🥁 «Сумських католиків барабанами не здивуєш»: Клінтон, який керує африканським хором

«Нам справді здається, що молитва має бути більш активною»

12

Серед сумських студентів, які приїхали з інших країн, є представники різних релігійних традицій. Чимало серед них і католиків. Вони не лише приходять на богослужіння до костелу на Троїцькій, а й привносять свій колорит та традиції. Звідки в сумському католицькому храмі взялися барабани, що нігерійці думають про українську кухню та чи можна танцювати на свято Пасхи – про це ми дізналися у керівника «африканського» хору – Клінтона Обінни.

«Африканська» меса – наша традиція

– А що то за барабани у вас? – питаємо під час екскурсії сумським костьолом.
– То наші африканці грають, – відповідає співробітник храму Антон Дубодєлов.
– Прямо тут, у костьолі? – велика чорна ударна установка цілком би вписалася на рок-сцені. Трохи дивно зустріти її тут, на балкончику для хору, де ми звикли уявляти той же орган. – І це все під час богослужіння?
– Англомовні прихожани у нас мають окремий час для літургії – зазвичай після обіду, – говорить Антон. – На цю службу здебільшого приходять ті, хто звик до іншої традиції, в тому числі музичної. Це студенти з Африки, Індії, інших країн – барабанами їх не здивуєш.
– А можна і нам спробувати?

Поки Антон продовжує екскурсію, хтось із наших вже опинився на балконі та експериментує з ударами в різні барабани. Це допомагає уявити, як може виглядати африканська меса в цих стінах.

– Приходьте в суботу на репетицію, самі побачите. Якщо цікаво, зможете взяти інтерв’ю з іноземцями, думаю, що не складно буде домовитися, бо вони дуже відкриті. Шкода, що ви не застали іншого нашого хориста – він був справжнім сином вождя. Але не встиг закінчити навчання в СумДУ – його викликали терміново додому, де йому довелося стати новим вождем свого народу в Африці.

163195191_3906965722704713_7480927543085155894_o

– До речі, чому б і не прийти до вас. А як наші сумські католики – звикли вже до таких екзотичних інструментів?

– Абсолютно нормально ставляться, вони у нас підготовлені. Тим більше «африканська» літургія у Сумах – вже доволі давня традиція, до якої тут звикли. А ще у закордонних студентів є звичай дарувати церкві подарунки на великі свята. Наприклад, якось подарували нам пилосос і це все супроводжувалося танцями та піснями. Навіть власні дні народження вони на подвір’ї костелу можуть святкувати, чи випускні після закінчення університету. Прямо тут готують дуже гострий плов – улюблену страву на свята. Ну, але на репетиції вони самі про все детальніше розкажуть.

«Опера» в храмі – для когось теж екзотика

На репетицію їх збирається майже десятеро людей. Проходять повз храм до історичного будинку священника, який зараз функціонує фактично як католицький культурний центр. Тут у підвалі вчать нових пісень та готують новачків до активної участі в богослужіннях. Цього вечора приходять майже всі новенькі – медики-першокурсники, їх поступово потрібно вводити в курс справи. Керує репетицією лідер церковного хору, молодий хлопець з ім’ям Клінтон. Він студент із Нігерії. Говорить, що всі, хто прийшов сьогодні – його земляки.

Розмовляють між собою англійською мовою та навіть у якийсь момент забувають ніби, що ми їх можемо розуміти.

– От журналісти прийшли запитати у нас про барабани та наші пісні, – говорить Клінтон до колег. – Зможемо пояснити, що нам теж не дуже звично слухати оперу в храмі?

Студенти сміються, дехто імітує оперну арію. З обговорення стає зрозумілим, що наша музична традиція для них – не менша екзотика, ніж їхня для нас.

bd0f40b6-29ad-4fd6-a5d9-3ab4997ea0cb

Клінтон, що любить борщ

– Моє повне ім’я – Ннамді Клінтон Обінна. Зараз навчаюся на останньому курсі медичного факультету СумДУ. Якщо чесно, то я б не сказав, що моє життя в Нігерії до приїзду сюди якось принципово відрізнялося. Так само доводилося кожного дня багато навчатися і заглядати в монітор або книжки. Виріс я в родині, де завжди вірили в Бога. І тому батьки глибоко заклали в мені фундамент католицької віри, розуміння того, як важливо багато працювати, належати до церковної спільноти, постійно відчувати себе в присутності Бога. А ще з дитинства мені хотілося допомагати людям, тому досить логічно, що я зупинився на бажанні вчитися на лікаря.

DSC_0331

До Сум мені порадив вступати старший товариш, який тут отримував свій диплом. Він допоміг мені розібратися зі вступними процедурами та пояснив тонкощі навчального процесу в Україні. Відверто сказати – навчання в Україні набагато дорожче, ніж в Африці. На жаль, тут я усвідомив, що рівень цієї освіти не відповідає таким фінансовим витратам. Є чудові викладачі та професори – але через мовний бар’єр, вони не можуть передати повною мірою свої знання та досвід іноземним студентам.

Мені здається, що Україні потрібно пройти певний шлях, аби підтягнути рівень викладання до європейських стандартів. Думаю, все рухається в цьому напрямку доволі швидко, і, через кілька років, рівень буде відповідним.

Не можу сказати, що я фанат української кухні – вибачте, але це правда, з якою я не можу боротися. Коли буваю вдома в Нігерії, то маю можливість бачити більше різноманіття страв, смаків. Тут все значно стриманіше, якщо так можна сказати. Але дуже люблю борщ. Я не планую лишатися в Україні після завершення навчання. Хочу працювати лікарем у рідній країні, зробити свій внесок у її розвиток.

«Радість не треба тримати в собі»

На англомовну месу може приходити близько сотні студентів. Більше було людей до початку епідемії коронавірусу. Тепер же є ті, хто не наважується йти до храму. Щодо етнічного складу – то серед іноземних католиків переважають індуси, хоча вони й не завжди відвідують богослужіння. Зате вони мають у Харкові священника – отця Шеріна, який сам також родом з Індії. Він подорожував Україною і служив кожної неділі в іншому місті. Коли бував у Сумах – тоді майже всі наші індуси збиралися, бо він служив для них рідною мовою. Варто сказати, що не всі індуси добре розуміють англійську мову. Тому приїзд цього отця був справжньою подією. Наскільки мені відомо, зараз він, на жаль, хворіє і перебуває на лікуванні.

88053876_1201072116764768_6163889432584781824_o

Сумські католики до нас уже давно звикли й не сприймають традиції на службі, як велику екзотику. Наш хор може брати участь у літургії українською мовою. Наприклад, ми часто виконуємо традиційні пісні перед причастям. Сумчани запрошують, тому що люблять нашу одну особливу пісню.

На жаль, не всі інструменти, які ми використовуємо в Нігерії, тут доступні, а то було б ще цікавіше. Ті барабани, що ви бачили у храмі – ми замовили в інтернеті. Нам справді здається, що молитва має бути більш активною, ми звикли до ритму, динаміки. Зараз період Великого посту, звісно – тут варто бути більш стриманим. Але ж за ним настане свято Пасхи – велика радість, яку обов’язково потрібно висловити повною мірою, і не тримати в собі!

DSC_0333 (1)