Коли в наших краях випадає достатньо снігу, він заводить свій червоний бусик, приєднує до нього причеп із мотором та лебідкою і вирушає до шпилівських гір. Там натягує трос і запускає двигун – нормальний гірськолижний курорт за свої гроші може приймати гостей. Він переконує, що схили під Сумами – не гірші за харківські чи полтавські, а ще мріє про інвестора. Як народжувалася «шпилівська Буковель», який потрібен йому спонсор та трохи про кротів – розповів Цукру конструктор витягу та справжній патріот сумських лиж Микола Лобанов.
Якщо їхати з Сум лебединською трасою, відразу за Шпилівкою, метрів за триста, потрібно повернути ліворуч. Накатана дорога швидко виводить на вершину схилів, які часто обирають сумські молодята для своїх фотосесій. Влітку тут збираються парапланеристи для польотів над долиною Псла. А взимку на вихідних ви знайдете людей, які люблять гірські лижі.
Прямо над схилом розчищена від снігу стоянка для автомобілів – бачимо їх з десяток. Недалеко компанія розпалює мангал та п’є чай із термосів – це гріються ті, хто сьогодні відкатався та перейшов до «культурної програми». А в центрі уваги – не почути його неможливо – саморобний витяг на автомобільному причепі, який тягне трос від самого низу. Лижники чіпляються за нього і комфортно повертаються нагору без втрати енергії.
Поряд із червоним бусиком, яким і транспортується мобільний витяг, бачимо винахідника і конструктора цього інженерного дива – Миколу Лобанова. Він п’є чай із термоса, потім пояснює новачку, як потрібно правильно кріпити себе до троса. Перевіряє, чи не пошкоджені лижі, які брали сьогодні напрокат.
Раз проїхався – і на все життя
Лижами я зацікавився випадково у 1980-х роках, коли ще працював на заводі електронних мікроскопів. Відпустка у мене випала на зиму, я довго думав, куди б це поїхати. Побачив на дошці оголошення про поїздку на Кавказ. Спробував там проїхатися на лижах – і все! Після того я відразу познайомимося зі всіма лижниками місцевими, дізнався хто і де катається. У нас це було в Піщаному, а компаніями ми їздили в Карпати у Славське, Буковелі тоді ще не було. Але якби хтось у Славському зараз зробив сучасний курорт – то і ціни в Україні відразу б нормалізувалися.
Історія із нашим витягом почалася ще понад десять років тому
Свого часу у Верхньому Піщаному був схожий витяг. Але діло не пішло і його розібрали. Далі тут, уже в Шпилівці, один хлопець почав спорудження капітального підіймача – вже навіть забетонував майданчики під опори. Але не вистачило грошей. Як тільки він побачив рахунок, який йому виставили енергетики за підключення до електромережі – все і закінчилося.
І я подумав, що ми так залишимося в Сумах зовсім без гірських лиж, треба щось робити
Спочатку для Піщаного у 2011 році я сконструював свій перший мобільний витяг. Були ентузіасти, які організували збір коштів на трос та організували людей на перше випробування нашого бугеля. У нього була інша конструкція, там доводилося майже все переносити вручну. Це було важко. Уявіть собі, що один лише трос важить 80 кілограмів. Тому я модернізував конструкцію. Навіть зараз переробляю – досконалості немає меж.
У Піщаному народу збиралося багато. Тоді ще працювали нормально заводи, де люди могли безкоштовно брати спорядження для катання. Воно навіть роками лежало у людей вдома: ти записав лижі на себе і міг користуватися ними скільки завгодно. Це заводи імені Фрунзе, «Електрон», «Хімпром» – скрізь була можливість взяти спорядження, а ще додайте сюди навчальні заклади, тому навіть були черги на схилах.
Спонсор сам має бути фанатом
Один наш активіст шукав спонсорів у Сумах, аби тут побудувати аналог Сорочиного Яру – ми навіть раніше цю ідею виносили – але поки безрезультатно. Це дуже великі гроші, а зими у нас такі, що не дозволяють ці вкладення швидко повернути. Думаю, потрібно щоб спонсор сам був фанатом. Тоді він підіймач робитиме для себе, в першу чергу. А ще для інших, як бонус. Так само як я цей підіймач збирав для себе і товаришів – і радію, що іншим людям він теж приносить задоволення.
Наші схили в Шпилівці, за своїми характеристиками, потенційно нічим не гірші за схили у Харкові
І довжина у них пристойна – понад 200 метрів. Навіть мого тросу тут не вистачає до самого низу. Його довжина 170 метрів, а одночасно механізм може витягувати нагору 25 лижників.
Тут можна обладнати траси краще, ніж під Полтавою, я в цьому впевнений. У нас більше варіантів – є і пологі, і доволі екстремальні схили. Скільки це може коштувати? Свого часу сюди приїздив директор підприємства, яке обладнало Сорочин Яр, я з ним спілкувався. Він сказав: «Якщо ви хочете, щоб все тут було ідеально, потрібно 2 мільйони доларів».
Якщо вкластися фінансово – то ми б тоді залежали лише від морозу, а сніг за потреби настріляли б із пушок
Зараз же цілковито покладаємося на наявність опадів. А морози цього року, як ми бачимо, трапляються хороші. В основному до нас їдуть люди зі своїм спорядженням. Для тих, у кого його нема, у нас є кілька комплектів лиж та черевиків.
Робиш добру справу – чекай перевірок
Тут ми працюємо без офіційного дозволу – на таку конструкцію витягу ніякої особливої техніки безпеки не потрібно: ухопився за трос і поїхав собі. Був би у нас підіймач – то інша справа. Перевірки були. Ви ж знаєте як буває зазвичай: коли ти робиш хороше діло, тобою відразу зацікавляться і почнуть створювати проблеми.
А чи хорошу ми робимо справу, судіть самі. Протягом року ми вибираємося до Шпилівки на суботники, тому що хочеться, аби схил був у порядку. Тут потрібно зібрати сміття, ліквідувати купки землі, яку нарили кроти, насадити рослини для затримки снігу. Ще сухий бур’ян перед зимою потрібно прибрати. У мене є вже така звичка: якщо їду кудись на природу, то беру з собою граблі та мішки. Завжди з лісу повертаюся з купою сміття, яке хтось там залишив. Мені це не складно.
Ідеально, щоб набрати форму
Звісно, за рівнем комфорту – це не Буковель, і навіть не Харків, чи популярний зараз у сумчан Сорочин Яр. Але ж туди кожні вихідні не наїздишся. І дорога не близька. Туди ще ладно, доїхати не проблема – а назад, після цілого дня на лижах, вже важко. Працює наш витяг виключно на вихідних.
Він прекрасно підходить для тих, хто хоче спробувати свої сили вперше, визначитися, чи хоче він далі цим займатися
А для більш досвідчених лижників – це хороша нагода набрати форму перед поїздкою в Буковель, аби м’язи попрацювали. Навпроти є менша гірка, яка добре підходить для дітей, якщо ви захопите з собою санчата чи тюбінг. Влітку саме на цих схилах літають люди на парапланах, кажуть, тут гарні висхідні потоки повітря. Та і взагалі тут просто приємно подивитися на панораму, яка відкривається.
Мобільний витяг у Шпилівці працює в суботу та неділю з 11:00 до 15:00 — коли на схилах є сніг. Оренда спортивного спорядження вартуватиме 200 гривень, а користуватися витягом ви зможете за 50 гривень. Про всі деталі можете дізнатися за телефоном: 050-23-01-910.
Читайте також: Вихідні в Сумах. Де, як і за скільки розважатися взимку
