Охтирка — єдина на Сумщині отримала звання «Міста-героя». Ціна цього звання величезна. Міська влада досі не може підрахувати матеріальні збитки, завдані авіабомбардуваннями та артобстрілами. Тож годі якось виміряти ціну життів людей, які загинули й ставши на захист міста зі зброєю в руках, і виконуючи свою цивільну роботу: дбаючи про тепло у людських домівках чи надаючи допомогу пораненим.
Чому Охтирку відбудовують не так швидко, як хотілося б та як її підтримують волонтери й місцеві бізнеси, Цукр поговорив із головою Охтирської громади Павлом Кузьменком. А про те, яким у майбутньому бачать місто активісти — з учасником ГО «Центр розвитку вуличних культур» Павлом Ігнатченком.
Павло Кузьменко
Голова Охтирської міської територіальної громади
Міська рада та її руїни
Авіаудар по будівлі Охтирської міської ради росіяни нанесли близько о пів на другу ночі 8 березня 2022 року. На той момент у ній було близько п’ятнадцяти людей. На щастя, усі спустилися до бомбосховища. Дехто отримав контузії, незначні поранення, але всі залишилися живі. А от міська рада, на яку скинули дві авіаційні бомби, повністю знищена і відновленню не підлягає.
Руїни будівлі розбирають повільно, за що ми часто отримуємо зауваження від місцевих мешканців. Робимо так, щоб не витрачати бюджетних грошей: щось руками волонтерів, щось — із залученням техніки місцевих підприємців. Кошти намагаємося спрямувати, перш за все, на відбудову критичної інфраструктури й житла.
Тепер із місцевого бюджету ми виділили близько пів мільйона гривень на дорозбір завалів та підготовку території під відбудову. На цьому місці буде нова сучасна міська рада із ЦНАПом в одному приміщенні
Щоправда, це лише у планах. Проєктно-кошторисної документації поки немає. На неї через фонд відновлення виділили п’ять мільйонів гривень за умови співфінансування близько 20% з місцевого бюджету. Наразі ці кошти ще не надійшли до Охтирської міськради. Вони в ОВА, і щойно їх перерозподілять, ми проведемо сесію, додамо кошти місцевого бюджету й оголосимо тендер на виготовлення проєктно-кошторисної документації.
Масштаби руйнувань
Росіяни готували Охтирку до захоплення одним із найтяжчих способів — авіабомбардуваннями. Так вчиняють з містами-фортецями: спершу бомбардують, потім ближче підходить артилерія, а далі — заходять війська. У перший місяць повномасштабної війни авіанальоти на місто були майже щодня. Взяти місто росіянам не вдалося. А от наробити лиха — так.
В Охтирці повністю або частково зруйновані понад 2 600 квартир і приватних домогосподарств. Принаймні стільки звернень отримав наш ЦНАП. Близько 600 — окремо взяті об’єкти, бо якщо це багатоквартирний будинок, то там можуть бути пошкоджені десятки помешкань.
Фото: Юрій Волк
Ми розробили Електронну платформу комунікації з Охтирською міською радою (ЕПКО), де люди самі реєструвалися й умовно визначали масштаби руйнувань своїх помешкань. І вже знаючи потребу, ми зверталися до донорів із конкретним запитом і могли ефективніше розподілити їхню допомогу та зусилля.
У березні 2022 року зруйнували й один з найбільших об'єктів критичної інфраструктури міста — Охтирську ТЕЦ. За підрахунками іноземних компаній, які проводили у нас оцінку збитків, попередня сума по будинках та будівлях — близько двох мільярдів гривень, ТЕЦ — ще один мільярд
Частина водогонів, каналізаційних колекторів, газогонів, електромереж та електроопор також постраждали. Частину підземної інфраструктури ми відновили тимчасово, до закінчення війни. Надалі її треба замінити, бо вибухові хвилі розповсюджувалися під землею і пошкодили комунікації. Зараз ми не можемо їх навіть обстежити — потрібно розкривати самі колектори. Де були руйнування — відновили, решта — потребує тривалого і дорогого інструментального обстеження.
Тобто всі цифри, які я назвав, приблизні. І це ж ми не згадували ще про приватний бізнес, який також зазнав втрат на сотні мільйонів гривень.
Виклики відновлення
Основний виклик відновлення — відсутність фахівців. Нам бракує будівельників, інженерів-механіків, інженерів-електриків, інженерів-техніків. Одні є лише в обласних центрах, інші — тільки в столиці. А щоб підготувати таких фахівців потрібно багато часу.
Другий виклик — збір інформації про об’єми руйнувань. Ми повною мірою не можемо оцінити масштаби внутрішньобудинкових руйнувань, бо люди виїхали й ми не маємо доступу до закритих квартир, будинків. Можемо зайти до них лише у присутності власника помешкання чи його представника.
Ми складно входимо в новий опалювальний сезон, адже з довоєнних потужностей ТЕЦ нам вдалося відновити лише частину. Так ми протрималися минулого сезону і сподіваємося протриматися цей.
Відновити більше поки не можемо. Це потребує значних коштів і складних процедур: проєктно-кошторисної документації, експертизи, технічного нагляду тощо. Є певні алгоритми, відступивши від яких, можна «зацікавити» правоохоронні органи.
Хотілося б, щоб такі серйозні об’єкти відбудовувала держава, а не органи місцевого самоврядування, яким навіть не спростили певні процедури. Через велику кількість руйнувань по всій країні, ресурсів на все не вистачає. А ТЕЦ — об'єкт найскладнішого класу наслідків за державним стандартом, і для роботи на ньому потрібні інженери та будівельники вищих фахових розрядів, зі спеціальними допусками. І тут ми знову повертаємося до питання пошуку фахівців.
Що вдалося відбудувати
Коштом місцевого бюджету нам вдалося відремонтувати будинки та квартири, де були пошкоджені вікна, двері та стіни. Також ми відремонтували всі квартири, які потребували легкого або середнього ремонту, та відбудували чотири з п’яти багатоповерхівок, які потребували капітального. Ще в одній п'ятиповерхівці, де було зруйновано два з чотирьох під'їздів, відбудували стіни. Поки люди не можуть туди повернутися, тому два вцілілі під’їзди залишаються житловими, а два відбудовані — порожні. Це тридцять квартир.
На жаль, ситуація складається так, що коштів місцевого бюджету нам не вистачить, щоб відновити повністю цей дім, тому будемо звертатися до держави для дофінансування.
До нас приїздили представники Фонду енергоефективності й деяких громадських організацій, які з ним співпрацюють. Уже з десятком будинків, де створені ОСББ, вони уклали договір про проведення термомодернізації.
Для тих, хто втратив житло, ми також пропонували кімнати в гуртожитку без сплати комуналки. Але погодилося лише троє людей.
Допомога бізнесу та активістів
Основна задача бізнесу – робочі місця для мешканців громади й сплата податків. Але навіть якщо підприємець тимчасово їх не платить, ми вдячні йому вже за те, що залишився працювати в нашій громаді. Головне, щоб у людей була робота і заробітна плата, яку вони витрачатимуть тут, підтримуючи життя міста.
Загалом, і бізнес, і волонтери закривають чимало запитів. Єдине — часто у них немає координації між собою та з органами місцевого самоврядування. Тому те, що їм видається надважливим, інколи повторюється
Є волонтери і громадські діячі, які співпрацюють з різними структурними підрозділами органів місцевого самоврядування, і справді ефективно допомагають. Є такі, які діють самостійно й також залучають у громаду грантові кошти. А є й ті, хто просто зловживає славою нашого міста. Бо якби вони не заявляли про себе як про волонтерів з Охтирки, є великі сумніви, що донори з ними співпрацювали б.
Маємо чудові приклади співпраці з громадським сектором. Наприклад, з громадською організацією «Світле майбутнє Охтирки». Її створила родина Юшкевичів, Ігор та Світлана. Вони мали одне з найбільших підприємств у місті: виготовляли садові меблі, які продавалися у великих мережевих магазинах, мали штат із близько сотні працівників, і внаслідок повномасштабного вторгнення їхній бізнес найбільше постраждав. На територію підприємства скинули вісім чи дев’ять авіабомб.
Їм пропонували релокацію і на Львівщину, і на Закарпаття, але вони залишилися в Охтирці, й вирішили їй допомагати. Зараз організація Юшкевичів залучає кошти від міжнародних фондів, виграє гранти для шкіл, лікарні, первинної медичної допомоги, знаходить гуманітарну допомогу для мешканців.
Бачення майбутнього
Про якусь суттєву відбудову та відновлення немає сенсу говорити доки ми не захищені з неба, бо все, у що б ми не вклали кошти, можна буде втратити за лічені секунди. Наш ворог нікуди не подінеться. Тобто найперше, що нам потрібно зробити, не лише в прикордонних громадах, а й по всій країні, — захистити небо.
Другий крок — об'єднання всіх малих громад в одну надпотужну громаду, яка стане фортецею прикордоння. Наприклад, увесь Охтирський район міг би стати такою громадою. Лише після цього можна буде говорити про відбудову та залучення інвестицій.
Фото: Юрій Волк
Чому я говорю про об’єднання? Бо це полегшило б координацію дій на прикордонні й багато в чому спростило питання з податками. Зараз, наприклад, внаслідок децентралізації Охтирська громада залишилася в межах свого міста. Навколо нас — Чернеччинська сільська територіальна громада. Керівництво якої, до речі, як і первинна медицина, ЦНАП, знаходяться у нас в місті, бо так зручно усім мешканцям населених пунктів, які до неї увійшли. Діти з Чернеччинської громади у нас навчаються, займаються позашкіллям, у нас вся їхня інфраструктура й логістика, але податки — йдуть в їхню громаду.
Я говорив про це своє бачення і з головою Сумської ОВА Володимиром Артюхом, і з заступником керівника Офісу президента Олексієм Кулебою. Загалом вони підтримують цю ідею, але її втілення вважають не на часі. І тут я з ними категорично не згоден.
Павло Ігнатченко
Волонтер, активіст, учасник ГО «Центр розвитку вуличних культур»
Стратегія розвитку міста
Ми хочемо жити у комфортному місті й саме тому взялися за стратегію. Про співпрацю з Urban Reform у цьому напрямку говорили ще до повномасштабного вторгнення, проте через нього відклали цю справу на травень 2023 року.
Результатом роботи стане документ, який умовно можна назвати картою розвитку Охтирки. Над ним працювали як фахівці, так і звичайні мешканці міста, яких ми залучали через опитування та фокус-групи.
У цьому документі будуть враховані й сильні, й слабкі сторони міста. Для цього команди різних фахівців неодноразово приїздили до Охтирки, вивчали місто, його транспортну розв'язку, туристичні магніти, архітектурні пам’ятки, природні парки та водойми. Думали, як все це можна застосувати на його користь.
Ми з початку розраховували на те, що наші напрацювання інтегрують у генеральний план міста, на розробку якого виділили кошти. Безплатно зробили для міської влади частину роботи, бо хочемо жити в комфортному місті. І щоб його відновлення не було хаотичним і нашвидкуруч, а мало загальну ідею, концепцію. Щоб, коли до нас приходили потенційні інвестори чи фонди, які хочуть долучитися до відбудови, ми показували їм конкретний план, своє бачення майбутньої Охтирки, а не якісь ефемерні речі. Саме з таким наміром ми підходили до реалізації цього проєкту.
Усі результати нашого дослідження ми виклали у посібнику, де систематизували всю необхідну інформацію: планування, графіки, описову складову. Там зібрані первинні, вторинні дані, кількісні та якісні показники. Ми віримо, що він буде корисним і для органів місцевого самоврядування, і для бізнесу, і для населення міста.
Зараз цей посібник на редагуванні. Щойно він буде готовий — презентуємо його широкому загалу. Плануємо зробити це у листопаді. Поки ж усю актуальну інформацію по проєкту можна дивитися в нашому каналі Telegram чи на сайті.
Люди не розуміють як це працює
Як і багато активістів ми час від часу зіштовхуємося з нерозумінням нашої діяльності. Звісно, ми — також частина цього суспільства і знаємо: якщо на фронті є якісь потреби, то вони апріорі важливіші, ніж будь-що інше. Але це питання не може стояти щодо грантових коштів, бо коли фонд або донор дає гроші на відновлення спортмайданчика чи створення урбан-візії, то їх не можна перенаправити на купівлю квадрокоптерів чи автомобіля для військових. Тому, або ми беремо гроші й робимо те, на що їх дають, або не беремо і все залишається як є.
Людям часто не вистачає проінформованості й розуміння як працюють грантові кошти, як вони моніторяться і яка за них звітність працює, тому вони починають писати гнівні коментарі про недоцільне використання грошей під час війни. Це просто розхитування суспільства. Цим хтось може скористатися, щоб просунути свої політичні інтереси.
Від автора
Слід зауважити, що ГО «Центр розвитку вуличних культур» не відмовилася і від своєї першочергової мети. Її активісти продовжують популяризувати в Охтирці вуличні культури й уже після повномасштабного вторгнення провели фестиваль «Кевін», на якому об’єднали виступи діджеїв, бітмейкерів, скейтбордистів, велосипедистів та інших представників вуличного мистецтва та спорту. Організували два графіті-джеми, кілька турнірів з настільного тенісу й баскетболу та встановлювали у місті тимчасовий парклет для відпочинку.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Документування впливу війни на культурний сектор в Україні», що здійснюється Інститутом масової інформації у партнерстві з ЮНЕСКО. Дана публікація не виражає будь-якої думки з боку ЮНЕСКО. Автор несе відповідальність за вибір і представлення матеріалів, а також за висловлені в них думки, які не обов’язково відповідають ЮНЕСКО та не зобов’язують Організацію до будь-яких дій.
