Притулком для тварин на кінцевій зупинці «Аеропорт» опікуються дівчата Аліна та Ілона, які проводять там майже весь свій час. Цукр поспілкувався з Аліною, однією з волонтерок. Вона вже восьмий рік допомагає собакам і вважає своїм обов'язком турбуватися про тварин. Розповідаємо про побут, як працює та фінансується сумський притулок у цьому матеріалі.
Собаки вчать любити та цінувати життя
Почала займатися нашим притулком Ілона ще 12 років тому, коли тут взагалі нічого не було. Коли вона приїхала сюди, з усіх боків був пустир без будинків, тому довелося все вичищати та розбудовувати. Я ж почала допомагати притулку, як і більшість волонтерів. Близько року слідкувала в соціальних мережах за цим рухом, а коли була можливість – фінансово допомагала і переховувала певну суму. У якийсь момент було велике нашестя цуценят. Я прочитала пост, що потрібне дитяче молоко для них і приїхала до притулку. Коли вперше сюди потрапила, думала що все буде, як в американському кіно, але все виглядало зовсім не так. Волонтери були зайняті, всі в сажі та з підвернутими рукавами – ніяких тобі милих тваринок чи екскурсій. Запитали одразу чи не боюся собак і дали мені повідець, так усе й почалося. За день вигулювала 50-60 собак, і ще досі живий пес, з яким мені вперше довелося прогулятися. Зараз я працюю в притулку п'ять днів на тиждень або буває, що чотири дні, якщо хтось підмінив. Ось так пішов уже восьмий рік мого волонтерства.
Ці собаки багато разів витягували мене з дуже різних ситуацій. Буває думаєш, що у тебе все в житті погано, всі проблеми світу навалилися або ж маєш якісь особисті негаразди. А потім сюди приходиш, дивишся, а в собаки вчора був поламаний таз з усіх боків: десять спиць стирчить, а він все одно радісний. Ти усвідомлюєш, що він прагне жити з усіх сил, то чому ж тобі жалітися та скиглити?!
Як не дивно, але собаки вчать тебе любити та цінувати життя. Люблю дні, коли я в притулку працюю сама і мені ніхто не заважає. Часом здається, що такими темпами скоро стану соціофобом.
Що стосується власної мотивації, то її вже просто не існує, адже приходити сюди стало моїм обов'язком. Половину цих собак я зішкрібала з асфальту, тому поки вони живі, я маю для них працювати. Мотивація більше стосується юних волонтерів або новачків, які хочуть десь допомагати. Своє життя я повністю посунула, бо знаю, що сюди хочеш чи не хочеш, але треба йти. У мене віддалена робота, тому є можливість займатися притулком, та й батьки підтримують. Доки я можу і поки вистачає на життя, у мене все добре. А раптом щось трапиться, думаю собаки поділяться своєю кашею.
Допомагають усі, хто чим може, і це дуже підтримує
Наш притулок фінансується коштами волонтерів та активістів. Свої гроші ми теж вкладаємо, проводимо різноманітні акції по збору коштів. Часто люди привозять нам продукти: наприклад, розібрали морозилку, а викидати шкода, буває просто несуть готову їжу. Є бізнесмени, які не хочуть розказувати про себе, але допомагають постійно грошима. Зазвичай ми з радістю висвітлюємо в соціальних мережах, якщо хтось фінансово підтримав чи привіз щось, аби показати приклад іншим. Та є люди, які просять щоб ми про них не писали. Навіть якщо людина передасть пачку крупи, то я вже можу нею нагодувати двох собак.
Говорять, що у нас місто бидла, але я з цим не згодна, бо зіштовхуюся тут тільки з хорошими людьми. І по правді кажучи, притулок утримується тільки шляхом того, що є помічники.
Він би не був у такому гарному стані, якби не допомога людей. Якщо брати один день із життя притулку, то нам потрібні: вода, яку сюди привозять машиною, їжа, стерилізація, лікування та різні дрібниці. Виходить, що на день це приблизно 5 000 гривень з пальним та дровами. Собаки харчуються один раз на день, але ця їжа має бути ситною. Крім того постійно якісь речі випливають, про які не станеш писати в соціальних мережах. Наприклад, нам необхідно було придбати 15 упаковок сміттєвих пакетів. Це наче й дрібниця, але на неї також треба знайти десь гривень 400.
У кожної собаки своя історія, за якою можна зняти драму чи трилер
Перш ніж собака потрапить до притулку в здоровому вигляді, вона проходить місяць-другий перетримку вдома. Ми знаходимо їх збитими чи покаліченими: в одну стріляли, іншу били палицями, ще одну машина збила. У собак в пам'яті залишаються всі спогади й травми, які вони пережили. Є у нас собака, яку в зав'язаному мішку викинули на Білопільській. Був випадок, коли чоловік хотів вбити пса, аби помститися дружині. Ще одну собаку підстрелили, а куля ввійшла просто в око. Якщо відомий режисер вирішить знімати свій фільм або черпати ідеї для драми, то можна взяти історію з життя кожної собаки, яка знаходиться в притулку. Жорстокість людей, які так роблять, я можу пояснити лише тим, що вони такі з дитинства. Для них це норма і вони не бачать у своїх жорстоких діях нічого страшного. Такі люди ставляться до тварин, як до беззахисних створінь, які далеко не завжди зможуть себе захистити. Чим собака добріша, тим вона частіше страждає від людей.
Бережемо себе і суспільство під час карантину
Зараз ми стараємося не запрошувати сюди багато людей. Ми несемо відповідальність і знаємо, що якщо хтось із нас захворіє, то буде нікому доглядати за притулком. Саме тому ми бережемо себе і суспільство: домовляємося, щоб волонтери приходили в різний час і нових помічників поки не беремо. Люди, які постійно допомагають притулку, приходять і під час карантину. Просто ми вітаємося на відстані та взагалі мінімально контактуємо. Вони вигулюють собак, а після прибирають і йдуть. Єдине, що під час карантину нам стало важче із пошуком м'яса, бо тепер його не всюди знайдеш. Зазвичай ми беремо по 100-200 кілограмів, щоб вистачило на кілька днів, а зараз із цим проблеми. Думали, що з'явиться тенденція, як у Європі, коли майже всіх собак із притулків забирають. Але, на жаль, у нас ситуація кращою не стала.
Якщо відривати від серця, то щоб тваринам жилося краще, ніж у притулку
Я сильно фільтрую людей, які хочуть забрати тварину з нашого притулку. Якщо мені при зустрічі говорять, що собака потрібна аби гавкала і сиділа на ціпку, то відмовлю. Стараюся не віддавати в села, або коли внутрішньо відчуваю, що людина не любитиме цю собаку. Може я прискіпливо ставлюся і це неправильно, але якщо відривати від серця, то щоб тваринам жилося краще, ніж у притулку. Багато собак, які перебувають тут із дитинства, практично виросли в цьому місці, вже не адаптуються у новій родині. У них є дім, і вони не розуміють для чого їх забирають. Взагалі, кажуть, що з притулку слід віддавати безкоштовно тварин, але треба розуміти, що ви берете їх у волонтерів, які доглядають, стерилізують, піклуються про собак. Тобто якщо людина на заміну не дає хоча би пачку крупи, то мене це насторожує. Звісно, ми нічого не вимагаємо, все за бажанням, але це показує ставлення людини до тварини, яку вона збирається забрати. Якщо він так легко взяв, то нічого не заважатиме піти й завтра знайти іншу собаку.
Упродовж дня я отримую багато дзвінків, щоб ми приїхали та забрали когось. Раніше думала, що людині треба пояснювати, що ми беремо не всіх підряд і місця мало в притулку. Інколи телефонують і грубо розмовляють, ніби ми щось винні, бо волонтери. Саме тому, коли сюди приходжу, стараюся одразу ставити телефон на беззвучний. Зазвичай ті, хто телефонують та просять забрати, потім ніколи сюди не приходять і ніяк не допомагають. Якщо забирають звідси не одну, а декількох собак, то зазвичай ці люди – волонтери, які нам постійно і допомагають. Був випадок, що дівчина приходила вигулювати тварин, а одного дня сказала, що піде додому вже з Геною, до якого сильно прив'язалася. Іноді трапляється, що прийшли за собакою, а потім починають допомагати притулку, бо розчулюються та проймаються нашою діяльністю.
Як допомогти притулку
Наразі у притулку перебуває 221 собака. Я би дуже хотіла, щоб їх було трохи менше: утримувати стало б значно простіше, у нас зараз практично немає вільних будок. І справа не лише у місці, адже собак ще ж потрібно нагодувати, пройти промацати кліщів, подивитися ціпки та будки, вигуляти врешті-решт. У нас поки є помічники, які приходять та допомагають, без них було би втричі важче та складніше це організувати.
Якщо у когось з'явиться бажання нас підтримати, то ми будемо цьому тільки раді. Волонтером можна стати, навіть не приходячи сюди, а бути ним заочно. Зробити хоча б репост із нашої фейсбук-сторінки – вже допомога. Основна частина людей, які забирають собак із притулку, дізнаються про все через групи в соціальних мережах, тому це також важливо. Можна привезти або ж передати їжу, також ми маємо офіційний рахунок, куди люди можуть перерахувати кошти для собак.
Отримувач: СУМСЬКЕ ТОВАРИСТВО ЗАХИСТУ ТВАРИН
ЄДРПОУ: 37052316
Рахунок: UA083375460000026002060496997
МФО: 337546
Скажу чесно, що наш притулок для собак – просто рай для інтроверта, адже багато розмовляти не треба. Тому якщо ви любите тварин, можете сміливо стати нашим волонтером і допомагати!
Фото: Лена Ліон
