Суми — це місто, де сліди минулого можна побачити на кожному кроці. Тут козаки будували неприступні фортеці з підземними «тайниками», цукрові магнати створювали імперії, а студенти вміли відстоювати свої права. Від «Суминого городка» 17 століття до сучасного освітнього центру — до Дня міста розповідаємо про п'ять унікальних особливостей Сум.
Місто-фортеця: від Суминого городка до Сум
Усе починалося в 17 столітті. У 1655 році сотня українських козаків на чолі з Герасимом Кондратьєвим попросила московського царя дозвіл оселитися на території сучасного міста. Тоді вони тікали від польських і татарських набігів після битви на Київщині. Спочатку місто навіть називали «Суминим городком», а звичне «Суми» почали використовувати лише у 1670-х роках.
Для своєї фортеці козаки обрали ідеальне місце — високий пагорб, який із трьох боків оточували річки Псел, Сумка та Стрілка. Природні перешкоди доповнили штучними: довкола викопали рів довжиною сім кілометрів, а в середині збудували 27 башт. Стіни робили найскладнішим методом того часу — «тарасами» — дубові зруби наповнювали ґрунтом або глиною і щебенем. Їх не можна було прострелити кулею чи навіть пробити ядром.
Імовірно, у сумської фортеці був підземний «тайник» до річки Псел. Він був настільки широким, що там міг проїхати вершник. Історики припускають, що тунель використовували для таємних вилазок проти ворогів. Сьогодні його залишки можна побачити у вигляді горбів біля фонтану «Садко».
Від цієї фортеці до наших днів залишилося чимало. Воскресенська церква досі стоїть із таємничими дверима «в нікуди» — до них колись приєднували дерев'яні бойові балкони. У сквері Шевченка стояла колишня цитадель фортеці, де мешкали воєводи. А 300-річні дуби на вулиці Петропавлівській — це приблизно такі ж дерева, з яких будували укріплення.
Історія повторюється: сьогодні Суми знову стали форпостом, який захищає Україну. Прикордонне місто щодня стримує російську агресію, як колись козацька фортеця оборонялася від татарських набігів.
Місто трьох річок
Суми розташовані на злитті трьох річок — Сумки, Псла та Стрілки. Перша мала історичну назву Сума, а от Стрілка називалася Сумкою. З яких причин назви змінили, достеменно невідомо. Стрілка ж отримала свою назву від притоки Стрілиця.
Окрім цих трьох річок, у місті є й інші, менш відомі. Одна з таких протікає через Веретенівку й має назву Попадька. Вона починається в селі Гриценкове та впадає в Сумку.
У Сумах також є озера, найвідоміші — Чеха й Блакитні озера. Перше є старим руслом річки Псел. Це озеро називають по-різному: Чехове, Чеха, Чеховське, але найчастіше — Чешка. Часто люди думають, що назва пішла від імені письменника. Однак, імовірно, вона пов'язана з поміщиком Василем Маркіяновичем Чехом, який проживав на північно-східному березі озера, де зараз розташовані гуртожитки Сумського державного університету.
Зараз ці річки й озера приваблюють сум'ян, тут активно розвиваються різні активності на воді. У теплу пору десятки людей гребуть веслами на байдарках, каяках і сапбордах, крутять педалі на катамаранах і навіть катаються на водних лижах. На пляжах діти грають у піску, собаки бігають з м’ячиками, а дорослі засмагають під сонцем.
Цукрова столиця імперії
Колись Суми були відомі як цукрова столиця Російської імперії. Саме сім’я Харитоненків створила тут цукрові заводи, завдяки чому місто отримало такий статус. Зокрема у 1869 році Іван Харитоненко заснував Павлівський рафінадний завод, названий на честь його сина. Ця фабрика увійшла до п'ятірки найбільших цукрових підприємств України того часу. Пізніше Іван матиме вже шість цукрових заводів, з яких один рафінадний, а ще два — орендуватиме.
Тільки Павлівський завод виготовляв 17% всього цукру в тодішній Російській імперії. Продукцію Харитоненків експортували до Ірану, Туреччини, Китаю, Німеччини й Австро-Угорщини. У 1887 році Іван ініціював створення першого в Російській імперії цукрового синдикату, що об'єднав 92% усіх підприємств цієї сфери.
Окрім цього, Харитоненко заснував Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання, яке тоді називалося Сумські машинобудівні майстерні. Його він створив для того, щоб робити обладнання для свого цукрового виробництва.
Візитівка міста — сумська альтанка
У часи розквіту Сум тут з’явився негласний символ міста — Альтанка. Восьмигранна відкрита дерев’яна споруда збудована на високому цегляному цоколі в 1900-1901 роках. Кажуть, що її спорудили без жодного цвяха.
Найрозповсюдженіша історія про альтанку розказує, що її збудували з легкої руки Йосипа Ліщинського (чоловік племінниці цукрозаводчика Івана Харитоненка) на місці, де наприкінці 19 століття санкт-петербурзькі геологи шукали нафту. Але багато сумських краєзнавців сходяться на думці, що це міф.
Зокрема, амбасадорка Сум Вікторія Закорко стверджує, що шукати на цьому місці нафту технічно було неможливо. Крім того, маловірогідно, що це дозволили робити саме тут, оскільки альтанка розташована прямо навпроти будівлі колишньої земської управи.
Освітня традиція й бунтівний дух
Освітні традиції Сум сягають 18 століття — тут діяли духовні училища й гімназії ще за царських часів. Зараз у місті функціонує три університети: СумДУ, СНАУ й СумДПУ. Сумський державний університет входить до лідерів серед українських ВНЗ у різних українських і міжнародних рейтингах.
Але Суми відомі не лише академічними досягненнями студентів. Молодь має особливий талант — вміє перемагати систему. У 1990 році сум’яни брали участь у студентському спротиву «Революція на граніті». Тоді до Києва поїхали члени Спілки Незалежної Української Молоді «Сумщина», де брали участь у протесті. Коли протест у столиці мав незабаром завершитися, активісти повернулися до Сум і вже в місті підтримували «Революцію на граніті». А за кілька тижнів Верховна Рада частково задовольнила вимоги молоді.
У 2004 році Суми стали епіцентром власного протесту — «Революції на траві». Президент України Леонід Кучма підписав наказ про об’єднання трьох сумських університетів в один — Сумський національний університет. Зробити це хотіли недемократичним методом, віддавши владу над закладом «вигідному» ректору. Але студенти не змовчали й у сквері Шевченка розгорнули 30 різнокольорових наметів.
За три місяці студентів труїли креозотом, били кийками, затримували й відвозили у відділки міліції. Коли 1 серпня вони рушили в піший похід на Київ, їх знову затримували. Але 10 серпня 2004 року Кучма все ж скасував указ про об'єднання університетів.
Традиція не зникла і в сучасності. У липні 2025 року сумська молодь долучилася до всеукраїнських протестів проти обмеження незалежності НАБУ й САП. Попри заборону масових заходів і загрозу обстрілів, сум’яни вийшли в центр міста з плакатами проти законопроєкту №12414. І вже наприкінці липня Президент України Володимир Зеленський підписав закон №13533 про відновлення повноважень НАБУ й САП.
Місто-фестиваль
Протягом років Суми приваблювали своїми культурними заходами, зокрема фестивалями. Один із найвідоміших — «Чехов фест», який проходив із 2013 року. За цей час відомі українські театри зіграли на ньому більш ніж 30 вистав, які подивилися близько 10 тисяч сум’ян.
«Ніч музеїв» — фест, який збирає сумських митців, художників, акторів і просто креативних людей. З кожним роком проєкт ставав масштабнішим. У рамках нього відбувалося 30 мистецьких проєктів, а для відвідувачів діяли безплатні локації. Також тут проводили «Ніч міста» — фестиваль до Дня міста Суми. Головна мета — привернути увагу до міського простору, за допомогою мистецтва акцентувати на місцях, повз яких вдень мешканці проходять не зупиняючись. Фест проходив у першу суботу вересня.
«Сурми України» — всеукраїнський фестиваль духової музики, присвячений Дню Конституції. Свято музики збирало більш ніж десять духових оркестрів України та інших країн. У Суми приїжджали колективи з Чернігова, Севастополя, Кременчука, Києва й Харкова.
Sumy Extreme Style — проєкт вуличної культури. Тут були спортивні видовищні змагання ролерів, трейсерів, ВМХерів і танцюристів, графіті-фестивалі й музичні флешмоби.
Bach-fest — міжнародний щорічний фестиваль, заснований об’єднанням громадян Сумської міської організації розвитку органної та камерної музики «Органум». Під час нього проводили майстеркласи провідних українських й іноземних виконавців і педагогів, творчі зустрічі зі студентською й учнівською молоддю, музичною громадськістю. Був ще один міжнародний фестиваль музики, який заснувала ця організація, — Jazz-fest.
«Булат» — міжнародний фест авторської пісні та співаної поезії. Головною його метою була популяризація авторської пісні та співаної поезії в Україні, культурне збагачення й естетичне виховання молоді.
Багато з цих фестивалів тимчасово не проводять через повномасштабну війну. Але сум’яни продовжують створювати інші івенти: ярмарки місцевих виробників, барахолки, благодійні концерти, мініфестивалі, театральні заходи. Деякі проводять події в укриттях, тому культурне життя не зупиняється навіть зараз.
Суми — це місто контрастів і традицій. Воно поєднує козацьку спадщину з підприємницьким духом, академічні досягнення з бунтівним характером студентів. Особливість Сум розкривається в кожному камені Воскресенської церкви, кожному стовбурі 300-річних дубів і кожній дошці Альтанки. Це місто, яке вміє зберігати історію і водночас не боїться змін.