Популярність кіберспорту зростає у всьому світі. Минулого року головний турнір із гри Dota 2 подивилися 2,7 мільйони людей, стільки ж фанатів спостерігали за найпопулярнішим змаганням із Counter-Strike: Global Offensive. Суми цей рух теж не оминув і до війни набирав усе більших обертів. Цукр поговорив із фахівцем Центру кіберспорту СумДУ Іллею Сафроновим і дізнався для чого Сумам кіберспорт та як організувати турнір на 250 учасників.
Новий етап якості
Минулого року ми провели наймасовіший турнір із Counter-Strike: Global Offensive, в онлайн-відборі взяли участь 250 учасників, на основну стадію приїжджали гравці з різних областей України. На першому офлайн заході була купа людей, керівництво СумДУ, ректор. Я хвилювався, адже ми мали слабенькі комп’ютери, хоч і найпотужніші з тих, які могли тоді дістати. Але все пройшло добре, учасники й гості залишилися задоволеними.
Це був початок нового етапу якості сумських турнірів. Ми перевели їх на стандарт кіберспортивної арени. У нас була окрема кімната для гравців, окрема зала для глядачів. Робили онлайн і офлайн трансляції, коментували матчі. У регіональних змаганнях інколи стрімлять фінали з коментарями, якщо там є круті спонсори і дуже багато призів. А ми кожен офлайн турнір почали озвучувати.
Так як ми проводимо турніри, ніхто в Сумах не проводив до цього. І в усіх регіонах, крім Києва, так не роблять
На турніри приїжджали люди з половини областей України. Були гравці з Харкова, які виграли змагання минулого літа. Саме наш турнір їх зацікавив, щоб приїхати в Суми.
Якби не вторгнення
Кіберспорт в універі розвивається ще з 2007 року, часів Counter-Strike 1.6. Це був рух студентського ректорату, тобто студенти самі організовували турніри. Далі все це перейшло до комп’ютерних клубів. Вони проводили змагання, щоб привернути до себе увагу, інвестували в це гроші, допомагали формувати призовий фонд. Федерація кіберспорту України (UESF) теж організовувала турніри з трансляціями, запрошувала людей з інших регіонів — це було два-три роки тому. Потім із «ковідом» все заглохло. Ми вписалися в цю паузу і допомогли відновити рух.
Пізніше, у 2021 році Федерація видала нам гроші для проведення турнірів, бо ми були єдиною базою, готовою це робити. Клуб «Galaxy», який цим займався, через пандемію відмовився від будь-яких подій. У лютому ми провели два великих турніри разом із UESF на 35 і 25 тисяч гривень призових. Планували, що в цьому році організуємо ще не менше 4 турнірів з таким же призовим фондом.
Тому якби не вторгнення, зараз би кіберспорт в Сумах розвивався набагато активніше, ніж в попередні роки. Він залежить від спонсорів, а всі великі партнери постраждали від війни та відмовилися співпрацювати. Раніше турніри фінансували магазини, VR-клуби, спортивні клуби, «Ощадбанк», UESF також запрошувала букмекерську компанію Parimatch і виробника девайсів Hator. Зараз спонсорує лише СумДУ.
Учасників змагань теж стало менше, бо чимало дітей або не мають доступу до ПК, або виїхали з міста. Якщо минулого року ми могли запросити 250 учасників, то в цьому зібрали лише 20 людей. А якщо в регіоні погіршиться воєнна ситуація, то дітей стане ще менше. Тоді кіберспорт тут практично не розвиватиметься.
Якщо хтось помре
Улітку ми провели перший офлайн турнір від початку повномасштабної війни. Хоча мали виконати багато умов: не можна збирати більше 20 людей, під час тривоги треба ховатися.
Було страшно проводити його. Померти не страшно, а от якщо хтось помре через тебе — цього я боявся
Але нам пощастило, бо ніякої тривоги не було. Цього року хочемо провести ще п’ять турнірів: три онлайн і два офлайн. На них маємо десь 60 тисяч гривень, хоча нормальний бюджет на турнір «5 на 5» — це 25-35 тисяч гривень.
Із початку вторгнення провели також шість благодійних турнірів, зібрали на них близько п’яти тисяч гривень донатами, але не це була основна ідея. Підлітки все ж не основні донори на ЗСУ. Це робили, щоб залучити їх до спротиву і допомогти психологічно самим учасникам. От вони грають, беруть участь в турнірі, привертають увагу до війни, допомагають зібрати гроші. UESF навіть називає змагання «Play for Ukraine».
Люті кіберспортсмени
На турнір із Counter-Strike 1.6 прийшли чоловіки від 30 років. Прийшли й «виграли всіх». Але в основному учасники змагань — школярі 9-11 класів і студенти 1-2 курсів університету. Кажуть, що ігри — для дітей, але кіберспорт більше підходить підліткам. Там часто є сцени насилля, убивств, крові, потрібно більше інтелектуальних зусиль, логіки, енергії, ніж є у маленької дитини. Також треба багато тренувати одні й ті ж дії, а діти часто втомлюються й перемикаються на щось інше.
Студенти коледжів — найбільш люті кіберспортсмени. У них більше свободи і часу, ніж у школярів, і більш розвинуте ком’юніті
У турнірах беруть участь одні й ті ж люди, але навряд чи в них є майбутнє в кіберспорті. Якщо особі вже років 18-22, вона навряд чи стане професійним гравцем, бо для цього потрібно тренуватися з ранніх років. А якщо у шістнадцять вона добре грає, то не прийде на такий турнір, а буде виступати в якійсь топ-команді. Є ті, хто грає добре, але це не рівень професійних спортсменів. Думаю, що винна мала кількість змагань у Сумах. Без постійних турнірів у гравців менша мотивація професійно рости.
Ми проводили змагання із багатьох дисциплін: Counter-Strike, Dota 2, Valorant, Minecraft, Fortnite, Mortal Kombat. Буває, що люди просять влаштувати турнір із конкретної гри й ми організовуємо. В Україні та Сумах найпопулярніша дисципліна — Counter-Strike. По ній, звісно, більше проходить змагань.
Dota 2 на другому місці за популярністю, далі йдуть мобільні ігри. Мобільний кіберспорт — це окрема ніша. В організації такі турніри відрізняються з технічної точки зору. Пробували провести турнір із Brawl Stars, але інтернет був жахливий. До того ж в учасників різні девайси, які вимикаються, погано працюють, погано ловлять інтернет — це нерівні умови, а в кіберспорті важливо, щоб технічні умови були однакові.
Пілоти дронів
Роль кіберспорту — зменшити агресію та вивести її в демонстрацію сили. Що більше нації влаштовуватимуть між собою кіберспортивні змагання, тим менше у них буде воєнних суперечок. Підліткам він допомагає позбутися зайвої енергії. Ми живемо в цифрову епоху, менше рухаємося, більше часу проводимо в інформаційному просторі. Тому енергію також маємо витрачати за рахунок застосунків чи ігор.
Плюс актуальність кіберспорту зростає через війну. Сучасні бойові дії все більше переходять в безконтактну форму за рахунок безпілотників та іншої сучасної зброї. Керування цими штуками дуже схоже на гру, бо це відбувається через комп’ютерний інтерфейс, і для цього потрібні кіберспортсмени. Це люди, які володіють специфічними навичками координації руху, можуть швидко побачити ворога і прицілитися.
Щоб додатково розвивати цю здібність, потрібно окремо створювати школи. А це все дуже паралельно з кіберспортом. Якщо воєнну освіту поєднати з кіберспортивною, це буде один із відділів сучасної армії, який бере участь в безконтактній війні. Ми можемо в Сумах готувати пілотів дронів, розробляти комп’ютерні симулятори для навчання військових.
Песимістичний сценарій
Для розвитку кіберспорту треба нормальні економічні умови, а їх не може бути під час війни, або потрібна підтримка від держави. А вона не вливатиме гроші в кіберспорт, бо зараз є проблеми побільші. Залишається регіональна перспектива, якщо кіберспорт визнають одним зі стратегічних напрямків розвитку Сумщини, тоді на це можуть залучити гроші західних спонсорів і бюджету. Але я в це також особливо не вірю.
Поки що у нас песимістичний сценарій принаймні до кінця війни. А потім уже буде якесь оживлення, ростиме ринок, економіка, з’явиться увага. Ця тенденція нас так чи інакше захопить — прийдуть міжнародні інвестори й розвиватимуть кіберспорт.
Але ми все одно плануємо продовжувати. У СумДУ зараз відкривається спеціальність «Кіберспорт та розробка комп’ютерних ігор», шукаємо абітурієнтів для неї, нам цікава ця сфера і ми будемо її розвивати. Збираємо бюджет на наступний рік і сподіваємося, що UESF відновить співпрацю зі спонсорами. Тоді у нас знову з’являться турніри на десятки тисяч гривень.
