Партнерський матеріал
Що таке стрес, як зрозуміти й подолати свої страхи, що мене надихає й заспокоює? На перший погляд — ці запитання дуже прості, але саме відповіді на них здатні врятувати психіку від згубного впливу війни. Особливо, якщо мова йде про ментальне здоров’я дітей. З вересня сумські школярі відвідують заняття, що спонукають налаштовуватися на світлу сторону життя, радіти, попри ракетні небезпеки й тривожні новини.
У проєкті, ініційованому італійськими представниками «AVSI Foundation», педагоги, волонтери й психологи об’єднують зусилля, аби покращити емоційний стан дітей. Паралельно — говорять про такі проблеми світового масштабу, як гендерні стереотипи та гендерне насильство.
Далі від гнітючих думок
Сумщина — один з тих регіонів, що першими зустріли ворожі танки. На жаль, наші діти не з чуток знають, що таке бомбардування, артилерійські обстріли, страх і втрати найдорожчих. На території області й досі неспокійно — ворожі обстріли практично не припиняються, по кілька разів на день виють сирени, новини тривожать, а інколи — жахають. Усі це руйнує незрілу дитячу психіку, змушуючи маленьких українців стресувати чи навіть впадати в депресію.
Запобігти цьому допоможе живе спілкування й розвантаження психіки — впевнені учасники проєкту від «AVSI Foundation», що фінансується Організацією Об’єднаних Націй. Нині його реалізують у східних та північних областях України. Проєкт не обмежується однією метою, а має цілий комплекс завдань.
«Найперше з них — навчити педагогів відривати дітей від гнітючих думок й робити це не лише в межах свого предмета, а й за допомогою музики, малювання, хореографії чи навіть акторського мистецтва», — говорить менеджер проєкту Станіслав Зуєв.
«Ще одна ціль — виявити дітей, які потребують професійної підтримки психолога чи психотерапевта. У межах проєкту також проводимо просвітницьку кампанію з гендерного насильства й гендерної нерівності», — додає він.
Повернути те, що забрала війна
Заняття, які відвідують учні, називаються рекреаційними. На них не задають домашні завдання й нічого не вимагають. Прийшовши на такий урок, діти вільно спілкуються, грають, створюють різноманітні проєкти та відвідують цікаві місця. Оксана Оберемко — одна з педагогинь, які безпосередньо проводять рекреаційні заняття. Серед школярів, які їх відвідують — учні та учениці, в яких жінка викладає українську мову та літературу.
«Війна відібрала у дітей безліч можливостей — безпечно почувати себе у світі, спілкуватися, відвідувати навчальний заклад офлайн, взаємодіяти із соціумом. Тому мета рекреаційних занять — спілкуватися та бути почутими. Ми багато говоримо про страхи, про те, що нині переживають люди, про тварин, які також страждають від війни», — розповідає пані Оксана.
Заняття тривають півтори години. Спочатку на дітей чекає якийсь сюрприз. Це можуть бути кульки, цікаве відео, малюнок, що викликає якусь асоціацію. Під час уроку школярі обов’язково щось клеять, вирізають, працюють з солоним тістом, скульптурним пластиліном, створюють патріотичні обереги.
«У такому форматі ми працюємо третій місяць. За цей час емоційний стан школярів підвищився», — запевняє педагогиня. «Під час кожного уроку діти зображують емоції, які відчувають. На старті проєкту ми бачили на малюнках сльози, розгубленість чи стурбованість. Тепер діти малюють усмішки. Це неймовірно надихає», — підсумовує вчителька.
Виявити тих, кому необхідна підтримка
На заняттях обов’язково присутні психологи. Їхня головна мета — спостерігати за процесом і виявляти діток, яким необхідна психологічна підтримка. У разі потреби вони проводять співбесіди, які відбуваються лише з письмової згоди батьків. Якщо виявляють серйозну проблему — рекомендують звертатися до психологічних центрів, аби подолати її.
Психологи також проводять заняття на прохання педагога. Вони проводять тренінги зі стресостійкості чи навчають школярів та школярок техніки м’язової релаксації. «На щастя, у Сумах невелика кількість дітей, які потребують систематичної роботи зі спеціалістами», — говорить штатна психологиня AVSI Олександра Кудрик.
«Однак, фіксуємо випадки, коли діти травмовані подіями війни. Після 24 лютого вони можуть уникати спогадів, або навпаки — відчувати, що ті перетворюються на яскраві спалахи. Якщо це підлітки, то посилюються конфлікти з батьками. Є приклади, коли у школярів проявляються необґрунтовані страхи, наприклад діти бояться самі у квартирі чи будинку», — пояснює пані Олександра.
Такі рекреаційні заняття, каже вона, також мають терапевтичний ефект. Вони дають відчуття безпеки, повертають у мирний час, дарують зустрічі з однокласниками. Батькам також варто бути до своїх дітей особливо уважними у цей непростий період.
«Якщо у дитини є тривожність, то старайтеся не чинити на неї агресивного тиску, не знецінюйте її почуття, не вимагайте змінитися, бо вам так закортіло», — радить психологиня. Навпаки — треба встановити довірливі стосунки, особливо, якщо справа стосується підлітків. Дитина має знати, що її обов’язково підтримають і допоможуть.
«Стосовно дітей молодшого шкільного віку, то ці скрутні часи вони переживають легше. Їхня психіка ніби сама себе захищає. Наприклад, перебування у шкільному укритті вони сприймають як пригоду. Одного разу діти уявили, що сховище — це великий будинок, «поділили» його на квартири й ходили одне до одного в гості. Хай там як, але молодші школярі все одно потребують уваги, особливо перед сном. Тому знайдіть час потримати дитину за руку, пообіймайтеся з нею. Також зверніть увагу на терапевтичні казки. Вони допоможуть повернути почуття безпеки», — радить психологиня.
Акторська майстерність проти стресу
Рекреаційні заняття не обмежуються лише спілкуванням у школі. Аби розвантажити дитячу психіку й урізноманітнити дозвілля, учасники проєкту відвідують спортивні зали, кінотеатри, подорожують до лісу, зустрічаються з цікавими людьми, наприклад, з кінологинею та її вихованцем — вівчаркою Рамзесом. З дітьми також працюють сумчани, що займаються творчістю. Одна з таких волонтерок — Тетяна Нянькіна, керівниця театральної студії «Реп’ях».
«Дітям вкрай необхідно рефлексувати з приводу війни. Треба говорити, пояснювати, що ми живемо тут і зараз, маємо можливість працювати навіть в укритті. Переборювати свої страхи, зустрічатися разом — це вже щастя, не треба відкладати його на потім, на після перемоги», — говорить волонтерка.
На заняттях з акторської майстерності діти мають можливість поділитися тим, що їх тривожить чи радує. Часом, зізнається Тетяна Нянькіна, почувши якусь історію, їй важко втримати сльози, однак у такі моменти вона намагається стримуватися. У цьому допомагає присутність психологів. Вони можуть дати компетентну пораду щодо поведінки дітей, підказати як реагувати на неконтрольовану реакцію психіки чи кому з вихованців потрібна увага.
Разом із вихованцями режисерка створила перформанс під назвою «Вчора і сьогодні», в якому — мирне життя та воєнна сучасність. Спектакль мотивує бути сильними, підказує, де взяти енергію, щоб боротися.
«У перформансі є слова, які промовляли під час занять самі діти. Вони казали, що вірять у перемогу, що ми незламні й сміливі. Й коли вони раз у раз грають це на сцені, то ніби самі для себе підтверджують віру в перемогу», — розповідає Тетяна Нянькіна. Сам проєкт, за словами режисерки, є корисним не лише для дітей. Викладачі також можуть розширити рамки своєї діяльності. Ще один приємний момент — викладачів та волонтерів фонд підтримує фінансово.
Долаємо гендерні стереотипи
Паралельним курсом у проєкті існує тема гендерного насильства і гендерних стереотипів. «У будь-якому суспільстві, а особливо спрямованому на європейський розвиток, важливо розуміти, що жінка за кермом або чоловік у декретній відпустці — це норма. Проте в нашій країні чимало людей і досі ставляться до таких речей упереджено», — коментує психологиня Олександра Кудрик. Саме тому важливою є просвітницька діяльність, бо якщо суспільство про це говорить, значить проблема стала видимою і рухається до розв’язання.
У межах проєкту з AVSI Foundation сумська студія «BlackFox Production» створює два відеоролики, що покликані протидіяти гендерним стереотипам та гендерному насильству. Одне відео спрямують на підліткову глядацьку аудиторію, а інше — на дорослу. «Для дітей ми вирішили створити 2D-анімацію, де життя підлітка – це ніби відеогра», — розповідає сценарист та режисер «BlackFox Production» Володимир Нянькін.
«Гра, в якій функціонує персонаж, не дає йому змінювати себе так, як він хоче. До прикладу, вона блокує хлопцю можливості мати довге волосся, або спонукає обирати лише ті професії, які подобаються їй, а не герою. Тобто гравець не може стати шеф-кухарем за власним бажанням, бо це не надто «чоловіча» професія. Тобто ми бачимо типові гендерні стереотипи. Власне, все відбувається так, як часто диктують дітям батьки чи соціум», — пояснює режисер.
Своєю чергою відеоролик для дорослої аудиторії розповідатиме про гендерне насильство. Життя порівнюється із подорожжю, а «суспільна одиниця», родина — з автомобілем, в якому їдуть чоловік та жінка.
Поступово на шляху з’являтимуться різні проблеми: домінування чоловіка над жінкою, страх осуду суспільства, а через це — страх «вийти з машини», з цієї псевдо зони комфорту.
«Ми просякнуті гендерними стереотипами, — говорить Володимир Нянькін. «Війна та бурхливі історичні процеси, що вирують зараз — це шанс скоріше подолати їх», — підсумовує він.
Проєкт, що розвантажує психіку дітей воєнного часу триватиме до середини січня. Втім, за словами педагогів, діти вже масово запитують, що будуть робити, коли рекреаційні заняття завершаться.
