За день до початку повномасштабного російського вторгнення Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт про право на цивільну вогнепальну зброю. Першочерговий законопроєкт не передбачав доступ цивільних до короткоствольної вогнепальної зброї та її вільного носіння. Наразі його доопрацьовують та готують до другого читання. Якою буде остаточна версія Закону – ще невідомо.
Проте, у кінці травня в «Дії» для українців запустили опитування стосовно права на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю. Тоді, 59% користувачів, які проголосували, підтримали право на володіння та вільне носіння пістолетів. Ще 19% опитаних відзначили, що пістолети можуть мати всі громадяни, які відповідають закону, проте, використовувати їх можна тільки в тирах чи на стрільбищах.
Ми поговорили з двома людьми, які мають різні погляди на тему володіння короткоствольною зброєю. Ділимось їхніми думками стосовно можливих плюсів і мінусів, а також — обговорюємо найбільш поширені суспільні думки стосовно зброї в цивільного населення.
Олександр Кліновський
Психолог-психотерапевт. Працює з військовими та членами їхніх родин. Має досвід роботи з представниками силових структур.
Як ви ставитеся до легалізації цивільної вогнепальної зброї?
Я за, адже це підвищує можливості для самозахисту. Щобільше, я за носіння короткоствольної зброї та його приховану форму — в сумочці, нагрудній кишені, кобурі. Показувати всім, що у вас є пістолет — немає сенсу. Можна повідомити нападника: «Я маю пістолет, і шмальну тобі в ногу». Ви матимете час, доки кривдник думатиме, чи дійсно він хоче отримати цю кулю.
Якщо говорити про автоматичну зброю — думаю, це занадто для вільного носіння. Гвинтівки та автомати — не те, що можна брати з собою для самозахисту, і не кожен може собі їх дозволити: від купівлі сейфа до патронів. Що мене бентежить — питання правових аспектів. Я не впевнений, що якщо використаю зброю для самозахисту, не потраплю до в’язниці через недосконалість наших законів у цьому питанні.
На вашу думку, яка наразі ситуація з правовим урегулюванням володіння зброєю в Україні?
Як зараз, так і раніше, в Україні можна володіти зброєю. Люди давно можуть мати мисливську зброю чи рушниці. У правовому аспекті наразі не вистачає саме механізму врегулювання використання зброї для самозахисту.
Ми маємо вимоги до зберігання зброї — вдома у сейфі, прикрученому до стіни чи підлоги. Таким чином, це ситуація, коли однією рукою дають можливість користуватися зброєю, а іншою її забирають. Якщо, наприклад, на вулиці людина вагою 150 кілограмів іде з битою на людину вагою 70 кілограмів, то друга не може використовувати зброю для самозахисту, навіть якщо вона в неї фактично є, але вдома.
Розберімо поширені суспільні думки про володіння зброєю. Ми вам думку — а ви коментар стосовно неї. Абсолютно всі охочі зможуть піти та придбати зброю. Дозволи видаватимуть всім охочим.
Перше, в Україні існує медична комісія на володіння зброєю, тож довідки — це додатковий фактор відбору. Наша бюрократична система вміє відбивати бажання. На цьому етапі хтось точно відсіється.
Безумовно, проблема купівлі меддовідок існує, і про неї знають, але я б увів відповідальність не лише для власників, а й для медиків, які видають довідки на зброю
Умовно, якщо людина має задовільні результати щодо стану здоров’я та отримала зброю, вчинила з нею правопорушення, її спіймали, вона пройшла ще одну перевірку і виявилися психічні розлади, то психіатр, який видав перший дозвіл, має нести відповідальність. Саме тоді корупційність цього питання зменшиться.
Друге, кожен охочий не зможе купити собі зброю — це не дешево. А якщо людина зможе собі це дозволити — йтиметься про зареєстровану зброю, по відстрілу патронів якої можна буде встановити власника.
Короткоствол носитимуть буквально в сумці чи кишені. З ними ходитимуть до кафе і в магазини.
По-перше, законопроєкт, який прийняли в першому читанні в лютому, не передбачає такої опції. Мова йде про володіння певних видів зброї в межах приватної власності — вдома. Водночас нелегальна зброя, яка вже є в Україні, нікуди не подінеться з вулиць. Щобільше, зараз можна ходити з кухонним ножем у сумці, можна купувати й носити мотузки, якими також можна вбити.
Тож контролювати потрібно не зброю, а людей
Друге, навіть, якщо дозволять носити короткоствольну зброю — це, знову ж, більш позитивний фактор для мене. Людина має право на самозахист.
Якщо у кожного на руках буде легальна зброя — випадків, коли люди застосовуватимуть її у побутових сварках, побільшає. Збільшиться кількість озброєних нападів на людей.
Кількість нападів може не змінитися, повторю, люди нападають із кулаками та цеглою. Навпаки, вона може зменшитись, якщо люди зможуть захищатись. Я зустрічав статистику, що в 40% випадків кривдник відмовлявся нападати, якщо розумів, що у потенційної жертви є зброя. Окремим фактором винесу той момент, що психологічно дуже важко вистрелити в людину. Тож не треба думати, що це дуже простий крок.
Жоден постріл не може минути безслідно. У країнах Європи є цікавий досвід — після вистрілу людина має пояснити, коли й чому вистрелила, як наважилася на це та за яких умов, заповнити купу паперів, пройти комісію й допит. Так само має бути й в Україні.
Нещодавно в Сумах стався випадок, коли дитина застрелилася з автомата. У коментарях до новин люди почали писати, якщо цивільну зброю легалізують — таких ситуацій стане більше.
Діти люблять все заборонене, воно викликає в них інтерес. Натомість якщо дитині пояснюватимуть, що таке зброя і як вона може нашкодити, а також вчитимуть, як нею не наробити біди — це буде набагато краще.
З одного боку, потрібно зменшити доступ дітей до зброї. З іншого — немає нічого поганого в тому, щоб навчити дитину та пояснити, за яких умов вона може користуватися зброєю і яку відповідальність за це буде нести. Тобто не ставити заборон, а підвищувати усвідомленість.
Інший аспект цієї ситуації — самозахист дитини. Статистика насильства над дітьми жахає. І є випадки, коли діти-підлітки вбивають своїх батьків, через те, що ті над ними знущаються. У таких випадках підлітки не брали до рук пістолети, це були сковорідки, молотки, виделки, ножі. Питання не в зброї, питання в ситуації.
Збільшиться нелегальний потік зброї. Умовно, люди куплятимуть її з рук і продаватимуть свою комусь на руки.
Легалізація зброї направлена на те, щоб вивести нелегальну зброю в легальний простір. Людина, яка зараз хоче законно купити короткоствольну вогнепальну зброю, не може цього зробити, тож, як варіант, вимушена придбавати нелегально. Коли вона зможе зробити це згідно з законом — піде та купить її на легальних підставах. Ті, хто хоче зробити це нелегально — залишаться, але їх кількість не збільшуватиметься.
Я не можу сказати, що після легалізації цивільної зброї зникнуть напади, пограбування чи незаконна зброя з вулиць. Такого ніколи не буде. Я кажу про зниження можливості використання цієї зброї та підвищення можливості самозахисту.
Матимуть місце випадки масових розстрілів, як у США.
Почнімо з питання: «Де саме відбуваються ці обстріли?». Вони стаються у місцях, де люди не можуть себе захистити. Ці випадки не відбуваються на військових базах або стрільбищах. Вони стаються у школах, університетах — там, де зброя є забороненою. До слова, в Ізраїлі були два масових розстріли. В одному з випадків нападник встиг поранити вісім людей, коли його знешкодив студент, який мав власну зброю.
У нас не буде, як у США, адже наш Закон не передбачає придбання чи носіння автомата або кулемету. Натомість пістолет має лише 9-12-15 патронів, він не так швидко стріляє, а ще потрібен час на перезаряджання.
Якщо зброя буде в сейфі, а пароль чи ключ матиме тільки власник, жодна дитина до неї не дістанеться, щоб забрати та використати
Загалом, суспільство має бути готовим до можливості самостійно себе захистити. Злочини скоюються не через зброю, а через класову нерівність, бідність тощо. Ми можемо подивитися на деякі країни Африки, де не факт, що можна легально володіти зброєю, але вона є чи не в кожному домі. І можемо подивитися на розвинуті країни, де немає збройних нападів, адже вони їм не потрібні.
Українці та їх менталітет не готові до вільного володіння зброєю.
Колись люди були не готові до автомобілів, електрики, лампочок і літаків. З часом вони навчилися з цим жити та поводитися.
Данііл Бутенко
Психіатр, студент докторантури Центру досліджень та освіти в галузі судової психіатрії, університетської лікарні Хаукеланд. Працює та вчиться у Бергені, Норвегія.
Як ви ставитеся до легалізації цивільної вогнепальної зброї?
Я проти державного дозволу на приватне володіння вогнепальною зброєю цивільними. Ця позиція стосується будь-якої країни та узагальненої ситуації. Безумовно, є люди, для яких рекреаційне використання зброї є видом хобі. Враховуючи це, розумію та визнаю, що в державах можуть бути певні центри чи організації, які б дозволяли цивільним користуватися зброєю в тирах для практики стрільби, або в рамках мисливських угідь для полювання.
Проте, я проти можливості цивільних громадян зберігати вдома чи переносити вогнепальну зброю
Мої аргументи щодо цього базуються на доступних даних емпіричних досліджень, політичних документів і дискурсів у західних країнах, які стосуються питань насилля, вбивств і вогнепальної зброї.
Зокрема, згідно досліджень, існує ряд соціальних факторів, які позитивно асоціюються із кількістю вбивств. Це бідність на національному та індивідуальному рівнях, відсутність житла, працевлаштування, високоякісної освіти, організована злочинність, поширеність алкогольних і наркотичних розладів, доступність вогнепальної зброї та її певних комплектуючих, нелегальний ринок вогнепальної зброї. Ці дослідження демонструють, що такі фактори є критичними для більшості країн.
Якщо ми подивимося на соціальні наслідки війни в Україні, побачимо, що кількість безробітних збільшилась, як і людей, які втратили житло. Порушилися навчальні процеси, збільшилася споживча інфляція. Враховуючи, що ці фактори вже присутні в Україні й розуміючи, що їх вплив зростатиме, як на мене, можна очікувати, що рівень соціального насильства збільшиться.
Паралельно цьому, є ряд соціальних наслідків легалізації зброї та дослідження Європейських країн і Америки. Вони свідчать, що в країнах, де легалізоване цивільне приватне володіння вогнепальною зброєю, підвищується рівень вбивств і суїцидів. Тобто, є виражений зв’язок між кількістю зброї в країнах Європи та рівнем смертей, пов’язаних із вогнепальною зброєю, особливо самогубств, скоєних чоловіками.
Ряд інших досліджень демонструє виражений зв’язок між кількістю зброї в США та рівнем смертей, пов’язаних із вогнепальною зброєю. Також є два незалежних дослідження щодо підвищення рівня вбивства жінок та дітей і дослідження, яке вказує, що доступність вогнепальної зброї є фактором ризику самогубств.
Усе це загалом призводить до збільшення бюджетних витрат на охорону соматичного та психічного здоров’я
Резюмуючи, Україна знаходиться в стані війни, і вона триватиме певний час. Уже зараз ми бачимо ряд негативних наслідків і економічних показників, які, як свідчать дослідження, пов’язані зі збільшенням рівня вбивств серед цивільних. Враховуючи ці аргументи, а також дослідження, про які ми поговорили, у той час, як обмеження зброї пов’язане зі зменшенням кількості вбивств, масових стрілянин і травмувань, раціональним є висновок, що дозвіл на приватне володіння вогнепальної зброї може мати ряд негативних соціальних наслідків.
В Україні дебати щодо вогнепальної зброї та її володіння цивільними стосуються питання самозахисту. Проте, навіть тут є ряд досліджень, які вказують, що ефективність вогнепальної зброї у випадках самозахисту є низькою. Але, маю відзначити, що таких досліджень на даний момент доволі мало.
Останні два аргументи проти державного дозволу на володіння зброєю цивільними є те, що вогнепальна зброя набагато частіше використовується для залякування, ніж для самозахисту. І те, що зброя вдома використовується частіше для залякування близьких, ніж для запобігання злочину.
На вашу думку, яка наразі ситуація з правовим урегулюванням володіння зброєю в Україні?
Пропонований законопроєкт №5708 має проблемні моменти, про які варто зауважити. Перше, призупинення дії Посвідчення власника зброї для фізичної особи відбувається у випадку транспортування цивільної вогнепальної зброї та/або бойових припасів до неї особою у стані сп’яніння внаслідок вживання наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Тобто чинний законопроєкт не призупиняє дію посвідчення власника зброї для фізичних осіб у випадку транспортування вогнепальної зброї у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи досліджену асоціацію між станом алкогольного сп’яніння/зловживанням алкоголем та насиллям і вбивствами, має бути внесена поправка в закон, яка б однаково призупиняла дію посвідчення: як у випадках транспортування зброї фізичною особою у стані наркотичного сп’яніння, так і алкогольного.
Друге, для отримання посвідчення потрібно буде пройти курси з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування, а також скласти практичний іспит зі стрільби. Було б критично необхідно додати курс та тест з надання невідкладної допомоги пораненим вогнепальною зброєю та курс і тест на оцінку нормативно-правових знань щодо законодавства, що регулює вогнепальну зброю.
Третє, мають бути більш суворі обмеження комплектації зброї. На даний момент законопроєкт №5708 не визначає максимальний допустимий розмір магазинів для всіх видів зброї, типи магазинів, рукояток, прицілів та інших комплектуючих, які можуть бути придбані цивільними.
Четверте, вік продажу вогнепальної зброї всіх категорій має бути піднятий з 18 років до, як мінімум, 25. Дані нейрофізіологічних досліджень демонструють, що префронтальна кора головного мозку завершує своє формування приблизно у віці 25 років. З огляду на те, що префрональна кора грає ключову роль у регуляції цілеспрямованої поведінки, уваги, контролю імпульсів і робочої пам’яті, та з огляду на те, що ~40% організаторів масових стрілянин були у віці 18-29 років.
Збільшення вікового критерію може позитивно впливати на зменшення вірогідності масових стрілянин і побутових сварок із використанням в вогнепальної зброї в Україні
П’яте, «Нагородна» зброя має бути заборонена або, як мінімум, має бути заборонене її носіння власниками. Шосте, прописаний ряд професій (наприклад, судді, прокурори, журналісти), які можуть володіти зброєю. На мою думку, це питання повинне пройти глибинний аналіз стосовно того, чи дійсно ці професії мають статистично-значимо підвищений ризик стати жертвами насилля у порівнянні з рештою цивільного українського населення.
Резюмуючи, я підтримую державну регуляцію на законодавчому рівні обігу вогнепальної зброї в Україні. Законопроєкт , що стосується регуляції вогнепальної зброї, є позитивною ініціативою. Але я не професіонал у правовому полі, тож цей документ має аналізувати спеціаліст із відповідними знаннями, щоб виявити інші проблемні аспекти.
Розберімо поширені суспільні думки про володіння зброєю. Ми вам думку — а ви коментар стосовно неї. Абсолютно всі охочі зможуть піти та придбати зброю. Дозволи видаватимуть всім охочим.
Відповідно до законопроєкту, дозволи на володіння зброєю не всім надаватимуться. Є певні критерії, яким має відповідати потенційний власник зброї. Наприклад, він чи вона мають бути працездатними, старше 18 років, мають пройти курси з навчання та використання вогнепальної зброї, здати тест і пройти психіатричне обстеження. Ті, хто пройдуть ці етапи, зможуть отримати посвідчення власника зброї. Тож, зважаючи на текст законопроєкту, думка, що всі бажаючі отримають дозвіл, є помилковою.
Короткоствол носитимуть буквально в сумці чи кишені. З ними ходитимуть до кафе і в магазини.
Відповідно до пропонованого законопроєкту короткоствольна вогнепальна зброя категорії С не може бути транспортована цивільними, не має зберігатися вдома та повинна зберігатися в тирах, стрілецьких полігонах тощо. Текст законодавства це регулює. Але питання в іншому — наскільки люди будуть дотримуватися цих правил. І наскільки ефективними будуть механізми контролю та спостереження за виконанням цієї регуляції. На ці питання я не можу відповісти.
У той же час, у законопроєкті є формулювання «Нагородної зброї», а також — певні професії, які мають більший ризик стати жертвами насилля, і для них прописані інші регуляції щодо носіння вогнепальної зброї. Зокрема, це люди, які займали посади у військових формуваннях. Виникає питання, чи раціонально в реаліях, де значна частина українського соціуму матиме досвід роботи у військових формуваннях, законодавчо дозволяти цим людям у поствоєнний мирний час носити з собою вогнепальну травматичну зброю. Як на мене, у мирний час, це питання і його раціональність мають бути проаналізованими.
Моя думка — зброя не може бути дозволена жодним групам населення для носіння у публічних місцях. Безумовно, є поліцейські, які мають підвищені ризики стати жертвами насильства, тому, в українському контексті, дозвіл на транспортування вогнепальної зброї правоохоронцями при виконанні обов'язків має бути присутнім із метою ефективнішого захисту соціального порядку.
Якщо у кожного на руках буде легальна зброя — випадків, коли люди застосовуватимуть її у побутових сварках побільшає. Збільшиться кількість озброєних нападів на людей.
Ряд досліджень демонструє, що вогнепальна зброя частіше використовується для залякування, аніж для самозахисту. У 2020 році, в Україні найбільше від застосування вогнепальної зброї постраждали сусіди, родичі та знайомі. Загалом, можу припустити, що зберігання зброї вдома буде пов’язане зі збільшенням насилля по відношенню до членів родин. Але це те, що має бути досліджено. Інша справа, що дослідження — не є пріоритетом для країни, яка знаходиться у стані війни.
Нещодавно в Сумах стався випадок, коли дитина застрелилася з автомата. У коментарях до новин люди почали писати, якщо цивільну зброю легалізують — таких ситуацій стане більше.
Не можу сказати, чи почастішає кількість таких випадків. Але відчуваю себе впевнено, щоб сказати — чим більше вогнепальної зброї вдома у цивільних, тим більше буде випадків насилля з використанням зброї та випадкових ситуацій її використання дітьми, чи дорослими. Незалежно від типу зброї, бо не бачу, яким чином тип зброї може захистити від таких випадків.
Збільшиться нелегальний потік зброї. Умовно, люди куплятимуть її з рук і продаватимуть свою комусь на руки.
У рамках законопроєкту регулюється продаж та купівля зброї цивільними, таким чином, що зброя може бути придбаною в юридичних осіб, які мають дозволи. У приватному порядку «від особи до особи» зброю можна придбати, якщо є відповідний договір під керівництвом нотаріуса.
Тож, законопроєкт намагається створити умови, які попередять потрапляння вогнепальної зброї на нелегальний ринок, даючи засоби регуляції та контролю вогнепальної зброї покарання у випадку порушень цих регуляцій
Проте, я не можу давати оцінку щодо того, наскільки будуть ефективними ці методи. Загалом, державне регулювання питання вогнепальної зброю є передумовою зменшення кількості вогнепальної зброї в нелегальному обігу, проте питанням є якість регулювання.
Матимуть місце випадки масових розстрілів, як у США.
Я не можу сказати, чи конкретно законопроєкт матиме вплив, але можу сказати, що наявність вогнепальної зброї серед цивільних буде пов’язаною з випадками масових стрілянин. Алгоритм простий — масова стрілянина пов’язана з використанням вогнепальної зброї з метою вбивства великої кількості людей. Відповідно, наявність вогнепальної зброї буде асоційованою з такими випадками.
