«Західний світ боїться трьох речей: перемоги Росії, перемоги України та затягування війни. Бо вони не уявляють який вигляд матиме світ після перемоги. Тому українці мають шанс запропонувати своє бачення», — вважають автори Маніфесту сталого миру «Світ після перемоги», який презентували в Сумах 11 жовтня.
Автори розповіли сум'янам про бачення післявоєнного світу, а Цукр запитав їх про долю прикордоння Сумщини, економічне майбутнє регіону і перші судові вироки російським воєнним злочинцям.
Для чого потрібен Маніфест
За словами співавтора Маніфесту, викладача Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл Валерія Пекаря, документ пропонує візію світу після російсько-української війни й намічає шляхи до досягнення миру та справедливості. Він не має на меті повернення до стану перед війною. Він покликаний врахувати вади світопорядку, які призвели до війни в Україні, й сформувати новий, безпечніший, який наступну війну зробить неможливою.
Автори підкреслюють: більшість пропозицій, викладених у Маніфесті, вписуються в рамки міжнародного права, а деякі спрямовані на його розвиток з урахуванням нових загроз світовій безпеці.
Серед пропозицій авторів Маніфесту — притягнення Росії до відповідальності за війну, геноцид та розпалювання ненависті, а російських солдатів — за воєнні злочини. Також автори пропонують демілітаризувати та денуклеаризувати державу-агресора. Суспільний устрій та конституційний лад Росії мають відповідати сучасним нормам, а сама вона має понести статусні втрати — наприклад, бути виключеною з Ради безпеки ООН.
«Коли ми говоримо про вади довоєнного стану, то передусім маємо на увазі розвінчання міфів, які вкорінилися і в українській масовій свідомості, і у свідомості наших партнерів. Це міф про те, що Україна — провальна країна, про те, що тут живе багато росіян, які чекають на прихід російської армії, про те, що Україна — не суб'єкт світової політики. Про те, що не можна «дражнити» Путіна, бо він нападе, і про те, що торгівля з Росією може забезпечити мир», — говорить Валерій Пекар.
Усі ці та подібні міфи, створила Москва, але вірять у них і самі українці, і ключові політики, посадовці, професори, журналісти західного світу. І поки вони не будуть викорінені, неможливо виграти цю війну. Подолання цих міфів поверне нашій державі суб’єктність і тоді «нічого про Україну без України» стане правилом
Прочитати та завантажити текст Маніфесту ви можете за посиланням.
Що чекатиме Сумщину
За словами народного депутата України Тараса Стецьківа, питання безпеки прикордонних громад у Маніфесті теж враховане. Автори вимагають створити демілітаризовану зони вздовж українсько-російського кордону.
«Ми вимагатимемо на міжнародному рівні створити 100-кілометрову зони від кордону України вглиб Росії так званої демілітаризованої зони, де не можна буде розміщати жодних наступальних озброєнь, військових формувань та військових частин, окрім поліції», — говорить він.
Така вимога буде і до Азовського та Чорного морів. Це має стати гарантією для всіх українських прикордонних областей, що вони більше не будуть під загрозою з боку Росії. Адже питання її швидкого розпаду на менші держави, яке для світу та України було б максимально вигідним, потребуватиме довшого часу.
А от життя в українські прикордонні населені пункти, які зараз евакуюють, навіть після перемоги може не повернутися. Це стане серйозним викликом відновлення як для Сумщини, так і для інших областей, які знаходяться в тимчасовій окупації та поблизу кордону
«Депресивні населені пункти доведеться розселяти, адже в них важко буде знайти потенціал для розвитку. Якщо там залишатимуться здебільшого люди старшого віку і буде шалений брак робочої сили, то державі не буде сенсу підтримувати ці поселення. Їх треба буде об'єднувати або розселяти, щоб підсилити людьми життєздатні громади. Це абсолютно шалений для України виклик, але ми вже це проходили під час ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС і маємо певний досвід», — говорить політолог Костянтин Батозський.
За його словами, прикордоння Сумщини ще довго буде знаходитися у зоні ризику, тож чимдалі ці території приходитимуть у більший занепад та депресивний стан. Тому, щоб захистити прикордоння, там має бути створена якісна смуга перешкод та необхідні умови для розвитку військових технологій.
Сумщина не буде «шляхом до Росії»
Економічне майбутнє регіону — питання, яке передусім мають визначити самі жителі Сумщини. Саме громади зараз мають формувати своє бачення і стратегію економічного розвитку.
«Очевидним є те, що Сумщина не буде «шляхом до Росії». На кордоні буде кінець. Там буде закінчуватися Україна та Європа загалом. Тобто думати про себе, як про місто, зав'язане на російський ринок чи як про місто, яке зароблятиме на транзиті, не варто», — пояснює Костянтин Батозський.
Політолог запевняє, що не буде ані транзиту, ані жодного логічного аргументу, щоб робити щось разом з росіянами. За його словами, у Росії немає технологій, які б ми могли запозичити.
«Сумщина може переорієнтувати виробництва й знайти для себе нові ніші, а не обмежуватися однією роллю. Головне — створити умови для розвитку людей, а що вони тут створять — це вже їхня справа», — говорить він
Тарас Стецьків зазначає, що після перемоги Сумщина зможе повернути собі й попередній аграрний потенціал, а завдяки репараціям та вступу до Євросоюзу може його навіть посилити. Адже всі країни, які є членами ЄС, отримують дотації на сільське господарство, щоб покривати різницю цін.
«Для розмінування України, у тому числі її сільськогосподарських земель, діятиме спеціальна міжнародна програма. На це виділять кошти та залучать спеціалістів із різних країн. Також репарації, які Росія заплатить за завдану шкоду, спрямують спершу на соціально-економічний розвиток регіонів, які найбільше постраждали, а Сумщина — один з них», — говорить нардеп.
Тарас Стецьків також погоджується з думкою, що місцевим виробникам, а особливо великим заводам, які цим грішили, слід переорієнтуватися на інші ринки й забути про торгівлю з Росією.
Перші судові вироки
Українські суди вже виносять перші вироки російським солдатам, які вчиняли воєнні злочини, зокрема й на Сумщині. Для суспільства ці вироки можуть видаватися несерйозними, адже суми компенсацій там дуже символічні, наприклад, 140 тисяч гривень на користь Тростянецької міської лікарні, а засуджених до ув’язнення ще треба знайти. Проте, Костянтин Батозський радить не знецінювати ці вироки, адже вони створюють прецеденти, які будуть використовувати інші українські суди.
«Справедливості прагнуть мільйони українців, і жоден міжнародний суд не зможе її забезпечити такій кількості людей. Це робитиметься на національному рівні, нашими суддями й нашою правовою системою. Нам важливо виносити ці вироки ще й для того, щоб показати світові, що ми караємо російських військових за воєнні злочини — не як комбатантів, а як злочинців. Тим самим ми демонструємо свою прихильність міжнародному праву і свою відмінність від росіян, які наших людей судять за якийсь міфічний злочин — за те, що вони мають інакшу думку», — говорить політолог.
Якщо ж говорити про збитки, то їх оцінка не є компетенцією суду: той не може комплексно порахувати, скільки було завдано шкоди. За словами Костянтина Батозського, озвучені зараз цифри — часткова компенсація, яка стане частиною більшої суми, яку підрахують відповідні органи.
