Site icon Цукр

🎞 Янукович у Сумах чи Соборна 1943-го — що ми знайшли в оцифрованих архівах телебачення Сумщини

Рік тому запрацювала платформа «Суспільне Медіатека». Це проєкт, який оцифровує архіви національної телерадіокомпанії України. За рік роботи у рамках проєкту опублікували понад 1350 годин архівних відео й аудіо.

Завдяки фільтрам у пошуку можна знайти матеріали про окремі області. Що на «Суспільне Медіатека» є про Сумщину — розповідаємо далі.

Архівні кадри Сум

Найстаріші відео з нашого міста — у матеріалі «Сумщина: 1941-1943 роки». Це один з епізодів проєкту, який у 2004 році знімали «до 65-річчя утворення Сумської області». У відео є уривки з хронік Другої світової війни. На кадрах видно, як військові радянської армії йдуть Соборною вулицею в Сумах, можна розгледіти Спасо-Преображенський собор. У місті знімають людей, які йдуть із торбами й козами, з автомобіля роздають, імовірно, пропагандистські газети.

На решті архівних відео переважно можна побачити Суми кінця 1990-х – 2000-х років. У випуску програми «Хто ми або лікбез з історії» 1997 року авторка Світлана Балим показує Троїцьку вулицю й розповідає про будівлі на ній.

Епізод цієї ж програми 1998-го присвячений зруйнованій Покровській церкві, Івану Харитоненку, альтанці, Краєзнавчому музею. На відео можна роздивитися й Покровську площу в ті роки, а також — архівні фотографії Сум.

На платформі Суспільного можна подивитися й матеріали про студентську революцію в Сумах. У документальному фільмі «Сила протесту. Україна починається в Сумах» є кадри погрому наметового містечка, розгін та затримання студентів під Андріяшівкою, визволення студентів із Недригайлівського райвідділу міліції.

На «Суспільне Медіатека» також є репортаж 2005 року про те, як тодішній президент Віктор Ющенко прилетів до Сум. Подібні матеріали знімали й про візити до Сум Леоніда Кучми й Віктора Януковича.

Культура з комплексом меншовартості

У багатьох архівних матеріалах Сумської телерадіокомпанії 2000-х років цитують російських митців, розповідають про зв’язки сум’ян із Москвою чи Петербургом. У фільмі 1998 року «Величні Харитоненки» розповідають і показують садибу родини цукрових магнатів у Москві. 

Випуск програми «Скарбниці Сумщини», присвячений Лебединському художньому музею, вийшов 10 грудня 1999 року. У ньому розповідають про засновника закладу Бориса Руднєва, показують першу колекцію.

Якщо хочете відчути трохи крінжу, можна подивитися «Веселі усмішки» 2006 року. На відео учасники сумського куреня гумористів імені Остапа Вишні зачитують власні поезії та гуморески. У цих творах багато сексизму й вже застарілих жартів.

— Особливо користуються популярністю тости від Світлани Геренко, — каже сама про себе жінка й зачитує один зі своєї збірки. — Хай буде секс і українське сало, щоб на цілий рік добра цього в нас вистачало. І з ним була така мобілізація, щоб відступила навіть радіація. Каятися ніколи не пізно, та іноді буває пізно грішити. Так вип’ємо за постійні солодкі гріхи, які нікому не шкодять, зате у рай — вводять.

Відео про Сумщину

На платформу завантажили кілька випусків програми «Сім чудес Сумщини» 2007 року. Можна переглянути відео про дендропарк «Нескучне» біля Тростянця. У іншому епізоді показують маєток Голіциних у Тростянці.

У програмі «Олімпійці землі Сумської» розповідають про українського важкоатлета, абсолютного олімпійського чемпіона Леоніда Жаботинського та його родину. Журналісти зняли хату Жаботинських у селі Успенка поблизу Краснопілля, яка вже у 2004 була покинутою. Також говорили з двоюрідною сестрою спортсмена Раїсою Жаботинською.

«Горюни або острівець минулого» 2004 року — відео, у якому показали село Линове Путивльського району. Автори розповідають про місцевий етнос — горюнів, їхній діалект і місцевих жінок, які зберігають цю культуру. Також у матеріал додали коментарі московських дослідників.

На платформі є новіші матеріали 2010-20х років. У відео від 6 липня 2014 року показували села Сумщини поблизу Росії: Кіндратівку, Біловоди та Журавку. У місцевих жителів розпитували про родичів у РФ.

«Архіви — це і про самоосвіту, і про розвагу»

Таїсія Турчин, керівниця «Суспільне Медіатека», говорила Platfor.ma, вони мріють показати, що архіви — це і про самоосвіту, і про розвагу, про розуміння різноманітних процесів. Тому наповнюють сайт найрізноманітнішим контентом: від унікальних кадрів ліквідації аварії на ЧАЕС до сюжету Тернопільської обласної телерадіокомпанії про традиції святкування Маланки чи огидного пропагандистського кіно 1979 року.

У середньому на «Суспільне Медіатека» викладають 15 записів на день. Один сеанс на сайті триває в середньому 30 хвилин. Найдавніші записи датують 1953 роком, але через недбале ставлення до архівів раніше, Таїсія Турчин не може точно сказати, скільки матеріалів ще можуть оцифрувати.

— Часто відео записувалися і перезаписувалися зверху. Думаю, всі пам’ятають казки Діда Панаса — для українського ТБ це ж культова персона. Але при цьому записів із ним практично немає. Чому? Можемо тільки припускати, що бракувало носіїв і люди перезаписували зверху — ну а що, якісь там щоденні казочки, — казала Таїсія Турчин в інтерв’ю Platfor.ma.

Робота в архіві. Фото: Platfor.ma

На «Суспільне Медіатека» зберігають і сучасні архіви. У часи війни навіть не треба чекати роками, матеріали стають важливим моментально, каже Таїсія Турчин. Улюблені архівні записи керівниці платформи — перший концерт «Океан Ельзи» на телебаченні 1995 року. Але її неприємно вразили архіви радянської пропаганди.

— В одному відео журналістка буквально допитує 11-класницю: «Що ви робили перед 1 вересня на трасі?!» Виявилося, що ця дитина просто хотіла купити собі туфлі з Польщі до школи. І от її показують по ТБ з таким презирством, відверто кажуть, що вона пропаща душа. Саме для цього ми й створили відкриту для всіх платформу «Суспільне Медіатека». Хтось подивиться Червону Руту і порадіє. А хтось гляне інші відео, щоб зрозуміти й жахнутися, — каже Таїсія Турчин.

Exit mobile version