Розмови про спеціалізацію нашого регіону йшли і до війни. Тоді для Сумщини визначали пріоритетні галузі, як-от сільське господарство, але зараз, маючи новий досвід, спектр можливих сфер розширився. Ми поговорили з Григорієм Стариковим, який раніше працював директором Агенції регіонального розвитку Сумщини. Він поділився ідеями можливої спеціалізації регіону, а ми знайшли подібні приклади у світі.
Що таке смарт спеціалізація
Визначити галузі з потенціалом та розвивати їх у регіоні — це коротке визначення підходу смарт спеціалізації. Його розробила Європейська комісія, щоб регіони Європи ставали більш конкурентоспроможними. Тепер у різних земель є 180 стратегій, які допомагають економічно розвиватися.
Щоб зрозуміти, яку сферу зробити пріоритетною, регіони проводять аналіз. Вивчають економічний, науковий та інноваційний потенціал. Далі переходять до розробки, де взаємодіють бізнес, науковці, влада та громадськість. А вже після визначають план дій та джерела фінансування. Ось приклад такої послідовності.
Один із регіонів Франції у такий спосіб зосередився на морській промисловості, їжі та виробничих технологіях. Для розвитку цих сфер там працюють кластери, дослідницькі лабораторії, освітні заклади та навіть спеціалізовані виставки.
Провінція Кюменлааксо у Фінляндії має найбільший залізничний вузол країни та порт, тому спеціалізується на розумній логістиці, а ще біоекономіці та цифрових технологіях (зокрема програмах для логістики).
І зараз Сумщина — аграрний регіон
Експерти U-LEAD аналізували галузеву спеціалізацію регіонів України. У Сумській області на першому місці стоїть переробна промисловість, далі — сільське, лісове та рибне господарство. Але ці дані — на 2017 рік, більш свіжої інформації на тематичній сторінці ОВА немає.
Але і зараз Сумщина — аграрний регіон, говорить Григорій Стариков, який працював директором Агенції регіонального розвитку Сумщини. Основним видом діяльності, як він каже, був експорт сировини, технічних культур. Але через відсутність зв’язків із Росією, відтак ускладнену логістику та заміновані поля робити це стало важко, тому експортом займаються інші регіони.
— Треба переходити на нішеві культури. Гречка, сочевиця, часник, точно не картопля. Мало того, навіть нішеві культури як сировину експортувати заважко. Тому потрібні переробні підприємства на місцях.
До того ж початок повномасштабного вторгнення показав, що логістику з інших міст можна перерізати та залишити область без продукції. Тому створення підприємств на місцях — це ще й про продуктову безпеку Сумщини.
Але бізнес не займатиметься цим у такий непростий час. Такі підприємства мають бути комунальними, — додає Стариков.
Приклад нішевої культури — коноплі, з яких роблять їжу, одяг, білизну, ковдри тощо. На початку серпня в Сумах пройшов Hemp Fest — фестиваль конопель. Його провели на базі інституту сільського господарства північного сходу. Один із працівників Віталій Кабанець розповів Суспільному, що вони збільшують посівні площі рослини.
А про приклад переробного підприємства ми писали раніше — це компанія Ukono. Вона створює різні продукти з конопель, які продає у своїй крамничці та експортує за кордон.
— Дізнавшись про нас, португальці замовили велику партію шкарпеток під своїм брендом, але на них зображено український прапор та є бирка «Виготовлено в Україні», ― розповідала Тетяна Мойсеєнко, керівниця.
Полігон для розмінувальних технологій
Рік тому майже половина нашої області була замінована, казав колишній голова МВС Денис Монастирський. Росіяни закладали вибухівку під час окупації, зараз можуть робити це дистанційно. Деякі снаряди, якими обстрілюють область, можуть впасти нерозірваними. Тому для компаній із гуманітарного розмінування Сумщина може стати таким собі полігоном для випробування нових технологій.
— Цим займаються приватні оператори, які отримують ліцензії. Частково їм платить держава, частково громада, але по суті це бізнес, — говорить Григорій Стариков.
Бізнес уже почав займати цю нішу, в лютому українцям представили машину для розмінування. Її розробили компанії з Сумщини: Efarm.pro та «Завод Кобзаренка». Перші розробляли віддалене керування, другі — переобладнували базу машини. Її створили на основі шасі трактора Т-156, тепер вона здатна очищати за годину п’ять тисяч квадратних метрів землі.
Тоді розробники планували провести сертифікацію машини та запустити серійне виробництво. Але зараз у «Заводі Кобзаренка» відмовилися коментувати процес.
На червень сертифікацію пройшли 42 оператори, а на Prozorro вже з’явилися тендери на розмінування. Washington Post з посиланням не неназваних експертів писали, що процес розмінування України може зайняти сотні років. Тому кількість компаній і тендерів ростиме, як і можливості для місцевих підприємств.
Наприклад, у Саксонії, землі Німеччини, є Дрезденська школа поводження з вибухонебезпечними предметами. Її директор казав, що у країні загалом близько 300 підприємств займаються розмінуванням. Кілька з них досліджують полігон біля Берліна, де СРСР випробовувало зброю.
За останні чотири роки вони розмінували 415 гектарів полігону, а на наступні чотири роки — планують ще 450. Але спеціалісти додають, що на остаточне розмінування всієї території Німеччини знадобиться 200–300 років.
Інфраструктура для військових
Якщо в області розміщуватимуть військових, то ми можемо обслуговувати їх, припускає Стариков.
— Такий варіант реальний, але він не повинен працювати в темну. Обслуговування військових — це, зокрема, і харчування, медицина, тютюн, алкоголь чи «масажні салони». Якщо все це не буде доступно легально, то піде в тінь.
Для прикладу є німецькі міста, розташовані поруч з авіабазою ВПС США «Рамштайн». Місцеве медіа DW раніше писало, що в невеликих містечках поблизу живуть менше десятка тисяч цивільних. Натомість на американській базі поблизу зібрали до 40 тисяч військових.
Зважаючи на попит, у таких містах працюють американські ресторани, доставки, готелі, які називають себе «найкращим тимчасовим житлом для військових». Щороку проводять німецько-американський фольклорний фестиваль, де заробляють малі бізнеси.
Окрім цього, частина цивільних працює на військових базах. Загалом, на 2020 рік близько 12 тисяч німців були пов’язані з роботою для армії США.
Автори DW посилаються на дослідження 2001 року. Воно показує, що авіабази Рамштайн і Шпангдалем принесли близько 1,4 мільярда євро місцевій економіці та створили близько 27 000 робочих місць у регіоні. Журналісти додають, що закриття армійського гарнізону в Бамберзі на півночі Німеччини у 2014 році значно вплинуло на економіку.
Для такого бізнесу держава має створити умови, де підприємець би хотів лишитися, говорить Григорій Стариков. Він пригадує 2022 рік, коли місцеві громади безкоштовно робили для армії консерви чи інші продукти та передавали їх як гуманітарну допомогу.
— Ці громади ледь виживають на старих бюджетах, тому їх треба хоч трішки монетизувати.
Вони могли б отримати від держави холодильники, вакууматори чи автоклави, щоб розширюватися. Зрештою, такі маленькі компанії могли б стати підґрунтям до комунального підприємства.
Столиця IT-компаній
Дехто зі сум’ян припускав, що Суми можуть стати другою Кремнієвою долиною — місцем, де зосереджені високотехнологічні компанії. Зараз у Сумах декілька бізнесів, які працюють в IT, зокрема MindK, Netcracker, Brocoders, KitGlobal.
Олег Нестеров, засновник MindK, говорить, що для потенціалу цієї сфери потрібні дві речі: навчати молоді таланти та давати їм можливості для творчості та відпочинку.
Для першого в місті вже працює, зокрема, Сумський державний університет. Там студенти можуть вивчати комп’ютерні науки, розробку програмного забезпечення, розробку ігор, інформаційні технології тощо. Олег каже, що в університету є IT-компанії-партнери, які допомагають зі створенням навчальних курсів. Окрім цього, в цих командах студенти можуть проходити практику.
Для прикладу тут можна згадати провінцію Кюменлааксо у Фінляндії, про яку йшлося раніше. Одна зі спеціалізацій регіону — цифрові технології. До них входить кібербезпека, розвиток ігрової індустрії, створення центрів обробки даних та рішення для економіки даних.
До прикладу, у смарт стратегії регіону пояснюють, що питання кібербезпеки стають для країни все актуальнішими. Від цього залежить цілісність системи керування електричними мережами, систем автоматизації процесів для промислових підприємств. Місцевий університет проводить інженерні дослідження цього питання, має лабораторію з кібербезпеки.
І хоча в стратегії пишуть, що діджиталізація стикається з браком досвіду та можливостей для використання нових технологій, розробники додають, що мають знайти учасників екосистеми, які можуть взяти на себе помітну роль у розвитку цієї сфери.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win