Свій перший прогноз погоди сумський гідрометцентр створив у 1985 році. Тоді синоптики використовували паперові карти й спеціальні літальні апарати для виміру атмосферних фронтів, тиску та ізобар. Сьогодні вони користуються суперкомп’ютерами та даними світового сервера, аби спрогнозувати: дощ нам очікувати, чи «хмарно з проясненнями». Поговоривши з Юрієм Літвіновим – очільником синоптичного сектору Сумського гідрометцентру – Цукр дізнався, як складаються прогнози, куди направляють отримані з метеостанцій дані, чому вони часто бувають помилкові, а робота синоптика – не така, як здається на перший погляд.
Прогноз – не художній твір
Звичайний день синоптика починається о сьомій ранку. Він сідає за комп’ютер, оцінює фактичну погоду та аналізує дані за допомогою спеціальної програми. Ця програма вміщує дані усіх метеорологічних станцій світу та візуалізує показники температури, вологості, опадів й усього такого. Після цього шукає інформацію в інтернеті – на професійних сайтах, створених спеціально для тих, хто займається метеоаналізом.
Робота сучасного синоптика полягає в тому, аби взяти інформацію з різних джерел, обробити її, узагальнити і, спираючись на свої знання та досвід, зробити прогнозування
Складання прогнозів – це не написання художнього твору. Ми маємо настанови, у яких чітко вказані діапазони, в яких треба подавати температуру й інші атмосферні явища. Якщо прочитати кілька текстових прогнозів нашого гідрометцентру, можна помітити чіткий порядок викладення: спочатку хмарність та опади, потім вітер, температура й так далі.
Прогнозувати можна двома шляхами
Найдавніший спосіб творення прогнозу – синоптичний. Користуючись ним, синоптики наносили на паперові карти фактичну погоду, атмосферні фронти та ізобари – точки, що показують величину впливу циклону й антициклону. Це дозволяло їм сформулювати синоптичну ситуацію та розуміти, що визначає погоду.
Потім синоптики вдавалися до радіозондування атмосфери – запускали наповнені воднем кулі, що за допомогою спеціальних приладів та радіо передавали інформацію на землю. Це давало зрозуміти, на яких висотах, куди та з якою швидкістю переміщуються повітряні маси. А відповідно – дозволяло прогнозувати погоду.
Щойно з’явилися персональні комп’ютери і почало розвиватися програмування, синоптичний метод втратив популярність. З’явилася можливість вільно передавати великі обсяги інформації і, як наслідок, виник чисельний метод прогнозування погоди, що полягає у використанні гідродинамічних моделей атмосфери.
Сьогодні завдяки потужності комп’ютерів відповідне програмне забезпечення моделює всі фізичні процеси, що відбуваються в атмосфері
Завдяки чисельному методу між усіма країнами відбувається потужний обмін даними метеорологічних служб. Суперкомп’ютери розраховують трансформацію повітряних мас, період їх охолодження, нагрівання та інших чинників, подаючи інформацію у вигляді нанесених на карти знаків, діаграм, графіків чи таблиць.
Єдина умова – освіта з природничих наук
Аби працювати синоптиком, по-хорошому треба мати профільну освіту метеоролога, що здобувається в Київському національному чи Одеському екологічному університеті, що колись готував багато профільних спеціалістів. Та сьогодні українська молодь майже не вчиться на цих спеціальностях, тож єдиною умовою для працевлаштування є вища освіта з природничих наук. Людина, яка розбирається, скажімо, в географії, може з легкістю пройти профільні курси й працювати синоптиком.
У синоптиків немає вихідних та свят
Структура гідрометцентрів виглядає так: є один всеукраїнський, кілька регіональних та багато обласних центрів. Харківський, наприклад, регіональний. Він веде методичну роботу, перевіряє метеостанції та складає кількаденний прогноз.
У Сумах – обласний гідрометцентр, він отримує інформацію з шести місцевих метеостанцій та складає прогноз лише на один день
У нас немає таких понять як вихідні чи свята. Спостереження та прогнозування погоди відбуваються 24 години на добу та сім днів на тиждень. Звісно, це залежить від відділу – адміністрація та бухгалтерія працює у звичайному режимі, а чергові синоптики та інженери-метеорологи мають 24-годинні зміни і часто виходять на вихідних чи у Новорічну ніч. Але ж погода не залежить від Нового року і хтось завжди має працювати.
Державу інформуємо додатково
Одна з найважливіших частин нашої роботи – складання спеціального прогнозу для органів влади, збройних сил України, поліції та будівельників. Бо інформації зі звичайного – про туман, температуру чи дощ – може бути недостатньо для спецструктур.
Їм необхідні дані про стихійні метеорологічні явища та більш детальний опис прогнозу: скажімо, не просто туман, а видимість на відстані 250 метрів
Державі надаємо цей прогноз безплатно, а приватним підприємствам – за гроші. Час від часу нам платять юристи, адвокати чи громадяни, які потрапили в ДТП і звертаються за довідками про стан погоди та рівень видимості у певний день, що допомагає їм довести невинуватість чи навпаки – причетність водія до аварії. А ще на сумському аеропорті працює авіаційна метеорологічна станція, що веде спостереження за погодою та обслуговує авіацію.
Прогноз по телефону
Після того як склали прогноз, ми надсилаємо його нашим колегам, інформуємо державні служби та народ. Раніше наші прогнози купували й транслювали обласне радіо та місцеві телеканали. А потім вочевидь вирішили, що якщо інформація є в Інтернеті, то платити за неї непотрібно. Невідомо, де вони цю інформацію беруть, але сумський гідрометцентр більше не відповідає за неї.
Намагаємося самостійно доносити прогнози до людей, публікуючи у соціальних мережах
А ще маємо автоінформатор прогнозу: подзвонивши за номером 77-90-90, кожен може почути точну інформацію про погоду на день. За добу отримуємо близько 400 дзвінків. Була думка зробити свій сайт, але вирішили, що соцмереж достатньо. Тим паче що з Gismeteo чи Sinoptik ми б конкурувати не змогли, а сайт Українського гідрометцентру існує.
Синоптики не винні, що прогнози помиляються
Люди дізнаються про погоду в Інтернеті або через мобільні додатки. Більшість цих джерел віддає сирі дані прогностичних моделей програмістам та дизайнерам, які цю інформацію намагаються візуалізувати: малюють схеми, графіки та дощик з хмаринками, аби полегшити нам сприйняття. Проблема в тому, що, по-перше, за основу вони беруть дані лише одного джерела, не порівнюючи з іншими й не виводячи спільного арифметичного. А по-друге, в процесі візуалізації втрачають багато уточнювальних показників. Люди, які займаються донесенням прогнозу до широких мас, часто не є фахівцями метеорологічної справи.
А коли погодою займаються не професіонали, виходять хибні прогнози
До того ж точний прогноз можливо скласти лише на добу-дві. Що далі – то менш точною буде інформація. А максимальний термін, на який можна передбачити зміни – два тижні. При чому прогноз на десятий день буде точним відсотків на 40%. Тож не треба дивуватися, якщо сьогодні прогнозують дощ на післязавтра, а післязавтра дощу не буде.
То тільки здається, що робота нудна
Найбільше ми хвилюємось за попередження про стихійні явища. Треба завжди бути напоготові й давати якомога точнішу інформацію. Як зараз пам’ятаю 2 липня 2017 року. Тоді у Сумах пройшов град десь п’яти сантиметрів у діаметрі з поривами вітру близько 30 метрів за секунду. Це наробило стільки шкоди, що моторошно й згадати: падали будівельні крани, вибивало вікна, шкодило машини, обривало електромережі. Наша задача була – за добу сповістити про те, що наближається непогода. Передавши ці дані органам влади, будівельникам та поліції, ми й не думали, що все буде настільки погано.
Вже на другий день, десь за дві години до катастрофи, з супутникових знімків та метеорологічних радіолокаторів побачили, що на Суми насувається щось набагато страшніше, ніж ми очікували
Синоптики швидко відправили всім службам повідомлення про стихійне погодне явище. І після того, як все сталося й дехто почав вказувати пальцями, мовляв: «Ви не попередили!», ми лише спокійно показували звіти про те, що всі попередження було надіслано. На жаль, ми не маємо можливості кожному на телефон надсилати повідомлення про небезпеку, а за те, що робить влада чи відповідні органи, відповідальності не несемо.
В гідрометцентрі я працюю з 2003 року. На посаді керівника відділу прогнозів – шостий рік, а починав з метеостанції в аеропорту. І знаєте, що можу сказати? То воно тільки здається, ніби все просто й нудно – вийшов, поміряв, записав температуру та й пішов собі. Насправді це досить відповідальна робота, бо надана вами інформація використовується скрізь: в складанні прогнозів, в розрахунках штормових попереджень, в роботі пілотів. Десь помилитися – означає дати людям хибну інформацію та наразити на ризик авіацію.
Кілька неправильних показників – і пілот при посадці не побачить злітної смуги, що для нього закінчиться катастрофою, а для тебе – кримінальною відповідальністю
Працюючи на метеостанції, я постійно нервував. Навіть кілька років після того, як змінив спеціалізацію, часто просинався серед ночі, щойно починався дощ: хотів щось записати, кудись повідомити, й усвідомлював, що то давно не мій клопіт. А що стосується роботи в гідрометцентрі – вона спокійніша, та не менш відповідальна. Результат твоєї праці всі бачать, і якщо даси у прогнозі дощ, а його не буде – всі швидко зрозуміють, що ти не професіонал.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».