Архітекторка Аліна Янко з проєкту «Архітектура без цензури» показує міста України без хаотичних вивісок, кондиціонерів та «візуального шуму». Цукр попросив її поглянути на Суми — обрали п'ять будівель від історичного центру до радянських багатоповерхівок.
Що псує вигляд сумських будівель? Як їх можна покращити? Та наскільки реально втілити ці зміни в життя? Показуємо й розказуємо далі.
Що псує сумські фасади
Архітекторка Аліна Янко — з Полтави. Каже, що в історичному центрі її міста багато будинків у поганому стані. Тому після навчання дівчина вирішила показувати свою Полтаву іншою — без хаотичних вивісок і кондиціонерів. Так виник проєкт «Архітектура без цензури». Ми попросили Аліну перетворити фасади п'яти будівель у Сумах — на Соборній, набережній Стрілки та Британській вулицях, Покровській і Театральній площах.
Фасади сумських будівель мають типові проблеми — невпорядковані вивіски, кондиціонери, засклені балкони. Як і багато українських міст, ми не маємо правил, які визначають вигляд фасадів.
— Також на будівлях встановлюють вікна різних форматів, фарбують стіни в різні кольори, — перелічує проблеми архітекторка Аліна Янко.
Через відсутність правил вигляд фасадів часто залежить від свідомості жителів будинку чи власників крамниць, каже Аліна. Вона наводить приклад із рекламними вивісками закладів, які можуть навіть відлякувати клієнтів.
— Не обов’язково писати на всю стіну «Кафе таке-то». Навпаки, коли є акуратна вивіска, на вході стоять рослинки, все поєднується — це притягує тебе. Думаєш, якщо зовні так гарно, то треба роздивитися й всередині, можливо, сфотографуватися.
Серед сумських будівель, над якими працювала Аліна, її найбільше засмутило те, як змінили будинок на розі Соборної. Архітекторка порівняла історичні фото зі сучасними, де видно надбудований третій поверх.
— Спершу здавалося, що це просто ремонт, утеплення, а мансарда була й раніше. Але на історичній фотографії побачила лише два вікна, прохід у внутрішній дворик. Зараз — по три вікна на обох поверхах. Все переробили, і ти розумієш, що це складно повернути, — говорить архітекторка.
Цікавіше працювати з історичними будівлями, каже Аліна. Вона завжди шукає старі фотографії, щоб зрозуміти, якою була будівля спочатку.
— Це цікавіше, хоча й важче, бо часто декоративних елементів уже немає. Їх треба з історичних фотографій вимальовувати заново, щоб наблизити до того, як будівля могла б зберегтися, — розповідає Аліна Янко.
Наприклад, на цьому ж фото з Покровської площі, сусідній будинок мав великі вітрини, з яких, імовірно, торгували купці на початку минулого століття. Прорізи згодом поділили на два окремих вікна. Аліна повернула автентичні вітрини у візуалізації.
Як архітекторка робить фасади красивими
Аліна Янко починає перевтілення однаково — очищає будинок від «візуального шуму»: дротів, кондиціонерів. Потім працює з вікнами й дверима, щоби вони були однакові за формами та кольорами.
— На старих будівлях в європейських містах не побачиш кондиціонерів — їх заборонено чіпляти, — каже архітекторка.
Аліна говорить, що кондиціонери можуть виводити на дах або в спеціально відведені ніші, де вони не псуватимуть загальний вигляд. У нових же будинках часто одразу проєктують місця для техніки — кошики чи приховані зони.
Архітекторка каже, що перевтілення будинку на Соборній найпростіше втілити в життя. На візуалізації фахівчиня змінила кольори вікон і фасадів, прибрала навіс із балкона, додала однотипні маркізи для крамниць на першому поверсі й виправила рекламні вивіски.
Аліна також працювала з сумськими будівлями, зведеними за часів Радянського Союзу. Часто ці об’єкти схожі на «сірі коробки», які нічим не вирізняються.
— З радянськими будівлями працювати інакше, ніж з історичними, але з них теж можна зробити цукерочку. Наприклад, усі жителі будинку чи ОСББ можуть домовитися й утеплити його в один колір.
Власникам квартир і комерційних приміщень це може бути фінансово вигідно. Гарна будівля підвищує вартість нерухомості чи притягує більше клієнтів до закладів, пояснює Аліна Янко.
— Історичні ж будівлі початку 20 століття будували з товстими стінами — вони розраховані на те, щоб було тепло. Їх можна утеплювати зсередини, хоча це менш ефективно. Зовнішнє утеплення історичних пам'яток взагалі заборонене, — пояснює архітекторка.
За кордоном утеплення «неісторичних» будинків часто підтримує влада через програми співфінансування — місто доплачує частину коштів власникам, які готові привести фасади до ладу.
— Місцева влада започатковує конкурс, відбирають будівлі, домовляються про компенсацію відсотків — 50 на 50 чи 30 на 70. Після ремонту перевіряють якість і компенсують кошти, якщо все добре, — розповідає архітекторка.
Найскладніше перевтілення — це кардинальна зміна будівлі з додаванням нових елементів. Такі роботи коштують дорого. Аліна говорить, що найскладніше реалізувати перетворення будівля на Британській.
— На першому поверсі змінила віконні прорізи, інші вікна додала на верхніх поверхах, винесла кондиціонери. З цим об’єктом я фантазувала найбільше. Також більше пропрацювала вуличний простір, — розповідає архітекторка.
Як картинку зробити реальністю
Аліна Янко переконана — зміни починаються з розуміння особистої відповідальності. Кожна квартира, кожен балкон — це частина загального вигляду міста.
— Твоє житло — не лише те, що всередині, а й зовнішній вигляд. Балкони, кондиціонери — це твоя відповідальність, і варто розуміти, як це впливає на загальне сприйняття, — каже архітекторка.
Системно проблему можуть розв’язати дизайн-коди — документи з правилами оформлення міського середовища. У деяких українських містах вони вже діють.
— Дизайн-код встановлює типові рішення для всіх будівель міста. Наприклад, правила для адресних покажчиків, вивісок, — говорить Аліна.
Наприклад, у Львові ще 2022 року затвердили правила для історичного центру. Зобов’язали демонтувати з фасадів кондиціонери, антени. Заборонили фрагментарне фарбування, заміну історичних вікон на пластикові, самочинне утеплення.
У Сумах 2020 року проводили громадське обговорення нагальних проблем міста й напрацювали дорожню карту для міської влади у 2020-2025 роках. Зокрема, вимагали розробити та затвердити дизайн-код, який би регулював кольори фасадів в історичному центрі та на магістральних вулицях, а також елементи міського дизайну: урни, лави, світильники, МАФи, контактні скульптури, квітники, зелені насадження тощо.
Також просили повернути посаду головного художника міста, який би стежив за естетичним оздобленням згідно з дизайн-кодом. А ще пропонували, аби міський голова у щорічному звіті розповідав про реалізацію генерального плану та дизайн-коду. У дорожній карті писали, що це прищеплювало б голові відчуття відповідальності за естетичний вигляд міста. Втім, про реалізацію цих планів інформації немає.
У Полтаві зараз працюють над дизайн-кодом, хоча попередніх правил особливо не дотримувалися, каже Аліна Янко.
— Було б чудово почати хоча б з історичних частин міст — встановити, що можна, а що не можна робити. Наші міста дуже відрізняються від європейських. Хочеться, щоб ми милувалися не тільки містами сусідніх країн, а й власними, — мріє архітекторка.