16 мільйонів гривень на оборону Сумщини. Стільки зібрав Громадський фонд «Суми» за рік повномасштабної війни. Автівки, квадрокоптери, тепловізори, старлінки, коліматори, індивідуальні аптечки, амуніція — самі волонтери втомлюються перераховувати речі, які вони передали й продовжують передавати українським захисникам. Нині, кажуть, що їхня робота налагоджена й структурована, та в перші дні повномасштабної війни — це була стихія. Розповідаємо про те, як подолали волонтерський хаос на початку війни, які потреби оборонців закривають зараз та чому іноді змушені відмовляти у виконанні запиту.

Приборкати стихію

В історії Громадського фонду «Суми» завжди було присутнє слово «війна», адже організацію заснували у 2014 році. Головну мету фонду активні сумчани вбачали в благодійності та в допомозі розвитку громади. Проте основною діяльністю стала підтримка військових на сході країни.

Державне забезпечення української армії на той час не витримувало критики, тому волонтери передавали бійцям необхідну техніку, амуніцію та їжу. Згодом ініціювали навчання з тактичної медицини й налагодили роботу з сім’ями загиблих бійців. Тоді ж у фонді перейнялися питанням загального образу українського волонтерства.

— На той час чимало громадян збирали кошти на потреби військових, але мало хто звітував, як саме їх витрачає, — пригадує Дмитро Тіщенко, комунікаційний менеджер Громадського фонду «Суми». — Це впливало на загальний образ руху й знецінювало зусилля волонтерських організацій, тому ми вирішили систематизувати збори коштів та прозоро звітувати про закупівлі, що, власне, тривалий час і робили.

Уже за вісім років саме ці налагоджені механізми роботи дозволять посилити обороноздатність Сумщини, коли на її територію ступить ворог. Але 24 лютого 2022 року волонтери ще не знають про це. Усі, хто були дотичними до спільноти фонду, впродовж перших днів великої війни збираються на Кузнечній, де колись розташовувався офіс організації.

— Це була стихія, — розповідає Олександр Такул, волонтер, один із засновників Громадського фонду «Суми». — У «Розумному хабі» — по коліна гуманітарки й жодного профілю чи напрямків діяльності. Те, що приносили люди для територіальної оборони, ми потім розвозили на блокпости та на «артягу» (артилерійське училище — ред.), — пригадує він.

Тоді оборонці найбільше потребували зброї та набоїв, але ми ніяк не могли розв'язати це питання. Натомість розвозили теплі речі, їжу, спальні мішки, каримати, паливо для транспорту, засоби зв’язку

Олександр згадує, що в перші дні війни робота волонтерів була максимально неефективною. Не існувало плану дій, централізації, чи координації з іншими сумчанами, які підтримували захисників. Тому підтримка нерідко дублювалась, а щось важливе взагалі залишалося поза увагою. Безумовно, були й сильні сторони цього руху.

«Розумний хаб», лютий 2022 року
«Дворик на Кузнечній», березень 2022 року

— Волонтерство давало всім можливість духовно наповнитися та отримати ідейне натхнення. І як би неефективно воно не працювало, але все одно досягало результату. Це той випадок, коли кількість переходить в якість, — підсумовує він.

Волонтерський хаос почав структуруватися на початку березня, розповідають у фонді. Спершу команда почала наводити лад з речами, що приносили сумчани та з тим, що надсилали з-за кордону. Розподіляли окремо їжу, медикаменти, амуніцію, техніку. Намагались якомога швидше звільнити «Розумний хаб», побоюючись, що він може стати об’єктом бомбардувань. Зрештою, перевезли все військове обладнання в інше місце.

Зважаючи на досвід, який волонтери мали з 2014 року, у фонді розуміли, що гуманітарна допомога — це добре, але оборону області вона не посилить. Тому вирішили закривати ті потреби, які допоможуть виконувати бойові завдання й зберігати життя. Щоб розпочати збори, виклали в мережу особисті рахунки волонтерів і люди масово почали перераховувати кошти. Величезна кількість валютних переказів почала надходити з-за кордону.

Чотири мільйони за місяць

— Ми не думали про таку масштабну підтримку, не знали, як саме на нас дивиться світ. Виявилося, що Суми, розташовані на кордоні з Росією, були центром уваги, й люди охоче нам донатили. Щоб приймати фінансову допомогу у валюті, потрібні рахунки юридичної особи, тож реквізити фонду і волонтерів об’єднали під брендом Громадського фонду «Суми», — розповідає Дмитро Тіщенко.

А далі, «у гру вступили» сумські айтівці з компанії MindK. Вони швидко розробили сайт для фонду, написали тексти, які лаконічно розповідають про Суми, переклали ресурс англійською мовою, а головне — максимально спростили процедуру переказу коштів. Замість довгих, нудних стрічок реквізитів, які мав ввести благодійник, треба було натиснути лише одну кнопку. Так, через сайт за перший місяць війни волонтери зібрали близько 4 мільйонів гривень. Інформаційну складову роботи фонду взяв на себе онлайн-журнал «Цукр».

Дмитро Тіщенко
Дмитро Тіщенко

Волонтери розповідають: коли на рахунку організації з’явилися чималі кошти, тоді вирішили не концентруватися на бронежилетах і касках. Кажуть, відчували, що питання індивідуального забезпечення бійців невдовзі закриють партнери держави. Тому взяли на себе коштовні речі: автівки, тепловізори, приціли, квадрокоптери.

— У нас з’явилося розуміння, що можемо купувати не макарони й хліб, а те, що допоможе виконувати бойові завдання. Ми міркували, дрон — це розхідник, який дорого коштує — 100-120 тисяч гривень, але якщо проживе хоча б кілька днів, допоможе врятувати чиєсь життя, — пояснює Олександр Такул.

Технічний напрям фонду передали Павлу Борисову, адже всі знали, що він непогано розбирається в тепловізорах, прицілах, коліматорах, шоломах, радіостанціях. До того, як у 2014 році почалася війна на сході країни, чоловік був одним із засновників обласної федерації зі страйкболу. Організація мала бронежилети, шоломи й макети автоматів — точні копії бойових.

Коли росіяни вдерлися в Луганську й Донецьку області, Павло разом із своїми друзями взявся проводити курси для сум'ян, які готувалися брати участь в антитерористичній операції. Тож не дивно, що у 2022 році команда довірила технічну сферу саме йому.

— Одразу скажу, що багато речей довелося «на колінцях» вивчати за допомогою інтернету та консультуватися з військовослужбовцями, щоб зрозуміти ефективною є ця річ, чи ні, — пояснює Павло Борисов, волонтер, координатор напрямку військового забезпечення.

Зараз, каже він, оборонці мають здебільшого побутові потреби, адже будують укріплення, облаштовують бліндажі, тож все зводиться до  акумуляторів, наявності автомобілів та їх ремонту.

Павло Борисов
Павло Борисов

«Зрозуміло, що ви за волонтери»

Щотижня Громадський фонд «Суми» на своїй фейсбук-сторінці публікує звіти про витрачені кошти. Заробітної плати волонтери не отримують — сто відсотків коштів, за словами Дмитра Тіщенка, йдуть на закупівлі. Роботу бухгалтера й спеціаліста, який займається звітами, профінансував фонд «Відродження».

Нині волонтери мають два склади: один — медичного напрямку, де формують аптечки, а інший — ситуативний. Організація здебільшого працює з командуванням підрозділів, а в ідеалі, кажуть, — приймають запити від командирів батальйонів і бригад. Вони звертаються до волонтерів, заповнюючи форму на забезпечення підрозділу.

— Одразу скажу про мінус цього, — наголошує Дмитро Тіщенко, — не всі командири розуміються на тому, як вести комунікацію з благодійними фондами та не всі спроможні дізнатися запити бійців. Точково військовослужбовці також звертаються, але ми обов’язково верифікуємо реальні потреби через керівництво.

У фонді зізнаються, що бувають ситуації, коли доводиться відмовляти, адже не отримують чітких пояснень про те, як саме будуть використовувати техніку. Відтак інколи в бік команди летять фрази: «А, зрозуміло, що ви за волонтери».

— Коли до нас приходить людина й каже, що їй потрібен тепловізор, то я питаю: «Який?». Ті, хто самі вигадали його необхідність, одразу «пливуть», відповідають: «Треба такий, щоб уночі бачити на сто метрів. Я пояснюю: «Тобі не треба тепловізор. Уночі на сто метрів ти й так побачиш, навіть почуєш!», — ділиться Павло Борисов.

Натомість ми відгукуємося, коли звертаються хлопці, які чітко пояснюють: «Виїжджаємо за таким напрямком, спостерігаємо за росіянами, нам треба квадрокоптер, щоб могли роздивитися, що відбувається з певної відстані». О, розуміємо про що мова, можемо віддати річ до рук, які знають, що саме будуть з нею робити, — підсумовує він.

Дороге обладнання волонтери передають виключно на підрозділ. Тому що людина може піти з ТрО в іншу структуру і якщо вона забирає з собою, наприклад, тепловізор, сумський кордон стає слабшим, пояснюють волонтери. Крім дронів, автівок та інших речей чимало коштів благодійників фонд вклав у систему спостереження за кордоном з Росією. А це 80 відсотків всіх камер, що бачать в темряві на десятки кілометрів та обладнання до них.

Захищатися з найменшими втратами

— Ми зосереджені тільки на підрозділах, які локалізуються в Сумській області. Свідомо не розширюємося далі, бо маємо невелику команду, і порівняно невеликий бюджет, — пояснює Дмитро Тіщенко. — До того ж нам довіряють люди, яких цікавить Сумщина. Наприклад, американці донатять на фонд виключно через те, що вони тут бували, мають родичів, або хтось колись розповів їм про Суми.

Нині, зазначає Дмитро, люди більш охоче долучаються до точкових зборів, активізуються, коли щось трапляється. Тоді злість і ненависть їм треба у щось конвертувати.

Проте чим далі вибухи від Сум та області, тим складніше переконати жителів регіону в тому, що насправді тиша і є основною метою, над якою працюють волонтери фонду

— У людей логіка така — всім спокійно, значить фінансова підтримка не потрібна. У нас же логіка інша. Разом із військовими ми прораховуємо: окей, мінімальний план закритий — ви одягнуті, на машині, з телефонами й раціями. Що далі? Вони кажуть: «Потенційно наступний крок росіян може бути ось такий». Ми: «Що на цьому етапі необхідно?» Вони: «Є бронемашина, але без акумуляторів».

Фонд закриває цю потребу й береться за іншу. Вважаємо, що все має вдосконалюватися, аби в нас була можливість захищатися з найменшими втратами. Стараємося кожного місяця по два-три відсотки додавати до ефективності в обороні, щоб росіяни, у випадку, якщо спробують підтягнути війська до нас, відгрібали вже в тероборони, щоб у місто не дійшла їхня регулярна армія. Тобто ворог має провалитися на кожному з етапів свого плану.

Аптечки в обмін на навчання

Ще одна масштабна сфера, у якій працює фонд «Суми» — медичний напрям. Волонтери збирають аптечки натівського зразка та передають їх українським оборонцям. За час великої війни таких підсумків вони укомплектували на 5 мільйонів гривень. Проте, аптечки волонтери не роздають просто так. Щоб їх отримати, військовослужбовці мають пройти курс навчання.

— Якщо ти не вмієш користуватися аптечкою, то вона стане кілограмом зайвої ваги на поясі, — зазначає Олександр Такул. — У нас велика команда з тактичної медицини, до неї долучаються бойові медики. Навчання ми можемо проводити й у розгорнутому вигляді, і в стислому. Базовий рівень даємо за чотири години, під час яких бійці зокрема намагаються накласти собі турнікет однією рукою, отримують знання про біомеханіку організму: дізнаються про те, як закрити кров, чим можна її закрити, а чим — ні. Наприкінці медик взводу отримує кілька тренувальних турнікетів, аби його побратими могли відточувати навички, — розповідає Олександр Такул.

Олександр Такул
Олександр Такул

Дводенні навчання, розповідає волонтер, більш масштабні. На першому етапі теорія поєднується з практикою, а на другому — відбувається імітація реальної ситуації та відпрацювання порядку дій. Розглядають зупинку кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів, евакуацію поранених. Військові розбиваються на групи й почергово проходять всі три етапи. Аби записатися на навчання, командири підрозділів мають заповнити спеціальну форму на сайті фонду та дочекатися дзвінка.

Зараз волонтери Громадського фонду «Суми» починають зосереджувати зусилля для підтримки сумських бійців, які знаходяться в більш гарячих точках України. Якою буде доля організації після перемоги, поки не знають, бо нині важко зрозуміти масштаби інфраструктурних і людських втрат, пояснюють волонтери.

— Подивимося, чи будемо спроможні в той момент залучати фінанси для актуальних потреб. Можливо, — припускає Дмитро, — фонд стане платформою для місцевого краудфандингу, підтримуватиме реалізацію місцевих проєктів. Уже зараз стараємося не тільки оголошувати збори, а й залучати кошти на розвиток громадянського суспільства. Для цього співпрацюємо з міжнародними організаціями й плануємо продовжувати цю діяльність.

Його думку продовжує Олександр Такул. Говорить, що сумчани в цьому напрямі неймовірно перспективні.

— Над розвитком громадянського суспільства в Сумах у фонді завжди мислили глобально. Ми бачимо, чого не вистачає в місті й хочемо це виправити. Охоче будемо розвивати такі простори як «Розумний хаб», «Дворик на Кузнечній». Якою ця організація буде після перемоги та як вона буде називатися — неважливо. Головне — є люди й вони мають спільне бачення. Також треба пам’ятати, що ми назавжди на кордоні, тому Суми мають перспективу розвитку військової інфраструктури. Було б гарно стати форпостом північно-східного кордону України.

Вас може зацiкавити

🫂 Обстріли житлових будинків, евакуація тварин із Херсонщини, створення МВА у Сумах. Згадуємо другий рік повномасштабної війни
Евакуаційний вагон до Києва та врятована виставка гравюр
🎭 Авангардний театр Rofl monkey lalala зіграє документальне кабаре в Сумах
Вистава про досвід побачень через інтернет
👫 Сумська міськрада відкриває стажування: як зареєструватися і що пропонують
Стажисти зможуть працевлаштуватися в міську раду
🫁 «Акцентує на патології»: як штучний інтелект у Сумах допомагає діагностувати туберкульоз
ШІ полегшує роботу лікаря-рентгенолога
🚌 Новий «Сумчанин»: у Сумах почали виробництво автобусів
Вони полегшать перевезення людей з інвалідністю
💃 Онлайн-театр Dramox відкрив безкоштовний доступ для військових і волонтерів
Дивіться вистави Київського, Львівського чи Одеського театрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: