Сумська міська рада проводить опитування серед мешканців міста стосовно їх транспортної поведінки. Результати дослідження мають лягти в основу Плану сталої міської мобільності. Про це повідомляється на офіційному сайті СМР.
Ми спробували розібратися у ситуації, і звернувся за коментарем до експерта транспортного планування Дмитра Беспалова. За його словами, з одного боку, це ініціатива корисна, а з іншого — спосіб, у який Сумська міська рада її здійснює, абсолютно несерйозний. Більше того, результати такого дослідження використовувати у подальшому прийнятті рішень не лише неможливо, а просто злочинно.
Що не так з сумським дослідженням?
Справа в тому, що Сумська міська рада вирішила вивчати транспортну поведінку сумчан через онлайн-опитування у Google-формах. У опитуванні всього 9 питань, одне з яких — адреса електронної пошти, і ще три — демографічні питання. На жодне з питань не можна відповісти розгорнуто, чи надати більше одного варіанту відповіді.
За словами Дмитра Беспалова, це абсолютно несерйозний підхід. І навіть якби питання анкети дозволяли надати більше інформації, все одно у онлайн-опитувань є дуже велика проблема репрезентативності. Дані такого опитування використовувати майже неможливо.
Дмитро Беспалов,
експерт із транспортного планування
Я б навіть сказав, що використовувати результати такого дослідження злочинно. Це абсолютно методологічно невірно, і будь-який соціолог, піддасть шаленій критиці такий підхід.
До прикладу, він наводить ситуацію з власного досвіду, коли у 2014 році він з колегами збирався проводити перше опитування транспортної поведінки та транспортного попиту у Києві. Тоді теж було бажання зекономити, оскільки на той момент за нього виставили рахунок на більше ніж мільйон гривень, тобто 30 з чимось гривень за одну анкету.
Це нас злякало, і ми почали консультуватися з соціологами, щоб зробити онлайн-опитування, яке майже нічого не коштувало б. Тоді директор Київського міжнародного інституту соціології сказав: «Запустіть на сайті для скрипалів опитування про те, чи вмієте ви грати на скрипці, і ви отримаєте більше 90% відповідей «Так». Якщо це екстраполювати на поле 100%, то вийде, що усі вміють грати на скрипці».
Як подібні дослідження проводили в інших містах України?
Вивчення транспортної поведінки та транспортної мобільності, за словами Дмитра Беспалова, — масштабне соціологічне дослідження. Це задача, яку мають виконувати не транспортні інженери, не викладачі ВНЗ, а саме соціологи. Вони будують вибірку, яку потім можна розтягнути на всі 100% мешканців міста, розробляють спеціальну анкету, де респондент відповідає на демографічні питання та описує поїздки свого учорашнього дня.
Саме так це відбувалося в інших містах України. Києві, Львові, Миколаєві, Ужгороді та багатьох інших. Насправді легше перелічити українські міста, які ще досі цього не зробили.
Ті, хто робив це дослідження, проводили його або власним коштом, або за рахунок грантових чи кредитних програм. П'ять досліджень в Україні, наприклад, зробили завдяки Німецькому товариству міжнародного співробітництва — GIZ. Це були Житомир, Вінниця, Полтава, Чернівці та Подільський район міста Києва.
Більше того, якщо це дослідження зробити якісно, так як це загальноприйнято у світі, то його можна подавати потенційним донорам, грантодавцям, кредитодавцям і т.д.
Наприклад, Маріуполь, серйозно вивчивши питання транспортної поведінки та транспортного попиту містян, отримав дуже вигідний кредит на оновлення рухомого складу. Зараз він отримає 50 автобусів за кредитною програмою Міжнародної фінансової корпорації.
Дослідження транспортної поведінки та транспортного попиту — єдиний інструментарій, який дасть змогу оптимізувати маршрути громадського транспорту, тому до нього варто підходити серйозно і комплексно.
