Уявіть тиждень до Великодня і той особливий настрій. Десь у селі на Сумщині. На вулиці пахне першими квітами, де-не-де вже літають бджоли, а у дворі бігають курочки. У хату треба заходити тихо, бо бабуся пече паски, пахне тістом. На столі лежать десятки варених яєць, а поруч відчуваєш запахи воску й цибулевого лушпиння — будемо з бабусею розмальовувати писанки. Так на Сумщині готуються до одного з найважливіших свят у році.
Наша область має свої особливі писанкові орнаменти й малюнки: «сорок клинців», сосонки, берегинькі, пташки. А саме яйце зазвичай ділили навпіл і на обох боках малювали однакові зображення. Найчастіше використовували червоний, жовтий і земляні кольори. Які орнаменти писанок притаманні Сумщині, що вони означають та які кольори використовували — читайте в тексті Цукру.
«Символ зародження світу»
Традиція писанкарства виникла як шанування яйця — символу зародження світу. Коли саме з'явилося це мистецтво, достеменно невідомо. Археологічні знахідки свідчать про давність цієї традиції: у Києві виявили керамічну писанку часів Київської Русі з орнаментом, що нагадує павутиння, а на Рівненщині знайшли глиняну писанку віком 950 років.
Найстаріша українська писанка датується 10 століттям, проте розписування яєць практикували ще до прийняття християнства. Про це свідчать стародавні символи, які використовують і донині — зірки, зображення місяця та півмісяця, хрести, які первісно не мали християнського значення.
Згодом язичницькі й християнські традиції змішалися. Серед орнаментів з'явилися релігійні символи: великодні написи, серця, трилисті хрести. Церква намагалася боротися з дохристиянськими обрядами, але повністю викорінити їх не змогла.
Жителі сіл вірили в надзвичайні здібності писанок. Люди вважали, що через яйця жінки могли керувати силами природи. Адже писанки символізували пробудження природних сил, які брали участь у новому життєвому циклі року.
У 2024 році українська писанка увійшла до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
— Визнання української писанки як культурного надбання людства демонструє всьому світу, що українська культура є невід’ємною частиною світової культури, яка базується на повазі до творчого розмаїття та повазі до культури й традицій народу, — ішлося в повідомленні.
Як створювали великодні яйця
Існує чотири найпоширеніших види великодніх яєць:
- Крашанка — пофарбоване в один колір яйце. Найчастіше його варять у лушпинні цибулі, щоб отримати червоний або теракотовий колір.
- Крапанка — на яйце крапають воском, потім його фарбують, а віск знімають — так утворюються візерунки з крапочок, сльозинок.
- Дряпанка — на пофарбованій крашанці гострим предметом видряпують орнамент.
- Писанка — яйце розписують воском і фарбують у різні кольори.
Сьогодні писанкарством займаються на всій території Сумщини. Адже люди прагнуть відродити давні традиції. У 19 столітті зберегти ці знання допомогла українська громадська діячка, етнографиня та фольклористка Пелагея Литвинова-Бартош.
Певний час вона жила в селі Землянка на території сучасної Сумщини. Зокрема, тут жінка збирала візерунки писанок, вишивки, килимів та інших предметів побуту. Про «писання писанок» етнографиня записала відомості від старенької козачки-удови Гайки Парнючки. Практично все своє життя Пелагея збирала зразки народного орнаменту, замальовувала візерунки вишивок, ткацтва, малюнки на кахлях, керамічних виробах, змальовувала писанки, рушники, скатертини. Тепер сучасні майстри й майстрині відтворюють орнаменти писанок з усієї України, які зібрала фольклористка.
Для фарбування яєць наші бабусі використовували природні барвники — варили трави, коріння, квіти. А в середині 19 століття почали малювати аніліновими. Червоний колір означає радість, любов, життя, жовтий — гарний урожай, місяць і зорі, блакитний — небо, хороше здоров'я, зелений — колір воскресіння, відродження, нового життя. Поєднання декількох кольорів символізувало щастя в родині, достаток, мир і любов.
Дизайн залежав від того, які барвники та інструменти були доступні. У більшості областях України майстри працювали писачками у вигляді конусоподібної трубочки чи лієчки. Деякі інструменти робили з гусячого пера або курячої кістки. Також яйця розписували за допомогою шпильки або цвяха, які занурювали в гарячий віск і прикладали до поверхні яйця. Схожі візерунки створювали за допомогою «лемківського писачка» зі шпильки або голки.
Що розповідають орнаменти на писанках
Більшість орнаментів, які збереглися до нашого часу, має давнє походження. Це знаки спілкування наших пращурів з природою. Згодом утворилася ціла система. Певні символи часто набували нових значень.
Особливий елемент, характерний майже для всієї території України, — «волове око». Дослідник Є. Беняшівський розшифровує його як око бога Велеса, що у віруваннях давніх українців був опікуном худоби, а отже, богом достатку.
Українці зображали на писанках те, що їх оточувало: природу, тварин, птахів, предмети побуту (граблі, вітряки), релігійні символи (хрести, церкви) та самих себе. За традицією яйця розмалювали різними орнаментами відповідно до того, чого бажали у своїй родині:
- сонце — оберіг від нещастя та недуг;
- рослинні мотиви — символ багатства, дівочої вроди, вічності та краси;
- геометричні символи — уособлювали природу, родючість;
- кривулька або безконечник — символ життя.
Найпоширеніші візерунки можна умовно поділити на кілька типів: стихії, солярні символи, рослинні символи, анімалістичні символи, геометричні символи, жіночі та чоловічі символи. Часто зображають квіти, а також солярні символи, тобто які пов’язані з сонцем. Є багато анімалістичних і геометричних малюнків.
Особливі орнаменти Сумщини: сонце, сосонки, сорок клинців
У північних і західних областях України кольорова гама часто буває стриманіша, використовують чорний, коричневий, бордовий, темно-зелений. Інколи в цих регіонах можна зустріти звичайні одноколірні писанки.
Писанки Слобожанщини переважно виконують у червоних, коричневих і чорних кольорах, також є багато жовтих, зелених, земляних. Найпоширеніші на Сумщині були червоні й білі орнаменти, а тло найчастіше робили чорного кольору, але бувало темно-зеленим, білим, гірчичним, блакитним, червоним.
Символи, які зображали сонце, були одними з найпоширеніших на всій території Сумщини. На багатьох писанках є малюнки сосонки. Вона, як правило, жовтого кольору і є знаком земної рослинності. Часто для писанок використовували рослинні орнаменти, які мають назви різних дерев, їх частин і квітів: виноград, дубові листки, тюльпани, квітки, орхідеї, клиновий лист, яблуня, явір. Іноді з допомогою таких писанок намагалися вплинути на добрий врожай.
Геометричні мотиви застосовували значно рідше, їх малювали в зелених, багряних і жовтих кольорах. Розповсюджені стилізовані польові й інші квіти: дзвоники, тюльпани, троянди, хмелики, ружі, є безконечники чи хвилясті лінії, берегиньки, трироги та інші.
Трикутнички також є на писанках нашої області — із назвою «сорок клинців». Це справді 40 трикутничків, на які поділена поверхня яйця. Вони писані по білому полю, через один або заштриховані, або замальовані у різні кольори. Кожен клинець був присвячений певному виду діяльності людини, або явищу природи. Наприклад, сонцю, місяцю, зорям, землі, воді, повітрю, оранці, садівництву, бджолярству, скотарству. При малюванні таких клинців треба було відповідно приговорювати та приспівувати певні гаївки.
Ще в Сумській області «сорокаклинку» малювали на свято «Сорок святих». Створюючи її, треба було загадати на кожен клинець побажання. Люди вірили, що воно обов’язково здійсниться.
Близьким і рідним дарували писанки з дубовими листочками, бажаючи міцного здоров’я та довголіття. Достатньо на писанках було й тваринних мотивів: пташки, сороки, рибки, козлики. Зазвичай на Сумщині писанка була поділена на дві рівні частини, при цьому візерунок наносили однаковий на кожну з них.
Відродження великодніх традицій
У 1900-х роках, з війнами, голодоморами, радянською системою, писанки не так часто робили, але наприкінці століття ці традиції почали відновлювати, а зараз навіть переосмислювати.
Сьогодні традиція писанкарства на Сумщині, як і по всій Україні, набуває нового життя. Люди не лише зберігають давні техніки та орнаменти, але й творчо переосмислюють їх відповідно до сучасних реалій. Зокрема майстри відтворюють писанки Сумщини з таблиць Пелагеї Литвинової-Бартош.
Багато родин дотримуються автентичних традицій, використовуючи цибулеве лушпиння для фарбування яєць у теплі червоно-коричневі відтінки та розписуючи їх за допомогою воску, як це робили наші бабусі. Вони зберігають старовинні орнаменти — сонечка, сосонки, дубові листочки та квіти, вкладаючи в ці символи традиційні значення достатку, здоров'я та родинного щастя.
З іншого боку, з'явилися численні сучасні техніки декорування великодніх яєць. Майстри та просто творчі люди створюють блискучі винні яйця, мармурові писанки, прикрашають їх мереживом, стрічками та декоративними елементами. Зокрема використовують нові матеріали: акрилові фарби, гуаш, акварель, кольоровий скотч, мозаїку та поталь.
Однак навіть використовуючи сучасні матеріали та техніки, чимало майстрів спираються на традиційну символіку та орнаменти. Так вони зберігають зв'язок із культурною спадщиною наших предків.
