як-небудь, я вам сичас [могорич] поставлю»
Так «кічку тягали» упродовж усього тижня Масниці — від одного неодруженого хлопця до іншого.
А в селі Рожковичі існувала традиція для дівчат, які в м'ясоїд (період перед Масницею) вийшли заміж або збиралися це зробити після Великого посту. Одного дня в Сиропусний тиждень вони катали на собі подруг.
Лялька з соломи — символ Масниці, який спалювали
На завершення Маслянки, а подекуди й на початку, молодь робила ляльку з соломи. Дівчата виплітали їй руки, голову, ноги, прикрашали вінком та паперовими стрічками, одягали дівочий одяг і носили селом протягом тижня (подекуди – лише в неділю). Гуляння супроводжували веселими масляничними піснями. А потім, наприклад, у селі Кривоносівка, опудало спалювали.
Головна страва — вареники з сиром
У Сиропусний тиждень головні страви готували з масла, сиру й молока. На Середино-Будщині варили вареники з гречаного борошна, пекли млинці та «каравайци». Але головною стравою всієї Сумщини були вареники з сиром. Їх готували щодня протягом масничного тижня, щоб вистачило на всю родину.
На Глухівщині для приготування вареників заздалегідь заготовляли «кислий сир». Натоптували у «макутру» чи каструльку, підсолювали й заливали маслом та виносили у холод. Сир замерзав, а потім його діставали й ліпили вареники.
Тісто замішували на кислому молоці, щоб воно було еластичним. Для цього брали борошно, додавали яйце, трохи солі й цукру на смак та соду або розпушувач.
На Шосткинщині вареничне тісто розкачували й видавлювали кружальця склянкою або чашкою. На Великописарівщині з тіста спочатку формували «ковбаску», нарізали її на однакові шматочки, кожен шматочок розкачували качалкою й так виходила «варени́ця». Саме з цих «варениць» ліпили вареники з сиром.
Для начинки брали м'який сир, попередньо відтискали від зайвої сироватки, додавали яйце, сіль або цукор собі до смаку. Варили їх на Сумщині двома способами. Кидали у киплячу воду — страву вважали готовою, коли вареники спливали на поверхню. Також їх готували на пару. Для цього над посудиною з водою натягували марлю. Коли вода закипала, на марлю викладали вареники й варили близько 7-10 хвилин. Готову страву викладали в миску й поливали вершковим маслом.
