Понад півтори тисячі повітряних тривог, одна з яких тривала 28 годин. Втрати, зруйновані багатоповерхівки, приватні будинки й лікарні. Але при цьому — переповнена зала театру й шалена підтримка сум’янами українських воїнів. Цукр зібрав головні сенси року — слова, які описують життя містян у важкому 2024-му.
Оборона
Навесні 2024-го в області розгорнули масштабне будівництво на оборонних рубежах. Очільник Сумської ОВА Володимир Артюх повідомляв, що зводять одночасно кілька ліній стаціонарних фортифікаційних споруд. За роботу взялися 26 компаній-підрядниць з усієї України. Проєктуванням укріплень займався Центральний проєктний інститут Міністерства оборони. Якість матеріалів, за словами начальника ОВА, перевіряли на міцність та стійкість до ворожого вогню.
Зведення украплень триває й досі. Компанія «Автомагістраль-Південь», яка бере участь у створенні кругової оборони Сум, поділилася, що зараз завершує роботу над влаштуванням смуг невибухових загороджень. «Це понад 28 кілометрів протитанкових ровів, 50 км малопомітної перешкоди (плутанки) та 240 км спірального колючого дроту, призначених для затримання ворожої техніки та піхоти». Роботи виконують без вихідних і за будь-яких погодних умов.
Евакуація
У березні російська армія почала буквально «стирати» прикордонні села Сумської області. З території РФ на будинки мирних жителів полетіли ракети, «Шахеди», дрони-камікадзе й керовані авіабомби. Не вщухали обстріли з мінометів, артилерії та стрілецької зброї. Чи не найбільше потерпала Великописарівська громада — лише за два тижні березня росіяни скинули на неї 200 КАБів. Паралельно ворог почав обстрілювати Білопільську громаду. Під постійним вогнем опинилися села, що лежали на самому кордоні. З населених пунктів, що потерпали від ворожого вогню, почалася евакуація. Людей вивозили автобусами й приватними автівками. Зооволонтери організували евакуацію домашніх тварин. Були випадки, коли люди з-під обстрілів виходили пішки, ведучи за собою худобу.
Упродовж року кількість громад, що підлягали евакуації збільшувалася. Додалися населені пункти Конотопщини й Шосткинщини. 30 вересня у Сумському районі оголосили примусову евакуацію дітей та їх батьків із 90 населених пунктів.
Дистанційка
Без шкільних дзвінків і з пустими класами. 2024-й для сумських школярів став ще одним роком дистанційного навчання. Спочатку вчитися онлайн їх змусили інфекційні захворювання, а потім — російські обстріли. У березні Сумщину почали щільно атакувати ворожі безпілотники, ракети й КАБи. Щоб не наражати на небезпеку дітей, ввели дистанційний формат навчання. Упродовж року були спроби відновити хоча б змішаний формат навчання, але від цієї ідеї відмовилися. Тож у вересні День знань більшість сумських школярів святкували вдома або на природі, якомога далі від закладів освіти. Нещодавно комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій продовжила дистанційну форму навчання до 31 січня 2025 року.
Котики
Яра, Бегемот, Кава, Степан, Тереза — це імена котів і кішок, яких евакуювали з Авдіївки, Лиману, Бахмута, Слов'янська, Катеринівки, Херсону, а також із прикордоння Сумщини. Ці та інші тварини живуть у притулку для котів «Дімпетс», який створив сумський зооволонтер Іван Міненко. Аби привернути увагу до тварин, він надрукував «Пухнастий календар» на 2025 рік.
У ньому можна прочитати історії порятунку котиків із зони бойових дій. Наприклад, «Тереза, 6 місяців, евакуйована з фронту військовими після смерті мами-кішки», або «Степан, 7 років, евакуйований з міста Слов’янськ на початку повномасштабного вторгнення». Усі гроші з продажів «Пухнастого календаря» Іван Міненко спрямовує на допомогу безпритульним тваринам, якими опікується громадська організація «Дімпетс».
Наступ
У лютому 2024 року у соціальних мережах з’явилися повідомлення про можливий масований наступ російської армії на Сумщину. З часом говорити про це стали все частіше. Чи не щомісяця представникам Сумської ОВА та МВА доводилося спростовувати ці чутки. Жителям області пояснювали, що ці повідомлення — фейки, спрямовані на дестабілізацію та підвищення панічних настроїв серед населення.
У травні, коли росіяни пішли в наступ на Харківщину, напруга в суспільстві зросла. Тоді начальник ГУР МО України Кирило Буданов у коментарі для The New York Times сказав, що атака росіян у Харківській області може тривати ще три-чотири дні. Після цього російські війська, можливо, посунуть на Сумщину. Проте окупанти зав’язли у боях на Харківщині й розмови про наступ на нашу область почали вщухати.
На початку серпня сталося те, чого, здається не очікував ніхто — українська армія перетнула російсько-український кордон. Збройні сили просувалися доволі швидко, захоплюючи населені пункти РФ. За кілька днів стало відомо, що українські воїни захопили районний центр Курської області — місто Суджу й просуваються далі.
На День Незалежності Володимир Зеленський записував своє звернення на Сумщині у селі Могриця, неподалік місця, де розпочалася Курська операція. «… той, хто хотів перетворити наші землі на буферну зону, має думати, аби його країна не стала буферною федерацією», — прозвучало в промові. Наприкінці жовтня Володимир Зеленський повідомляв, що завдяки Курській операції вдалося звільнити з полону суттєву кількість наших людей.
Сичики
М’які, запашні й ситні. Сичики — це кульки з вареної квасолі й засмажки, які готують на Путивльщині. За словами місцевих жителів, сичики, хоч і прості, але ситні, звідси й назва. Ця та кілька інших страв Сумської області у 2024 році ввійшла до всеукраїнської колекції автентичних рецептів «Кулінарна спадщина». Її презентував гастрономічний портал SHUBA. Колекцію рецептів збирали три роки. Серед інших страв Сумщини на сайті проєкту можна також знайти обрядову випічку під назвою «Панянки», компот із вишень, смородини й меду «Варена» та рибний пиріг «Баба-шарпанина».
Тривога
2024 рік приніс жителям Сумщини чимало повітряних тривог. Якщо у 2023-му їх пролунало 927, то цьогоріч в нашій області, за статистикою Air-alarms.in.ua, зафіксували 1 538 тривог. Для порівняння, на Чернігівщині цьогоріч пролунало 874 тривоги, на Київщині — 663, а на Харківщині — 2 110. У серпні ми пережили «рекордну» повітряну тривогу. Вона тривала 28 годин, 20 хвилин та 55 секунд.
Театр
У глядацькій залі — яблуку ніде впасти, а квитки на деякі вистави розходяться заздалегідь. Попри близькість до фронту, у Сумах театральний бум. Цьогоріч це явище помітили всеукраїнські видання. Сумський національний театр Щепкіна відвідала критикиня Ольга Стельмашевська. У тексті для «Української правди» вона розказала про сумський і двічі релокований луганський театри, про виставу «Украдене щастя» і театральний ажіотаж.
Найбільш дивовижний момент відвідин критикиня описувала так: «За п’ять хвилин до фіналу вистави, коли мало статися непоправне, а режисер майстерно закрутив емоційну пружину до упору, — почувся гучний, глухий вибух: працювало ППО. Звісно, виставу зупинили й попросили спуститися в укриття, але глядачі почали буквально благати дограти, адже тривоги у Сумах тривалі. Хвилин двадцять витримали й таки вмовили дограти: жодна людина не пішла».
Увагу нового глядача, вважає Ольга Стельмашевська, вдалося завоювати залучаючи до розробки вистав молодих режисерів Максима Булгакова, Дмитра Некрасова, Владислава Писарева і диригента/режисера Микиту Полякова. Інтерес до театру самих мешканців міста, зазначає критикиня, — це свідоме і підсвідоме самолікування і самоочищення від страхів війни.
Дим
Наприкінці літа й у перші місяці осені Суми були оповиті смогом, в повітрі смерділо горілим. 4 вересня Суми увійшли до десятки регіональних центрів з найбільшим рівнем забруднення повітря. Першопричиною цього стали російські обстріли, через які займалася суха рослинність. Пожежі фіксували й біля Сум, і поблизу інших населених пунктів району.
Екологи та представники Сумського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України також пов’язували задимленість зі спаленням листя, сухої трави та бадилля на присадибних ділянках жителів міста.
Атака
У 2024 році росіяни часто атакували Суми ракетами, КАБами й безпілотниками. Це призвело до значних руйнувань інфраструктури, житлових будинків та втрат серед цивільного населення. Під ударом опинилися багатоповерхівки в спальних районах, приватні будинки, Пансіонат для людей похилого віку, Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей, лікарня Святого Пантелеймона, Центральна міська лікарня. Через атаки російської армії є поранені й загиблі. Серед них — діти. Зокрема від удару ворожого безпілотника загинула ціла родина з 14-річною дитиною. Упродовж року росіяни постійно атакували й інші населені пункти Сумщини. За інформацією ОВА для Кордон.Медіа, на 24 грудня 2024 року в області росіяни вбили 139 цивільних жителів, серед них — шестеро дітей.
Підтримка
Які б страшні події не відбувалися довкола, сум’яни підтримували своїх. Наприклад, 17 листопада, після ракетного удару по багатоповерхівці, безліч містян у соціальних мережах пропонували вцілілим безплатне житло. Також організували чимало фінансових зборів. Чати Telegram-каналів і сторіс рясніли повідомленнями на кшталт «Збираю кошти, щоб підтримати друзів», «Збір постраждалим сім’ям та сім’ям загиблих», «Збираю кошти на відновлення квартири батька».
До того ж сум’яни активно підтримували збори для війська, які організовував Громадський фонд «Суми» спільно з Цукром. За дев’ять днів вересня зібрали 1 125 368 гривень. За ці кошти волонтери придбали зарядні станції, генератори, старлінки, детектори дронів і запчастини для РЕБ.
У жовтні Цукр спільно з фондом «Повернись живим» і «Новою поштою» знову зібрали понад мільйон гривень. Щоб підтримати збір, сум’яни за донати дарували випічку, співали пісень, створювали коктейлі, розігрували прикраси й книги. За зібрані гроші Фонд «Повернись живим» придбав 36 FPV-дронів, 20 FPV-літаків-камікадзе та супровідне обладнання для керування для одного з підрозділів Повітряного командування «Схід». Він прикриває, зокрема, і небо Сумщини.
Настрій
Упродовж року ми, здається, відчули увесь спектр емоцій — від відчаю до піднесення. А коли довкола все бачилося сірим, беземоційним, намагалися радіти простим дрібницям. Робили світлини біля муралів-силуетів, снідали в Дворику на Кузнечній, ходили на екскурсії, милувалися улюбленими парасольками на Соборній. Тепер, мов діти, ловимо відблиски різдвяних вогників у вікнах багатоповерхівок. І розуміємо: саме такі миті — прості й справжні — тримають нас на плаву. Вони дозволяють жити, творити й вірити в майбутнє міста. Бо кожна така мить — це світло, яке ми створюємо одне для одного.
Так, 2024-й був непростим. Слова, що колись лякали, стали частиною нашого щоденного життя. Однак їм на противагу з’являлося те, що надихало, робило нас сильнішими. Навіть у такій складній реальності сум’яни знаходили сили підтримувати одне одного, шукали сенси навіть у найтяжчі часи. Цукр також намагався балансувати: розповідав не лише про тривожні події, а й про добрі справи, культурне життя та щоденні перемоги. Для нас ці історії важливі, бо після кожного слова про темряву має стояти слово про світло.
Привіт, це Юля, авторка тексту! Мабуть, кожен з нас відчув на собі подих темних часів, а ще відчув, наскільки важливо, щоб поруч був хтось, хто підтримає й розрадить. У Цукру теж є така підтримка — це наш Клуб. Завдяки його учасникам ми можемо змінювати місто й наповнювати його сенсами
