Цей лонгрід – спроба відтворити історію розвитку клубного життя в Сумах в період з 1997 року. Його написав Дмитро Орел на наш заклик про пошук нових авторів. У тексті діджеї, засновники промо-груп, організатори клубних заходів діляться власними історіями та розповідають, як відбувалися всі процеси зсередини. Також на сторінці ви зустрінете треки, яка грали на клубних тусовках того періоду. Фото з вечірок знайдені в покинутих групах заблокованого ВК: Рromo-group epiCENTER, Trance 4 Life, Сумы | DRUM&BASS, GEOMETRIA та інших.
Клуб
До середини 1990-х в Сумах не було закладів, де звучала електронна танцювальна музика, хоча запит на це поступово формувався. Люди слухали електронщину вдома, якось діставали касети, спілкувалися про це між собою. Існував певний прошарок людей, що мали бажання потусити під таку музику, але нічого подібного в Сумах ніхто не організовував і не пропонував.
Першою ластівкою можна вважати клуб «Фазан», що відкрився в 1997 році на Курському проспекті. Саме тут вперше для сумської публіки зазвучала альтернативна електронна музика, зокрема техно та джангл – неймовірна на той час екзотика! Але як в Сумах могло з’явитись таке місце?
Євген Чиж
Головний продюсер дирекції «Українське радіо», в 90-2000-х працював на сумському «Топ-радіо», був DJ в сумських нічних клубах
Євген Чиж: «Ідея «Фазану» належала моєму інститутському другу Олегу та його дружині. Вони багато подорожували по Європі й бачили, як там влаштоване клубне життя. Загорілись бажанням щось подібне зробити в Сумах. Їх родина планувала відкривати нове кафе, вони вже мали досвід управління розважальними закладами ще з часів ресторану «Суми» в радянський період. Розуміючи, що в новому закладі потрібно щось нове, незвичайне, свіже, вирішили ризикнути та зробити ставку на електронщину».
Ідея ідеєю, та хтось повинен був це реалізувати. Потрібні були люди, які не тільки люблять таку музику, а ще й мають доступ до неї. А де в Сумах був такий доступ? На єдиній радіостанції в місті — «Топ-радіо», відкритій у березні того ж 1997 року. Там і працював Євген Чиж та інші хлопці, які цінували електронну музику.
Саме до Євгена звернувся Олег з проханням організувати музичну сторону «Фазану». Було закуплене обладнання, світло – і, як кажуть, «крига зрушила». Заклад запрацював, відкривши собою принципово нову сторінку в історії клубного життя міста. Електронні вечірки «Фазану» збирали несподівано велику кількість відвідувачів, не зважаючи на віддаленість від центру
Євген Чиж: «Це могло бути чергове кафе на околиці міста, а по факту вийшло таке «качалово», куди люди йшли натовпом, наповнюючи собою залу вщент, танцюючи на столах та підвіконнях».
Приклад «Фазану» показав, що в Сумах назрів конкретний попит на альтернативні тусовки електронного напрямку. Почали організовуватися перші аматорські «кислотні» вечірки. Вони проходили в парку «Казка» та в Театрі юного глядача, де з глядацької зали виносились меблі, щоб звільнити місце для танцполу.
Такі вечірки проходили нечасто, їх рівень був абсолютно аматорським, як і обладнання, з якого грали музику. Але загальна тенденція серед прогресивної молоді вже була очевидною — люди потребували такого формату.
Дискотека
У 1998 році в центрі міста відкрилося одразу два заклади — «Фортуна» і «Атака». І якщо «Фортуна» не позиціонувала себе як клуб з суто електронним форматом, то «Атака» задумувалась саме такою. «Атаці» судилося стати справжнім вибухом в сумському клубному андеграунді. Історія цього клубу коротка, але дуже яскрава. Створили його, в основному, люди, що працювали на «Топ-радіо» — діджеї, звукорежисери та їхні друзі.
«Атака» розмістилась на другому поверсі комплексу «Театральний». Вхід був зі сторони зупинки на Петропавлівській, прямо з вулиці сходи вели на другий поверх до бару «От заката до рассвета», через який і потрапляли до «Атаки». Своєї вивіски у клубу не було, але він її не потребував.
Денис Полак
Власник нічного клубу «Marinad», в 90-2000-х – DJ в сумських клубах, арт-директор клубу «Ельдорадо», організатор клубних заходів
Денис Полак: «Атака» була першим суто клубним проєктом в Сумах. Це був глибокий андеграунд, повна альтернатива всьому, що було до цього. За розмахом, організацією, підходом та атмосферою
Справді, те, що відбувалось на танцполі «Атаки», важко описати — це треба було бачити й відчувати. На площі приблизно 250 кв.м могло бути одночасно до 300 людей, які в розпал вечірок фактично зливалися в єдиному клубному екстазі, енергія якого пульсувала через натовп разом з ритмами техно, хаусу і джанглу. Щоб вмістити таку кількість охочих, всередині приміщення навіть не було столів: всі вони були винесені на балкон, до якого виходили і через двері, і через вікна — одного дверного прорізу не вистачало на всіх. До того ж, влітку під час вечірок вікна були відчинені через спеку і велику кількість людей.
Цікавим було візуальне оформлення клубу. Стіни, розписані люмінесцентними фарбами із зображенням нічного Манхеттену, неонові нитки, протягнуті через весь простір. Коли вмикались ультрафіолетові лампи — ти відразу потрапляв у відповідну атмосферу. До «Атаки» в сумських закладах нічого подібного не було.
Євген Чиж: Всередині працював фонтанчик, куди наливали люмінісцентну фарбу в воду, і деякі відвідувачі вмочували туди руки. Уявляєш їх реакцію, коли вони в розпалі вечірки бачили свої долоні, які світяться?
Вхідних квитків не було, браслетів — тим паче, тому на вході охоронці просто ставили на руку печатку, яка світилась в ультрафіолеті. Безпосередньо біля діджея також стояв охоронець, а інколи навіть двоє.
Денис Полак: «Пам'ятаю, один раз приїжджаю в клуб, а там черга від входу на другому поверсі й по вулиці до самого кінця художнього салону».
Звичайно, такий «двіж» не міг бути без відповідного звуку. Звукове обладнання «Атаки» — окрема гордість людей, причетних до організації клубу.
Денис Полак: «Звук ми збирали самі, робили його цілою командою. Звукачі Валера і Саша своїми руками паяли динаміки, мотали підсилювачі. У нас був шикарний набір: лампові підсилювачі «Корвети», два низи, саб-низ, низька середина, висока середина, високочастотний динамік п’ятнашка. Качало так, що чутно було з проспекту Шевченка. Кількість басів вражала, це додавало ейфорії на вечірках, особливо коли людей набивалося, як кільки в банці».
Вечірки в «Атаці» особливої реклами не потребували, але був цікавий момент. На «Топ-радіо» по п’ятницях та суботах виходила програма «PartyZone» — годинний сет клубної музики з 23:00 до 00:00. Обігруючи назву, ведучий називав слухачів «партизанами». І в кінці сету, закінчуючи програму, діджей закликав: «Ну що, партизани, а тепер всі – в атаку!». Слід розуміти, що відкриту неоплачену рекламу ніхто б не дозволив, тому діджеї, що мали відношення до клубу, йшли на такий завуальований креатив.
Враховуючи особливості того часу, знайти нову електронну музику для вечірок інколи була доволі складна задача. Це зараз все є в інтернеті, а тоді диски та касети діставались через особисті зв'язки на радіостанціях, в перших сумських музичних магазинах просили привезти «щось клубне», знайомі з інших міст і навіть країн передавали музику потягами.
Євген Чиж: «Я тоді паралельно займався автомобілями, їздив у Прибалтику. Так, опиняєшся в центрі Вільнюса, бачиш музичний магазин — ну як туди не зайти? Набирав дисків скільки міг і віз додому».
Нормальним обладнанням для зведення треків у 1998 році в Сумах також ніхто похвалитись не міг.
Денис Полак: «Професійної техніки для діджеїнгу в нас ще тоді не було. Грали зі звичайних CD-дек, стояв простий мікшер. Треки міксували на слух — ловили біт, паузу, програші. Викручувались як могли».
Євген Чиж: практикуючих клубних діджеїв на все місто не було і десятка, тому звичайним явищем стало, коли я відіграю сет в «Атаці», а потім іду в «Фортуну» і граю там
Після відкриття «Атаки» і «Фортуни», клуб «Фазан» закрився, проіснувавши близько року. За наявності вибору людям було зручніше йти в центр, ніж їхати на Курську. Паралельно з «Атакою» у «Фортуні» також проходили клубні вечірки, але тільки щочетверга. Це був проєкт Володимира Пахолюка (гурт «Хамерман Знищує Віруси»), де він працював МС. За згадками Дениса Полака, проєкт називався «Текіла бум» або «Текіла хаус» та проіснував зовсім недовго. «Фортуна» в цілому була розрахована на широку публіку, тому дискотеки тут були переважно «попсовими».
«Атака» закрилася на початку 1999 року, приблизно через 8 місяців після відкриття. Під час однієї з вечірок стався інцидент: дівчина випала з балкону другого поверху. Для неї все обійшлося легкими пошкодженнями, а для клубу – повним закриттям. Цей випадок виявився останньою краплею для міліції, яка за весь час існування закладу декілька разів влаштовувала в ньому «маски-шоу» — то розшукуючи заборонені речовини, то конкретних особистостей.
Частина обладнання «Атаки» перейшла в «Топ Данс Клуб». Він знаходився у двоповерховій будівлі навпроти Воскресенської церкви, де довгий час був банк «Володимирський», а наразі — телекомпанія «СТС». Сам клуб розміщався на другому поверсі, а «Топ-радіо» на першому. Це був заклад зі звичайними дискотеками, електронних вечірок в ньому не проводилося.
Після закриття «Атаки» в Сумах було кілька спроб організації клубного формату. Група амбіційних молодих людей взяла в оренду МЦ «Романтика» з метою перетворити його на крутий нічний клуб по типу Bingo в Києві.
Тут було влаштовано 3-денний фестиваль з насиченою програмою, діджеями, МС, спонсорами, призами. Організовувати його запросили Дениса Полака. Захід вийшов вдалим, у тому числі в фінансовому плані. Початок виявився обнадійливим, і Ден залишився працювати в «Романтиці» на постійній основі.
Денис Полак: тоді ми запустили проект С4 — день, коли грала виключно електронщина. Однією з фішок були музиканти Фат і Крем, які виходили на сцену в циліндрах і фраках та лабали на бас-гітарах під електронну музику. Було прикольно
З різних причин цей проєкт також проіснував менше року і був закритий.
Тим часом, центром клубного життя міг стати ресторан «Сан-Ремо», який працював з 1996 року. Це був перший справжній італійський ресторан в Сумах. Його власник, Віталій Куц, підійшов до справи з розмахом й грошей не шкодував. Запросив італійських спеціалістів, які повністю розробили проєкт.
Було переплановане приміщення колишнього радянського ресторану урочистих одружень з помпезними гвинтовими сходами. Купувалося все найкраще і найсучасніше. У кухні навіть були мармурові плити різного кольору для приготування кожного виду страв: наприклад, для риби — зелені, для м’яса — червоні. Після відкриття ресторану спочатку навіть шеф-кухар був італієць.
У 1999 році, вже після закриття «Атаки», діджей Дімон, що працював у «Фортуні», переконав Віталія Куца у необхідності створення при «Сан-Ремо» нічного клубу. Під клуб було виділено праве крило з боку фонтану «Садко» (до цього використовувалося як складське). Придбали сучасне обладнання для танцполу — звук, світло, мікшер.
Діджеями стали Дімон та Євген Чиж. Музичний формат — виключно клубний. Грали різну електронику: хаус, техно, прогресив.
Але все-таки цей формат у «Сан-Ремо» не прижився. Публіка, на яку був орієнтований італійський ресторан, переважно не сприймала таку музику. Клубну культуру в цьому закладі підтримувати не вдавалось.
Євген Чиж: було складно донести до відвідувачів, що музика — це окремий процес, і ніхто з них не може на нього впливати. Багато хто не міг цього зрозуміти, всім хотілося замовляти своє
У клубному форматі «Сан-Ремо» проіснував рік чи два. Дуже впливала сезонність. Основна маса «тусовщиків» збиралася восени — це студенти та заможні сумчани, що проживали в Європі, а ближче до Нового року поверталися в Суми. Хлопці поступово відійшли від клубних справ і роз’їхалися: Євген до Німеччини, Дімон — в Ізраїль, де і живе до теперішнього часу.
Клуб
У 2001 році з’явився «Ельдорадо» — проєкт донецьких інвесторів, яких пов’язували з тодішнім губернатором Володимиром Щербанем. Саме «Ельдорадо» став справжнім символом клубної культури Сум. Безумовно, у 2000-х це був найкращий та найатмосферніший клуб міста, де виросло ціле покоління сумських «клаберів», які сформували неповторну ауру і енергетику цього місця.
Спочатку тут відкрилося казино. Воно займало праву частину приміщення, а в лівій ще проводились ремонтні роботи. Після їх закінчення цього ж року тут з′являється і клуб, удвічі більший за площею, ніж казино.
Арт-директором «Ельдорадо» з моменту відкриття став Денис Полак. На той момент заклад не передбачав того клубного формату, до якого він прийде згодом. Спочатку це були звичайні дискотечні програми по п′ятницях та суботах. Був стриптиз, інколи тематичні вечірки. Вперше в Сумах тут пройшов Гелловін з телемостом між клубами різних міст України.
Денис Полак: у перші два роки існування в «Ельдорадо» проводились звичайні попсові дискотеки зі спробами «закидувати» легкі клубні теми типу Modjo — Lady або Spiller — Groovejet. Публіка була не особливо молодіжна, слід розуміти, що у казино свій відповідний контингент
Першим експериментальним кроком до формату клубної електронної музики в «Ельдорадо» у 2003 році став проєкт «Екватор». Це були клубні вечірки для студентів по середах, на яких звучала виключно хаус-музика. Інформація про них швидко розліталась серед молоді, особливо в СумДУ, де роздавали рекламні буклети й флаєри. Вечірки стали популярними, на них ходило все більше і більше людей.
Коли по середах став збиратися повний зал, стало очевидно, що формат заходить, і цей напрямок потрібно розвивати — публіка готова до цього. Весною 2004 року ще одним клубним днем в «Ельдорадо» став четвер. З’явився проєкт «Сеть» — хаус-музику грали Ден Полак та DJ Славко.
Влітку 2004 року запущено ще один проєкт — «Time of DJ», щотижневі вечірки, на які запрошувались сумські та іногородні діджеї. Тоді в «Ельдорадо» виступали Anna Lee, DSM, Дімон, Gans, Тарас Планковський та інші. «Time of DJ» був достатньо цікавою задумкою, але вже восени 2004 року проєкт було закрито.
Саме DJ Славко був першим в Сумах власником професійного діджейського пульта — це були легендарні Pioneer «сотки». На них і грали. Потім Славко покинув «Ельдорадо» разом з обладнанням, і це було поштовхом для Дениса, щоб придбати вінілові вертушки. Таким чином, Полак став першим в Сумах, хто грав хаус з вінілових платівок.
На платівки Денис витрачав чималі кошти, зібравши з роками велику колекцію. Не зважаючи на те, що пересічному відвідувачу «Ельдорадо» було за великим рахунком все одно, з чого звучить музика: платівка, CD або комп’ютер — для Дениса це мало велике значення.
Денис Полак: звук вінілу має особливе звучання — живе, м’яке, обволокуюче. Ти, як діджей, відчуваєш у своїх руках зовсім іншу енергетику, це інша подача
Коли привозиш з різних міст іменитих діджеїв і дивишся, як вони працюють з вінілом, ти бачиш, що це — рівень, що треба саме так. До вибору платівки підходиш особливо ретельно. Це тобі не двісті треків проклацати в інтернеті, платівка і коштує дорожче, і музика має бути більш зрілою, щоб звучання не втратило актуальність навіть через роки. Тим паче у 2000-х і треки продюсувалися більш професійно. Це були студії, мастеринг високого рівня, а головне — живі інструменти. Саме тому в більшості треків того часу таке соковите звучання, на відміну від сучасної цифри, яку можна накидати пальцем у Fruity Loops
Ден Полак грав більш складну музику, глибокий, атмосферний хаус — те, що називали deep та progressive. Такий стиль на той момент був далеко не всім відвідувачам клубу по душі. На «Сеть» по четвергах ходило дуже мало людей. Могло бути всього 5-10 гостей, максимум 20. Формат заходив погано.
Денис Полак: «Тужились, мабуть, з пів року або більше. Постійно робили рекламу. В мене були друзі на Kiss FM, які передавали пакованих журналів «Jam» про клубну культуру, а ми ці журнали активно розповсюджували серед сумської тусовки. Обмінювались дисками, записували сети, поширювали матеріали, де тільки можливо. Багато спілкувалися з людьми про клубну музику, але народ все одно ходив дуже мало. А змінилося все у 2005 році. Причому якось неочікувано, в один момент, немов би хтось пальцем клацнув. Приходжу в четвер до клубу, а там — повний зал. І все. Це був рубікон. З того дня народ почав ходити валом. Цю хвилю більше було не зупинити».
Час клубного розквіту та поява
У 2005 році, коли в результаті Помаранчевої революції з посади губернатора усунули Володимира Щербаня, в «Ельдорадо» закрилося казино, його бізнес-проєкт. Правий зал, який воно раніше займало, приєднали до клубу. Це було прекрасною можливістю для розвитку клубу, яка випала саме в той час, коли він переживав свій підйом.
На той момент на клубні четверги ходило більше людей, ніж на стандартні дискотеки по п’ятницях та суботах. Тому «Ельдорадо» повністю перейшло на формат електронної клубної музики. Тут з’явились штатні діджеї, яких заведено називати резидентами.
Зусилля, які докладав Денис Полак у якості арт-директора «Ельдорадо», наполеглива та планомірна робота по просуванню в широкі маси інформації про клубну культуру, музику, літературу, обмін журналами, сетами, перші клубні проекти «Екватор», «Time of DJ», «Сеть» — все це в кінцевому рахунку призвело до того, що станом на 2005 рік в «Ельдорадо» сформувалася справжня клубна культура, якої раніше в нашому місті не було. Клуб став постійним місцем, де вона жила і розвивалася.
Тут створилася своя окрема субкультура клаберів — прогресивних та позитивних молодих людей, які розумілись на електронній музиці, несли в собі особливу енергетику та створювали атмосферу справжнього клубного відпочинку, були дружніми до оточуючих та могли відриватись на танцполі до самого ранку, без останку розчиняючись в танцювальних ритмах та розслабленому спілкуванні зі старими й новими друзями, яких було достатньо легко заводити в такій атмосфері.
Клуб жив немовби окремим життям. Потрапляючи сюди, ти поринав зовсім в іншу атмосферу ніж була за його дверима. Ця атмосфера кардинально відрізнялася від того, що було в будь-якому іншому нічному закладі Сум. Тут можна було дійсно відволіктись, переключитись і морально розслабитись — аура та енергетика клубу цьому максимально сприяли. «Ельдорадо» не приваблювало гопників та багатих дядечок, для яких відпочинок — це випивка, пошук дівчат, насмішки над тими, хто відрізняється, а також набиття морд. Тут вже не було «мєдляков», замовлень пісень і подібних атрибутів звичайних кабаків. «Ельдорадо» стало синонімом клубної культури та дружньої, прогресивної молоді.
Максим Ширяєв
Сумський тусовщик зі стажем, у 2000-х був одним із тих, хто складав кістяк ельдорадівських клаберів
Максим Ширяєв: я тусив в «Ельдорадо» ледь не цілодобово. Вхід був недорогий, мені, як студенту, не треба було витрачати багато грошей. Було завжди весело і круто, тому що більшість людей знали один одного, і це були немовби постійні дружні вечірки. Найбільша цінність такого відпочинку — це люди. Саме вони створювали радісну та позитивну атмосферу. Туди завжди хотілося йти. Спочатку я відвідував клуб з парою-трійкою друзів дитинства, але поступово на вечірках я познайомився з дуже великою кількістю людей, які стали для мене друзями та хорошими знайомими.
Я знав, що можу прийти в будь-який вечір і обов’язково зустріну когось зі своїх. Можна було навіть не замовляти стіл і не шукати компанію, з ким би піти — коли б я не прийшов, завжди знаходив знайомих, міг підсісти до них і відпочивати разом. «Ельдорадо» було місцем для своїх, місцем дружньої атмосфери та справжнього відпочинку
Восени 2005 року в сумському клубному середовищі з’являється нове явище — промо-групи. Це об’єднання людей, які організовували клубні вечірки. Звичайно, «Ельдорадо» було ідеальним місцем для їх проведення. Електронна музика ставала в Сумах все більш популярною, аудиторія її прихильників стрімко розширялася. Повні зали, які збирало «Ельдорадо», було явним підтвердженням цьому. Перша промо-група в Сумах — epiCENTER. Пробна вечірка була організована ще весною 2005 року в «Романтиці», а ось першою ластівкою в «Ельдорадо» стала вечірка для студентів СумДУ в листопаді цього ж року.
Дмитро Сланченко
Dj Lexus, у 2000-х учасник та один із засновників промо-групи epiCENTER, резидент «Ельдорадо», нині – дизайнер, продюсер проекту Room 99, засновник лейблу Podil Vibes
Дмитро Сланченко: «Це була наша перша вечірка в «Ельдорадо» і на неї неочікувано для нас, прийшло дуже багато народу. Мої друзі, з якими ми все організовували, були першокурсниками Політеху, а я тоді ще вчився на останньому курсі технікуму. Тоді всі запросили своїх одногрупників, ті взяли своїх друзів, і так розлетілося по сарафанному радіо, що буде вечірка, яку роблять свої для своїх. Фактично прийшов весь перший курс Політеху, десь 350 людей. Безумовно, це був фурор і як для першої вечірки — грандіозний успіх. Я тоді вперше в житті став за сидюки. До того зводив треки в Тракторі та MixVibes. Для тієї вечірки взяли в оренду «сотки» у Dj Semenov’а (на той момент в Сумах були тільки у нього і Славка) і буквально за пів години до початку я розбирався, де що натискати й з якого боку взагалі до них підходити».
До речі, Dj Semenov (Семен Стадник) дійсно був одним із перших в Сумах власників професійної діджейської апаратури. І якщо більш дорослий Dj Славко (В’ячеслав Пивоваров) планомірно прийшов до цього, маючи музичний бекграунд з 90-х, то молодий Семен влився в клубну тусовку під час навчання в Києві, де його на діджейську тему підсадив одногрупник Dj Alfred. Саме тоді Семен придбав піонери «сотки» і після закінчення навчання повернувся до Сум та став діджеєм, а потім навіть для охочих давав уроки діджеїнгу. Зараз Семен Стадник займається адвокатською діяльністю, а В’ячеслав Пивоваров — фотограф.
Після успіху першої вечірки хлопці вирішили проводити такі заходи на регулярній основі. Керівництво «Ельдорадо» виділило для них середу, яка колись і започаткувала клубний формат закладу. Гроші, що зароблялись на вечірках, не витрачалися, а накопичувалися. У результаті це дало змогу купити власні «сідюки».
Невдовзі з’являються інші промо-групи, кількість яких з 2006 року зростає. Серед них були «Magnitola» Дмитра Корольова (Dj Pingvin, пізніше Dj M.A.I.N), учасником якої був Dj Славко, «Trance4Life», яку заснував Олександр Шовкун (Dj Alex Agnet) за підтримки Дена Полака, «Mordax» Іллі Прилуцького (Dj Gluck) та інші. Хтось займав певну нішу (наприклад, Trance4Life більше спеціалізувались на трансі), але переважно це були різноманітні тематичні вечірки в різних стилях.
Окремо слід відзначити Сергія Кувеко (Dj Escape, SKP), який був головним провідником драм-н-бейсу в Сумах та зробив величезний вклад у розвиток dnb-культури міста. Першу серйозну вечірку в «Ельдорадо» він організував ще весною 2003 року, а його найбільш яскраві тусовки проходили в «Романтиці» у 2004-2005 роках. Він же двічі привозив до Сум суперзірку української драм-н-бейс сцени Анатолія Топольського (Dj Tapolsky).
Поява промо-груп, з одного боку, була наслідком стрімкого зльоту популярності клубної музики в Сумах, а з іншого – змінила вектор розвитку самого «Ельдорадо». Денису Полаку не подобалося, що цих різнопланових вечірок від різних організаторів ставало в «Ельдорадо» все більше, він бачив у цьому тенденції до руйнування власної сталої клубної культури закладу і перехід до руйнівної, з його точки зору, культури вечірок. Вечірок, на яких грали студенти-діджеї низького професійного рівня, що недостатньо розбиралися в музиці та часто не мали уявлення про гармонію, композицію, співзвучність треків. Вечірок, які ніяк не в'язалися з концепцією розвитку високої клубної культури в одному місці.
Дмитро Сланченко: коли ми тільки почали свою діяльність, Полак ставився до нас негативно, і я його в принципі розумію. До нас ходила молодь, грала інша клубна музика, більш популярна і комерційна, на цьому фоні музика, яку пропонував він, користувалася меншим попитом, звичайно йому це не подобалося. Він ставився до нас, як дорослий дядько до пацанів-вискочок
Денис Полак: «Я намагався розмовляти з керівництвом, переконати їх, що треба якось все це упорядкувати, направити в певне русло, але мої пориви не зустрічали розуміння. Вечірки промо-груп приносили гроші, робили гарну виручку по бару і це виявилось важливішим».
Вечірки поступово нівелювали автентичну атмосферу закладу, до створення якої Полак так ретельно підходив. Клабберський кістяк «Ельдорадо» з часом розбавлявся молоддю з тих вечірок, їх музичні уподобання розходилися з розумінням зрілої, якісної клубної музики. Попит на те, що пропонував Полак в рамках «Сети» по четвергах, став падати.
До того ж Денис хотів, щоб кістяк постійних відвідувачів «Ельдорадо», що несуть в собі клубну культуру, становили люди, які ростуть не тільки в музичному плані, але і в матеріальному. Інтелектуальні, виховані, самодостатні любителі альтернативної клубної музики. Вечірки ж залучали молодь, студентів. Це зовсім інша аудиторія.
Денис Полак: у мене є розуміння того, як в ідеалі має формуватись клубна культура в місті. Це має бути своєрідна клубна спадкоємність, коли молода аудиторія ходить в один клуб з молодіжним, студентським форматом. Потім росте, розвивається в музичному та ментальному плані і починає ходити в інший клуб, де музика, атмосфера і культура більш зрілі. Ось цієї мішанини форматів і аудиторій не повинно бути
У кінці 2005 року Денис приймає рішення покинути «Ельдорадо» як менеджер, залишившись зі своїм проєктом «Сеть» по четвергах, а також в якості запрошеного гостя на окремих заходах. У 2007 році він піде з «Ельдорадо» повністю.
Вечірки промо-груп відбувались часто і регулярно. У той самий час заклад працював у щоденному клубному форматі. Якщо не було вечірок, то просто грала клубна музика від резидентів, якими в різний час були Євген Казак (Kazak Yevgeniy), Дмитро Сланченко (Dj Lexus), дует Irish Blend та інші. Всі вони були тими самими ельдорадівськими клаберами «першої хвилі», які потім стали діджеями.
У цей період достатньо багато клубних вечірок проходили не тільки в «Ельдорадо», а й в інших закладах, зокрема, у «Фортуні», «Сан-Ремо», легкоатлетичному манежі, клубі «Реактор», що розміщувався під трибунами стадіону «Ювілейний». У 2007 році недовгий час існував клуб «СТО» на тодішній Кірова в районі автокооперативу біля центрального кладовища. В ньому навіть грав Dj Славко. Влітку 2008 року драм-н-бейс вечірки проходили в літньому кафе з вивіскою «Iron City dance club» на Студентському пляжі. В приміщеннях колишньої літньої естради у міському парку були клуби «Пещера» та «17 этаж».
Клуб «Реактор»
Клуб «Iron City» біля Студентського пляжу у 2008 році
Дмитро Сланченко: «2006-2008 роки були найбільш просуненим періодом клубного життя. Причому не тільки в Сумах, а й по всій Україні. Людей ходило багато, проводились вечірки різних тематик і направлень. Багато хто став дійсно розбиратись в музиці й навіть просили провести, наприклад, дискохаусну вечірку, тому що електрохаус, який був тоді на піку, вже деяким набрид».
Хоча були й інші моменти. Не дивлячись на клубний розквіт в «Ельдорадо», далеко не всі, хто приходив на тусовки, розуміли, куди вони потрапляли. То дівчата навколо сумок танцюють, то якийсь п’яний дурень починає лізти на шест і знімати штани.
Ми ж зі свого боку, як промо-група, намагалися і самі розвиватися, і стежити за трендами, і вносити в сумську тусовку більш широке розуміння клубної культури. Поступово підвищували планку, нижче якої не хотіли опускатися. З часом нас перестали асоціювати зі студентами, ми намагалися робити щось більш серйозне, доросле, привозили діджеїв високого рівня, у тому числі із-за кордону. Навіть Ден Полак потім змінив своє ставлення до нас, більш заповажав, хвалив. Ми з ним врешті-решт подружилися, він декілька разів грав на наших вечірках.
Згадуючи той час, я розумію, що одним із чинників такого бурхливого розвитку клубної тусовки були заборонені речовини. Тоді їх було дійсно багато, вони були широко доступні в клубах, на різних фестивалях, оупенейрах. Хоча я б не сказав, що в Сумах це було геть розповсюджено, але тою чи іншою мірою це було скрізь».
Захід епохи та закриття
Усе різко змінила фінансова криза в кінці 2008 року. У багатьох раптово не стало грошей, з’явились інші проблеми й люди просто перестали ходити в клуби. Водночас охочих організовувати власні вечірки ставало все більше. Промо-групи з’являлися, як гриби після дощу. На фоні низького попиту на вечірки зростала їх кількість. Рівень заходів в «Ельдорадо» різко впав, керівництву клубу фактично було все одно, аби тільки наповнювалась каса. На афішах та запрошеннях стали фігурувати мало кому знайомі імена. Доходило до того, що для приваблення відвідувачів організатори придумували щось подібне до афіш «Минута бесплатной водки».
«Ельдорадо» відверто котився у прірву. Від минулої клубної культури тут мало що залишалося. Контингент клубу складала та ж публіка, що ходила у вже відкриті на той момент «7 небо», «Александрію», «Більбоу». В Сумах з’являлись нові заклади. «Monti», «Toledo», «El Corazon» (що потім перетвориться в «Salvador», а пізніше в «Паутину»), «Modjo», перезапустився «Діалог». Але в жодному з них не було тієї атмосфери, яка панувала в «Ельдорадо» до 2008 року.
У лютому 2011 року нічний клуб «Ельдорадо» було закрито. Нібито, з ініціативи обласного управління МНС через порушення норм безпеки в закладі. Так закінчилась історія легендарного клубу. Разом з ним пішла ціла епоха — золотий час розквіту клубної культури міста Суми
Звичайно, нічне життя Сум на цьому не закінчилося. З’являються нові заклади («Astoria», «Graff.in»), деякі продовжують працювати, як і раніше («Сан-Ремо», «Monti», «Луна», яка, здається, існувала і буде існувати вічно, маючи свою аудиторію), деякі закриваються («Фортуна», що прожила майже два десятиліття, «БільБоу», що відмовився від клубного формату), деякі отримують нове дихання після паузи («Діалог»), деякі відкриваються і закриваються, проіснувавши зовсім недовго та змінюючи один одного («Провокатор», «69 reasons», «Residencia», «People»). У 2014 році Ден Полак відкрив власний клуб «Marinad», багато з відвідувачів якого є колишніми клаберами «Ельдорадо». Але це вже зовсім інша історія...
Читайте також: Тест: Що ти знаєш про лихі дев'яності в Сумах
