fbpx
Його запам'ятають усі. 20 чогось хорошого за рік у Сумах
Підсумки року, що нас не здолав
ІЛЮСТРАТОР: ОЛЕКСАНДР ГРЕХОВ
Рік, що минає, майже для всіх був дуже непростий. Для його підсумків я вирішив скласти не рейтинг головних подій, а рейтинг хоч чогось хорошого, що відбулося у Сумах. Спробуємо підсолодити вікопомний 2020-й рік.
Американське прислів’я каже: «Господь створив людей, а кольт зробив їх рівними». У цьому році роль кольта з неабияким успіхом зіграв COVID-19, який прирівняв всіх перед статистичною ймовірністю смерті. Це було непросто в нашій країні, славній потужними феодальними традиціями, згідно з якими покарання залежало не від того, що ти зробив, а від того, чи є в тебе статус, зв’язки та гроші. Деградовані правоохоронні органи, продажні суди, кумівство та всеохопна корупція робили рівність геть неможливою, як ось прийшла епідемія і стало зрозуміло: ані статки, ані посвідчення, ані куми не врятують. Ну хіба що ти Кернес і зможеш довго помирати у Німеччині.

У цілому ж, багаті, впливові та успішні вмирали так само, як прості посполиті громадяни. Від смерті не можна було відкупитися і якщо комусь вже випав важкий перебіг хвороби, то залишалося сподіватися лише на диво. А диво однаково малоприступне для всіх. Звісно, що рівність, встановлена епідемією, не триматиметься довго. Майбутня вакцинація знову розділить нас на сорти, зв’язки та гроші знов стануть важливими. Але ще залишається кілька місяців (за оптимістичним прогнозом) епідемічної егалітарності.
Епідемія рівності
Епідемія ковіду дозволила всім повернутися у часи СРСР, ностальгія по якому стала значним трендом в останні роки. Мовляв, «яку країну просрали». Ну от і маємо зачинені кордони (не рахуючи готових на все заради туристичних доходів Єгипту та Туреччини), а також владу, яка відчайдушно бреше, намагаючись створити вигляд, що все під контролем. У цьому сенсі ситуація з ковідом нагадує Чорнобильську катастрофу. Тоді спочатку розповідали, що нічого серйозного, а потім, що ситуація під контролем, заради хорошої «міни» при поганій грі виганяли людей на першотравневі паради.

Зараз заради ж того крутять, як циган сонцем, статистикою захворювань, вигадують якийсь інтелектуальний локдаун, а потім призначають справжній локдаун на «післясвят». Це наче дивитися на палаючий будинок і вирішувати, що гасити полум’я будемо за кілька годин. Щоб жителі будинку встигли випити й закусити. При цьому влада неодноразово демонструвала, що сама кластиме на локдаун, але вимагатиме від посполитих його строгого виконання. Така собі подорож машиною часу. Дякуємо, подивилися, тепер повертаємося у 21-ше століття без радянської ностальгії.
Back to USSR
Минулий рік пройшов під знаком гострої кадрової кризи президентської команди на Сумщині, яку гасили харківськими призначенцями Роман Грищенко та Василь Хома. Ви спитаєте, а де ж тут позитив? Позитив у тому, що раніше при подібних кризах до нас присилали «парашутистів» з Донбасом. Погодьтеся, що поруч з такими гігантами думки, як Володимир Щербань та Юрій Чмир, нинішні харківські призначенці виглядають меншим злом. І це, безумовно, значне досягнення року. Пережили німецьких, пережили донецьких, перебудемо і харківських.
Область під Харковом
Фактично зачинені кордони призвели до небувалого розквіту у Сумах місцевого туризму. Фірми, що здають в оренду байдарки, звітували про надзвичайний наплив клієнтів і взялися розширювати бізнес. Великою популярністю користувалися то списки баз відпочинку, то рейтинги пляжів на Чорному та Азовському морях, то походи Карпатами. На Пслі можна було зустріти цілі флотилії байдарок, у полях під Сумами – цілі загони велосипедистів, у Карпатах, навіть на непопулярних хребтах, юрбилися натовпи, на косі Джарилгач кількість «диких» туристів збільшилася настільки, що вони почали загрожувати місцевій заповідній природі.

Під кінець року на сумському телебаченні вийшов навіть цілий проєкт про цікаві місця неподалік Сум. Враховуючи те, що на відкриття кордонів не треба сподіватися і в наступному році, подорожі по-домашньому залишаться в топі, а там, дивись, за попитом підтягнеться і пропозиція. І 2020-й стане відправною точкою розквіту для цієї індустрії.
Туризм по-домашньому
Головним будівельним підсумком року для Сум стало відкриття відремонтованого молодіжного центру «Романтика». Будівля вже багато років стояла покинутою, попередній мер Геннадій Мінаєв вважав, що відремонтувати її неможливо, але дійсний мер Олександр Лисенко взявся за цю справу. Час покаже, хто з них мав рацію, але роботи розтягнулися на кілька років і коштували міському бюджету під 50 мільйонів гривень, якщо враховувати не тільки сам ремонт, але й облаштування будівлі та прилеглої території.

«Романтику» відкрили як раз перед місцевими виборами та вона була чи не головним козирем Олександра Лисенко. Лавровим вінцем, що увінчав цей багатомільйонний проєкт, стали дві колони вхідної групи, які оббили дешевим пластиком, який хороший господар пустив би хіба на свинарник. Якщо у 2019-му році символом уявлень про красу та стиль міської влади став пам’ятник Ярославу Мудрому на троні-унітазі, то у 2020-му закарбуються у пам’яті саме ті колони «Романтики», які символізують близькість до народу (див. «Свято простоти»).
«Романтика» ремонту
Результати місцевих виборів, що відбулися цього року, продемонстрували, що політику краще бути сірим та вбогим, і не виділятися на тлі своїх виборців. У Сумах впевнену перемогу, нехай і лише у другому турі, отримав старий мер Олександр Лисенко, який не запам’ятався яскравими лозунгами чи, борони боже, переламними звершеннями. На користь пану Лисенку зіграли два моменти. По-перше, розчарування виборців після ажіотажу президентських виборів, коли здавалося, що тепер все зміниться (див. «Кінець омані»). Це розчарування вже півтора року качнулося в бік «Аби не гірше», тому сумчани вирішили не експериментувати. По-друге, пан Лисенко має таку політичну харизму, що дозволяє розчинятися в пейзажі, і викликає симпатію у частини електорату, яка і сама невеликого розуму та без жодних ідеологічних засад, тому бажає бачити такого ж мера.
Свято простоти
На рівні області спрощення аж до примітивізації пішло ще далі (чи глибше?), то у підсумку головою облради став Віктор Федорченко. Він намагався увійти до влади то з регіоналами, то з «Нашим краєм», але пробився до посади лише зі «Слугою народу», яка тут же створила коаліцію з проросійськими силами. В умовах триваючої війни з Росією – це могло би бути тривожним дзвоником, якби не впевненість у приматі в депутатів матеріального над ідеологічним. І це стосується, на жаль, не лише проросійських сил.
Якщо довго мучиться…
Карантини та локдауни дуже сильно стимулювали відхід в онлайн не тільки бізнесу, але й освітніх та інших послуг. І не факт, що навіть коли епідемія закінчиться, все повернеться на кола свої. Зрозуміло, що і подивитися нове кіно, і з’їсти ресторанну справу можна й вдома, але ж там не та атмосфера. Але так само зрозуміло, що значна частина споживачів, що зараз перейшли в онлайн, там і залишаться. Для когось це стало останнім цвяхом у труну, а для когось можливістю вирватися і зайняти ніші, що вивільнилися. Чи залишаться кінотеатри, для чого ходити в супермаркети, якщо нормально працюють служби доставки, чи потрібні в нинішньому вигляді школи та виші? Це тільки дещиця питань, які поставив 2020-й.
Всі пішло онлайн
Ще навесні сумські автомобілісти могли спостерігати дивовижне явище майже щоденного здешевлення пального. Цінники АЗС радували око і спонукали до того, щоб скористатися небувалими пропозиціями. Хтось заливав бак і їхав у мандри (див. «Туризм по-домашньому»), а хтось просто їздив більше, аніж зазвичай. Зрештою, восени ціни на пальне знову зросли, але поки що не досягли докризових піків.
Газуй!
У чому досягнення, спитаєте ви? В інших місцях тролейбуси та автобуси вже стали основним видом громадського транспорту, а Суми у цьому питанні досі пасуть задніх. Але треба дивитися правді в очі: маршрутки у місті мають настільки впливових лобістів, що й годі було б сподіватися на те, що їх можуть посунути з ринку перевезень. Тому радіємо, що хоч якісь тролейбуси та автобуси ще залишилися у місті. Маршрутники ж вимагають підняти вартість проїзду аж вдвічі. І їх можна зрозуміти, бо на цих виборах вони знову перемогли. Сумчан. (див. «Свято простоти»)
Тролейбуси залишилися!
Суми несподівано стали прикладом для всієї України в питанні пріоритетів докладання владних зусиль. Якщо у Сумах влада останніми роками застилала дешевою бетонною бруківкою двори багатоповерхівок, то в Україні зосередилися на ремонті доріг. І там і там виникало багато питань, стосовно обмеження конкуренції, а також вартості та якості виконаних робіт. Але ці питання не стали на перешкоді. Президент Володимир Зеленський стверджував, що дороги у розпал епідемії треба ремонтувати, щоб зручно було везти хворих у лікарні. Невдовзі виявилося, що з такою підготовкою до епідемії дороги потрібні не до лікарень, а до цвинтарів. Але ж хто знав? (Див. «Кінець мрій»).
Лицарі асфальту та бруківки
Ще однім досягненням цього року стала можливість змінювати постачальника газу. Для жителів приватного сектору або квартир з індивідуальним опаленням, які щомісяця витрачають сотні кубометрів газу, опція вибору постачальника призводить до серйозної економії. Це одна з небагатьох реформ останніх років, зиск від якої може відчути значна частина громадян.
Газуй ще!
Для нашої медицини 2020-й рук виявився, як 2014-й для української армії. Такий же важкий, хоча, на відміну від російської агресії, епідемія дала деякий час на підготовку. Але час цей був бездарно згаяний: Міністерство охорони здоров’я, як і весь уряд, продемонстрували жахливу недієздатність, фактично залишивши медиків віч-на-віч з хворобою. У підсумку десятки загиблих медпрацівників тільки у Сумах. Але лікарі лікують як можуть і чим мають. Кажуть, що по-справжньому українська армія народилася у 2014-му. Подивимося, що буде з нашою медициною.
На лінію вогню
Територіально-адміністративна реформа — чи не єдина в Україні, яка була доведена до кінця. У Сумщині було утворено п’ять нових районів і півсотні нових об’єднаних територіальних громад (ОТГ), у яких були проведені вибори й обрані нові органи влади (див. «Свято простоти»). Зовсім не факт, що сам по собі новий перерозподіл спрацює на краще, але те, що значно більше грошей і повноважень залишаться на місцях, має цьому сприяти. Сумська територіальна громада могла розширитися значно більше, приєднавши ще кілька сільських територій, але через в’ялу позицію мерії — цього не сталося. Дивно, що сумська влада не скористалася можливістю покласти бруківку ще й по селах (див. «Лицарі бруківки та асфальту»).
По районах
У Сумах традиційно погано з плануванням, але добре з тим, щоб показати, що влада піклується про містян. Апофеозом принципу «Спочатку робимо, потім думаємо, як зробити добре» став ремонт вулиці Харківської, яка при новій владі зробилася головною вулицею міста (див. «Область під Харковом»). Бордюри на пішохідних переходах Харківської спочатку поставили, а потім тільки подумали, а скоріше, хтось розумний підказав, що людям з інвалідністю чи мамам з колясками, або й просто людям похилого віку там буде незручно стрибати. Тоді бордюри почали «опускати», тобто спиляли їх до рівня асфальту й вдали, що так і було задумано. Скажете дикість? А людям сподобалося (див. «Свято простота»).
Не подумали
Без перебільшення всенародна любов до президента Зеленського за цей рік всохла до змореного «А хто кращий?». Тріумфатор останніх парламентських та президентських виборів на місцевих показав посередній результат. У Сумах пропрезидентська кандидатка не вийшла у другий тур мерських виборів, а сама політична сила змушена була іти в коаліційні обійми міського голови, щоб отримати хоч трохи влади. На Зеленського, колись лояльний йому електорат, ще не покладає провини за все, але вже і не сподівається на якісь зміни на краще. Відремонтовані дороги не допомогли на тлі епідемічного хаосу. Хоча останній дозволяє списувати на нього владні прорахунки будь-якого рівня.
Кінець омані
Рік, що минає, виявився серйозним випробовуванням не тільки для економіки, але й для суспільства. Померлі рідні та близькі, зруйновані родини та соціальні зв’язки, втрачена робота, відкладена медична допомога. Всі проблеми, які малися в стосунках, на роботі чи зі здоров’ям, були тільки підсилені епідемією. Якщо ви пройшли цей іспит – молодці, а якщо ні, то готуйтеся на перездачу.
Іспит на витривалість
Зі всіх сфер сумського життя, 2020-й найболючіше вдарив по культурі. Вперше за всю історію не були проведені музичні «Бахфест» та «Органум», спочатку був перенесений, а потім і зовсім скасовуваний театральний фестиваль «Чеховфест». До всього цього додалася купа скасованих концертів, презентацій, виставок. Сподіваюся, що публіка зголодніє за час цього культурного безриб’я і як тільки, так одразу заповнить зали. Ви вже думали, куди підете після епідемії? Намрійте собі достатньо.
Культура на паузі
Втратою року стало припинення випуску солодкої та ванільної «Соломки» Сумського хлібокомбінату. У важкі 90-ті це були одні з небагатьох доступних всім солодощів і не одне покоління сумських дітей виросло з теплими спогадами про цей хрусткий продукт. Тепер же «Соломка» поповнила сумський Музей зниклих продуктів, доєдналася до булочок за три копійки, помадок, бубликів з маком та квасу. Остаточне одне прощання з дитинством (див. Back to USSR)? Чи залишилися ще пиріжки з лівером?
Соломки не підстелиш
Якщо в когось і залишалися якісь ілюзії стосовно того, чи можна покладатися на державу, то поточний рік їх остаточно розвіяв. Українська держава не допоможе, у кращому разі не підштовхуватиме до провалля. Вірніше, допоможе, але своїм, або тим, кого вважає своїми, на відміну від громадян. Знову і знову збільшуватиме витрати на безконтрольне МВС чи зовсім знахабнілу судову систему, кидатиме мільярди на ремонт доріг, який здійснюють свої люди. Наша влада, не ковід (див. «Епідемія рівності»), для неї рівності не існує. То сподівайтеся лише на себе та близьких. І на те, що чорна смуга 2020 закінчиться. Якщо в минулі роки головний тост був «З наступаючим!», то цього 31 грудня будуть вітати «З відступаючим!».
Тверезий розрахунок
Підписуйтесь на телеграм Цукру та долучайтесь до обговорень в Ц.Чаті
X

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: