Оригінал тексту: Павло Ліхопій
Єдина ферма для розведення диких оленів на Сумщині існує близько року. Вона знаходиться у Конотопському районі між селами Козацьке і Бочечки, а один з засновників — підприємець Дмитро Русанов — розповідає про її створення. Публікуємо текст фейсбук-посту з незначними правками для зручності прочитання.
Приватна ферма
Ферма розбита на 8 вольєрів (секцій), які огороджені одна від одної триметровими дубовими стовпами з натягнутою між ними металевою сіткою. Вона є специфічною і виготовляється лише в трьох країнах світу: Англії, Португалії та Новій Зеландії. На фермі встановлений англійський варіант: вона є пружною, як батут, щоб могла відштовхнути та не пошкодити двохсоткілограмову тварину, і за міцністю на розрив може витримати удар африканського буйвола.
У першому вольєрі на нашому шляху знаходяться самиці оленів. Дикі тварини з обережністю спостерігають за прийдешніми людьми, настороживши вуха і вловлюючи кожний звук. Зробивши мені знак зупинитись, Дмитро виступає на 15 метрів уперед, видає вже знайомий тваринам неголосний свист і розсипає корм. І ось спочатку одна найсміливіша олениця підходить і відвідує корм. Згодом інші тварини, переконавшись у безпеці, просуваються на трапезу.
Дмитро Русанов:
Самицям оленів достатньо 300-500 грамів на добу такої суміші, тут їх 50 голів. Самцям — до одного кілограму. Крім того олені вживають сіно, сінаж та силос, а заготівлею кормів опікується ТОВ АФ «Козацька». Для випоювання оленів водою на території ферми є поїлка, під якою пробурена свердловина. Для підігріву води в холодний період в поїлці встановлено тент. Самців у нас чотири: англійської селекції за кличкою Руні, австрійської — Мірко, румунської — так і кличуть Румун, новозеландської — Спартак (за ім’ям його батька). До того ж є 50 голів диких ланей. Самців тримають окремо від самок, лише на період спарювання вони разом. Зараз весна, період ліньки, самки запліднені та десь через тиждень ми сподіваємось отримати перший приплід — молодняк! Після вирощення певну частину тварин ми збираємось випустити й передати до конотопському лісгоспу. Сподіваємось, що знайдуться охочі придбати молодняк на інші приватні ферми в Україні, а можливо й за кордоном — така тенденція до вирощування благородних оленів існує!
У нас кожна тварина чіпізована, а чіпи прикріплені на бирці, що на вусі, а також додатково чіп вживлено під шкіру (на випадок, якщо вухо через будь-який випадок може бути пошкоджене). На цих чіпах зберігається вся родословна тварини! Проте вона для спеціаліста й за формою рогів оленя видна, оскільки кожна селекція, англійська, чи будь-яка інша, має свої характерні риси. Як вид — олень благородний один. Проте кожний регіон в Європі розводив оленів за своїм направленням. Розгалуження і довжина гіллястих рогів – характеризує кожна свою школу виведення. Саме самець через насіннєвий матеріал передає свою генетику, свою кров, від чого й залежить у тому числі й візерунок рогів, міцність, стійкість тварини до виживання!
Схоже, саме олень Руні з міцними рогами є вожаком і найобережнішим серед інших, оскільки, помітивши чужу людину на своїй території, він знехтував поласувати комбікормом і гордо пішов в інший куток вольєру. За ним послідували й інші. Не пощастило й із ланями, що також жахались. Отже для більш детального ознайомлення довелось переглянути світлини, зроблені особисто Дмитром, оскільки його вони не бояться.
Ідея створення
Тут є невеличка певна передісторія. Справа у тім, що диких оленів завезли для розведення в державних лісгоспах Конотопщини ще 1973 року. Так, у нашому лісостеповому регіоні ми маємо оленів, зубрів, лосів. Але з тих часів кров стада благородних оленів не оновлювалась. Державна галузь, м’яко кажучи, не достатньо розвивається в цьому напрямі. У сучасній науці інбридінг (inbreeding) – близько родинне розмноження тварин не вітається. Тож три роки тому я допоміг тогочасному керівнику ДАП «Конотопський агролісгосп» Віталію Баранову оновити кров стада, придбавши самця благородного оленя угорської селекції в одній із Прибалтійських країн для розвитку поголів’я. Це був подарунок лісгоспу. Цей олень і досі сприяє розмноженню стада. Маю зазначити, що Віталій Баранов дуже опікувався розведенням диких тварин у наших лісах! Дбав про їх охорону, проводив роботу, щоб вони вільно і спокійно випасались на пасовищах, безбоязно підходили до околиць населених пунктів, щоб знали, що місцеві мешканці не завдадуть їм шкоди, а лише допоможуть! Він зараз пішов на підвищення по службі – нині працює у Лебединському лісгоспі. Новий очільник конотопського лісгоспу Олег Салов також не менше піклується про тварин, хоче, щоб олені новозеландської селекції поповнили стадо в наших лісах.
Отже, після того випадку із придбанням оленя у нас із Віктором Григоровичем Галою виникла спільна ідея 50/50 створити ферму для виведення благородних оленів. Бо, як виявилось, процес транспортування оленів із Латвії у фурі та процедура оформлення тварин — хоч одна тварина чи декілька — однакові. Шляхом штучного запліднення можна отримати тварин родословної з Австрії, Нової Зеландії чи Угорщини тощо — на ваш вибір. Отже, у вересні минулого року, орендувавши землю у власників паїв пасовищ, розпочали будівництво цієї ферми, що має види розвитку на перспективу.
Плани на майбутнє
Насправді, займатися такими фермами мають можливість фінансово забезпечені люди, яким небайдужа доля країни, у якій вони живуть, екологічна безпека, добробут, відпочинок та культура спілкування. І кількість таких людей останнім часом зростає. Громадяни займаються підприємництвом, бізнесом, накопичується їх капітал. Після відкриття кордонів українці мають можливість їздити світом і переймати досвід розвинених країн. Побачивши, скажімо, як німці, італійці дбають про екологію, природу, тваринний світ, чистоту навколишнього середовища того місця, де вони живуть, і повертаючись назад, українці втілюють побачене в місцеве життя — це філософія і психологія нового дбайливого господаря на своїй землі!
Я особисто пропрацював в Італії 15 років, і маю на меті вкладати кошти в розвиток цієї ферми та цієї галузі. Таких ферм зараз в Україні можна по пальцях перелічити, але я впевнений, що через 5-7 років їх буде багато. І досвід перейматимуть, запам'ятайте моє слово, саме від нас — я знаю, про що кажу! Уже сьогодні нашу ферму часто відвідують гості: днями був губернатор, інформація шириться, приїздять підприємці. Уже, скажімо, є домовленість передати досвід по створенню аналогічних ферм під Сумами й Києвом. Варто сподіватись, що через 10-15 років цей бізнес стане успішним!
Туристична зона та розвиток ферми
Наша ферма тільки-но створена і ми набуваємо досвід — розвиваємось! Зараз будується приміщення «ловушка» для обробітку тварин — проведення ветеринарного огляду, чіпізації, відбору оленят. Облагороджується територія: дикі груші-самосіянки, що ростуть на площі вольєрів, обстрижені садівником та мають охайний вигляд. По периметру висаджені саджанці липи. Можливо, для приваблення туристів і більш наочного уявлення про те, що тут відбувається, поставимо стенди зі світлинами тварин, що прикрасить зовнішній вигляд ферми. У вольєрах виложена естетично в гурти солома — це затишок для тварин від вітру і додатковий видовищний антураж.
Плануємо відвести окремий вольєр для туристичної зони, щоб діти мали можливість підійти, їх помацати! Нещодавно трапився випадок, коли чоловік із дружиною і двоє дітей, проїжджаючи повз ферму, попросили походити під сіткою огорожі та поспостерігати за тваринами. У одної дитини був церебральний параліч. Побачивши диких тварин, навіть батьки не очікували, який емоційний сплеск трапився у їхньої дитини! Отже, туристична зона ферми перебуває у розробці для відвідувачів! Це для мене велике внутрішнє задоволення, душевний відпочинок і розвиток духовної культури! Маю відзначити, у Конотопському районі, на відміну від міста, дуже активно займаються питаннями чистоти довкілля і сортуванням сміття, опікуються чистотою населених пунктів і узбіч доріг. Це наша Батьківщина, це наш дім, це — наше майбутнє!
Відкрити ферму для туристів обіцяють після послаблення або завершення карантину.
