Стадіон «Авангард» являється знаковим спортивним комплексом у Сумах. Тут зростали чемпіони з легкої атлетики, гімнастики, боксу, футболу, баскетболу та інших видів спорту. Щоправда, діти та юнаки тренуються у не дуже сучасних умовах. Про реконструкцію стадіону, що змінилося в кращу сторону, а що лишається незадовільним, Цукр поспілкувався з Олексієм Сердюченком, старшим тренером збірної України з легкої атлетики, та Євгеном Гонтовенко, директором центру «Спорт для всіх».
Олексій Сердюченко
Старший тренер штатної команди збірної України з легкої атлетики
Авангард — об’єкт, який використовують комплексно: є різні ДЮСШ, які представляють різні види спорту.
Є дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ) імені Володимира Голубничого з легкої атлетики, ДЮСШ «Суми», де представлені бокс, гімнастика та футбол. Під час будівництва «Авангард» був розрахований на комплексну дитячу спортивну школу. Стадіон — такий елемент, на якому багато видів спорту мають займатися та співіснувати: боксери чи гімнасти можуть використовувати легкоатлетичну інфраструктуру для власної підготовки.
До реконструкції Авангарду, необхідний рівень для занять спортом був мінімальний, однак час плине, тому необхідно робити поліпшення. Наприклад, боксери постійно займалися облаштуванням свого залу, щось оновлювали та ремонтували. Більш-менш нормальний стан для тренувань було забезпечено. Однак, залишалися питання щодо роздягалень, коридорних приміщень, які потребували оновлення.
У 1986 році було покладено покриття для занять легкою атлетикою. Понад 30 років його не оновлювали. Тому займатися на ньому було небезпечно для здоров’я, а з професійної точки зору — тренуватися та бути конкурентним хоча б на національному рівні — неможливо. Через це, оновлення стадіону являлося нагальною потребою.
На щастя, нове бігове покриття відповідає вимогам міжнародних та українських національних федерацій — покриття пристойне. Є недолік у тому, що для проведення масових національних заходів необхідно більше місця: потрібно не чотири доріжки, а вісім, або хоча б шість, для юнацького чемпіонату. Розширити їх було неможливо, оскільки доріжки розташовуються в притул до паркану сусідньої лікарні. Наразі, як було чотири доріжки по колу, так і лишилося, однак змогли зробити шість доріжок на фінішній прямій. Це непогано для бігу на 100 метрів або бігу з перешкодами.
На Авангарді займається багато спортсменів: від малих до дорослих. Оновлений стадіон дасть змогу тренуватися не тільки спортсменам у ДЮСШ, а й усім охочим сумчанам. Це доволі унікальна ситуація, коли в обласному центрі не було сучасного стадіону для легкоатлетів.
Є інший стадіон, поряд з педагогічним університетом. Там вісім доріжок, але їх стан такий же, як на Авангарді до реконструкції: та ж резина, такий самий асфальт. Реконструкція Авангарду — це перше оновлення в Сумах подібної інфраструктури за 30 років.
Реконструкція почалася у 2016 році, тоді я був залучений до робочої групи на рівні міської ради. Ми напрацьовували візію реконструкції з огляду на можливості, у тому числі на територіальні та фінансові.
У цілому, реконструкція Авангарду, це дуже приємна подія, особливо для легкоатлетів, які живуть та займаються у Сумах та Сумській області
Євген Гонтовенко
Директор Міського центру фізичного здоров'я населення (МЦФЗН) «Спорт для всіх»
Стадіон «Авангард» ввели в експлуатацію в 1956 році. У 1971-1972 роках збудували спортивний комплекс із залами.
До того часу існував лише стадіон, який був доволі цікавим: знаходився майданчик для гри «городок», дві хокейні «коробки» — інфраструктура була гарною. Тодішнє футбольне поле було прекрасним, хоч його зношували, займаючись по 15 годин на день, але воно трималося. Разом з футбольною травою укорінився спориш (бур’ян), тому поле було зеленим до 90% часу. Наразі невідомо, що буде краще: нове штучне покриття чи минуле живе з бур’яном, яке простіше ремонтувати. У 1986 році поклали резину. Тоді це було і непогано, але вона збивалася.
«Я зроблю стадіон»
У будівлі знаходяться спортзали: гімнастичний зал, для боксу, зал ритміки, мініфутболу, волейболу та баскетболу. У 2015 році Олександр Лисенко, балотувавшись на посаду міського голови, говорив: «Я зроблю стадіон».
Дійсно, у 2016 році почалися роботи по реконструкції, до речі, вони були дуже завзятими, однак далі пішло все не так, як треба. Забудовник «Федорченко», який виграв тендер, виконав свою роботу, але так, що «мама не горюй», та кинув її. На наступні три роки всі роботи завмерли.
У ті часи була можливість покласти поле за державною програмою, тобто безкоштовно для нас та міста, це приблизно 10 мільйонів.
Сама реконструкція триває з 2016 року та могла завершитися ще у 2017
Нові трибуни для глядачів
Навпроти головної будівлі з'явилися нові трибуни. Вони являються проміжковим варіантом — поки не будуть завершені роботи з трибунами при будівлі. Це не панацея від проблеми незавершеного ремонту, однак є задум встановити 500 місць, щоб глядачі вже могли спостерігати за заходами, які будуть проводитися. Наприклад, тут гратиме футбольний клуб «Суми», який підтримує та частково фінансує місто. Разом з ним, тут займаються близько 90 юних футболістів із ДЮСШ, яких тренують шість тренерів. Наразі мені невідомо, чи буде передано поле в оренду, чи створять міську громадську організацію «ФК «Суми», як зараз діє хокейний клуб «Суми». Тому спільне використання поля лишається актуальним питанням.
Сучасні бігові доріжки
У дитячій спортивній школі імені Голубничого, легкою атлетикою займаються 300 дітей, тому на оновлених майданчиках є кому тренуватися. Особисто я не знаю, що тут буде коїтися, коли стадіон відкриють. Планується, що тут буде залучена охорона, оскільки вже був випадок підпалу резинових крихт.
Якщо вночі не охороняти, то завтра хтось шмат трави на дачі виріже або ще щось зробить
Ми не знаємо, хто зробив підпал. Може діти, може хтось інший — не думаю, що спеціально.
Оновлені доріжки не дозволяють проводити чемпіонати національного рівня, оскільки їх всього лише чотири, а треба вісім. Ті додаткові шість фінішних доріжок, не роблять ніякої погоди. При чотирьох все цілком зрозуміло та задовільно, а шість це ні туди ні сюди — все одно лишається нестандартом.
Однак, в рамках цього стадіону та Сум, це не так принципово. Він не будувався навіть для проведення чемпіонату України. Його теперішня головна мета — бути хорошою тренувальною базою для спортсменів, які будуть змагатися в інших містах. Крім манежу у Сумах ніде було професійно тренуватися.
Якщо взяти стадіон Авангард у 1970-х роках та сьогодні, то це небо і земля — зараз усе суперсучасне, і є шанс, що реконструкцію завершать успішно
Нові бігові доріжки будуть доступні для відвідувачів, а от майданчик з турніками поки що лишається таким же, як і був раніше — без оновлення. У планах є поставити новий гімнастичний майданчик, на це передбачені кошти, але без дозвільних документів це робити безглуздо, бо його можуть знести.
Спочатку був заводським, а потім став міським
Сам стадіон, під час проєктування в минулому, мав бути лише для заводу СМНВО. Його виробництво було масштабним та мало велику кількість працівників, які утворювали свою мережу. Стадіон виступав у якості цеху зі своїм номером, наприклад, №92. Уся інфраструктура була на балансі у профспілки, яка платила зарплату працівникам стадіону. Далі керівництво заводу дійшло до висновку, що утримувати стадіон та комплекс недоцільно, та передали їх на баланс міста.
У нас було маленьке футбольне поле зі штучним покриттям, яке вичерпало свій ресурс — на ньому займалися 12 років. Його побудували за державною програмою, тому фінанси шукати було не потрібно. Стадіон підготував «подушку», на яку поклали саме поле. Зазвичай такі поля довго експлуатуються, але у нас там постійно займалися спортсмени, а в інший час усі бажаючі — тобто використовували його по повній. У перспективі можливо відновлення цих майданчиків, але це лише мрії. Цей майданчик перестане бути уявним, якщо у міському бюджеті на нього закладуть кошти.
Нове велике поле буде залучене з раннього ранку до пізнього вечора. По інструкції такі навантаження недопустимі. Маленька «коробка» суттєво розвантажить цю проблему.
Під час реконструкції стадіону забули про спорткомплекс
У 2017 році зупинили реконструкцію через порушення протипожежних заходів. Оснащення всередині будівлі відбулися завдяки приписам пожежників. Оскільки вони зупинили роботи, то зі своєї сторони я ходив та домовлявся за виправлення ситуації.
Саме завдяки пожежникам вдалося частково оновити внутрішній стан будівлі
Одне із зауважень було до несертифікованої резини, яка слугувала підлогою, тому замість неї поклали плитку, яка не горить. Також було зауваження щодо відсутньої системи для відведення диму — ми поставили його. Проста вентиляція була, але спеціальної системи на випадок пожежі — ні. Поставили пожежну сигналізацію та протипожежні двері, громовідвід, обробили деталі негорючими матеріалами — всі пункти-зауваження, які стосувалися спортивного комплексу, ми виконали на 100%.
У 2020 році робили ремонт гімнастичного залу. За іншими теж доглядаємо з певною періодичністю, але всі ті ремонти дають результат лише на один рік, бо це косметика. Щоб зробити щось глобальне, спочатку треба утеплити стіни. Вони промерзають. Якщо утеплити фасад, тоді можна братися за зали. Причиною цього є місця, в яких примикає цегла тонкої стіни, і там з’являються чорні плями та пліснява. Її можна знешкодити, утепливши стіни: температура в приміщенні буде стабільною, тоді можна білити та фарбувати. Фінансування утеплення вирішило б цю проблему на довгі роки.
Головний мінус реконструкції — спортивний комплекс не збиралися відновлювати
Наразі виглядає так, що є красива «картинка» на вулиці, але нічого не робиться всередині. Ми робимо звернення до міста щорічно, однак відповідь завжди однакова: «обмеженість фінансування».
Зі спортсменами реконструкцію обговорювали, були пропозиції, але, знову ж, описати це можна так: «щогодини, але по чайній ложці», тобто усе йде дуже мляво та повільно. Цього роки ми випросили та отримали гроші на ремонт даху, і це теж являється нагальною проблемою, яку вирішили. Зрештою гроші нам дають, але отримуємо ми їх тоді, коли вже все «пищить» та перебуває у критичному стані. Не так, щоб на перспективу — такого не має — коли дах зірве, коли десь потече, тоді й б’ємо у дзвони, що треба терміново робити ремонт. Нам кажуть: «Це так, це замінюйте, інше почекає». Власне на минулу сесію готували запит на 600 тисяч для залів, але в місті дефіцит 140 мільйонів, тому, очевидно, що кошти не дали. Звертаються як батьки, так і тренери, але поки ось така ситуація.
Інша проблема — трибуни на спорткомплексі. У 2016 році їх демонтували та зняли під ними утеплення. Тепер уся ця поверхня промерзає, включно з роздягальнями.
У проєкті вся гідроізоляція та утеплення були, а трибуни мали б розташовуватися на стороні комплексу. Однак, оскільки з виконавцем робіт у 2016 році виникли нюанси у фінансуванні, то утеплення було знято і дотепер роботи не завершили. Можливо, виконавець знав, що від нього все й так залежатиме, що з ним мають продовжити справу, але вже за додаткові фінанси. Тому замість покращення інфраструктури для дітей, маємо промерзлі стіни.
Жодного вуличного туалету для вболівальників
Щоб заробляти кошти у наш спеціальний фонд, у теорії можна було б здавати футбольне поле в оренду. Але тільки тоді, коли воно буде вільне від занять. Зараз є ще одна болюча тема: у нас відсутній інвентар, щоб доглядати за цим новим полем. Його зараз введуть в експлуатацію та передадуть актив виконаних робіт, а чим його доглядати? Звичайні граблі не годяться, потрібні спеціальні щітки. В ідеалі треба придбати невеликий трактор зі спеціальними насадками.
Хокейна клітка, яка розташовується на території стадіону, перебуває в оренді. Але гроші за її оренду нам не йдуть. Вони переказуються до управління комунальної власності міста. Власне, в цьому і полягає проблема, що до нас гроші нізвідки не йдуть. Погодинна оренда поля дасть нам якісь гроші, а якщо буде укладено договір про повну оренду, то ці кошти підуть повз нас.
До речі, якщо говорити про футбольні матчі та відвідувачів, для яких буде від 500 до 1000 місць, то є один нюанс: вболівальники не зможуть сходити до туалету, бо на вулиці їх взагалі немає.
Вбиральні всередині комплексу розраховані на спортсменів, і їх достатньо. Але куди йти вболівальникам? Туалет ось стоїть збудований, але в документах, за проєктом, його немає
Колись він був передбачений, працював, була підведена вода. Але зараз, завдяки виконавцям під час реконструкції, воду успішно відключили. Усе перепланували, тому маємо: туалет є, але без води та не на паперах, тому нічого з ними й не зробиш — потрібен новий проєкт. Я прекрасно розумію, що люди прийдуть, вип’ють, скажімо, пива та будуть дивитися футбол, їм буде весело, але коли виникне проблема відійти до вбиральні, з’явиться питання: «А куди сходити?»
Плюси та парадокси реконструкції
Узагальнити позитивні зміни можна так:
- в принципі реконструкція стадіону та бігових доріжок
- ремонт гімнастичного залу всередині
- встановлення пожежної сигналізації, протипожежних дверей та системи видалення диму
- заміна підлоги у будівлі
Парадоксів тут теж вистачає. Завдяки реконструкції бігових доріжок, зникла пішохідна доріжка навколо стадіону з однієї сторони — там просто немає місця, бо доріжка йде під парканом.
Виникає питання: «Як глядачі там зможуть пройти?». Ті, хто проєктували ці доріжки, геть не розуміли, що вони роблять. Професійний проєктувальник сказав би, що цього робити не можна! Стадіон і так переміщували, та якби перемістили ще на один метр, то було б значно краще, ніж зараз. Треба було лише сходити та поміряти відстані вживу, але так не сталося.
Чи можна займатися жителям міста
Після офіційного відкриття доступ на стадіон буде, але обмежений у певний час: вранці та ввечері для всіх бажаючих. Вранці, орієнтовно з 06:00 до 08:00, ввечері — з 19:00 до 21:00 — будемо дивитися на розклад роботи секцій. Це буде непогано для тих, хто працює вдень та має бажання займатися на цьому стадіоні. Такий режим обумовлений тим, що сюди вкладено багато коштів: саме лише поле обійшлося у вісім мільйонів, плюс покриття на велику суму. На стадіоні вже почали готуватися футболісти з ДЮСШ — вони зі старшої групи та грають у чемпіонатах України.
Фото з головної: Віталій Босенко
