☂️ Точний прогноз можливо скласти лише на добу-дві. Юрій Літвінов про Сумський гідрометцентр та роботу синоптиків

То тільки здається, що робота нудна

Processed with VSCO with hb2 preset

Свій перший прогноз погоди сумський гідрометцентр створив у 1985 році. Тоді синоптики використовували паперові карти й спеціальні літальні апарати для виміру атмосферних фронтів, тиску та ізобар. Сьогодні вони користуються суперкомп’ютерами та даними світового сервера, аби спрогнозувати: дощ нам очікувати, чи «хмарно з проясненнями». Поговоривши з Юрієм Літвіновим — очільником синоптичного сектору Сумського гідрометцентру — Цукр дізнався, як складаються прогнози, куди направляють отримані з метеостанцій дані, чому вони часто бувають помилкові, а робота синоптика — не така, як здається на перший погляд.

Прогноз — не художній твір

Звичайний день синоптика починається о сьомій ранку. Він сідає за комп’ютер, оцінює фактичну погоду та аналізує дані за допомогою спеціальної програми. Ця програма вміщує дані усіх метеорологічних станцій світу та візуалізує показники температури, вологості, опадів й усього такого. Після цього шукає інформацію в інтернеті — на професійних сайтах, створених спеціально для тих, хто займається метеоаналізом.

Робота сучасного синоптика полягає в тому, аби взяти інформацію з різних джерел, обробити її, узагальнити і, спираючись на свої знання та досвід, зробити прогнозування

Складання прогнозів — це не написання художнього твору. Ми маємо настанови, у яких чітко вказані діапазони, в яких треба подавати температуру й інші атмосферні явища. Якщо прочитати кілька текстових прогнозів нашого гідрометцентру, можна помітити чіткий порядок викладення: спочатку хмарність та опади, потім вітер, температура й так далі.

Прогнозувати можна двома шляхами

Найдавніший спосіб творення прогнозу — синоптичний. Користуючись ним, синоптики наносили на паперові карти фактичну погоду, атмосферні фронти та ізобари — точки, що показують величину впливу циклону й антициклону. Це дозволяло їм сформулювати синоптичну ситуацію та розуміти, що визначає погоду.

Потім синоптики вдавалися до радіозондування атмосфери — запускали наповнені воднем кулі, що за допомогою спеціальних приладів та радіо передавали інформацію на землю. Це давало зрозуміти, на яких висотах, куди та з якою швидкістю переміщуються повітряні маси. А відповідно — дозволяло прогнозувати погоду.

Синоптична карта. Фото: Ellas-Cookies

Щойно з’явилися персональні комп'ютери і почало розвиватися програмування, синоптичний метод втратив популярність. З’явилася можливість вільно передавати великі обсяги інформації і, як наслідок, виник чисельний метод прогнозування погоди, що полягає у використанні гідродинамічних моделей атмосфери.

Сьогодні завдяки потужності комп'ютерів відповідне програмне забезпечення моделює всі фізичні процеси, що відбуваються в атмосфері

Завдяки чисельному методу між усіма країнами відбувається потужний обмін даними метеорологічних служб. Суперкомп’ютери розраховують трансформацію повітряних мас, період їх охолодження, нагрівання та інших чинників, подаючи інформацію у вигляді нанесених на карти знаків, діаграм, графіків чи таблиць.

Суперкомп'ютер для метеопрогнозів. Фото: Greelane

Єдина умова — освіта з природничих наук

Аби працювати синоптиком, по-хорошому треба мати профільну освіту метеоролога, що здобувається в Київському національному чи Одеському екологічному університеті, що колись готував багато профільних спеціалістів. Та сьогодні українська молодь майже не вчиться на цих спеціальностях, тож єдиною умовою для працевлаштування є вища освіта з природничих наук. Людина, яка розбирається, скажімо, в географії, може з легкістю пройти профільні курси й працювати синоптиком.

У синоптиків немає вихідних та свят

Структура гідрометцентрів виглядає так: є один всеукраїнський, кілька регіональних та багато обласних центрів. Харківський, наприклад, регіональний. Він веде методичну роботу, перевіряє метеостанції та складає кількаденний прогноз.

У Сумах — обласний гідрометцентр, він отримує інформацію з шести місцевих метеостанцій та складає прогноз лише на один день

У нас немає таких понять як вихідні чи свята. Спостереження та прогнозування погоди відбуваються 24 години на добу та сім днів на тиждень. Звісно, це залежить від відділу — адміністрація та бухгалтерія працює у звичайному режимі, а чергові синоптики та інженери-метеорологи мають 24-годинні зміни і часто виходять на вихідних чи у Новорічну ніч. Але ж погода не залежить від Нового року і хтось завжди має працювати.

Професійний сайт для метеоаналізу

Державу інформуємо додатково

Одна з найважливіших частин нашої роботи — складання спеціального прогнозу для органів влади, збройних сил України, поліції та будівельників. Бо інформації зі звичайного — про туман, температуру чи дощ — може бути недостатньо для спецструктур.

Їм необхідні дані про стихійні метеорологічні явища та більш детальний опис прогнозу: скажімо, не просто туман, а видимість на відстані 250 метрів

Державі надаємо цей прогноз безплатно, а приватним підприємствам — за гроші. Час від часу нам платять юристи, адвокати чи громадяни, які потрапили в ДТП і звертаються за довідками про стан погоди та рівень видимості у певний день, що допомагає їм довести невинуватість чи навпаки — причетність водія до аварії. А ще на сумському аеропорті працює авіаційна метеорологічна станція, що веде спостереження за погодою та обслуговує авіацію.

На Сумській метеостанції. Фото: Суспільне Суми

Прогноз по телефону

Після того як склали прогноз, ми надсилаємо його нашим колегам, інформуємо державні служби та народ. Раніше наші прогнози купували й транслювали обласне радіо та місцеві телеканали. А потім вочевидь вирішили, що якщо інформація є в Інтернеті, то платити за неї непотрібно. Невідомо, де вони цю інформацію беруть, але сумський гідрометцентр більше не відповідає за неї.

Намагаємося самостійно доносити прогнози до людей, публікуючи у соціальних мережах

А ще маємо автоінформатор прогнозу: подзвонивши за номером 77-90-90, кожен може почути точну інформацію про погоду на день. За добу отримуємо близько 400 дзвінків. Була думка зробити свій сайт, але вирішили, що соцмереж достатньо. Тим паче що з Gismeteo чи Sinoptik ми б конкурувати не змогли, а сайт Українського гідрометцентру існує.

Синоптики не винні, що прогнози помиляються

Люди дізнаються про погоду в Інтернеті або через мобільні додатки. Більшість цих джерел віддає сирі дані прогностичних моделей програмістам та дизайнерам, які цю інформацію намагаються візуалізувати: малюють схеми, графіки та дощик з хмаринками, аби полегшити нам сприйняття. Проблема в тому, що, по-перше, за основу вони беруть дані лише одного джерела, не порівнюючи з іншими й не виводячи спільного арифметичного. А по-друге, в процесі візуалізації втрачають багато уточнювальних показників. Люди, які займаються донесенням прогнозу до широких мас, часто не є фахівцями метеорологічної справи.

А коли погодою займаються не професіонали, виходять хибні прогнози

До того ж точний прогноз можливо скласти лише на добу-дві. Що далі — то менш точною буде інформація. А максимальний термін, на який можна передбачити зміни — два тижні. При чому прогноз на десятий день буде точним відсотків на 40%. Тож не треба дивуватися, якщо сьогодні прогнозують дощ на післязавтра, а післязавтра дощу не буде.

Сайт Українського гідрометеорологічного центру

То тільки здається, що робота нудна

Найбільше ми хвилюємось за попередження про стихійні явища. Треба завжди бути напоготові й давати якомога точнішу інформацію. Як зараз пам’ятаю 2 липня 2017 року. Тоді у Сумах пройшов град десь п’яти сантиметрів у діаметрі з поривами вітру близько 30 метрів за секунду. Це наробило стільки шкоди, що моторошно й згадати: падали будівельні крани, вибивало вікна, шкодило машини, обривало електромережі. Наша задача була — за добу сповістити про те, що наближається непогода. Передавши ці дані органам влади, будівельникам та поліції, ми й не думали, що все буде настільки погано.

Вже на другий день, десь за дві години до катастрофи, з супутникових знімків та метеорологічних радіолокаторів побачили, що на Суми насувається щось набагато страшніше, ніж ми очікували

Синоптики швидко відправили всім службам повідомлення про стихійне погодне явище. І після того, як все сталося й дехто почав вказувати пальцями, мовляв: «Ви не попередили!», ми лише спокійно показували звіти про те, що всі попередження було надіслано. На жаль, ми не маємо можливості кожному на телефон надсилати повідомлення про небезпеку, а за те, що робить влада чи відповідні органи, відповідальності не несемо.

Супутниковий знімок хмарності. Фото: Метеопост

В гідрометцентрі я працюю з 2003 року. На посаді керівника відділу прогнозів — шостий рік, а починав з метеостанції в аеропорту. І знаєте, що можу сказати? То воно тільки здається, ніби все просто й нудно — вийшов, поміряв, записав температуру та й пішов собі. Насправді це досить відповідальна робота, бо надана вами інформація використовується скрізь: в складанні прогнозів, в розрахунках штормових попереджень, в роботі пілотів. Десь помилитися — означає дати людям хибну інформацію та наразити на ризик авіацію.

Кілька неправильних показників — і пілот при посадці не побачить злітної смуги, що для нього закінчиться катастрофою, а для тебе — кримінальною відповідальністю

Працюючи на метеостанції, я постійно нервував. Навіть кілька років після того, як змінив спеціалізацію, часто просинався серед ночі, щойно починався дощ: хотів щось записати, кудись повідомити, й усвідомлював, що то давно не мій клопіт. А що стосується роботи в гідрометцентрі — вона спокійніша, та не менш відповідальна. Результат твоєї праці всі бачать, і якщо даси у прогнозі дощ, а його не буде — всі швидко зрозуміють, що ти не професіонал.

Vidrodžennia-Logos-Horizontal-16-01
EU_hor

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.