«Сталевий бастіон», скрижалі з іменами воїнів та інтерактивні термінали — такі ідеї пропонують у Сумах, щоб зберегти пам’ять полеглих бійців. У березні в міській раді обрали проєкт Меморіального скверу, а зараз обговорюють створення Алеї пам’яті для вшанування загиблих захисників України. Проте все ще дискутують, де і в якому форматі будувати ці меморіали. У тексті розкриваємо деталі проєктів, що про них думають рідні загиблих захисників і як полеглих воїнів вшановують в інших українських містах.
Конкурс на кращий проєкт Меморіального скверу
У жовтні минулого року Сумська міськрада оголосила Всеукраїнський відкритий архітектурний конкурс на кращий проєкт Меморіального скверу. Так хотіли увічнити пам’ять загиблих захисників під час українсько-російської війни з 2014 року. Попередньо його планували будувати на вулиці Героїв Сумщини біля обласної наукової бібліотеки.
До департаменту забезпечення ресурсних платежів надійшло сім конкурсних робіт від творчих колективів Києва, Львова, Вінниці, Луцька, Сум і Лебедина. До складу журі входили, зокрема, представники сімей загиблих захисників Олена Вдовіна та Наталя Кохана. У лютому обрали найкращий проєкт, а також визначили команди, які посіли друге та третє місця.
Перемогла конкурсна робота місцевих авторів — Олексія Антонця, Олександра Антонця та Олега Кохана. Другу премію отримав колектив у складі Катерини Прокоф’євої та Сергія Адаменка. Третє місце посів проєкт архітектурної фірми Guess Line Architects.
Заступниця міського голови Римма Бикова, яка входила до складу журі, розповіла, що місце розташування Меморіального скверу обрали після численних консультацій з архітекторами, представниками родин загиблих воїнів і депутатами міської ради.
Яким може бути Меморіальний сквер у Сумах
Команда переможців «Майстерня музейних проєктів Олександра Антонця» вже десятиліттями працює у трьох напрямках: музейні експозиції, об’єкти музеєфікації та меморіали, розказав Цукру Олександр. Хоча архітектори із Сум, але працюють із замовниками по всій Україні.
Проєкт Меморіального скверу Олександра та його команди має головний об’єкт — «Сталевий бастіон» як символ захисту від ворожої агресії, увічнення імен загиблих героїв і простір для особистого вшанування. У ньому передбачено кілька зон: «Скрижалі пам’яті», «Зона агресії», «Територія пам’яті», «Квітучий мир» і «Роковини».
У дизайні комбінували різні металеві фактури. «Скрижалі пам’яті» — прямокутні стели — пропонують створити з нержавіючої сталі. На кожній із них хочуть викарбувати сто імен, що символізує давню козацьку традицію поділу на сотні. Також тут вкажуть роки життя бійців. Щоб отримати додаткову інформацію, поруч розмістять QR-код для входу в єдиний інформаційний портал. А для покладання квітів є кілька варіантів дизайну, який планують узгодити з рідними загиблих під час будівництва скверу.
Зовнішню сторону меморіалу, що буде дивитися в напрямку до Росії, планують зробити з кортенової сталі, стійкої до корозії. Тут буде «Зона агресії», де ландшафтними засобами покажуть географічний напрямок Росії.
Внутрішня сторона буде зі сталі з атмосферостійким покриттям сірого кольору — це напрямок до «Території пам’яті». Як пишуть у пояснювальній записці про сквер, це сакральна зона, де й будуть увічнювати загиблих. У центрі планують розташувати скульптурний об’єкт «Континент Україна». Його створять у вигляді території нашої країни суцільним монолітом.
Також у проєкті є ділянка «Квітучий мир», що символізує мирне життя. «Зону агресії» від цієї території відокремлює вузька доріжка, що уособлює тонку й крихку грань між миром і війною. Саме на території «Квітучий мир» архітектори пропонують відродити традицію створювати квіткові килимові композиції, які мають оновлювати щороку.
Майбутній Меморіальний сквер також матиме скульптурний об’єкт «Роковини». Композицію створять зі сталевих труб, що стоятимуть вертикально. На них — виріжуть дати років війни. Вдень вони матимуть вигляд труб органу, а вночі — запалених свічок. Композицію обладнають датчиками руху, які спрацьовуватимуть, коли хтось наближається: починає тихо звучати музика, а у вечірній час підсвічування активізується і певний час горить яскравіше.
За словами Римми Бикової, у проєкті врахували всі вимоги до безбар’єрності, щоб відвідувати Меморіальний сквер могли військові після поранень, люди з інвалідністю, мами з дитячими візочками та інші маломобільні групи населення. Тут запланували створити стоянку, тому в майбутньому сюди можна буде приїжджати на авто.
Тимчасове вирішення ситуації
Автори проєкту передбачили, що зводити Меморіальний сквер можна буде поетапно. Пропонують окремо встановити таблички з іменами загиблих, а згодом перенести на місце, спроєктоване під них.
Однак Катерина, мати загиблого Олексія Батрака на псевдо «Студент», пропонує встановити електронні книги, які зберігатимуть детальну інформацію про полеглих захисників.
— Проєкт Меморіального скверу в цілому мені подобається. Треба, щоб хоч що-небудь побудували. З огляду на ситуацію в місті, це треба було трохи раніше зробити, а зараз нам всім страшно через обстріли, — каже Катерин Батрак.
Архітектори проєкту-переможця пропонують тимчасову інсталяцію. Для цього можна використати «Скрижалі пам’яті» з іменами загиблих. Як варіант, інсталяцію можна розмістити в іншому місці, наприклад, на площі перед адміністрацією. Архітектори кажуть, що це найкращий варіант, оскільки він не потребує витрат на замощення та освітлення.
Повноцінно Меморіальний сквер побудують після закінчення війни. Тоді «Скрижалі пам’яті» встановлять як один з елементів проєкту. За словами Римми Бикової, це був конкурс ідей, а реалізація залежить від багатьох факторів. Насамперед йдеться про наявність коштів. За умовами конкурсу, не треба було складати кошторис на будівництво скверу, тому зараз складно порахувати вартість будівництва. Але Антонець уточнив, що реалізація коштуватиме десятки мільйонів гривень, оскільки меморіали — це об’єкти, які роблять навічно.
— Що таке увічнення? Це значить ті матеріали, які витримують десятки, сотні років. Це які? У нашій місцевості це переважно граніт, бетон, нержавіюча сталь. Вони недешеві. А це основні матеріали, з яких виконується цей Меморіальний сквер, — пояснив архітектор.
Для центрального об’єкта «Сталевий бастіон» пропонують використати різні види сталі: кортенову, нержавіючу, з водостійким покриттям. Окрім цього, за його словами, конструкція потребує розробки сталевого каркаса, щоб на ньому її монтувати. Для замощення території потрібніий бетон і спеціальна гранітна плитка.
Просять змінити місце Меморіального скверу
У березні в Сумській міській військовій адміністрації відбулася нарада, де обговорили ініціативи щодо вшанування пам’яті полеглих воїнів. Зокрема розглядали місце розташування Меморіального скверу. Мати загиблого бійця Катерина Батрак говорить, що сквер на вулиці Героїв Сумщини — не найвдаліший варіант. Зокрема через те, що поряд є дорога.
Представники МВА пропонують розташувати меморіал у сквері «Дружба» з подальшим перейменуванням, аргументуючи, що на цій локації більше простору. Катерина погоджується з цієї пропозицією. Натомість Олександр Антонець вважає це місце невдалим, адже фактично об’єкт доведеться «облаштовувати в ямі».
— Люди не розуміють — у цьому випадку меморіал створять в ямі по відношенню від рівня землі. Цього робити не можна. Але зараз розглядають також інші варіанти розташування. Вважають, що тут (на вулиці Героїв Сумщини, — ред.) площі замало. Люди не відчувають, не розуміють, не дивляться на проєкт, а там все прораховано, — пояснив архітектор.
Хоча Олександр розказав, що попередньо обговорювали місце розташування Меморіального скверу. До конкурсу збиралася Національна спілка архітекторів України, а його запросили як досвідченого архітектора. Тоді й визначили, що найкраще місце буде саме біля обласної наукової бібліотеки.
Також архітектор сказав, що перенести Меморіальний сквер у «Дружбу» в такому вигляді, який він має, згідно з проєктом, неможливо. Для цього потрібно змінювати його.
Облаштувати Алею пам’яті
Незважаючи на дискусії щодо проєкту Меморіального скверу, майже всі сходяться до того, що будівництво має початися після закінчення війни. Проте родини загиблих та інші сум’яни вже зараз потребують місця для вшанування загиблих захисників. Саме тому в місті планують облаштувати Алею пам’яті.
Це питання також розглядали на березневій нараді Сумської МВА. На ній запропонували встановити в центрі міста електронні меморіальні термінали, де можна буде переглянути фотографії та біографії полеглих воїнів.
Директор ГО «Сім’я Героїв» Вадим Дубодєлов розказав, що із січня по лютий провели шість зустрічей з родинами загиблих бійців щодо увічнення пам’яті про них. Одним із головних питань було облаштування Алеї пам’яті.
На одну із зустрічей, що організував директор організації, члени родин загиблих голосували за вигляд Алеї пам’яті в центрі Сум. 75 людей зі 110 присутніх на зборах підтримали ідею розмістити фото та інформацію про бійців на 10-15 електронних терміналах. Ще 39 проголосували за розміщення цієї інформації на кам’яних стелах або банерах.
Також обговорювали місце розміщення майбутньої Алеї пам’яті. 57 членів хочуть, щоб її встановили в сквері «Дружба», 23 — на Театральній прощі в районі Альтанки, 13 — біля входу в парк імені Івана Кожедуба, 13 — на місці майбутнього Меморіального скверу, сім — на Майдані Незалежності, чотири — у сквері Тараса Шевченка.
— Ми, родини загиблих, проти електронних бордів. Це місцева влада хоче Алею пам’яті зробити в електронному вигляді. Не так, як в інших містах, де стоять портрети загиблих. А просто встановити електронні термінали, — каже Катерина Батрак, мати загиблого бійця.
За словами Вадима Дубодєлова, управління архітектури Сумської міськради хоче облаштувати Алею пам’яті в сквері Тараса Шевченка. Але все ж більшість членів родин проголосували за «Дружбу», оскільки потім туди можна було б перенести й Меморіальний сквер.
Як можна вшанувати загиблих захисників — досвід інших міст
У різних містах України є унікальні підходи до меморіалізації та вшанування полеглих воїнів — від традиційних меморіальних комплексів до сучасних цифрових рішень. Досвід інших міст може стати цінним джерелом ідей для Сум. Він показує різноманіття способів, як зберегти пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну.
Поруч із класичними меморіалами в Україні набувають поширення громадські ініціативи вшанування. Так, у Києві на Майдані Незалежності є Газон національної пам’яті, де люди встановлюють синьо-жовті прапорці з іменами загиблих військових. Він з’явився влітку 2022 року. Подекуди тут ставлять і червоно-чорні прапорці. Кожен із них намагаються персоналізувати, пишучи дані про бійців. Окрім пам’ятних прапорців, тут залишають лампадки й квіти. Схожу ініціативу провели й у Чернівцях. Звідси прапорці з іменами полеглих захисників передавали на алею місцевого кладовища.
Митці також увічнюють імена та образи захисників за допомогою художніх проєктів. Наприклад, художник Євген Гладенко створює мурали на київських багатоповерхівках із зображеннями полеглих бійців. Митець каже, що ним керує любов до Батьківщини та покликання «творити комфорт» для українців, які втратили близьких.
Часто в Україні використовують цифрові технології та створюють онлайн-меморіали. Так, платформа «Меморіал» збирає й зберігає інформацію про загиблих військових і цивільних. Мета команди — показувати українській та іноземній аудиторії, що за кожною цифрою втрат стоять люди, які мали свої плани й мрії.
Також сервіс Inheart запустив можливість створення цифрових меморіалів для загиблих воїнів. Їх можна оформити самостійно й отримати QR-код для розміщення на місці поховання чи пам’яті, щоб мати швидкий доступ до спогадів.
У лютому запустили проєкт «Меморіал IT-спільноти», щоб вшанувати пам’ять ІТ-спеціалістів, загиблих під час російсько-української війни. Його створив сайт розробників DOU. До речі, тут уже є щонайменше одна історія про сумського спортсмена та програміста Сергія Сухарева.
Також у різних містах України називають вулиці іменами загиблих бійців, на їхню честь встановлюють пам’ятники, відкривають бізнеси, започатковують премії та стипендії, проводять благодійні івенти, про них знімають документальні фільми й пишуть книги. Щоденна хвилина мовчання о 9:00 — ще один спосіб вшанувати захисників. Зокрема сум’яни щосуботи збираються біля фонтану «Садко» саме в цей час, щоб разом згадати тих, хто віддав життя за Україну.
