Масовий перехід на українську мову почався три роки тому. У квітні 2019 року набрав чинності закон про «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Поступово її почали використовувати в рекламі, медицині, транспорті, в магазинах та закладах харчування, а з липня 2022 року - і в інтернеті.
Значно частіше державна мова стала звучати й в Сумах, а надто - коли відбулося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Цукр розпитав працівників сумської сфери послуг, з якими труднощами їм довелося зіштовхнутися під час переходу з російської на українську та як на цей факт реагувало суспільство.
Наталія Ольховик
Власниця магазину «Лавка ЕКО-травка»
Суржик - це перший крок до української
Ми переходили на українську зважено, тому зраділи, коли набрав чинності закон про мову. До цього заговорити нею було набагато складніше. Тебе вважали дуже дивною людиною, яка щось незрозуміле розповідає. Ще існувала ота противна звичка, коли на звертання ти відповідаєш мовою співрозмовника. От її викорінити було найскладніше.
Коли прийняли рішення спілкуватися рідною мовою, доводилося контролювати бажання відповідати російською. Втім, кілька таких систематичних вправ - і люди звикали, а згодом починали говорити з тобою українською теж. Мені самій було цікаво, чому наші громадяни вважали, що російською говорити престижно, а українською - ні. Аби це зрозуміти, довелося шукати інформацію в людей, які знаються на цій темі.
Зрозумівши, що українцям спеціально нав'язували російську, як мову інтелігенції, і що нами керує вбитий упродовж багатьох років комплекс меншовартості - зробила остаточний вибір на користь нашої мови. Дівчата-продавчині теж підтримали це рішення. Виявилося, що так говорити їм навіть комфортніше. Тому закон про функціонування державної мови для нас був щастям, а не стресом.
Реакції відвідувачів магазину були різними, навіть негативними, думаю, так відбувалося через непорозуміння. Люди одразу не могли збагнути, що ж трапилося?! Буквально вчора ми ж були іншими!
Спочатку сторінку магазину в інстаграмі вели російською мовою. Та за пів року до війни я пішла на курси ораторського мистецтва, які, до слова, викладали російською. Одного разу нам задали створити сторіс українською мовою. Я зрозуміла, що це мій шанс спробувати! Коли виклала готове завдання, то очікувала хейту, а насправді отримала море підтримки й компліментів.
Люди були дуже раді чути рідну мову. У подальшому мені писали, що заходять на сторінку магазину не стільки для того, аби щось купити, стільки для того, щоб почути українську
Я вважаю, якщо ти бажаєш працювати з українським продуктом, а в нас у магазині його не менш як 90 відсотків, і з українським контентом, то зараз настав час, коли ти вже повинен визначитися. Наприклад особисто я не візьму рекламу в блогера, який говорить російською, не буду йому платити.
Мені зараз більше подобається тенденція, коли блогери не рекламують російськомовні сторінки. Ринок змінюється, тож треба підтягувати до себе людей, які мислять так, як ти. Тим самим ми створюємо собі коло однодумців. А якщо залишити все так, як є, від тебе йдуть і рекламодавці, і люди, які вже змінили свою думку. Загалом, україномовний контент нині важливий, як ніколи. Це ж так круто - розуміти, що ти українець і що маєш свою мову й культуру.
Аби заговорити українською мовою, треба нею користуватися. Зараз ідеальний час для того, щоб це зробити - жодних обмежень і нерозумінь. Якщо зовсім важко розговоритися, то є суржик, який я, до речі, обожнюю. Саме він може стати першим кроком до гарної української.
Краще спілкуватися суржиком, адже говорити російською, особливо зараз - це ніби вимазати собі рот. Мені б дуже хотілося, аби Суми стали більш україномовним містом, але без примусів чи обмежень. Звичайно, кожен сам вирішує, якою мовою йому спілкуватись у побуті, але я за україномовний контент, за україномовні сторінки, за те, щоб українська розвивалася.
Євген Чернов
Працівник ресторану «Chekhoff's»
Я приходжу на роботу, а тут всі російськомовні
Коли я почав працювати у «Чехові», заклад був російськомовний. Це не дивно, адже у 2017 році ресторан відвідувало 95% гостей, що спілкувалися цією мовою. Нам запам'ятовувалися ті, хто говорили українською чи суржиком. Я теж прийшов сюди із суржиком, адже виріс в селі Чупахівка Охтирського району, там усі так розмовляють.
На роботі, під час спілкування з гостями й колегами, застосовував російську, бо люди нею говорили. Цією ж мовою вивчив назви столового приладдя, залів, посадку й меню. Оточення й дійсно сильно на тебе впливає. Одного разу до нас приїхав хлопець із Закарпаття, він спочатку працював українською, а потім перейшов на російську. Врешті його просто притисла більшість.
Перехід закладу на рідну мову відбувався не одразу - процес затягувала кількість російськомовних відвідувачів. Спочатку в нас з'явились українськомовні чеки, а близько року тому ми надрукували українськомовне меню. Я також змінив мову спілкування не одразу - спочатку підлаштовувався під ту, якою говорили гості.
У нас діяло правило: якщо ти можеш розмовляти з відвідувачем його мовою, то маєш перейти на неї. Працівники ресторану ж повинні бути щирими настільки, наскільки це можливо, й розуміти, що гості приходять не лише поїсти, а ще й поспілкуватися. Тому треба забезпечити їм максимально комфортні умови для цього.
Згодом до «Чехова» частіше почали приходити українськомовні відвідувачі. Невдовзі з'явилося відчуття, що «стрибати» з однієї мови на іншу - складно. Мозок втомлювався постійно перекладати, я навіть почав забувати деякі речі. Тому вирішив, що на роботі буду говорити лише українською.
Я мав певний словниковий запас, але мова не була швидкою, вона не лилася, бо для цього потрібен час. Проте, перехідний період все одно пройшов доволі швидко, мабуть, допомогло навчання. У 2013 році я вступив на історичний факультет Сумського педагогічного університету. Тоді всі мої життєві етапи були пов'язані з українською, тож призабуте вміння увімкнулося у потрібний момент. Моя порада тим, хто боїться переходити на українську, відчуваючи тиск суспільства, не відчувати його.
Єдине, що необхідно зробити - остаточно визначити для себе, хочеш спілкуватися українською чи ні. Коли обереш, то ніщо вже тебе не зупинить
Найпростіше практикуватись у використанні рідної мови в магазинах, бо під тиском твоєї української касири ламаються. Та й взагалі, українізація ж починається зі сфери послуг! Якщо чуєте, як працівники якихось закладів харчування звертаються до вас на кшталт: «Добрый день, будете ли вы что-то там», теж відповідайте виключно українською. Наприклад: «Так, мені, будь ласка, склянку води». Зі мною така ситуація була нещодавно в Києві. Тоді я буквально побачив, як у людини вилиці опустилися й щелепа перелаштувалася на українську мову.
У нашому місті, мені здається, українізація вже сталася. Усе більше людей говорять рідною мовою, не соромляться використовувати замість російської суржик. Якщо сфера послуг повністю стане українською, все піде, як по маслу. У меншості будуть ті, хто послуговуватиметься російською, бо це буде немодно. Модними будуть суржик і українська.
Анна Лиховоз
Адміністраторка книгарні «Є»
Українська - це наш культурний кордон
Частковий перехід на українську я здійснила, коли почала працювати в книгарні, три роки тому. Саме набрав чинності закон про обслуговування державною мовою. Та й наша компанія загалом була створена, як осередок рідної мови й культури. Я завжди любила українську. До того ж нею чудово говорила моя сестра, саме вона й стала для мене прикладом. Тому думки про остаточний перехід були зі мною завжди, однак втілила задумане я вже після повномасштабного вторгнення.
Конфліктні ситуації в книгарні на мовну тематику були й не раз. В основному ґвалт зчиняють люди просто зі злості, аби причепитися. Так, кілька разів відвідувачі присікувалися до того, що говориш українською. Часто це було на фоні того, що у книгарні майже не було російськомовних книг, а якщо й були, то не більше 3-5% від всього асортименту. Звісно, багатьох це засмучувало й злило.
Якось я зверталася до жінки, використовуючи слово «пані». Мені воно подобається, бо м'яке, показує, що ти до людини ставишся з повагою. Втім, ця «пані» зачепилася за нього, й почала мені казати, що я «спольщилась». Цікаво, чи такої самої думки ця жінка зараз…
Після 24 лютого в книгарні побільшало відвідувачів. Приходить не лише молодь, яка підхоплює мову на хвилі популярності, а й люди у віці, такі собі корінні носії російської. Вони цікавляться книгами для вивчення української мови, українською класичною літературою, історією. У нас зараз часто запитують книги «Чути українською», «Бачити українською», «Антисуржик», «Помилкаріум. Моя українська правильна та вишукана». Люди почали цінувати те, що мають й хочуть знати більше.
Щодо мого особистого переходу на українську, то єдиною складністю було спілкування з мамою. Вона говорить суржиком, а я теж потрапляю під цей вплив. Помітила, що на роботі й з друзями розмовляю красиво, а як тільки приїжджаю додому - формулюю речення з русизмами. Втім, на цьому складнощі для мене й закінчилися. Думаю, з часом мама теж заговорить українською.
З досвіду скажу: щоб швидше здійснити перехід, треба читати українські книги. По-перше, ти втягуєшся в цю атмосферу, а по-друге, це корисне заняття полегшує спілкування
До того ж читаючи, ви не лише розвиваєте себе, а й підтримуєте українського видавця й українську книгу. Зараз це актуально як ніколи. Також важливо практикуватись й не боятися говорити, навіть якщо робитимете помилки. Звісно, на початку будете губитися, довго підбиратимете слова, щоб виразити свою думку. Це норма, бо помилки навчають та й соціум також абсолютно адекватно сприйматиме ваші старання.
Я вважаю, що українська - це дуже важливий елемент національної свідомості, наш культурний кордон. Сподіваюся, люди будуть це розуміти й говорити нею, але тільки з власного бажання. Не хочу, щоб до нашої мови ставилися негативно. Вона має асоціюватися з чимось гарним.