Духи, вампіри, чудовиська-людоїди та прокляті місця Сумщини — Цукр зібрав легенди та казки, якими українці жахали одне одного в минулому. Хоча на Геловін деякі люди звикли різати гарбузи за закордонною традицією, пропонуємо сісти зручніше і познайомитися із переказами українських оповідок. Повні тексти можете знайти у книгах «Легенди та міфи України», «Нечиста сила», «Міфи та легенди українців», «Духовний світ українського народу» та «Українські міфи, демонологія, легенди».
Песиголовці
Коли смерті не існувало, замість неї жили песиголовці — чудовиська з одним оком. Вони кидали людей до ями, відгодовували, а потім убивали. Так у темному байраці страховиська спіймали дівчину та повели до землянки, посеред якої стояв лев на ланцюзі. В одному кутку була клітка з людьми, а в іншому — піч, у якій дід-песиголовець кип’ятив воду.
Поївши холодець, на дні якого дівчина помітила людську руку, вона запропонувала старому допомогу із казанами. Той погодився, але щойно дівчина взяла посудину, то перекинула її на діда. Той помер в окропі, а героїня легенди звільнила людей, відволікла лева і разом із ними втекла до Києва.
Сім’я вурдалаків
До одного із сіл переїхав нікому невідомий чоловік. Бачили його лише пізно ввечері, а мешкав він у покинутій хаті. Одного дня місцевий хлопчик пішов до чоловіка знайомитись, але зник разом із ним.
Згодом уночі батько зниклого почув кроки під вікнами хати, вийшов із рушницею за двері, а вранці його знайшли мертвим. Місцева знахарка порадила вдові накреслити коло навколо ліжка і вночі не виходити за нього. Наступної ночі, побачивши зниклого сина, жінка ослухалася поради, а зранку її теж знайшли мертвою.
Натомість хлопчик повернувся до села, проте був мовчазним, нічого не їв і дивно позирав на доньку сусіда. Щойно знахарка поставила перед ним галушки з часником, хлопець вискалився та вибіг із хати. «Так і думала, вони стали вурдалаками», — сказала бабуся.
Жителі села всю ніч простояли у колі, намальованому свічкою, а на ранок вирушили до цвинтаря і встромили у серця подружжя-вурдалаків осикові кілки. Щоправда, хлопчика там не знайшли й більше про нього не чули.
Відьмацький Київ
Київський відьмак образився на свого зятя, бо той не запросив його на одне зі свят. Під час однієї з подорожей чародій прикликав до хлопця та своєї доньки привидів: чортів, упирів і русалок. А згодом зібрав орди татар, із якими пограбував Україну та знищив маєток зятя.
Повернувшись до Києва, чародій заховався у землянці й щоночі кликав до себе чортів за допомогою заклять. А сам змінював обличчя — «зіниці розширювались, очі вибалушувались, а ніс робився червоним». Там його і знайшли козаки та замкнули у святій печері, яка обпалювала тіло чародія.
Коли донька звільнила свого батька, той знову зібрав татар, програв із ними чергову битву і запропонував мир зятеві. Натомість той вистрілив у тестя із пістоля. Старий відьмак усміхнувся тільки, а повертаючи йому кулю, сказав: «Погану зброю маєш, синку, ось зброя, що ніколи не підвела мене».
Після цього чародій дістав ніж і пронизав груди козака. Врешті відьмак повернувся до землянки, а згодом витяг душу з тіла доньки та онучки й втік до Персії.
Скарб на могилі
Козаки лишали свої скарби у різних сховках, один із яких на могилі Гострій у Запорізькій області. Дівчина, що проходила повз нього, провалилася крізь землю і потрапила досередини місця поховання. Навкруги побачила діжки з грошима та білого, як сніг, діда. Той дозволив забрати кошти, якщо селяни зберуть усе церковне приладдя і повернуться до могили.
Незабаром дівчина прийшла із мешканцями, які принесли хрести, ікони, кадильницю та свічки. Коли виявилося, що вони забули щипці для гасіння свічок, дід зачинив їх у могилі, а сам вийшов на волю. Люди та гроші досі залишилися там, говориться у легенді.
Прокляте болото
Аби потрапити до Конотопу, що на Сумщині, люди мали пройти дорогою поряд із «проклятим» болотом. Так один парубок, який повертався із побачення, помітив щось дивне посеред цієї стежки. Це «щось» схопилося на ноги, підкинуло хлопця і понесло його вуличкою прямо до болота. Парубок, сидячи в чудовиська на спині, встиг схопитися за останній тин, а з-під нього виринула відьма і, посміявшись, зникла в болоті. Відтоді його називають «відьмацьким» і «проклятим».
Мара
Молодший брат, який мав горб на спині, увесь час заздрив старшому через його здоров’я та успіхи. Через це вигадав план, як зашкодити родичу — підкласти сокиру в ліжко, аби той упав на неї.
Про ці наміри дізналася Мара, яка закликала молодшого не робити лиха. Втім, коли старший брат одружився, а його дружина народила дитину, заздрість горбаня посилилася. Той перекинув колиску, покалічивши немовля, і втік якомога далі. Дорогою Мара наздогнала його, вчепилася в спину і відтоді переслідувала щодня. Так, одного разу наслала видіння із мерцем, який скидає горбаня до безодні. Іншого разу йому привиділось, як дух шкребеться у його горбі, викручує голову і залазить у мозок.
Врешті-решт чоловік не витримав і попросив перетворити його на верблюда, адже тварин Мара не чіпає. Так горбань потрапив до пустелі й став власністю місцевого араба.
Дарунок
Дівчина, що спала на печі, раптово прокинулася від галасу і побачила у хаті повно чоловіків, які п’ють і веселяться. Щойно годинник пробив 12, вони вилізли з-за столу та попросили у господаря будинку дарунок. Він запропонував корову, потім барана, але гості врешті почали вимагати від нього душу. «Беріть ту, що на печі», — сказав господар.
Врешті гості пішли, а дівчина на ранок захворіла, а наступної ночі — померла. Односельці викопали для неї могилу, яка раптом знову наповнилася землею. Селяни пробували знову і знову, аж доки з лісу вийшов чоловік і наказав залишити труну на землі. Люди послухали його, а відходячи від могили, помітили, що домовина зникла.
Баба — відьма
Якщо виносити яйце 9 днів і закопати в гній, то з нього вилупиться чорт. Так зробила одна із бабусь, яка згодом тримала страховиськ у ямі під столом. Годували їх несолоною їжею, аж доки син жінки не забув про це і подав чортам солону страву. Ті розлютилися, заволокли хлопця на гору і замучили.
Коли помирала сама жінка, то на її могилі піднявся «такий страшний вітер, що все село боялося йти». Він зламав гілку та кинув її до труни, а на подвір’я відьми привалив величезного дуба.
