Команда Цукру організувала для молоді з інших міст України триденний візит до Сум. Спільно зі всеукраїнським рухом «Твоя країна» ми запросили 10 учасників, для яких підготували програму, що, на наш суб'єктивний погляд, найкраще може познайомити з містом і розповісти про нього більше.
Окрім екскурсій, ми передбачили в програмі знайомство з активними сумчанами, які створюють у місті щось нове та роблять життя більш комфортним. У цьому тексті ми ділимося враженнями від трьох учасників та розповідаємо хто вони й звідки.
Олег Чупринський
24 роки, родом з міста Костопіль, Рівненської області
Олег навчає людей англійської, близько п'яти років навчався у Львові, півроку проживав у Фінляндії та навчався там за програмою Erasmus+. Останні 2 роки проживає у Києві, був у 10 країнах світу.
Часто, плануючи відвідати нові міста, ми будуємо багато очікувань. Роздумуючи про те, що ж ми побачимо, кого зустрінемо, яке враження залишиться у нас від міста, ми можемо розчаруватися. Із цією думкою я подавався на проєкт Твоя Країна, основною ідеєю якого є пізнання власної країни, людей, які у ній живуть та відвідання всіх 25 областей України до 25 років. Сумська область стала двадцятою у моєму To-Visit списку, а відсутність очікувань та прийняття того, що зі мною трапиться у три дні візиту, дозволили мені насолодитися програмою та містом в цілому!
Пізнати місто через людей
На мою думку, будь-який населений пункт творять люди. Люди, які є рушіями змін, ініціаторами різноманітних проєктів та тими, хто просто якісно робить свою роботу, даючи місту можливість ставати кращим. Такі люди зустріли мене та інших учасників проєкту в Сумах. Завдяки активній громадській позиції організаторів, ми мали змогу зустрітися та особисто поспілкуватися з людьми, які рухають місто вперед, роблячи його місцем, у якому хочеться жити.
Я вважаю, що самостійне відвідування Сум не дасть змогу відчути весь його шарм. Адже не кожен турист матиме змогу піднятися на дах одного з найбільших торгових центрів міста, слухаючи історію його створення та подальші плани керівництва. Не кожен зможе поспілкуватися щодо медіаграмотності з керівництвом незалежного телеканалу, а згодом відчути глибинки власних бажань на незвичному майстер-класі від засновниці сімейного театру. Не кожен зможе дізнатися секрети успішного ведення ресторанної справи та почути мотивацію людей, які заснували свій бізнес із приготування десертів здорового харчування, відмовившись від популярної нині сфери ІТ. Такі зустрічі допомагають краще пізнати себе, зрозуміти власні ресурси росту та, отримавши успішний досвід, використовувати його з користю у власному житті.
ТОП-3 уроки, які мені вдалося отримати завдяки візиту в Суми:
- Потрібно постійно навчатися. Освіта має бути якісною – і це не про вищі навчальні заклади, оскільки це може бути мудрий наставник або правильна книга у потрібний момент життя;
- Варто щиро любити справу, яку ти любиш. Не любиш – перестань це робити та знайди те, що буде подобатися;
- Щирість з іншими та із самим собою дозволить жити, а не проживати власне життя.
Ольга Санжаровська
Виповнилося 24 роки під час візиту, родом з міста Люботин, Харківської області
Оля понад п'ять років навчалася в Харкові, де зараз працює та мешкає. Подорожувала Україною та країнами Європи: Австрія, Польща, Чехія, Угорщина.
Суми – це по-справжньому затишне та незіпсоване місто. У будь-якому разі його таким показала команда, яка організувала візит. За три дні я доторкнулася до історії минулого, відчула теперішнє та навіть трохи уявила світле майбутнє цього міста.
Сумчани не знають переваг свого міста
Перше на що звертаєш увагу, приїжджаючи до міста, – вокзал. Він дуже схожий на залізничний вузол у моєму рідному Люботині. В очі кинулася разюча відмінність – мало людей на платформах та біля кас. Потім мені пояснили, що це через відсутність приміських електричок.
Першого дня Суми випробовували на міцність учасників візиту незвичним для березня морозом. Попри це, першим пунктом програми стала коротка екскурсія центром. Забігаючи наперед, можу сказати, що протягом всього візиту мене не залишала думка про те, яке місто витончене. Поряд зі звичними для харків'ян будівлями у стилі конструктивізму, Спасо-Преображенський кафедральний собор та скульптури авторства Круазі на міському кладовищі. Мені подобається відмічати особливості архітектури, тому Суми в цьому перевершили багато інших міст.
Кожного дня ми спілкувались з людьми, які розвивають місто в різних сферах. Це були представники журналу Цукр, Суспільного мовлення, ТРЦ Мануфактура, Tribuna Park, кафе Chekoff's, La Fit Bakery, театр Нянькіни та інші. Всі вони щиро зустрічали нас як друзів і невимушено розповідали про себе та свій внесок у життя міста. Було приємно відчути таке ставлення.
Один ресторатор, з яким ми зустрілися, влучно сказав, що його заклад роблять люди. У сенсі, що фішка, завдяки якій відвідувачі повертаються – це ставлення працівників до гостей та своєї роботи. У цьому для мене відкрилась сучасна ідея цього міста. У Сумах очевидно головне – це сум’яни. Привітні, дружні та легкі в спілкуванні. Протягом усіх трьох днів нас однаково тепло зустрічали на різних локаціях і коли дізнавалися, що ми всі з різних міст, обов'язково питали, чому ми тут. Після такого питання залишилося відчуття, що жителі недостатньо знають переваги рідного міста.
Під час екскурсії я вперше почула про Революцію на траві, а наступного вечора ми переглянули документальний фільм «Громада може» про студентський спротив 2004 року. Було дивно, що цей протестний рух мало згадується в українських ЗМІ. Після приїзду до Харкова я питала знайомих чи знають вони про таку революцію і всі відповідали, що ні. До того ж стаття на Вікіпедії містить всього три речення. Від цього стало трохи сумно, бо це живий приклад спротиву владі для сьогоднішніх студентів.
Три дні насиченої програми показали, що в Сумах є де відпочивати туристам, є що подивитися і спробувати. Відпочинок вийде навіть трохи дешевшим, ніж, наприклад, у Харкові, що не може не радувати.
Після відвідування Сум можу точно сказати, що туристичний потенціал однозначно є. Маю бажання повернутися сюди за більш сприятливих умов, у сенсі загальної ситуації в країні з пандемією та за кращої погоди. У майбутньому хочеться бачити більше позитивного піару міста у медіапросторі, бо в наш час необхідно бути крутим брендом, який дає туристам особливу атмосферу, за якою хочеться повертатися.
Я вважаю, що сум’яни мають привід для гордості за свою малу батьківщину
Я вважаю, що сум’яни мають привід для гордості за свою малу батьківщину і обов’язково треба заохочувати людей з інших міст та країн подорожувати не тільки великим містами на кшталт Одеси чи Львова, а й середніми чи навіть маленькими. Велике місто не завжди крутіше за маленьке. У невеликих містах завжди є неповторна атмосфера від людей, які його творять. Адже, повторюся, місто «роблять» люди.
Каріна Пінчук
23 роки, родом з Дніпропетровщини, місто Вільногірськ
Каріна 6 років проживає у Києві, об'їздила 21 область України. Була в Польщі, Угорщині, Італії, Німеччині, Португалії, Австрії та Іспанії.
Кілька тижнів тому я була засмучена тим, що попри вихідні на 8 березня, я нікуди не поїду з Києва. Ще більше засмучувало, що після свят у мене одразу День народження. Пропозиція відвідати Суми в рамках проєкту «Твоя країна» зацікавила мене попри те, що мої знайомі з Сумщини переконували мене, що немає сенсу туди їхати, бо там нічого цікавого.
Суми – недооцінене місто
Я знаю, що досить часто люди не знають своєї області або навіть свого рідного міста. Подорожуючи Україною, не раз переконувалася в цьому. Те ж саме враження склалось і з Сумами.
За три дні я почула чимало цікавих і не дуже історій про архітектуру, історію міста, послухала, як грають на барабанах в католицькому костелі, постріляла з лука в клубі віртуальної реальності, змерзла до чортиків, але побачила пам'ятки авторства Круазі на кладовищі у вечірніх вогнях, спробувала багато недорогої, як за київськими мірками, але смачнющої їжі. Особливо сподобалися Пінса Романа і млинці, які продають в багатьох точках міста.
Але найголовніше – я зустрілася з багатьма людьми, які люблять своє місто, хочуть розвивати та покращувати його. Жити в Сумах – їхній вибір, і вони цим пишаються. Ці три дні й люди, з якими я познайомилася, допомогли мені зрозуміти, що Суми – дуже недооцінене місто.
Звичайно, я не порівнюватиму його з Барселоною чи Севільєю. Але воно однозначно не підпадає під категорію «та чого туди їхати, там нічого робити». Як на мене, в плані архітектури і їжі Суми виграють у деяких інших обласних центрів. Тут досить чисто, хороша природа, є цікавий парк та можливості для дозвілля. І там живуть люди, які є рушійною силою розвитку свого міста, без яких в мене б не лишилося таких теплих емоцій від візиту.
Люди є носієм бренду свого міста і, сподіваюсь, я чутиму все менше і менше «нічого туди їхати» як стосовно Сум, так і щодо багатьох інших міст України
