12 квітня дослідник журналістики з Ліверпульського університету Річард Ступарт вперше відвідав Суми. Так, він знав, що місто розташоване неподалік лінії фронту, і що його постійно атакують «Шахеди». Проте приїхав сюди, натхненний знайомством з науковцями Сумського державного університету. Річард хотів більше дізнатися і про їхню роботу, і про роботу місцевих репортерів. Він був готовий до того, що почує вибухи, однак не очікував, що вже наступного дня стане свідком ракетної атаки, що забере десятки життів.
«Не уявляв, що може бути стільки жертв»
Річард Ступарт — викладач, доцент кафедри медіа та комунікацій Ліверпульського університету. Вивчає журналістику, війну, етику та емоційні аспекти репортажів про конфлікти та катастрофи.
Каже, зацікавленість цими темами частково пов’язана з тим, що ріс «білим південноафриканцем наприкінці апартеїду і його завжди цікавили питання про обізнаність та відповідальність». Наприклад, які зобов'язання маємо, коли ділимося історіями про несправедливість, як ці історії впливають на нас, та як вони спонукають діяти, або залишатися бездіяльними.
Науковець із Ліверпуля розповідає, що його університет і СумДУ — партнери. З кінця минулого року заклад освіти, в якому він працює, приймав сумських науковців та аспірантів у себе в Англії. Гості так надихнули Річарда, що став жартувати про свій можливий візит в Суми. Він почав цікавитися містом, роботою кафедри журналістики та місцевими медіа. Зрештою 12 квітня Річард приїхав у Суми й зупинився в готелі «Воскресенський».
— Коли наступного дня почув перший вибух, то перш ніж усвідомив, що це небезпечно, підбіг до вікна. Я саме намагався вирішити, чи спускатися в укриття готелю, як стався другий вибух. Він здався значно гучнішим — відчувалося, що звук поширювався через будівлю. Чесно кажучи, це був жах. Ніби час зупинився, а мозок перезавантажувався, намагався усвідомити, що десь поруч є смертельна небезпека. Тоді я не розумів, що сталося щось серйозніше, ніж атака «Шахедів», не уявляв, що може бути стільки жертв, — пригадує Річард Ступарт.
Більшу частину того дня британський дослідник провів не в епіцентрі подій, оскільки місце удару перекрили рятувальні служби. Сумські друзі показували йому інші куточки міста, зокрема й ті, які постраждали від атак росіян раніше. Справжній масштаб того, що сталося, Річард зрозумів лише ввечері, коли на телефон почали надходити стурбовані повідомлення від друзів і родичів з різних країн світу. Тільки тоді, каже він, усвідомив, наскільки трагічним насправді був цей удар.
«Двері до офісу колеги відчинялися в порожнечу»
Уранці наступного дня британський дослідник побував на місці влучання ракет. Він супроводжував «Червоний Хрест», робив фотознімки. Каже, й досі не може повірити в масштаб руйнувань і в жорстокість цих ударів.
— Одна з волонтерок «Червоного Хреста» мешкає неподалік від епіцентру трагедії. Після першого вибуху вона одразу вирушила на місце, щоб допомогти. Їй пощастило, що не дісталася туди тоді, коли влучила ще одна ракета. Адже, наскільки я розумію, вона вибухнула в повітрі з наміром вбити шрапнеллю всіх, хто прийшов допомагати.
— Побачивши сліди шрапнелі на стінах, я не міг повірити у жорстокість такого нападу, в навмисне прагнення вбити людей, які прибігли рятувати життя. Масштаб руйнувань важко осягнути. Мабуть, до цього я не вірив, що існують фізичні сили, які можуть так вплинути на будівлю.
Через скляні уламки вулиці стали схожими на річки з діамантів, а офіси виглядали так, ніби щось їх підняло і струсило вміст. Столи, стільці, книги й папери — все переплуталося. Двері до офісу колеги, який допоміг організувати мою безпечну подорож до Сум, просто відчинялися в порожнечу. Всю ту частину будівлі за дверима просто знищило, окрім (і я присягаюся, це правда) двох полиць на стіні, на яких стояли маленький український прапор і пляшка шампанського. Неушкоджені. Це було як вимовити «та пішов ти» серед усіх тих руйнувань — описує побачене Річард.
Науковець не вперше опиняється в зоні військового конфлікту. Раніше він відвідував Південний Судан, Демократичну Республіку Конго та інші регіони, що пережили або переживають війну. Але український досвід інакший.
— Ті конфлікти ніколи не мали повітряного виміру. В Україні є відчуття постійної небезпеки з неба — постійно прислухаєшся, чи не чути звуку косарки, який видають «Шахеди». Небезпечне небо надає цій війні психологічного виміру, якого не мали інші конфлікти. Балістичні ракети створюють можливість жорстокої, невідворотної смерті. Це викликає тривогу. Розмовляючи з сумськими друзями, я зрозумів, що ви вчитеся жити з цим, бо просто не можете проводити понад 20 годин на день в укритті. Ця зброя забирає у вас щось навіть тоді, коли її активно не використовують. Ймовірність її появи психологічно виснажує, — міркує науковець.
«Ця атака — чистий воєнний злочин»
За його спостереженнями, атака на Суми отримала значний міжнародний розголос. Річард помітив, що у день його від'їзду, до Сум все прибували й прибували міжнародні журналісти, щоб висвітлювати наслідки ракетного удару.
— Здивувало, що попри фокус світових медіа на новинах про руйнування демократії в США, інформація про удар по Сумах набула такого широкого розголосу, — каже він. — Проте є постійна проблема медіа у всіх війнах — неможливо передати словами фізичні відчуття, емоційний жах війни. Можна надіслати фотографії та свідчення, скажімо, читачам Німеччини, Великої Британії чи США, але слова не зможуть передати досвід.
Якщо ваше покоління ніколи не знало війни, просто неможливо насправді збагнути, що намагаються розказати люди з Сум, Краснопілля чи будь-якого іншого міста. У читача чи глядача просто немає подібного емоційного досвіду для порівняння, коли ви описуєте, що відбувається. Якби публіка за кордоном розуміла серцем, а не тільки головою, що таке війна, реакція була б зовсім інакшою, — переконаний Річард Ступарт.
За його словами, світ має передусім усвідомити, що ця атака є чистим воєнним злочином. Це не можна виправдати, назвавши «помилкою» чи «супутніми збитками». Йдеться про умисне вбивство цивільних і тих, хто прийшов допомогти пораненим.
Говорячи про міжнародну реакцію, зокрема про відмову адміністрації Трампа накласти додаткові санкції після атаки, дослідник говорить про руйнування репутації США.
— На мій погляд, дружба США з Росією більше підриває міжнародну повагу до США, ніж реабілітує міжнародний імідж Росії. На цьому етапі Росія є державою-вигнанницею в очах більшості демократичних країн. Прийняття Сполученими Штатами їхньої поведінки у війні — жахливе.
Сам дослідник нині докладає зусиль, щоб свідчення про трагедію в Сумах побачили якомога більше людей.
— Зараз пишу відгук про атаку для південноафриканського видання. Також мені вдалося розмістити фотознімки «Червоного Хреста» в ранковій розсилці видання в Південній Африці. Воно охоплює майже пів мільйона людей (і послів США та РФ). Це мало, але це вже щось.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
