Мозаїки радянського періоду — частина міського простору багатьох українських міст, зокрема й Сум. Деякі з них руйнують або закривають під час ремонтів. Цукр поговорив з експертами про художню та історичну цінність сумських мозаїк та дізнався, як їх захищати.
Сумські мозаїки — чим вони особливі
Архітекторка Олена Довгополова пояснює, що сумські мозаїки відрізняються від робіт у великих містах як Київ, Харків чи Дніпро. Мозаїки Сум — це часто роботи локальних художників і майстрів, які не завжди входили до «офіційного» художнього середовища. Тому твори мають більше вільного трактування тем, більше наївної образності.
— Також у Сумах помітна сильна прив’язка до локальних сюжетів, дитячих мотивів, медичної тематики, що відображає функцію самих будівель (аптеки, лікарні, дитячі установи). Це надає роботам гуманного, майже камерного звучання, на відміну від парадних панно великих міст, — вважає Олена.
Ми попросили архітекторку назвати кілька мозаїк Сум, які вона може відзначити.
Також Олена називає мозаїку на літній естраді в дитячому парку, яку знищили разом із будівлею. Це болісна втрата не лише арту, а й шматка публічного простору, каже архітекторка.
— У кожної з цих робіт — своя мова, свій настрій, своя функція. Тому я не ставлю питання «яка найцінніша?», а радше — «що ми можемо зрозуміти з цієї мови сьогодні і як це зберегти для майбутнього?», — говорить Олена Довгополова.
Архітекторка додає, що частина сумських мозаїк маловідомі навіть серед фахівців, а тому мають величезний потенціал до відкриття й осмислення.
Реєстру мозаїчних панно у Сумах і області раніше не було, розповідає Юрій Леонець, який наприкінці березня почав працювати головним спеціалістом управління містобудування та архітектури Сумської ОДА. Разом із ним до адміністрації влаштувався Олександр Бікетов — вони обидва учасники сумської спільноти архітекторів.
— Олександр отримав завдання дослідити мозаїки в Сумах та області. На основі цього створимо перелік об'єктів з описами й інформацією про стан. Згодом, за планом, провести обстеження й створити список на чергу сканувань. Є ідея відсканувати мозаїки методом фотограмметрії, що дозволить зберегти їх в цифровому вигляді на випадок пошкодження або знищення.
За словами Юрія, зараз жодна з радянських мозаїк не внесена до переліку пам'яток, через що їх важко охороняти. Крім того, в умовах сьогодення кошти на збереження та реставрацію мозаїк не виділяються.
Радянська спадщина чи українська культура
Мозаїки — це вид монументального мистецтва, яким часто прикрашали будівлі в СРСР. Що робити з такою спадщиною, яка для частини суспільства асоціюється з радянською окупацією? Архітекторка Олена Довгополова каже, що оцінювати художню цінність мозаїк і не враховувати контекст створення — некоректно.
— Важливо враховувати час, умови, рівень свободи художника, технічні ресурси, а також замовника й функцію, яку мала виконувати мозаїка, — пояснює Олена. — Те, що сьогодні здається простим або «нецікавим», в реальності могло бути унікальним в умовах жорстких обмежень.
Автор блогу про монументальне мистецтво Олег Левій говорив Маяку, що необхідно переосмислити підхід до такої творчості.
— Це не радянський спадок, це цінна культурна спадщина України. Тому я називаю їх «українські мозаїки доби совєцької окупації» або «українські мозаїки совєцької доби». Власне, для початку ми маємо змінити парадигму сприйняття цього виду мистецтва.
Олена Довгополова вважає, що визначити, які твори радянського монументального мистецтва варто зберігати, а які — ні, можливо лише поєднуючи художню, історичну, соціальну та етичну експертизи. Цей процес не може ґрунтуватися виключно на ідеологічних чи емоційних критеріях.
— Серед базових критеріїв мають бути: художня цінність — рівень композиції, техніки виконання, інноваційності, авторської мови; історичний контекст — хто був автором, у яких умовах створено, що ця робота репрезентує; символічний зміст — чи несе робота відверто репресивну, агресивну чи антигуманну ідеологію; локальна пам'ять — що ця мозаїка чи барельєф означає для громади, — перелічує архітекторка.
Вона переконана, що важливо також оцінювати можливість переосмислення — чи можна твір прочитати у новому контексті, через призму сьогодення.
— Я не вірю у просту формулу «це радянське — значить під демонтаж», так само як і в сліпе збереження всього без винятку. Кожен випадок потребує окремого аналізу, — наголошує Олена.
Богдан Короленко, співробітник Українського інституту національної пам'яті, казав «Рубриці», що в мозаїчному панно, яке має високий мистецький рівень і лише елементи забороненої символіки, треба прибрати тільки ці елементи.
— Якщо це умовний Суворов чи Кутузов, то зображення треба демонтувати. Коли, наприклад, зображення двоголового орла є частиною твору, яку можна усунути, то твір збережеться, — пояснював Богдан Короленко.
Олег Левій говорив, що складно пояснити цінність мозаїки. На неї або взагалі не звертають уваги, бо живуть поруч і вважають природною частиною середовища, або таврують як щось чуже, вороже і совєтське, додавав він.
Більшість радянських мозаїк сприймаються негативно не через саму художню мову, а через асоціації з тоталітарною ідеологією, яку вони, як здається, символізують, каже Олена Довгополова. Але додає: варто розрізняти, не вся мозаїка — це пропаганда.
— Найголовніше — не змушувати любити, а пояснювати та давати можливість побачити більше, ніж просто «радянське». Коли є знання — з'являється повага. А з повагою приходить розуміння цінності, — завершує думку Олена.
Як зберегти мозаїки: перспективи Сум і досвід інших міст
У Львові для посилення захисту мозаїк їх позначають міжнародним пам'яткоохоронним знаком «Блакитний щит», писав «Хмарочос». У 2019 році в місті затвердили перелік із 81 цінних мозаїк на території міста і закликали власників будівель з такими творами докластися до їх збереження. Наприкінці 2024 року список доповнили — тепер у ньому приблизно 150 мозаїчних та керамічних творів.
Київрада на початку 2024-го також повідомляла про розробку рішення, яке допоможе зберігати мозаїчні панно в місті.
— Руйнування мозаїчних панно стає можливим і тому, що твори монументального мистецтва часто не мають пам’яткоохоронного статусу, — пояснював голова постійної комісії з питань збереження та захисту культурної спадщини Ярослав Федоренко.
Депутатка Київради Ксенія Семенова говорила, що дослідження та надання статусу пам‘ятки потребує часу.
— Тому місто має застосовувати інші способи збереження мистецтва, ніж занесення до Державного реєстру пам‘яток. Таким інструментом буде місцевий реєстр. Подібним шляхом вже пішов Львів.
Тож як зберегти мозаїки в Сумах? Олена Довгополова каже, що найперше — визнати мозаїки частиною культурної спадщини міста, а не просто декоративним фоном. Що може зробити міська влада на думку архітекторки:
- ініціювати інвентаризацію та створення електронного реєстру монументального мистецтва;
- звернутися до Мінкульту або ОВА щодо надання статусу щонайменше «об’єктів, що становлять культурну цінність»;
- заборонити демонтаж або пошкодження мозаїк без фахової експертизи;
- передбачити в бюджеті цільові кошти на реставрацію або консервацію;
- залучити архітекторів, художників, істориків, реставраторів до створення робочої групи;
- проводити інформаційні кампанії — лекції, екскурсії, воркшопи для молоді.
Що для збереження мозаїк може робити громада:
- ініціювати громадські обговорення, подати петиції про збереження окремих об’єктів;
- збирати історії, фото, спогади про мозаїки, формуючи емоційний зв’язок;
- запрошувати медіа, щоб привернути увагу до проблеми;
- організовувати арт-проєкти, які переосмислюють мозаїки сучасною мовою;
- працювати з волонтерами над цифровою архівацією: фото, відео, описи, інтерактивна карта.
Олена Довгополова переконана, що навіть кілька активних людей можуть ініціювати процес, який пізніше підхопить влада або культурні інституції.
